<<
>>

Київська держава. Західна Европа і Візантія.

B цій історичній добі зорґанізувалася остаточно київська держава. Часи Володимира Великого і Ярослава Мудрого, це часи найбільшої могутности й значіння цієї дер- жави.Вонабула наймогутнійшою зусіх тодішніхславянськихдержав і найбільше просторою з усіх європейських держав.

Відповідно до того вона й відогравала тоді важну ролю,. а її головне завдання, яке мало універсальне значіння, була боротьба зі степовими народами, що прийшли зі степової Азії і загрожували культурним краям східної Европи. Тим виріжняється київська держава між усіми тодішними європейськими державами. I можна сказати, що ніодна з цих держав, з виїмком хиба Візантії, не мала такого тяжкого завдання до сповнення як саме'київська держава. Ця боротьба зі степовими народами ставляє київську державу в оди» ряд з давньою єгипетською, вавилонською, асирій- ською та перською державою, які теж мали діло зі степовиками і були заборолами цивілізації. Це були держави старинного світа. Таке саме завдання сповняла китайська держава, обороняючи китай- ськуцивілізацію перед'монгольськими степовиками в старинних часах і так само в середніх віках. 3 новіщих часів може входити тут у рахубу тільки одна Росія, яка розбила татарські орди і взяла під свою владу усі степові народи центральної Азії.

Коли київська держава здобула таке значне місце b історії завдяки своїй участи у боротьбі

культури зі степом, то побіч цього вона сповнила теж'таке завдання, що принявши в себе візантійську цивілізацію, поширила дуже значно візантійський цивілізаційний світ в Европі. Але сам характер держави не був візантійського типу. Що до свого політичного й суспільного ладукиївськадер- жава була зближена до- инших держав центральної і західної Европи, і мае з нцми богато спільних характеристичних прикмет.

Київсь'ка держава повстала з частин, що пе- ред тим були осібними політичними орґанізмами. Вона зединилася за Володимира Великого і ще за Ярослава Мудрого з тим, щоб опісля розпастися знову на осібні, самостійні під політичним оглядом части. Щось таке подібне бачимо і в инших краях ЕврЬпи. Держава франконська повсталат.ежзо- сібних політичних орґанізмів і вона зединилася з кінцем VIII століття з тим, щоби кількадесять років ,опісля розйастися на^кілька частин ідатипо- чаток державам; італійській, французькій і німецькій. Це процес дуже подібний -до того, іцо відбувався в київській державі, ріжниця тільки в тому, що в цій історичній цобі, про яку мова, на заході процес пішов дальше. Там кожда з цих трьох держав розпалася знову на кілька частей, політичних орґанізмів так, що в XI. століттю ціла теріто- рія, що її обіймала колись держава Карла Великого, розпалася на кількадесять малих самостійних держав, які нераз себе взаїмно поборювали. Це видко в Італії, яка зісталася, розбитою і розчленованою під. політичним оглядом, і не зединилася опісля протягом середних і нових віків аж до другої половини XIX. століття. Але й Франція й Німеччина були розчленовані під політичнимоглядом. Франція розпалася на кідьканацять малих держав, ? володарями в них були великі земельні власники,

7*

іоо

території яких були, нераз більші, ніж територія над якою мав владу французький король.' Подібно преетавлялдся справа з Німеччиною, де королівська власть мала, правда, зверхність над цілою німецькою державою, але в дійсноСти в поодиноких землях були осібні князі й ґрафи, які діставши в-свої руки землю, з урядників стали малими володарями.

Це був політичний розклад, до якого не дійшла ще в цій добі київська держава, бо хоча вона теж розпЗлася на кілька частин па смерти Яросдава Мудрого, то всеж такй поЛітич- не становище київського князя було без порівнання міцніще4, ніж французьких королів, а навіть німецьких королів; оскільки цим. посліднім не вдалося взяти два-три німецькі князівства під свою безпо- середну власть. Тільки а.властю анґлійського короля не Tjir рівнятися київський князь тай то щойно від 1066 року, від коли наїздники французькі Нормани поставили в, Анґлії міцну королівську власть, нічим не обмежену. Анґлія була виїмком в тодіШній Eeponi,j6o зрештою королівська власть в Евро.пі дуже ослдбла ще наслідком феодалізму, 4t це спровадило -таку анархію, особлиВо у Франції X і XI. століття, якої на Руси ще це бачимо в цій добі, а щойгіо в слідуючій.. I тому, коли бачимо по- чатки такої анархії вже й в київській державі, ко- лячуємо про боротьби князів ,між собою то це не тільки нагадує давнГщу боротьбу Меровінґів у франконсь.кій державі ь ѴЦ і VIII. Ьтоліттю,, а,лс й політичний c т а н Ф p а н ц її т a H і м e ч н и н и в , X ч и X f. століттю, чи пізИіще. Зі славянських держав Прдібні обставини були в Чехії і в .Польщі, хоча тўт не було феодалізму.

Що київська держава йшла n о д і б н и м й шляхами, що й инші толішні європейські дер-

ж.ави, видко це по тім, що як у київській державі, так і в усіх тодішніх європейських державахзако- нодавство і адміністрація не входили глибоко в життя народу. Це.видко по таких кардинальних :npaeax, як справа освіти, або опіка над хорими чи бідними. Такі справи не належали до держави, а до церкви. Державне законодавство не мало великої сили,.бо побіч нього було ще в.силі Звичаєве право і цьому не перешкодили ані „Капіту- лярі'і“ Карла Великого, ані „Руська Правда". Слабою була теж центральна власть адміністра- ційна, з виїмком одної Анґлії по 1066 році. Тільки між європейськими державами була та ріжниця, що тимчасом як у романських і ґерманських державах центральна власть, навіть. у таких малих теріторіях, як німецькі князівства чи французькі панСькі території,.перейшла до васалів.які коштом центральної власти, коштом найвищого сеніора, присвоїли собі місцеву власть, то в київській державі і так само ц Чехії і в Польщі місцева власть була вруках громади. Взагалі, коли порівнати тодішні славянські держави: київську, польську й чеську з державами середньої! західньоїЕвропи, то видко, що славянські держави знаходилися в часі від X до XII століття в такій еволюції, яку перейшли' тамті держави стокількадесять років раньще. Найдалі пішла анґлійська держава, котра вже створилгі" міцну королівську власть, що на континенті Европи розвинулася значно пізніще. Цей дальший поступ в еволюції романсько-ґер- манських держав від еволюції у Славян треба пояснити тим, що західна Европа дуже, багато скористала з останків римської цивілізації, які зісталися на терені нових середновічних держав.

Відповідно до того роля громади була -в західних і східних європейських державах трохи

інакшою, коли брати справу синхроністично, але вона повторяється в усіх державах однаково, тільки в ріжних часах. Гтак, коли у нас наУкраїніістну- ють віча протягом цілої цеї доби, то в Чехії вони вже занепадають у X століттю, а в західнійЕвропІ вже в VIH століттю. Але всюди вони були, і всюди e те спільне, що в ніякій державі в Европі віча не здобули постійного.ха^актеру і ніде не дійшли до більшого значіння, як що не рахувати північного Великого Новгорода та італійських міст. Так само представляється справаЗ так званою „боярською радою“. He тільки в київській державі кликали кня8і бо'ярів на нараду, але те саме було у франконській державі в VIII і IX століттю, а пізніще в Німеччині, у Франції і так само в Чехії та. Польщі. I так Само, як у київській Держав „боярська рада“ не була постійною інституцією, було це і в инших державах. Тільки в Німеччині був уже остільки поступ, що склад німецького сойму зачав вже. кристалізуватися, а те саме творилося і у Франції. Так само судівництво представлялося менше-більше однаково в усіх державах, хоч на заході воно трохи ліпше аорґанізЬване. Право пімстирозповсюднене скрізь, грошеві кари відограють важну ролю, а побіч держави сам по- шкодований мусить сповняти ті. функції, що їх тепер сповняє держава. Податкова система теж дуже подібна рсюди. Велику ролю відограють данини в натурі.

Словом, політичний устрій держав представлявся дуже подібно, а'хоч деякі держави пішли в еволюції трохи дальше, чим инші, всеж таки всі ці держави належать до одного типу держав.

Це все не було припадкове, а повстало наслідкам економічних та суспільних обставин, які тоді істнували як у західній, так і в східнійЕвропі

не рахуючи сюди тільки Візантії і Італії, які що до економічно-суспільної еволюції стояли дальше. B західних і східних краях Европи тоді була розвинена натуральна господарка і це знову вязало київську державу з рештою Европи. Продукція t консумція були дуже невеликі і тісно звяЗані з місцем, були зльокалізовані. Тільки в полудневій Франції, яка сусідувала з вище розвиненою під економічним оглядом Італією, були початки грошевої господарки.'Але те'саме бачимо й на Україні, яка завдячувала це сусідству з Візантією. Розуміється, це не зміняло багато справи, бо початки грошевої господарки як у Франції, так і в київській державі не обіймали ширшого загалу і торкалися тільди невеликого числа людей з найвищих суспільних верств. Так само в цілій Европі родова власність перемінилася по найбільшій части на індивідуальну. B звязку з тим виробився погляд, що князі є власниками державної власти. I коли на Руси всім Руриковичам признавано це право, то таке саме право признавано у Франконії Mepo- вінґам і Каролінґам.

Відповідно до таких економічних обставин представлявся і суспільний ладіНескристалізування суспільного ладу, недокладні границі між поодинокими суспільними верствами не e особливістю тільки українських земель, але все це бачимо і в инших європейських краях, тільки там еволюція знову пішла трохи дальше і в XI століттю бачимо вже початки кристалізації суспільного ладу і сепарацію суспільних верств від себе. Але це видко, розуміється, не всюди, а суспільний лад напр. у Чехії і в Польщі зовсім такий самий, як иа -У країні.

Таким чином київська держава не є якимось чужим орґанізмом у відношен-

ню до Е^ропи. Її політичний устрій,.її суспільний лад іде тими самими -шляхами, що й в решті Европи.Іне'можнасказати,щоби київська держава стояла що до політично-суспільного ладу на кінці Европи. Коли вона поступав трохи повільніще ніЖ романські, а по части й деякі ґерманські держави, то це e наслідок того, що ці романсько- германські держави повстали на давнім культурнім ґрунті. 3 київською державчю так не було. Вона повстала на свіжій землі, де в старинних часах не заходила цивілізац'я. Але київська держава мала. дуже корисне ґеографічне положення, сусідство з Візангібю і магометанськими краями, а це дот зволило їй користати безпоеередно з високої візантійської і почасти арабської цивілізації. Завдяки цьому Україна випередила у свому розвитку не тільки західно-славянські землі; Чехію й Польщу, але під деяким оглядом, а саме що до матеріяль- ної культури (терговля) і мистецтва також i' краї середньої Европи, Зближаючися під тим оглядом до Франції і навіть до Італії. Славні фрески з церкви св. СофіїуКйївістоятьзовсімгіднопобіч фрес- ків з Монреале на Сицилії, а Київ побіч Венеції.

Зовсімінакше-б відношення київської держави довізантійсцсої. Про цевже була мова приогля- ді попередньої доби і київська держава зісталася і на далі державою низшого типу в порівнанню зі старою візантійською державою, котру можна зарахувати до вищого типу держав. Приняття х$и* стіянства з Візантії, і розвій письменства та мистецтва на Руси під великим впливом Візантії не змінили річй. Візантійська цивілізація захопила тільки- верхи суспільности в київській державі, а маси це не зачепило. Київські фрески були для маси незрозумілі, так само, як вони 'були би незрозумілі, в західній і середній Европі.

<< | >>
Источник: ОМЕЛЯН ТЕРЛЕЦЬКИЙ. ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ. TOM I. КНЯЖА ДОБА. BИДABHИЦTBO ЧAPTOPИЙCЬKИX. H Ь Ю - Й O P K. 1972

Еще по теме Київська держава. Західна Европа і Візантія.:

  1. Політично-суспільний лад київської держави.
  2. Перша війна між Руриковичами. Викінчення будови київської держави.
  3. Друга війна між Руриковичами. Західна політика Ярослава Мудрого. Війна Ярослава з Мстиславом. Розбиття Печенізької Орди. Похід на Царгород.
  4. Політично-суспільний лад у часі від 988 до- 1132 p.
  5. Київська держава. Західна Европа і Візантія.
  6. Боротьба за галицький стіл. Наїзд Татар на Половців. Битва над Калкою 1223 p.
  7. Огляд третьої доби.
  8. Галицько-Волинська держава й Европа.
  9. ЗМІСТ:
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -