Значення адміністративного розсуду при застосуванні інструментів публічного адміністрування

Надане адміністративному органу право самостійного вибору варіанта пове­дінки, рішення чи передбачуваного наслідку застосування адміністративно- правової норми найбільш рельєфно виявляється через інститут адміністратив­ного розсуду.

Адміністративний розсуд застосовується тоді, коли правовий припис, не встановлюючи конкретного варіанта дій, наділяє адміністративний орган певним ступенем «свободи» у вирішенні конкретної адміністративної справи й ухваленні відповідного рішення, тобто це означає передбачену можливість вибору меж, установлених адміністративно-правовими нормами.

Адміністративно-правові норми можуть визначати цілі, завдання, компетен­цію суб'єктів публічного адміністрування, які вирішують певне питання, але не регламентують самого змісту рішення чи роблять це в дуже абстрактній формі, надаючи органу, посадовій, службовій особі можливість самим вирішувати, чи існують у певному конкретному випадку обставини, за наявності яких можна вчиняти передбачені правовою нормою дії.

Динамічний характер змін у публічному адмініструванні, пошук адміністра­тивними органами найбільш оптимальних рішень вимагає розширеного прос­тору в адміністративно-правовому регулюванні, у дозволеній законодавством поведінці й можливих варіантах її наслідків. У процесі реалізації такого поло­ження та з огляду на нього у правозастосовній діяльності суб'єктів публічного адміністрування дедалі предметніше використовуються норми-принципи та норми-цілі. У цих нормах приписи держави не конкретизовані, а мають оціноч­ний характер.

Ступінь визначеності адміністративного розсуду

• Адміністративний розсуд першого виду може полягати в наданні адміні­стративному органу, посадовій, службовій особі права на його розсуд оцінювати не тільки юридичний факт, але й видати правозастосовний акт на підставі вільного вибору одного з рівноцінних із погляду законності варіантів вирішення справи, передбаченого адміністративно-правовою нормою.

Приклад: згідно з вимогами Податкового кодексу України орган контролю має право ухвалити рішення про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань і податкового боргу, а також списання безнадійного податко­вого боргу в порядку, передбаченому законодавством.

• Адміністративний розсуд другого виду наявний тоді, коли норма права уповноважує адміністративний орган діяти на власний розсуд під час реалізації наданих їм повноважень. Ідеться про повноваження органів із надання громадя­нам певних суб’єктивних прав.

• До адміністративного розсуду третього виду можна віднести ухвалення адміністративним органом рішення на підставі норм, які містять гнучкі некон­кретні (оціночні) поняття, як-от «доцільність», «потреба», «із важливих підстав». Тим самим потреба застосовувати адміністративний розсуд зумовлюється самим формулюванням правила норми.

Приклад: згідно з КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопо­рушення, звільняється від адміністративної відповідальності з передан- ням матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого й особи правопорушника до нього «доцільно» застосувати заходи громадського впливу.

Крім того в юридичній літературі виділяють й інші варіанти адміністра­тивного розсуду:

- адміністративний розсуд імперативного типу. Він наявний, коли адміні­стративно-правова норма, установлюючи можливі варіанти рішень, зали­шає на розсуд суб’єктів адміністрації вибір одного з цих варіантів;

- адміністративний розсуд диспозитивного типу - такий стан, коли адмі­ністративно-правова норма вповноважує суб’єктів адміністрації діяти на власний розсуд під час реалізації наданих їм повноважень;

- адміністративний розсуд інтерпретаційного типу - пов’язаний з оціню­ванням публічного інтересу та суб’єктивною інтерпретацією оціночних понять, як-от «доцільність», «потреба», «з важливих підстав» тощо.

Адміністративний розсуд у діяльності адміністративних органів пов'яза­ний із дискреційними повноваженнями.

Повноваження щодо реалізації адміністративного розсуду, коли вони не передбачають обов’язків органу адміністрування, посадової або службової особи узгоджувати свої рішення з будь-яким іншим суб’єктом, мають назву «дискреційні повноваження», які найчастіше виявляються як «права». Наділя­ючи орган публічного адміністрування, посадову або службову особу такими повноваженнями, законодавець уживає дієслово «може». Інакше, коли в правовій нормі говориться, що особа може отримати якесь благо, а суб'єкти публічного адміністрування мають право це вирішити, то таке положення вказує на можли­вість застосування адміністративного розсуду^[205].

Отже, адміністративний розсуд - це визначені нормами адміністративного права межі щодо можливої адміністративної діяльності адміністративних органів під час забезпечення прав, свобод і законних інтересів приватних осіб та публічного інтересу суспільства.

2.2