<<
>>

Умови застосування адміністративного розсуду

Право адміністративних органів діяти на власний розсуд визначається не тільки в українському законодавстві про адміністративні процедури, але й інших європейських країн.

У зв'язку з надзвичайною важливістю цього питання Комітет Міністрів Ради Європи ухвалив спеціальну Рекомендацію Я (80) «Щодо здійснення дискрецій­них повноважень адміністративними органами».

У цьому документі «дискреці­йне повноваження» визначається як таке, що надає адміністративному органу певний ступінь «свободи» під час ухвалення рішення, таким чином даючи йому змогу обрати з кількох юридично передбачених рішень найбільш прийнятне для вирішення по суті практичної справи.

Термін «дискреційне повноваження» означає повноваження, яке адмініст­ративний орган, ухвалюючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично припусти­мих рішень те, яке він уважає найбільш відповідним таким обставинам.

Рекомендація містить низку принципів, якими мають керуватись адмініст­ративні органи держав-членів Ради Європи під час ухвалення дискреційних рішень, а також їх мають ураховувати контрольні структури. Чимало таких прин­ципів відповідають принципам адміністративного права.

Так, документ передбачає, що адміністративний орган під час здійснення дискреційних повноважень:

- не має інших цілей ніж ті, з яких повноваження було надано;

- дотримується об'єктивності та неупередженості, беручи до уваги тільки ті чинники, які стосуються певної справи;

- дотримується принципу рівності перед законом через запобігання неспра­ведливій дискримінації, потребу однакового ставлення до особи при дослідженні як де-факто, так і де-юре;

- підтримує відповідний баланс між будь-якими несприятливими наслід­ками, які можуть бути від ухваленого ним рішення для прав, свобод або інтересів осіб, і цілями, які він переслідує (принцип пропорційності);

- ухвалює рішення впродовж строку, який є розумним з огляду на питання, про яке йдеться під час вирішення справи;

- послідовно застосовує будь-які загальні адміністративні вказівки, урахо­вуючи конкретні обставини кожної справи;

- надає доступ до адміністративних указівок приватним особам.

Перед­бачається, що не достатньо, щоб загальні адміністративні вказівки були доступні тільки органу, якого це стосується. Потрібно, щоб особа, якої це стосується, мала доступ до адміністративних вказівок і таким чином могла діяти обізнано відповідно до тих критеріїв, які стосуються справи;

- надає пояснення свого відступу від загальних адміністративних вказівок, який несприятливо впливає на права, свободи чи інтереси приватних осіб (тобто мотивує його);

- акти, ухвалені під час здійснення дискреційних повноважень, підлягають контролю щодо їх відповідності законності з боку суду або іншого неза­лежного органу (наприклад, омбудсману);

- бездіяльність адміністративного органу впродовж розумного строку також підлягає контролю з боку незалежних контрольних органів держави;

- суд або інший незалежний орган, який контролює здійснення дискре­ційних повноважень адміністративними органами, має необхідні засоби, зокрема доступу до інформації, на основі якої ухвалено рішення.

Отже, адміністративні органи під час ухвалення рішень із застосуванням адміністративного розсуду згідно зі Рекомендацією щодо здійснення дискрецій­них повноважень адміністративними органами ухваленою Комітетом Мініст­рів Ради Європи, не мають діяти довільно. Вони мають обирати найоптималь- ніший варіант рішення з погляду досягнення публічних інтересів[206].

Виходячи з таких вивідних положень, під час застосування адміністратив­ного розсуду суб'єкт публічної адміністрації зобов'язаний: використовувати виключно прямі чітко визначені межами закону повноваження, і тільки після їх офіційного оприлюднення; дотримуватися мети уповноваження; ретельно з'ясовувати обставини у справі; дотримуватися принципу пропорційності; дотримуватися принципу рівності; дотримуватися критеріїв розсудливості; мотивувати свої рішення.

Запитання і завдання

1. У яких випадках адміністративний орган може застосовувати адміністратив­ний розсуд?

2. Розкрийте сутність адміністративного розсуду першого виду, коли адмініст­ративний орган має повноваження оцінювати не лише юридичний факт, але й видати адміністративний акт.

3. Схарактеризуйте зміст адміністративного розсуду другого виду, коли норма права уповноважує адміністративний орган діяти на власний розсуд під час реалізації наданих йому повноважень.

4. Визначте особливості адміністративного розсуду третього виду, який пов’я­заний із гнучкими нормами адміністративного права.

5. Розкрийте зміст адміністративного розсуду імперативного, диспозитивного та інтерпретаційного типів.

6. Проаналізуйте адміністративний розсуд у діяльності адміністративних орга­нів, пов’язаний із дискреційними повноваженнями.

7. Наведіть поняття дискреційних повноважень у сфері адміністративних послуг.

8. З’ясуйте умови застосування адміністративного розсуду.

9. Розкрийте зміст Рекомендації (80) Комітету Міністрів Ради Європи щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами.

<< | >>
Источник: Адміністративне право та адміністративний процес. Повний курс: підручник / В. Галунько, П. Діхтієвський, А. Берлач та ін. ; за заг. ред. В. Галунька, В. Фелика. - Вид. 5-те. - Одеса,2025. - 700 с.. 2025

Еще по теме Умови застосування адміністративного розсуду:

  1. Вимоги до застосування розсуду в діяльності публічної адміністрації
  2. Поняття адміністративного розсуду в діяльності публічної адміністрації
  3. Значення адміністративного розсуду при застосуванні інструментів публічного адміністрування
  4. § 3. Адміністративний розсуд у діяльності органів виконавчої влади
  5. 4.1.4. Адміністративний розсуд
  6. 4.1. Загальні умови застосування міжнародних договорів
  7. Стаття 66. Види дисциплінарних стягнень та загальні умови їх застосування
  8. Адміністративне затримання: поняття та мета його застосування
  9. 9.2. Правові засади застосування заходів адміністративного примусу
  10. § 2. Застосування адміністративно-правових норм як особлива форма їх реалізації
  11. Особливості застосування заходів адміністративного примусу в умовах воєнного стану
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -