ОгляД другої доби.
Друга доба історії київської держави займа& центральне місце не тільки у відношенню до часу істнування цієї держави, але ще більше що до> свого змісту. B цій добі дійшла київська держава, до вершка свого розвитку.
Часи Володимира Великого й Ярослава Мудрого 6 часами н а й б і л ь~ ш о ї м о г у т н о c т и й слави київської держави.. B цій добі зорґанізувалася остаточно простора держава, виказуючи як що до свого політичного, так і суспільного ладу у c і x a p а к т e p и c т и ч н і p и— си тодішніх європейських держав. При- няття христіянства з Візантії впровадило київську державу в круг візантійської цивілізації, при які» вона зісталася. аж до кінця свого істнування. Зї> смертю Ярослава Мудрого у 1054 році скінчиласяг єдність цієї держави: вона розпалася на кілька, частин, але всеж таки князі, що володіли Київом, уважалися начальниками цілої держави і, маючи переважну частину руських земель у своїх руках,, такими дійсно були. Ще не затратилася вдність. цілої держави, ще не повстали з неї осібні державні орґанізми, хоч під цим оглядом початок був. уже зроблений. Головним завданням на вні була в цій добі боротьба зі степовими народами і це завдання сповнила київська держава удатно.. Печенігів розбито в 1036, Торків уІОбОроці.аПо— ловців дуже ослаблено. Це не перешкоджувало- однакож тому, що на чорноморських степах взя№ перевагу кочуючий спосіб життя і київська держава відсунулася від Чорного моря. Але в цій добі набрав значіння також і західний фронт, де повстала польська держава. Великої боротьби одначе тут не- було, а перевага була на боці київської держави*.чне зважаючи на хвилевий побут польських князів j Київі, що зрештою рівнОважилося з побутом «військ Володимира Великого й ЯрославаМудрого л глибині Польщі.
Київська держава з цеї доби не покавалатіль* жи експанзії.як у попередній добі. Але це не було снаслідком того, що вона була слабшою, ніж у none-.
федній добі, тільки тсму, що простір державй-ви- магав консолідації і організації. A в тім, ні одна з тодішних європейських держав не провадила скспанзивкої політики, бо всі вони були заняті передовсім своїми внутрішніми справами. Походи, яімецьких ц'сарів до Італії були викликані особлив- -иіими причинами тай вони не дали ніякого, позитивного результату на політичнім полі.B цій добі київська держава стала „Руською державою", бо імя Руси, що в' попередній добі прикладалося тількм до центральної землі- держави, поширено на всі землі, що були під володінням Руриковичів. Це імя прикладалося до цілого населення, що. замешкувало руську державу, усуваючи давні племінні назви. Воно й не допу< кало до того, щоби три етнічні Групи, з яких вийшли три охіднославянські народи, виробили собі осібні етнографічні імена. Всеж таки та e т н і ч н а Г p у п а, що витворила український народ, сто- •яларцентрі цілого культурногой дер- акавного жетття і тому київську державу м о ж e м о н а з в а т и . у к p а ї н с ь к о ю, ч и у к p a- Тнсько-руською, не зважаючи на те, що вній ,іщо північноруська етнічна Група поробила значні кольо- нізаційніздобутки.Центр політичного жит- т я б у в у c e т а к и н а У к p а ї н і.
Становище київської держави між евролейсь- •жими державами було дуже визначне. B о н а я к
що до свого устрою, так і цивілізації взагалі, стояла в першім ряді евро- лейських Держав, перевищаючи своїх