Судова система

Українська Центральна Рада від початку свого створення розуміла значення суду як однієї з гілок державної влади й найбільш знакових прерогатив держави. Тому одним із завдань у розбудові держави було впровадження такої судової системи, яка б відповідала головним засадам національноюдержавотворення.

Фактично до листопада-грудня 1917 p., коли в умовах протистоянь і помилок відбувався процес пошуку моделі судової влади, судова система в Україні майже нічим не відрізнялась від інших на території Росії, де Тимчасовий уряд здійснив низку заходів, що привели судові установи у відповідність до першої редакції Судових статутів (1864). Зокрема, були ліквідовані військові-польові суди, станові т. зв. державні тюремний статут й тюремна інструкція

Перша спроба сформувати національний судовий орган Ц_ент. ральною Радою простежується ще в ДеклараціїГенеральногосек- ретаріату (червень 1917 p.), в якій координацію питань судової влади було покладено на утворене в складі Генерального секретаріату Секретарство судових справ, яке невдовзі було вилученозі складу Генерального секретаріату відомою Інструкцією Тимчасового уряду (серпень 1917 p.) Незважаючи на те, що перша спроба формування національних судових органів виявилася невдалоо ідея створити свою судову інституцію залишилася. У другій Декларації Генерального секретаріату (вересень 1917 p.) було вміщено декілька тез про завдання Секретарства судових справ. Визнавалося необхідним пристосування судових установ «відповідтк нових форм життя на Україні», для чого треба було відновні; діяльність судового секретарства.

Новим етапом у цьому напрямі стало проголошення Центральною Радою III Універсалу (листопад 1917 p.), яким, по суті, відновлювалася діяльність Генерального секретарства судових справ(ш назвою секретарства юстиції) і ставилося завдання формуванні відповідної нормативно-правової бази.

Розбудова органів юстиції відбувалась у досить складній ситуації. He в останню чергу це пов’язувалося з браком коштів, гри міщень для урядових структур і недостатньою кількістю фахівців Але впродовж усього відведеного історією часу в центрі формування нової судової системи УНР доби Центральної Ради перебувю Генеральне секретарство судових справ. У структурному відношенні воно складалося з кримішиїьного і цивічьного департаментів (поділялись на відділи), кодифікаційної комісії (загальний перепВ чинного в УНР російського законодавства; вироблення планувн- дання загального зводу законів УНР; підготовка й редаїуванні законопроектів), канцелярії (реєстру вала справи і розподіляла иШ департаментами) та деяких інших підрозділів. У грудні при Секретарстві судових справ почала функціонувати Головна тюре«»* управа, на стадії організації перебувало створення Межевої)Щ^№ ви. Для розгляду і опрацювання конкретних справ створювали;’ численні комісії. Наприклад, діяла слідча комісія у справі сваві» них «трусів» (обшуків), арештів та інших злочинів, пов’язаних⁰ політичними обставинами (грудень 1917 p.), для складання зако^ проектів, необхідних для реалізації мирних договорів, що стосув¹ лися цивільного і кримінального права (березень 1918 р.)тошо

Найвищою судовою інституцією УНР доби Української Ценф³^ ної Ради оголошувався Генеральний суд, який, згідно з ухвалеН

Конституцією УНР (29 квітня 1918 p.), був «зложений з колегії, вибраної Всенародними Зборсти на протязі n яти літ. Генераль- iiiiit Судявлясться найвищою касаційною інстанцією для всіх судів Республіки і не може бути судом першої та другої інстанції та мати функції адміністративної власти». Однак основні положення Конституції не були реалізовані, адже саме того дня, коли її ухвалено, Центральна Рада припинила своюдіяльність.

Закон «Про утворення Генерального Суду» (2 грудня 1917 p.) визначив структуру цього Суду у Складі трьох департаментів - цивільного, кримінального (в законі — карного) і адміністративного.

У тому ж Законі «Про утворення Гмерального Суду» в загальних рисах йшлося і про прокуратуру - прокураторію, яка фактично опинилась у подвійному підпорядкуванні. 3 одного боку, проку- раторія діяла при Генеральному суді (вона так і називалася - «ГІро- кураторія Генерального суду»), а з іншого - п регламент затверджувався Генеральним секретарством судових справ. Останнє надавало одному з прокурорів звання старшого і доручало йому «провід над прокураторією». Щоправда, у спеціальному Законі «Про упорядження прокурорського наглядуна Україні» (23 грудня 1917 p.) зазначалося, що «всі прокуратори призначаються генеральним секретарем судових справ».

Важливим кроком, спрямованим на формування власної судо- воі системи, стало прийняття Закону «Про заведення апеляційних судів» (17 грудня 1917 p.), яким передбачалося функціонування ¹PBox апеляційних судів — Київського, Харківського, Мелітополь- ^cBKoro (або Одеського). Порядок обрання суддів Генерального та впеляційних судів регулювався Законом «Про умови і порядок обрання суддів Генерального та апеляціітіа судів» (23 грудня 1917 p.). ³Пдно з ним, усі судді зазначених судів обиралися Центральною

Радою більшістю в 3/5 голосів з числа осіб, які подавали заявиі Секретарство судових справ.

Починаючи з лютого - березня 1918 p., політична і військовасі туація складається не на користь Центральної Ради, і виникаї нагальна потреба в організації військово-революційних та військових cvdie. Право створення військово-революційних судів над валося головним губернським комендантам (посади запроваджен 14 лютого 1918 p.). Згідно з «Інструкцією військовому ревотощ ному судові» (5 березня 1918 p.), їх підсудність поширюваласяк. усіх військових та цивільних громадян УНР у випадках вчиненні ними таких злочинів, як: убивство, підпал, згвалтування, грабіжи розбій. Дослідники (A. Середа) зазначають, що основні положенні цього нормативно-правового акта були досить ліберальними дді того часу. Військово-революційні суди Центральної Ради розгляд» лише визначене коло справ, тобто їх юрисдикція поширювалав тільки на той перелік злочинів, який був зазначений у цьомунор мативному акті, й не виконували повною мірою свої завдання.

До складу таких судів входили два представники від місцевні громадських організацій і чотири - за призначенням губернської коменданта (двоє старшин, один козак і один військовий діловод юрист). Крім зазначених осіб, призначалося по одному запасно¹'; судді від кожної з вказаних верств у разі вибуття або усунення № го-небудь із суддів. Суд формувався відразу після вчиненого № чину, повинен був приступати до розгляду справи не пізніше