Положення про основні функції органів управління та спеціалістів сільськогосподарського підприємства

Відповідно до чинного законодавства, зокрема законів Ук­раїни «Про акціонерні товариства», «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про фермерське господарство», «Про колективне сільськогосподарське підприємство» та локальних нормативно-

Внутрішньогосподарські локальні нормативно-правові акти В.В.

Самоврядування — це соціально-організаторська діяльність колективу, що шляхом власного волевиявлення вирішує свої справи в межах статутної правоздатності [13, с. 212-213]. У сіль­ськогосподарських підприємствах воно здійснюється на основі права їх членів, учасників брати участь у вирішенні всіх питань діяльності цих товаровиробників; виборності та підзвітності виконавчо-розпорядчих органів; обов'язковості виконання рі­шень, прийнятих більшістю тощо. Поряд із самоврядуванням у сільськогосподарських підприємствах здійснюється на під­ставі широкої демократії і гласності, тобто на основі участі всіх їх членів, учасників відкритості в обговоренні ними всіх пи­тань внутрішнього життя — виробничих, соціально-побутових [25, с. 137] тощо.

Таким чином, до основних принципів самоврядування та де­мократичного управління можна віднести:

— участь у вирішенні всіх найважливіших питань діяльно^­сті сільськогосподарських підприємств безпосередньо самих їх членів;

— колегіальність і гласність під час обговорення і прийнят­тя рішень із питань діяльності сільськогосподарського підпри­ємства;

— виборність виконавчих органів управління, органів кон­тролю, а також керівників сільськогосподарського підприєм­ства;

— відповідальність і підзвітність перед членами сільськогос­подарського підприємства всіх органів управління і посадових осіб;

— свободу критики з боку членів сільськогосподарського підприємства й обов'язку керівників та інших посадових осіб цих утворень своєчасно і ефективно враховувати у своїй роботі критичні зауваження;

— поєднання колегіальності і єдиноначальності під час здійс­нення своїх функцій органами управління та контролю, де кож­ний член сільськогосподарського підприємства зобов'язаний підкорятися утвореним органам управління і обраним чи при­значеним посадовим особам.

Отже, принципи самоврядування та демократичного управ­ління здійснюються на основі рівного права на участь в управ­лінні справами сільськогосподарського підприємства, що на­лежить кожному його членові і спрямоване на забезпечення їхньої повноправності і відчуття єдиного господаря при вирі­шенні всіх питань діяльності сільськогосподарського підпри­ємства.

Управлінські відносини у державних сільськогосподарських підприємствах побудовані за такими основними принципами [71, с. 56]:

— управління сільськогосподарським підприємством згідно зі статутом на основі поєднання прав власника по використан­ню свого майна і самоуправління трудового колективу;

— здійснення власником своїх прав по управлінню сільсько­господарським підприємством безпосередньо через уповнова­жені ним органи;

— найм, виборність або ж призначення міністерством чи ін­шим органом керівника підприємства, який виступає в ролі уповноваженого власником;

— законність в управлінні та відповідальність органів уп­равління та посадових осіб за результати управління і госпо­дарської діяльності;

— підзвітність керівника власникові та трудовому колективу.

Аналіз цих принципів свідчить про те, що в умовах ринко­вих відносин вертикально-управлінські відносини в державних сільськогосподарських підприємствах тісно взаємопов'язуються з горизонтальними управлінськими відносинами.

Професійний склад сільськогосподарського підприємства неоднорідний. Розрізняють керівників, фахівців сільського гос­подарства, осіб управлінського та обслуговуючого персоналу і кадри масових професій. Очолювати бригади, ділянки, ферми в кооперативних, корпоративних та інших підприємствах по­винні кваліфіковані фахівці і керівники цих колективів.

Державне сільськогосподарське підприємство згідно зі ст. 65 Господарського кодексу очолює директор. Він призначається і звільняється з посади власником або уповноваженим ним ор­ганом. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт). Заступник директора, головний бухгалтер і спеціалісти сільськогосподарського підприємства признача­ються і звільняються з посад за поданням директора власником або уповноваженим ним органом.

Загальні збори членів кооперативного типу підприємства обирають таємним або відкритим голосуванням зі свого скла­ду на певний термін голову кооперативу, який одночасно є го­ловою правління підприємства. Голова здійснює повсякденне керівництво його діяльністю, забезпечує своєчасне проведення загальних зборів, засідань правління та виконання їх рішень, несе відповідальність перед членами підприємства за результа­ти роботи господарства, представляє його без довіреності пе­ред державними органами, підприємствами, організаціями та установами, укладає договори тощо. Розпорядження голови підприємства в усній або письмовій формі в межах його компе­тенції обов'язкові для всіх членів підприємства та працівників, які працюють за трудовим договором.

Правління підприємства обирає зі свого складу заступників голови підприємства, вносить пропозиції на загальних зборах членів підприємства про їх затвердження, про призначення го­ловного бухгалтера, інших спеціалістів сільськогосподарського кооперативу та про звільнення їх із посади. Заступники голови сільськогосподарського кооперативу та головні спеціалісти не­суть відповідальність за стан керованої ними ділянки роботи.

Загальні збори бригади (підрозділу) обирають раду брига­ди (підрозділу), головою якої є керівник підрозділу, із подаль­шим її затвердженням правлінням підприємства. Усі інші по­садові особи призначаються і звільняються з роботи рішенням правління підприємства. Рішення правління про призначення та звільнення з роботи головних (старших) спеціалістів і голо­вного бухгалтера затверджуються загальними зборами членів підприємства.

Відмінну від інших групу керівників становлять фахівці сільського господарства, їх правове становище регламентуєть­ся Положенням про спеціаліста сільського господарства. Його дія поширюється на агрономів, інженерів усіх спеціальностей, зоотехніків, ветеринарних лікарів, економістів, бухгалтерів, які мають вищу або середню спеціальну освіту і працюють без­посередньо в кооперативах та інших сільськогосподарських підприємствах [145, с.

Демократія управління справами кооперативів передусім знаходить свій вияв у визначенні вищого органу управління — загальних зборів членів підприємства.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про сільськогоспо­дарську кооперацію» вищим органом управління кооперативу є загальні збори його членів.

Загальні збори сільськогосподарського кооперативу мають широку компетенцію:

— вносять зміни і доповнення до статуту, приймають нор­мативні документи кооперативу;

— вибирають шляхом прямого таємного голосування голо­ву кооперативу і членів правління, ревізійної комісії (ревізора), спостережної ради;

— заслуховують звіти органів управління кооперативом про їх діяльність;

— визначають види та розміри фондів кооперативу, порядок їх формування та використання;

— затверджують правила внутрішнього розпорядку, річний звіт і баланс кооперативу, порядок формування і використання доходу кооперативу;

— затверджують рішення правління кооперативу про при­йом нових членів;

— вирішують питання про реорганізацію або ліквідацію ко­оперативу.

Загальні збори членів кооперативу проводяться щорічно після закінчення фінансового року, на них можуть вирішува­тись і інші питання, які пов'язані із статутною діяльністю ко­оперативу. Крім чергових зборів можуть скликатися нечергові за рішенням правління кооперативу або за ініціативою не мен­ше третини членів кооперативу.

Загальні збори є органом безпосередньої демократії. У їх ро­боті беруть участь усі члени кооперативу. Загальні збори, як за­значалось вище, приймають внутрішньогосподарські локальні нормативно-правові акти.

До проведення загальних зборів голова кооперативу і прав­ління повинні провести відповідну організаційно-підготовчу роботу. Під час зборів ведеться протокол, у якому зазначаються прийняте рішення, номер протоколу і дата проведення зборів.

Правління сільськогосподарського кооперативу є колегіаль­ним, виконавчо-розпорядчим органом самоврядування. Його виконавча діяльність полягає в реалізації законів, рішень уря­ду, міністерств, відомств, а також рішень загальних зборів чле­нів кооперативу.

Правління кооперативу насамперед повинно забезпечити виконання плану соціального і економічного розвитку під­приємства, виконання договірних зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарської діяльності. Рішення прав­ління мають обов'язкову силу для всіх членів підприємства і для осіб, що працюють за трудовим договором. Воно несе від­повідальність за свою роботу перед загальними зборами членів кооперативу.

Організаційною формою управлінської діяльності правлін­ня кооперативу є засідання. Вони проводяться в міру необхід­ності, але не рідше одного разу на місяць. Результати роботи правління оформляються як рішення. Рішення приймають­ся більшістю голосів за наявності не менше 2/3 складу членів правління кооперативу.

До компетенції правління кооперативу належать такі пи­тання:

— розробка плану розвитку основних виробництв коопера­тиву;

— скликання загальних зборів членів кооперативу і контро­лю за виконанням рішень цих зборів;

— відповідно до статуту підприємства вирішення суттєвих питань господарської діяльності;

— винесення на затвердження загальних зборів рішення про прийняття в кооператив нових членів і припинення член­ства;

— укладення трудових договорів (контрактів) з виконавчою дирекцією кооперативу в разі найму такої;

— забезпечення збереження майна кооператива;

— вирішення інших питань, покладених на нього загальни­ми зборами.

Правління може делегувати виконавчій дирекції кооперати­ву право на прийняття поточних рішень.

У кооперативах, де кількість його членів становить менше 10 чоловік, правління не створюється, а функції виконавчо- розпорядчого характеру виконує голова кооперативу.

Порядок обрання голови кооперативу визначається статутом підприємства. Він може обиратися відкритим або таємним го-

Внутрішньогосподарські локальні нормативно-правові акти В.В. Панченко сільськогосподарських підприємств як форма аграрного права лосуванням на термін, як правило, на три роки. Головою може бути обраним тільки член кооперативу. Висунення кандидатур для обрання на цю посаду може проводитись і до початку за­гальних зборів, на зборах структурних підрозділів підприєм­ства. Якщо вибори проводяться на конкурентних засадах, ко­жен із претендентів повинен мати свою програму, довести її перевагу, свою обізнаність з економічних та юридичних питань тощо. Із висунутих кандидатур члени підприємства на посаду голови обирають найбільш компетентного. Він повинен доб­ре знати особливості виробництва, вміти організувати роботу фахівців та всіх інших членів кооперативу для виконання по­ставлених завдань.

Голова кооперативу представляє підприємство в державних органах, банківських установах, інших організаціях, а також має право представляти його в загальних, господарських і тре­тейських судах. Від імені підприємства його голова підписує договори та бухгалтерські документи.

Правління кооперативу очолює голова. Він організовує ро­боту правління, проводить його засідання, керує ходом обгово­рення питань, бере активну участь у їх вирішенні по суті. Його розпорядження і вказівки обов'язкові для всіх посадових осіб і членів кооперативу. Як голова кооперативу і голова правління він — головна посадова особа в кооперативі.

Правління кооперативу може в окремих випадках наймати виконавчого директора для оперативного управління діяльні­стю кооперативу. Директор може бути членом кооперативу, його права і обов'язки закріплюються в контракті, який укла­дає з ним правління кооперативу. Згідно з умовами контракту він відповідає за досягнення результатів роботи кооперативу в період, на який укладено контракт.

У великих кооперативах, де чисельність членів перевищує 50 осіб, для контролю за діяльністю виконавчого органу коо­перативу можуть обиратися спостережні ради. Вибори про­водяться загальними зборами членів кооперативу відповідно до статуту підприємства. Кількісно спостережна рада стано-

вить 3-5 чоловік, якщо інше не встановлено статутом підпри­ємства. Член спостережної ради не може бути членом правлін­ня або ревізійної комісії.

Сільськогосподарський кооператив має у своєму складі низ­ку посадових осіб — фахівців, які відповідають за окремі на­прями діяльності підприємства або окремі структурні підроз­діли. Заступники голови кооперативу обираються правлінням кооперативу або зборами його членів.

Фахівець — це особа, яка має вищу або середню спеціальну освіту і виконує інженерно-технічні, економічні, сільськогоспо­дарські, зоотехнічні та лісовідновлювальні роботи, тобто агро­номи, зооінженери, ветеринарні лікарі, економісти, бухгалтери [30, с. 5—10] тощо.

Функціональні обов'язки і права фахівців реалізуються шля­хом їх службових вказівок. Вони можуть бути як письмовими, так і усними. Вказівки фахівців обов'язкові для всіх членів ко­оперативу. У разі необґрунтованості вказівок фахівця голова підприємства може їх відкликати.

Повноваження головного бухгалтера сільськогосподарсько­го підприємства визначаються нормами Положення про ор­ганізацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвер­дженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. [116].

Головний бухгалтер підприємства організує і несе відпові­дальність за стан і достовірність обліку та звітності в сільсько­господарському підприємстві. Він здійснює повсякденний контроль за правильним витрачанням коштів і матеріальних цінностей, активно сприяє впровадженню госпрозрахунку і са­мофінансування, вживає заходів щодо запобігання безгоспо­дарності та марнотратству. Він призначається на посаду з числа членів сільськогосподарського підприємства або приймається на роботу за трудовим договором (контрактом), а звільняється на підставі рішення загальних зборів (зборів уповноважених) за пропозицією правління підприємства. У процесі виконання своїх обов'язків підпорядковується безпосередньо голові під­приємства, а щодо питань організації порядку і методики веден­ня бухгалтерського обліку, контролю і складання звітності — податковій інспекції району та головному бухгалтерові район­ного управління сільським господарством. Головний бухгалтер разом із головою правління підписує річний звіт підприємства і документи з надходження і витрачання коштів та матеріаль­них цінностей.

Проблеми зростання виробництва сільськогосподарської продукції, впровадження ринково-економічних відносин та за­доволення потреб громадян у продуктах харчування висувають значні вимоги до спеціалістів сільського господарства, які пра­цюють у сільськогосподарському підприємстві, потребуючи вдосконалення їх правового статусу.

Згідно зі статутом заступники голови і головні спеціалісти підприємства несуть відповідальність за стан керованої ними галузі або ділянки роботи. Останнім підлеглі галузеві спеціа­лісти і керівники виробничих підрозділів підприємства, їхні вказівки з відповідних питань обов'язкові для членів сільсько­господарського підприємства і осіб, які працюють на підпри­ємстві за трудовим договором. Невиконання розпоряджень і вказівок головних спеціалістів розглядається як порушення трудової дисципліни. У великих господарствах правами голо­вного спеціаліста наділяється головний юрисконсульт сільсько­господарського підприємства.

Галузевими спеціалістами є економіст із нормування, орга­нізації та оплати праці, інженер (технік)-нормувальник, агро- ном-насіннєвод, агроном-плодоовочівник, зоотехнік із плем- справи, інженер (технік) із техніки безпеки праці, інженер (технік)-електрик та ін. На цю посаду призначаються спеціаліс­ти з вищою або середньою спеціальною освітою. Призначення на посаду або звільнення з неї відбувається за рішенням прав­ління та за згодою головного спеціаліста.

Правове становище спеціалістів сільськогогосподарського підприємства регламентоване правилами, викладеними в По­ложенні про спеціаліста сільського господарства.

До названих спеціалістів висуваються такі вимоги: бути до­статньо підготовленими для вирішення спеціальних питань, які випливають із особливостей сільськогосподарського вироб­ництва; бути активними, енергійними і цілеспрямованими провідниками в життя завдань з інтенсифікації виробництва сільськогосподарської продукції, впровадження ринкової еко­номіки, забезпечення соціального розвитку села; бути вмілими організаторами і компетентними кваліфікованими порадника­ми керівників підприємства тощо.

Щодо особливостей галузей сільськогосподарського вироб­ництва визначається коло прав і посадові обов'язки спеціалістів [30, с. 5—10].

Вони мають право:

— використовувати відповідно до чинного законодавства матеріальні, трудові та грошові ресурси для вирішення питань організації та управління галуззю, визначати технологію ви­робництва і вносити до неї зміни з урахуванням конкретних умов;

— вносити пропозиції щодо добору, розстановки і звільнен­ня працівників, розподілу їх посадових обов'язків, вдоскона­лення форм і методів економічної роботи, організації та оплати праці, норм виробітку, преміювання та інших видів матеріаль­ного і морального заохочення;

— не допускати до роботи осіб, які не мають відповідної кваліфікації, а також не допускати використання машин і об­ладнання, які не відповідають технічним і технологічним ви­могам, правилам техніки безпеки і протипожежної охорони, вживати заходів до порушників трудової та виробничої дис­ципліни в порядку, передбаченому законодавством;

— не приймати недоброякісно виконаної роботи і вимагати її перероблення, перевіряти додержання агротехнічних, зоове­теринарних і технологічних правил, зупиняти виконання робо­ти у разі порушення цих правил;

— контролювати виконання чинних положень раціонально­го використання, обліку і фінансування виробництва, додер­жання режиму економії, бережливості у використанні трудо­вих ресурсів, матеріальних засобів і коштів, активно сприяти підвищенню ефективності ринкових економічних відносин че­рез додержання договірної дисципліни, вживати заходів щодо юридичної охорони інтересів підприємства.

Чинними нормативно-правовими актами визначається ком­петенція спеціалістів матеріально-побутового характеру. Зокре­ма, їх наділено правами:

— на забезпечення необхідним транспортом для службових поїздок;

— на пільгове забезпечення житлом у будинках, які належать підприємствам;

— на забезпечення (придбання) в господарстві (за встанов­леними цінами) продуктами харчування, які виробляються підприємством, а також кормами для худоби, що належать їм за правом приватної власності.

Наведені та інші права спеціалістів поширюються і на тих із них, які стали пенсіонерами.

Посадовими особами сільськогосподарського підприємства є заступники голови, завідувачі дільниць, керівники цехів, бри­гадири, завідувачі ферм, майстерень і підсобних виробництв та керівники інших виробничих підрозділів і культурно-побу­тових закладів. Ці посади є виборними — названі керівники обираються на зборах працівників виробничого підрозділу, рі­шення яких затверджується правлінням. При заміщенні посади надаються переваги особам із спеціальною освітою і значним досвідом юридичної діяльності.

Розпорядження керівника виробничого підрозділу є обов'яз­ковими для всіх працівників, які трудяться в даному підроз­ділі. У своїй керівній діяльності він звітує правлінню і голові сільськогосподарського підприємства, у спеціальних питаннях виконує вказівки головного (старшого) спеціаліста відповідної галузі виробництва.

Для контролю за фінансово-господарською діяльністю ко­оперативу вибирається ревізійна комісія (ревізор). Це виклика­но тим, що вищий орган управління кооперативу не має мож­ливості безпосередньо і постійно контролювати той чи інший вид діяльності підприємства, роботу різних органів і посадо­вих осіб.

Ревізійна комісія є контрольним органом, незалежним від правління та посадових осіб підприємства, безпосеред­ньо підпорядкованим загальним зборам членів кооперативу. До ревізійної комісії загальними зборами обираються лише члени підприємства.

Кількісний склад ревізійної комісії залежить від розміру підприємства. Слід враховувати також вимоги ефективного здійснення контрольної діяльності (кваліфікацію контролерів- ревізорів, стан обліку в господарстві), обсяг підконтрольної ро­боти (різноманітність галузей господарства, розміри території, місцезнаходження і розкиданість виробничих підрозділів, річ­ний обсяг виробництва тощо).

До основних завдань ревізійної комісії належать: контроль за виконанням рішень загальних зборів, дотримання стату­ту підприємства, правил внутрішнього розпорядку, положень про оплату праці, контроль за збереженням майна кооперати­ву; за законністю договорів і господарських операцій; правиль­ністю обліку, звітності і розрахунків з членами кооперативу, а також за своєчасним розглядом правлінням і службовими особами скарг і заяв членів підприємства. Під час виконання своїх завдань ревізійна комісія повинна тісно співпрацювати з юридичною службою підприємства.

Для належного виконання поставлених завдань ревізійна комісія наділяється відповідними правами, їй надано право перевіряти діяльність виробничих об'єктів. Вона може вима­гати від посадових осіб та інших членів кооперативу необхідні для перевірки документи, книги з обліку матеріально-грошо­вих цінностей, усні та письмові пояснення.

Під час перевірок застосовуються такі методи контролю: ревізія, інвентаризація та ін. Ревізії залежно від обсягу, змісту і характеру діяльності підконтрольного об'єкта можуть бути загальні й вибіркові. Загальні ревізії вимагають ознайомлення з усіма операціями підприємства, що були здійснені за певний період; вибіркові проводяться згідно з раніше затвердженим планом. Під час такої ревізії розглядаються конкретні питання.

У сільськогосподарських кооперативах можуть утворюва­тися різні господарсько-допоміжні органи, які беруть участь у розробці й прийнятті соціально-економічних рішень: профс­пілкові, молодіжні, жіночі, спортивні та інші організації роз­глядають на своїх засіданнях ті або інші питання громадського життя і вносять свої рекомендації щодо їх вирішення. Загаль­ні збори правління кооперативу враховують ці рекомендації при прийнятті своїх рішень [45, с. 79].

Робота суспільно-допоміжних органів сприяє широкому за­лученню членів кооперативу до управління справами і дозво­ляє кваліфіковано вирішувати проблеми, що виникають.

Особливості управління сільськогосподарських підприємств корпоративного типу випливають із того, що кількість учасни­ків цих утворень може становити декілька тисяч.

Учасники господарських товариств мають право брати участь в управлінні справами підприємства, але ступінь їх впливу на прийняття рішення залежить від розміру (частки) вкладу того чи іншого учасника в майно товариства.

Загальні засади управління сільськогосподарськими підпри­ємствами корпоративного типу закріплені в законах України «Про господарські товариства» та «Про акціонерні товариства», а особливості окремих господарських товариств — у локаль­них нормативних актах — установчих документах: положенні про загальні збори акціонерів, регламенті проведення загальних зборів, положеннях про правління, про ревізійну комісію тощо.

У господарських товариствах (акціонерне товариство, това­риство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатко­вою відповідальністю) зазначеним Законом передбачена систе­ма органів управління. Вищим органом управління є загальні збори акціонерів або збори учасників. До компетенції вищого органу належать:

— визначення основних напрямів розвитку товариства;

— внесення змін та доповнень до установчих документів то­вариства;

— формування органів управління товариства;

— прийняття та затвердження локальних нормативних актів;

— прийняття рішення про ліквідацію товариства та створен­ня ліквідаційної комісії;

— вирішення інших важливих питань.

Загальні збори акціонерів або збори учасників формують виконавчий орган товариства. Таким органом може бути прав­ління акціонерного товариства на чолі з головою правління; дирекція на чолі з генеральним директором; директор як одно­особовий орган.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності підпри­ємства, крім тих, які згідно з чинним законодавством віднесені до компетенції вищого органу управління.

Ревізійна комісія створюється для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу господарського товариства. Компетенція контрольного органу закріплюється в спеціальному положенні, що регламентує по­рядок проведення перевірки діяльності підприємства або окре­мих його структурних підрозділів. За результатами перевірок ревізійна комісія може вимагати скликання (або ставити перед виконавчим органом питання про скликання — в товаристві з обмеженою відповідальністю і товаристві з додатковою від­повідальністю) позачергових загальних зборів акціонерів або учасників.

У повних та командитних господарських товариствах управ­ління справами здійснюється за спрощеною системою. Справи таких товариств ведуть всі його учасники за взаємною згодою або ведення справ доручається одному (декільком) із них (ст. 68 Закону України «Про господарські товариства»). В останньому випадку видається довіреність, яка підписується рештою учас­ників. Вкладники командитних товариств не беруть участі в уп­равлінні справами своїх підприємств, за винятком виконання окремих дій від імені товариства, якщо на це є спеціальне до­ручення товариства (ст. 79 Закону України «Про господарські товариства»).

