<<
>>

Розвиток конституційного законодавства

Розвиток радянського конституційного законодавства тісно співвідносився з політико-ідеологічними установками державотворення

У квітні 1962 p. була сформована консти туційна комісія, покликана виробити проект нового Основного Закону у рамках доктрини «загальнонародної держави» в контексті ідеології «переходу до комуністичного суспільства».

Впродовж дворічної роботи комісії було внесено ряд змістовних пропозицій, спрямованих на розвиток демократичних начал у політичному житті країни (Б. Тішцупик). Зокрема, вироблений проект Конституції головним напрямом розвитку політичної системи CPCP визначав розгортання демократії, а реал1" ним центром влади - Верховну Раду (BP) CPCP. Більш широкими повноваженнями для впливу на державне і культурне життя надпились виконавчі комітети, постійні комісії Рад. НоваціГню виглядали положення про обов'язкову ротацію кадрів керівних партінних ip^ дянських працівників після перебування на відповідних посад протягом ірьох термінів підряд. У проекті називались ІЮВІ П50 сько-політичні інститути та інструменти впливу: система народ конгролю. звітність державних діячів перед населенням, пеенародне обговорення ііайваждивіїних закопонроектів, галузеві пара ui трудящих та iii. Передбачалась ротація депутатського корнусу, pci'ra- мсптація діяльносгі сесій. Проект палавап союзним республікам право налагоджувати не лшпе економічні і культурні, а й тин.іома- тичні стосунки із зарубіжними країнами, мазн республіканські військові формування. У нову Конституцію мали ввійти стлпї нро особисту власність громадян і особисте підсобне іосподарство колгоспників. про дрібне приватне госно іарство. I Іроте консервативні тсішенцІ! взяли гору. У проекті домінуючим залишалося положення про керівну і спрямовуючу роль КГІРС і зростання її ролі в холі бу- ліншнпва комунізму; нро марксизм-лснінізм як ідеологічну основу суспільного і державного ладу CPCP та iii.

До кіпця 60-х pp. ідея швидкого переходу w комуністичною суспільства поступово розчинилася в нових формулюваннях, що стають засадами суспільства «розвшісного соціалізму». Гак. все наполегливіше підкреслюються такі моменти, як зміцнення законпосіі. активне залучення громадян в управління ірпма іськнмн справами, зростання ролі громадських організацій, зміцнення зіуртовапосзі громадян і розвиток громадського самоврядування roino.

Робота над Констнтуціпо трипала чимало років, остаточний проект було підготовлено у травні 1977 p. Годі ж нроекг схвалено Пленумом ЦК КГІРС. Президія ІЗсрховної Ради CPCP прийняла Указ «П/ю проект Конституції CPCI на підставі якого нроекг шшоспвся на обговорення громадськості, а на жовтень була призначена сесія Верховної Ради, покликана остаточно розглянути виправлений і доповнений проект. Ha сьомій позачерговій сесії Bepxoniia Рада прнГніяла Дектрацпо про пршишття і огпюшешш Конституції CPCP (7 жовтня 1977 p.). Толі ж ирийияго і закон про порядок впслсшія в дію Конституції.

Конституція CPCP 1977 p.. що «відобразила иовий сзап розвитку Радянської держави - побудову в CPCP розвинутого соціалістичного суспільства і стала... основою конституцій усіх соціалістичних республік», трактусться (В. Гончаренко) як суперечливий політпко-ііравовіїй документ. Іак, заявляючи про суверснігст союзної республіки, головною його гараптіпо визначала закріплення за республікою права вільного виходу зі складу CPC P. проте механізму, законодавчого порядку реалізації права на відділення не пропонувала. Натомість багато уваги приділяла забезпеченню і гарантуванню суверенітету Союзу PCP. A це практично означало консервацію централізму в управлінні державою. До гарантій союзної державності належали, наприклад, загальносоюзне громадянство, принцип відповідності основних положень республіканської о законодавства Конституції CPCP і загальносоюзному законодавству,

пріоритет загальносоюзного закону в разі його колізії з республіканським законом. Стаття 73 Конституції CPCP до виключною ведення Союзу PCP відносила широке коло питаньутаких галузях- оборона, транспорт, зв’язок, енергетика та iii.

Конституція CPCP закріплювала централізацію, передусім, у сфері економіки, бюджету, формування народногосподарського плану тощо. A це суттєво утискало права республік.

Текст четвертої й останньої з Конституцій УРСР, що була прийнята 20 квітня 1978 p. позачерговою 7-ю сесією BP Урср 9-го скликання, розробила комісія на чолі з Першим секретарем ЦК КПУ В. Щербицьким. Конституція ресгіубліки укладалася відповідно до Конституції CPCP 1977 p. і мало чим відрізнялася від останньої. Це повністю відповідало тенденції до т. зв. інтеграції правових норм і принципів па території CPCP як єдиної союзної держави (В. Чехович), що насправді означала підвищення ваги та ролі загальносоюзних нормативних актів. 1 ця тенденція ще більше посилилась з прийняттям останньої Союзної Конституції.

Структурно Конституція УРСР 1978 p. складалася з преамбули та основної частини - десяти розділів, які об’єднували 19 глав, що містили 171 статтю. У преамбулі Конституції вказувалосяна наступність конституційного розвитку України, ідеї й принципи якого були закріплені в Конституціях 19l9, 1929та 1937 pp. Boc- новній її частині визначалися основи суспільного ладу й політики УРСР, конституційний статує громадян, національпо-державніїй ra адміністративно-територіальний устрій, конституційний статус рад народних депутатів, найвищих та місцевих органів державіюі влади і управління, органів правосуддя тощо.

УРСР визначалася як соціалістична загальнонародна держава, що виражає волю й інтереси робітників, селян та інтелііснціі, трудящих республіки всіх національностей. Посієм влади проголошувався народ. Закріплювалося всевладдя рад народних депутатів, демократичний централізм, соціалістична демократія та соціалістична законність. КПРС визначалась як «керівна і спрямовуюча силара- дянського суспільства, ядро його політичної системщдержавиихі громадських організацій)>. Конституція декларувала суверенітет УРСР та її право вільного виходу з CPCP.

Система органів державної влади республіки, порівняно з Конституцією УРСР 1937 p., зазнала деяких формальних змін.

Ради депутатів трудящих були перейменовані на ради народнихдепутатш. Строк повноважень BP збільшувався до п’яти років, інших рад до двох з половиною років. Певною новацією стала окрема г.ива про народних депутатів, що закріплювала їхній статус як повноважних представників народу, котрі керуються загальнодержавіїи. інтересами. Зокрема, депутат визнавався особою недоторканно ,

про принцип демократичного централізму; встановлював, що організація й порядок діяльності судів і органів Прокуратури УРСР визначаються виключно законами УРСР; передбачав створення врес- публіці Констіггуційного Суду. A виключивши ст. 6 Конститушї про керівну і спрямовуючу роль КГІРС у суспільному та державво- му житті, ліквідував монопольне панування компартії в державі Зміни і доповнення Конституції УРСР торкалися ряду статей про розмежування повноважень між представницькими, виконавчимита судовими органами. Організація і діяльність держави відтоді маш грунтуватися на засадах виборності всіх органів державної влади, підзвітності їх народові, відповідальності кожної державноїта посадової особи за доручену справу, обов’язковості рішень вищестоящих органів для нижчестояіцих відповідно до їх компетенції.

компетенцію BP yPCP, розширювала повноваження її Голови(на- бував рангу найвищої посадової особи республіки і представляв УРСР у країні та в міжнародних відносинах); передбачала функціонування в республіці Комітету конституційного нагляду УРСР (обирався BP УРСР строком на десять років); змінювала порядокобрання народних судців районних народних судів (обирали обласні ради народних депутатів). Судді усіх судів обиралися строком на Юроків.

Закоп «Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) Української PCPn (24 жовтня 1990 p.) скасував стапю Конституції

Закон «Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закщ) Української PCPn (21 травня 1991 p.) змінював і доповнював статті про структуру вищої виконавчої влади республіки.

Створення Кримської Автономної Республіки, необхідність визначення її конституційного статусу викликали значні за обсягом та змістом змінн і доповнення до Конституції, що були внесені BP УРСР Законом від 19 липня 1991 p.

Отже, у післясталінський період питання про погребу прийняття нової Конституції CPCP, а виходячи з цього - й конституцій т. зв. союзних республік, порушувалося кілька разів, починаючи від часів «відлиги». Прийнята 1977 p. Конституція CPCP, на відміну від Конституції 1936 p., не мала навіть зовнішніх новацій, за винятком фіксаци того, що CPCP перебувас на етапі «розвинутого соціалізму». Текст Конституції УРСР 1978 p. майже повністю збігався з текстом «союзної попередниці». Нова Конституція республіки відповідала конкретно-історичному етапові розвитку держави - була пронизана ідеямн. спрямованими на зміцнення командно-адміністративної системи 1 декларативні лозунги значною мірою розходилися з рса.тьнимжит- тям. Враховуючи це, а також статус квазідержави, якою булаУ • ії останню Конституцію (в редакцїїдо внесення змін 1989-1991 PP-P як і попередні конституційні акти УРСР, з великим застережені можна віднести до групи Основних Законів держави.

<< | >>
Источник: Терлюк I. Я.. Історія держави і права України: Навчальний посібник,- K.,2011.- 944 c.. 2011

Еще по теме Розвиток конституційного законодавства:

  1. Розвиток конституційного законодавства
  2. Конституційне законодавство
  3. Конституційне законодавство
  4. Конституційне законодавство
  5. Оновлення конституційного законодавства
  6. Конституційне законодавство
  7. Історичний розвиток законодавства про шлюб та сім`ю (з 1917 до 60-х рр.).
  8. § 4. Формування і розвиток екологічного законодавства у період державної незалежності України
  9. § 3. Розвиток екологічного законодавства і права в другій половині XX століття
  10. 1.1. Законодавство про землеустрій: становлення та його розвиток
  11. § 2. Розвиток екологічного законодавства і права у першійполовині XX століття
  12. Розвиток сімейного законодавства про шлюб та сім`ю в 1967-70-х рр. Кодекс про шлюб та сім`ю України 1969 р.
  13. § 4. Організація роботи Конституційного Суду України.Апарат Конституційного Суду України
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -