Повноваження суб’єкта публічного адміністрування

Орган державної влади чи місцевого самоврядування у переважній біль­шості випадків утворюється державою чи територіальною громадою для того, щоб покласти на нього обов'язки з виконання певних дій в інтересах держави чи громади.

S У поєднанні обов’язку та права адміністративного органу утворю­ється адміністративне повноваження

Приклад: Міністерство охорони здоров’я України зобов’язане видавати ліцензії на здійснення медичної практики та вести реєстр осіб, що отримали такі ліцензії, також у нього є право вимагати від претендентів на ліцен­зію надання визначеного переліку документів, сплати адміністративного збору тощо. Разом ці права та обов’язки становлять собою повноваження на ліцензування медичної практики.

Повноваження суб’єктів публічного адміністрування прямо згадуються в Конституції України. Частина 2 статті 19 Основного Закону зазначає, що органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’я­зані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Із цієї норми можна зробити такі висновки:

1) повноваження будь-якого суб’єкта публічного адміністрування мають бути нормативно закріплені. Вони мають прямо встановлюватися законом або опосередковано спиратись на закон;

2) кожне повноваження має бути викладене чітко та однозначно;

3) у нормативних актах має міститись вичерпний перелік повноважень конкретного суб’єкта публічного адміністрування.

4) владна діяльність суб’єкта публічного адміністрування поза межами вста­новлених для нього повноважень є протиправною і суперечить приписам згаданої статті Конституції України та принципу верховенства права.

Останнє твердження давно закріпилось у судовій практиці. Так, у справі за позовом громадянина до Міністерства оборони України позивач оскаржував рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про скасування свого рішення. Проаналізувавши перелік повноважень згада­ної комісії, Верховний Суд задовільнив позов указавши, що рішення відпові­дача є протиправним, оскільки в комісії Міністерства оборони України відсутні повноваження щодо скасування власного рішення, відповідно в його скасуванні є ознаки свавільного рішення^.

У компетенційних актах, особливо підзаконних, термін «повноваження» застосовується не завжди. Часто його замінюють досить складними мовними

Глава 4. Органи публічної влади як суб'єкти адміністративного права Розділ 1. Адміністративний орган конструкціями на кшталт «на виконання своїх завдань орган здійснює» або «до компетенції органу належить». А іноді йдеться і про права державних органів.

Слід розуміти, що реалізація органом виконавчої влади чи місцевого самовря­дування окремих прав у відриві від обов’язків руйнує саму ідею публічного адмі­ністрування. Категорія «суб’єктивне право» тісно пов’язана з приватним інтере­сом, а категорія «повноваження» - з інтересом публічним. Відповідно, носієм прав є приватна особа, повноважень - суб’єкт публічного адміністрування.

Різні органи наділені різними повноваженнями, добір яких зумовлений їх метою, завданнями, предметом відання та іншими чинниками.

Із функціонального боку, складники компетенції взаємодіють таким чином: предмет відання визначає коло питань, які підлягають вирішенню, завдання прогнозують бажаний результат, а повноваження дають знаряддя, потрібні для досягнення такого результату.

Отже, повноваження суб’єкти публічного адміністрації - це взаємопов’я­зані (об'єднані) обов’язки та права, надані йому законним чином і необхідні для досягнення поставлених перед ним завдань.

Адміністративні повноваження класифікують за низкою критеріїв. Так, залежно від завдання, на виконання якого будуть спрямовані повноваження, їх можна розділити на контрольні, координаційні, сервісні, юрисдикційні, регуля­тивні, інформаційні тощо.

Залежно від місця в публічній адміністрації суб’єктам публічного адміністру­вання належать повноваження вищого органу виконавчої влади, повноваження центральних органів виконавчої влади, повноваження місцевих органів виконав­чої влади, повноваження інших державних органів, повноваження органів місце­вого самоврядування.

За критерієм належності повноваження можна розділити на власні (надані безпосередньо адміністративному органу) та делеговані (отримані від іншого адміністративного органу).

Окремо згадаємо так звані дискреційні повноваження.

Адміністративний розсуд (дискреція) передбачає надання суб’єктам публіч­ного адміністрування можливості самостійно обирати варіант поведінки в перед­бачених законом випадках. Такий вибір здійснюється за допомогою та в межах реалізації дискреційних повноважень. У таких повноваженнях складова права виявляється сильніше, домінує над складовою обов’язку (більш детально про дискрецію - розділ 2 глави 6).

Змістом адміністративних правовідносин є суб’єктивні права та обов’язки приватних осіб, з одного боку, та об’єднані у повноваженнях права й обов’язки суб’єктів публічного адміністрування - з іншого.

Слід зважати, що орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування може вступати у правовідносини, не пов’язані з реалізацією повноважень.

Це цивільні, господарські, трудові чи інші відносини, прямо не пов'язані з реалі­зацією публічної влади.

1.3