Оновлення конституційного законодавства

Сталінська модель соціалізму була втілена в жигтя у Радянському Союзі наприкінці 1930-х років минулого століття, більшовики вирішили оголосити на весь світ про свою остаточну нерсмоіу.

У першому розділі про суспільний устрій Конституція УРСР майже новпістю повторювала відповідні положення цього ж розділу Конституції CPCP (1936 p.). З’їзди рад усіх рівнів замінювалися ііктигутом сесійних засідань місцевих і Верховних (республіки. Союзу) рад. Встановлювався принцип подвійного громадянства. УРСР проголошувалась соціалістичною державою робітників і селян, де політичною владою c ради депутатів трудящих. Вищим органом мади в УРСР проголошувалась Ue/>xomui Pai)a. Bona обиралася па чогнри роки за нормою: однн депутат під 100 тис. населення. Верховна рада утворювала Уряд - Pae)im/nco.u. Характерно, що до складу І’адпаркому України поряд із керівниками республіканських державних оргапіп входилн уповноважений Комітету заготівель CPCP гауповповажені загальносоюзних наркоматів. Цим забезпечувалася одна із багатьох форм контролю центральних радянських органів задіяльпістю державних структур УРСР. Місцевими органами державної влади були ради депугатів трудящих, які «обиралися» населенням відповідних адміністративних одиниць езроком на два роки. Однак Ради не були самостійною владою в традиційній формі і не яали змоги нею стати, оскільки реальну владу зосередив партійний апарат, що перетворювався на cc)wiy керішгу cwiy тої алітарноі держави.

Право України па власне законодавство і управління обумовлювалося визначенням верховенства загальносоюзних законодавчих актів.

Скономічною основою визнавалась соціалістична система господарювання і соціалістична власність па засоби виробництва у двох формах - державної і коонсративно-колгоспної. Така систсча господарювання спрямовувалась на втілення принципів «хто нс працюс, той не їсть» та «від кожного - но здібностях, кожному - за його працею» (В. Чеховнч). Законом захищалося право особистої власності громадян на їхні трудові доходи та заощадження, на житловий будинок і підсобне хатнє господарство, право спадкування особистої власності громадян, а також особиста власність члсиів колгоспного двору. Земля закрігшювалася за колгоспами у безеїpo- кове і безоплатне користування. Кожен колгоспний двір міг мати в особистому користуванні невелику присадибну ділянку зсмлі.До- пускалося існування дрібного приватного господарства одноосібних сслян і кустарів, яке грунтувалося на особистій праці й виключаю експлуатацію людини людиною.

Дослідники (О. Мщючечко, В. Чехович) звертають увагу нате, що стрижием Конституції УРСР 1937 p., як і попередніх радянських конституцій, був принцип диктатури пролетаріату, однак виппумачепий на практиці сталінським тоталітарним режимом тік. 4|0 насильницька n функція майже завжди ставала переважаючою. Після нетривалоїиепівської відлиги на кількадссятилітьзпоиудо- мінуючою стала сталінська трактовка диктатури пролетаріату, його теза про посилення класової боротьби із просуванням до соціалізму, його адміністративно-командна, державно-казармена модель.

Конституцією УРСР (1937 p.) у спеціальному розділі про виборчу систему запроваджувала практику формування системи рал депутатів трудящих усіх рівнів на основі загальних, рівних і прямил виборів при таємному голосуванні. Ha практиці це означалозамь ну багатоступеневих виборів до органів влади, рівні праваселяи робітників обирати й буги обраними в усі оріаии влади, а також ліквідацію інституту «позбавленців» (poc.- «лишенцев»), коли значна частина населення взагалі була позбавлена виборчих нран Виборчі округи в міслах стали формуватися не за виробничими одиницями, а за місцем проживання. Однак помри ці зміни, право виставляти кандидатів належало тільки центральним, обласним і районним органам компартії га іншим громадським організаціям (профспілки, комсомол та in.), а також загальними зборами робітників і службовців на підприємствах і селян у колгоспах, що проводилися під керівництвом відповідальних парторгаиізацій. Обраним вважався кандидат - звичайно був один кандидат який одержав абсолюїну більшість голосів. Отже, реально право вибору ірома- чян тоталітарний режим цілковито ігнорував.

Конституція УРСР (1937 p.) мана спеціальний розділ, присвячений суду і прокуратурі. Зазначимо, що у попередніх конституційних актах питання, пон’язані з організацією та діялміісно судово- прокурорських органів, не розглядалися. У документі визначався порядок утворення судово-ирокурорськнх органів, проголошувалися іакі головні принципи їхньої діяльності, як незалежність судів, ні i- чсглість їх виключно законові, право обвішувачсноіо па тахисг, па використання рідпої мови тощо. I Iporc в основі своїй задекларовані принципи були несумісними з реальністю «великого терору».

Конституція надавала трудящим певні громадсько-політичні права, такі, як свобода слова, зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій тощо.

нро державу і суспільство. Згідно з її розумінням керів..... у

держані повинно здійснюватися класом-гсгемопом (в даному випадку - робітничим класом) або його авангардом - комуністичною партією. Виходячи з цих «нехитрих засад», уже протягом перших років існування радянської держави були ліквідовані усі політичні організації, окрім комуністичних. Місцеві комуністичні оріапізацїї в Україні, оформлені у 1918 p. у КП(б)У, завжди були інтегральною частиною, обласною філією російської (союзної) компаріїі. Так, під час громадянської війни московський ЦК скасував навіть рішення Упду компартії України, розпустив обраний ЦК КП(б)У і призна- чивсвіП «тимчасовий ЦК». Саме ця обставина і позбавила радян- CiKy Україну в державио-політичпому житті будь-яких рис само- оутності, навіть в обмежених рамках Конституції УСРР.

Копстиіуція УРСР 1937 p. своїм змістом абсолютизувала дерь *nny. Bona засвідчила іюглиблеїшя централізаторських тенденцій ®СРСР. Згідно з нею в УРСР діяло лише чотири республіканських ^НаРкоматіи, га й то переважмо другорядного значення. Всебічний розвиток особи у ній розглядався не як мста соціалістичиогобудів, ництва, а як засіб досягнення мети - побудови сталінської моделі соціалізму. Свідченням цього є структура докумемга серед іриіид- цяти її розділів (всього 146 статей) розділ про права й обов'язки громадян займав лише десяте місце, до того ж мав суто дскларатіш- ний характер. Громадяни УРСР мали право иа праціо, відпочинок матеріальне забезпечення в старості, а також у разі хвороби чи втрати пранездапіості, право на освіту тощо. Водночас широко провадилися незаконні обшуки й арешти, здійснювалися масові репресії, хочав Конституцїїурочисто проголошувалася нсдоторкапиість особи, жмтла тощо. B умовах тоталітарної системи вона не забезпечувала і ие могла забезпечити реальне втілення в життя основних своїх положень Отже, у середині 1930-х років в УРСР на конституційіюмурівні було задекларовано, а в полі тичній практиці закріплено створення адміністративно-командної системи, тоталітарного режиму. Третя Конституція радянської України за своєю структурою і змістом майже повністю копіювала союзну Конституцію, відтворювала їі принципи та основні положення. Викладені конституційні права УРСР, як і у попередніх радянських конституційних акіах, мали переважно декларативний характер і свідчили про те, що Україна остаточно втратила свій суверенітет.