Положення про виробничі структурні підрозділи та компетенцію їх органів

Можливими формами організації виробництва на сільсько­господарських підприємствах є ділянки, цехи, ферми, брига­ди, ланки, відділення та інші виробничі підрозділи [6, с. 534]. Структура сільськогосподарського підприємства встановлю­ється залежно від його розмірів, виробничого напряму, внут­рішньогосподарської спеціалізації, розміщення виробництва, застосування прогресивних форм організації праці та інших умов виробництва.

Структурні виробничі підрозділи сільськогосподарського підприємства створюються органами управлінням такого під­приємства і затверджуються загальними зборами. Повноважен­ня щодо цього закріплюються в положеннях Статуту сільсько­господарського підприємства.

Найпоширенішою формою організації праці залишають­ся бригади. Ще раніше вони створювалися за територіальною ознакою — бригада-двір. Проте самі бригади за спеціалізацією були різноплановими: спеціалізовані механізовані тварин­ницькі, рослинницькі бригади. Пізніше з'явилися будівельні бригади, комунальні, дорожні бригади тощо. У сільськогоспо­дарських підприємствах, відповідно до їх спеціалізації, ство­рюються ланки, бригади, дільниці, цехи, ферми, загони тощо [63, с. 152].

Державним сільськогосподарським підприємствам прита­манні такі структурні виробничі підрозділи, як постійні вироб-

Внутрішньогосподарські локальні нормативно-правові акти В.В. Панченко сільськогосподарських підприємств як форма аграрного права ничі бригади, ланки, механізовані загони для виконання спе­ціалізованих робіт і та ін.

У великих сільськогосподарських підприємствах можуть створюватися галузеві і багатогалузеві, а також комплексні бри­гади.

Структурним підрозділом також є ділянка. Вона може скла­датися, залежно від спеціалізації бригади у конкретному сіль­ськогосподарському підприємстві, із різних формувань, на­приклад ферми, бригади.

Керівництво внутрішньогосподарськими структурними під­розділами здійснюють ланкові, бригадири, завідувачі відділень, цехів, фермам, ділянок.

Згідно з Правилами внутрішнього розпорядку сільськогос­подарського підприємства керівник (ланковий, бригадир, зав­фермою, начальник цеху) виробничого підрозділу встановлює особисто або через фахівців завдання членам сільськогоспо­дарського підприємства на виконання робіт з урахуванням їх виробничої кваліфікації, віку, стану здоров'я; знайомить їх із нормативами виробітку, розцінками за обсяг виконаних робіт; забезпечує працівників необхідними для роботи засоба­ми виробництва, а за потреби і транспортом для поїздки на ро­боту; закріплює за ланками та окремими працівниками техніку, робочу худобу тощо; найбільш раціонально організовує працю робітників, створює безпечні умови праці, здійснює контроль за якістю і строками робіт, облік праці і заробітку кожного чле­на підприємства, забезпечує дотримання трудової дисципліни; вживає заходів щодо ефективного використання і збереження державного майна та майна підприємства; організовує ремонт будинків, споруд, транспортних засобів та інвентаря.

Так, ланковий організовує роботу ланки і бере участь у ній разом з усіма працівниками, допомагає керівникові підрозді­лу в підрахунку заробітків членів ланки, здійснює контроль

за якістю робіт, несе відповідальність за виконання виробни­чого завдання та розпоряджень керівника виробничого підроз­ділу і фахівців. Бригадир організовує роботу бригади, веде об­лік виконаної роботи її членами (ланками), здійснює контроль за якістю робіт, передає дані в підрахунку заробітків, несе від­повідальність за виконання виробничого завдання перед керів­ництвом підприємства тощо.

При здійсненні виробничої і господарської діяльності під­розділів втілюються методи організації і стимулювання праці, які забезпечують в умовах ринкових відносин залежність роз­мірів заробітної плати працівників від кінцевих результатів сільськогосподарського року.