Частина сільськогосподарських товариств має у своєму скла­ді майно держави. Державні корпоративні права — це акції, частки у статутному фонді господарських товариств, які нале­жать державі.

Такі компанії є вже недержавними, але держава через упов­новажені органи має право брати участь в управлінні їх діяль­ністю, вирішувати найбільш важливі питання їх функціону­вання.

У разі володіння державою контрольним пакетом акцій тих чи інших сільськогосподарських підприємств можна говорити про повний контроль із боку держави за діяльністю такого то­вариства. Для управління державними корпоративними права­ми створена система органів управління, яка включає декілька рівнів: Президент України, Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна, спеціальний орган по управлінню держав­ними корпоративними правами, органи виконавчої влади, спе­ціально уповноважені особи.

Основні принципи та положення управління державним сільськогосподарським підприємством закріплені в Статуті. Керівництво підприємством здійснюється відповідно до його статуту, який затверджується органами державного Управлін­ня сільським господарством. При цьому має бути поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і принципів самоврядування трудового колективу.

Власник здійснює свої права шляхом затвердження стату­ту державного підприємства і призначення його керівника. Ке­рівником укладається контракт, в якому визначаються права, строки найму, обов'язки і відповідальність, умови виплати за­робітної плати і та ін.

Керівник несе повну відповідальність за стан справ на під­приємстві, самостійно вирішує всі питання його діяльності. Законодавче закріпленим є правило про те, що власник май­на (держава) не має права втручатися в оперативну діяльність керівника підприємства.

Підприємство самостійно визначає структуру управління і встановлює штати. Керівник підприємства звільняє з посади своїх заступників, керівників і фахівців апарату управління і структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділів, відді­лень, дільниць, ферм тощо).

Керівник підприємства укладає з трудовим колективом ко­лективний договір згідно із Законом України «Про колективні договори та угоди» [119]. Цим договором регулюються вироб­ничі, трудові та економічні відносини трудового колективу і ад­міністрації підприємства. Сторони несуть взаємну відповідаль­ність за невиконання колективного договору.

Трудовий колектив (всі працюючі, з якими укладено трудо­вий договір) бере участь в управлінні державним сільськогос­подарським підприємством. Виконуючи управлінські повнова­ження, трудовий колектив має такі права:

— розглядати разом із засновником зміни і доповнення до ста­туту підприємства;

— разом із засновником визначати умови найму керівника підприємства;

— брати участь у вирішенні питань про виділення зі скла­ду підприємства одного чи кількох структурних підрозділів для створення нового підприємства;

— разом із власником вирішувати питання про вступ і вихід підприємства з об'єднання підприємств.

Повноваження трудового колективу реалізуються загальни­ми зборами або конференцією та їх виборним органом — ра­дою трудового колективу.

Роль сучасного керівника, а також спеціалістів сільськогос­подарського підприємства дуже важлива. Вони мають особ­ливу, специфічну кваліфікацію, тому що процес управління на сьогодні помітно став складнішим. Та це природньо, оскіль­ки в різних сферах діяльності сільськогосподарського підпри­ємства відбувається багато змін, число не врегульованих пи­тань збільшується. Організація злагодженого виробничого процесу потребує активної взаємодії керівника та спеціалістів сільськогосподарського підприємства, чіткого розподілу обо­в'язків між ними. Закріпити вищенаведені положення у такому внутрішньогосподарському локальному нормативно-правово­му акті як Положення про основні функції органів управління та спеціалістів сільськогосподарського підприємства, при роз­робці якого доцільно врахувати досвід попередніх років, на­приклад, Примірне положення про основні функції керівників і спеціалістів колгоспів Української РСР, а також, звичайно, нові економіко-правові обставини, що впливають на діяльність сільськогосподарських підприємств в нинішніх умовах. Це доз­волить останнім працювати ефективніше, що підвищить рівень виробництва.

2.6.