Конституційне законодавство

Форму і до певної міри зміст нормативних актів Гетьманату визначала своєрідність становища Гетьмана, шо випливала з нс- легітимного способу приходу до влади. Гетьман нс брався за створення нової конституції (прерогатива майбутнього Сейму), однак чимало із затверджених ним нормативно-правових актів мали конституційний характер.

«Закони...» окреслювали й регулювали основні аспскти суспільного життя - владу, повноваження уряду, нрава й обов’язки громадян, основні засади законодавчої діяльності, основи фінансової політикн і судоустрою.

3 точки зору сьогоднішнього часу, цікавим видасться розділ «ІІрава і обов 'язки українських козаків». У ньому йшлося про те. Що захист Вітчизни c священним обов’язком кожного козака і громадянина Української держави. Зазначалось, іцо нікого не мож- ^на притягнути до відповідальності за злочини інакше як у порядку, встановленому законом. Утримання під вартою було можливе лише У випадках, передбачених законом. Засудження судом і призначення покарання застосовувалися лише за злочинні вчинки, перед- бачені законами, що діяли на час їх учинення.

У законі підкреслювалось, що житло громадян є недоторканним. Робити обшуки і вилучення без згоди на це господаря житла можна було лише у випадках і порядку, вказаних у законі. Иедоторкан- ¹¹⁰¹⁰ визнавалась і приватна власність. Кожен український козак і Фомадянин мав право вільно обирати місце проживання, місце ⁿP^aUi, набувати і відчужувати майно і без заборони виїжджати за ^коРдон Української держави.

У розділі «Про закони» в загальних рисах було окреслено приіь ципові засади самого процесу законотворчості. Зокрема, іцо Українська держава керується твердими засадами законів, виданих у встановленому порядку. Закони для загального відома публікувалися у встановленому порядку і не вступали у силу до опублікування. Час вступу закону в силу обов’язково вказувався u публікованих законах. Стверджувалося, що всі закони Українськоїдер. жави мали загальний і обов’язковий характер для усіх громадян України та іноземців, що перебували на її території. Скасування чии- ності будь-якого закону здійснювалося тільки на підставі нового за- кону («тільки силою закону»). A незнання законів не звільняло віл необхідності їх дотримання та відповідальності за їх порушення.

Важливим конституційним актом був Закон «Про громадянство УкраінськоїДержави» (2 липня 1918 p.). У його 22 статтяхвії- кладалося розуміння громадянства, визначалися обставини йогоиа- буття чи втрати і, звичайно, права та обов’язки громадянина Української держави.

Під українським громадянством розумілася «державно-правова належність людини до УкіхіїнськоїДержави. що надасправаіі обов 'язки українського громадянина». Заборонялося подвійнегро- мадянство. Вся повнота політичних прав Української держави, у тому числі активне і пасивне право участі у виборах до публічио- правових установ, а також право державної публічної та громал- ської служби, належало тільки громадянам Української держави.

Належність до громадянства визначалася «нульовим варіантот за яким усі російські піддані, які перебували в Україні під часви- дання цього Закону, визнавалися громадянами Української держави Ha вибір громадянства відводився один рік. Закон регламенту®⁸ умови, за яких набувалося українське громадянство. Кожний прийнятий в українське громадянство обов’язково складав присягуиз вірність Українській державі. Питання про надання чи втрату громадянства розглядав адміністративний відділ окружного суду, постанов) якого можна було оскаржити в Генеральний адміністративний с)Д