Упровадження в управлінській діяльності підприємства справжнього самоврядування, демократії, гласності, активної участі працівників у розв'язанні всіх питань внутрішньогоспо­дарського життя забезпечується згідно зі статутом залученням до самоврядування групових колективів у бригадах, фермах, підрядно-орендних та інших виробничо-господарських підроз­ділах. Організаційно-управлінською формою такого залучення працівників є збори трудового колективу кожного виробничо­го підрозділу і його рада.

Збори працівників бригади, ферми, іншого виробничого підрозділу скликаються за необхідністю, але не рідше одного разу на квартал радою структурного підрозділу, або за вимогою не менше 1/3 загальної чисельності колективу, або з ініціативи правління чи його голови.

До повноважень даних зборів належать:

— обрання бригадира (керівника підрозділу) на розсуд пра­цівників відкритим або таємним голосуванням із числа членів сільськогосподарського підприємства строком на три роки з на­ступним затвердженням правління;

— розгляд пропозицій щодо госпрозрахункових завдань підрозділу, визначення заходів щодо їх виконання;

— розгляд пропозицій ревізійної комісії щодо перевірок і ревізій, підрядно-орендних відносин, інтенсивних технологій, поліпшення стану охорони праці і техніки безпеки, інші питан­ня життя і діяльності бригади, ферми;

— заслуховування звітів ради, керівника, спеціалістів та ін­ших членів бригади, внесення до правління або загальних збо­рів членів сільськогосподарських підприємств (зборів уповно­важених) пропозицій щодо заохочення членів колективу, які сумлінно працюють, притягнення порушників дисципліни до відповідальності;

— внесення правлінню пропозицій щодо накладення стяг­нення на бригадира (керівника підрозділу) або звільнення із зай­маної посади, якщо він не виправдав довіри колективу.

Рішення зборів бригади є дійсним, тобто має силу управ­лінського акта, в разі яких на них є присутніми та беруть участь у голосуванні не менше як 2/3 працівників підрозділу.

За радянської доби радою колгоспів Української РСР було прийнято Примірне положення про ради виробничих бригад (підрозділів) колгоспів [111]. Саме цим рекомендаційним актом визначаються порядок їх утворення, права та обов'язки. Рада і голова ради обираються відкритим голосуванням за участю не менше 2/3 членів бригади (підрозділу) більшістю голосів, що визначається зборами.

Рада бригади, ферми, іншого підрозділу є колегіальним виборним органом самоврядування в сільськогосподарсько­му підприємстві, її права та обов'язки мають бути закріплені в Положенні про раду виробничих підрозділів сільськогоспо­дарського підприємства, яке набирає сили локального норма­тивного акта з моменту його затвердження правлінням сіль­ськогосподарського підприємства.

Компетенцією ради виробничого підрозділу є:

— планування своєї роботи, скликання зборів трудового ко­лективу бригади;

— заслуховування інформації бригадира, завідувача ферми, галузевих спеціалістів про стан господарювання, а також звіти окремих працівників про виконання трудових обов'язків та ін­ші питання, віднесені до повноважень цих зборів.

Засідання ради виробничого підрозділу скликаються в разі потреби, її рішення приймається більшістю голосів.

Наприклад, роботою ради такого виробничого підрозділу, як бригада, керує бригадир (керівник підрозділу). На нього по­кладається обов'язок організувати виконання рішень і пропо­зицій, прийнятих радою, доповідати про їх виконання на чер­гових засіданнях і звітувати про її роботу на зборах трудового колективу бригади як виробничого підрозділу підприємства.

Уявляється, що з метою надання методичної допомоги щодо розробки проектів положень про структурні підрозділи та ви­значення повноважень їх органів правління, доцільно було б Головним управлінням агропромислового розвитку обласних державних адміністрацій (відповідні структурні підрозді­ли — юридичний відділ, юридичні групи) розробити Примірні положення про виробничі структурні підрозділи сільськогос­подарських підприємств та компетенцію їх органів. Це дасть можливість оптимізувати локальний нормотворчий процес у сільськогосподарських підприємствах із урахуванням регіо­нальних (місцевих) умов функціонування таких підприємств, а також врахувати їх організаційні, економічні, виробничо-гос­подарські та інші особливості.

2.5.