Захист прав і законних інтересів поранених та таких, що стали інвалідами, військовослужбовців[560]

За приписами статей 1-2 Закону № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»^[561], військовослужбовці мають усі права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод, закріплені в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, установ­лених цим та іншими законами.

Відповідно до статті 49 Конституції України^[562], якою передбачено, що кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, держава створює умови для ефективного й доступного для всіх громадян медич­ного обслуговування.

Водночас військовослужбовці мають обов'язки щодо реалізації грома­дянських прав, які визначені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу»^[563] та Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України^[564].

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року та поста­нови КМУ «Про затвердження Порядку надання медичної допомоги у військово- медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями» від 18 жовтня 1999 р. № 1923^[565] військовослужбовці мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я. За відсутності за місцем проходження військової служби військово­службовців військово-медичних закладів охорони здоров'я чи відповідних відді­лень або спеціального медичного обладнання, а також у невідкладних випадках медична допомога надається державними або комунальними закладами охорони здоров'я за рахунок Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів. Це ж зазна­чено і у частині 2 даного Порядку.

Відповідно до п. 11 ст. 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військо­вослужбовців та членів їх сімей»^[566] військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворо­бою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або калі­цтва) зі збереженням грошового та матеріального забезпечення.

На підставі постанови ВЛК відпустка для лікування у зв'язку з хворобою надається військовослужбовцям на 30 календарних днів, а за медичними пока­заннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування - на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) продовжується ВЛК на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів.

Важливо розуміти, що за військовослужбовцями на період усього їх лікування зберігається грошове забезпечення за будь-яких умов лікування. Тобто, навіть якщо це перебування на стаціонарному лікуванні після захворювання або після отриманої травми не в районі бойових дій, грошове забезпечення зберігається в повному розмірі на період усього лікування.

Відповідно до постанови КМУ «Питання деяких виплат військовослужбов­цям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 р. № 168^[567] виплата додаткової винагороди під час воєнного стану здійснюється на підставі наказів командирів (начальни­ків). Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, це стосується осіб, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - з участю у бойо­вих діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (зокрема закордонних), включаючи час перемі­щення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебува­ють у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постано­вою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Відповідно до п. 11 розділу XXXIV наказу Міноборони «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 № 260^[568] підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьків­щини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, калі­цтва) під час захисту Батьківщини^[569].

Проте обов'язковою умовою для отримання виплати під час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення є прив'язка поранення

до категорії «тяжке». Класифікація поранення (травми, контузії, каліцтва) до «тяжкого» здійснюється колегією лікарів ВЛК відповідно до класифікатора, передбаченого наказом Міністерства здоров'я України від 04.07.2007 № 370 «Про затвердження Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості»^[570].

Водночас відповідно до абзацу сьомого пункту 1-1 постанови КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 р. № 168^[571] військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікар­ською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців і зараховані в розпоря­дження відповідних командирів, упродовж двох місяців від дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування в розпо­рядженні понад два місяці і до закінчення перебування в розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20 100 грн.

Постанови ВЛК щодо військовослужбовців, які визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців, мають бути реалізовані негайно.

Указом Президента України «Про Положення про проходження громадя­нами України військової служби у Збройних Силах України»^[572] визначено, що військовослужбовці, які визнані не придатними до військової служби за станом здоров'я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я, крім військовослужбовців, визнаних військово-лікарськими комісіями не придатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працез­датності без установлення інвалідності (за винятком розумових, сенсорних, психологічних вад та інших захворювань, визначених Міністерством оборони України), які виявили бажання проходити військову службу та стосовно яких ухвалено рішення про залишення на військовій службі за контрактом.

Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гаран­тії їх соціального захисту»^[573] та постанови Кабінету Міністрів України

«Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допо­моги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатно­сті без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25 грудня 2013 року № 975^[574] право на ОГД мають:

• у разі встановлення часткової втрати працездатності - військовослуж­бовці або особи, звільнені з військової служби, які отримали поранення, травму, контузію, каліцтво або захворювання, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби (для осіб звільнених з військової служби - за умови, що часткову втрату працездатності встановлено упродовж трьох місяців після звільнення зі служби).

Виплата ОГД не здійснюється у випадку, якщо втрата військовослужбовцем працездатності або ж установлення інвалідності безпосередньо пов’язані з:

- учиненням ним кримінального або адміністративного правопорушення;

- учиненням ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння;

- навмисним спричиненням собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров’ю або самогубства (крім випадку доведення до самогубства);

- поданням особою завідомо неправдивих відомостей для призначення й виплати одноразової грошової допомоги.

На розмір одноразової грошової допомоги впливає ступінь втрати працездат­ності, що визначається у відсотках, або встановлена група інвалідності, а також причинний зв’язок травми/поранення із військовою службою (пов’язана з вико­нанням обов’язків військової служби, зокрема із захистом Батьківщини, чи з проходженням військової служби):

• якщо ВЛК визначила, що травма, захворювання, поранення чи контузія отримані при «захисті Батьківщини», то одноразову грошову виплату можна отримати як при втраті працездатності, так і при встановленні групи інвалідності;

• якщо ВЛК визначила, що травма, захворювання чи поранення отримані при «виконанні обов’язків військової служби», то одноразову грошову допомогу можна отримати як при втраті працездатності, так і при вста­новленні групи інвалідності;

• якщо ВЛК визначила, що травма, поранення, контузія, пов’язані з «проходженням військової служби» (як приклад, нещасний випадок), то одноразову грошову допомогу можна отримати тільки в разі встанов­лення інвалідності.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується:

1) військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інва­лідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або калі­цтва), отриманого ним під час виконання обов’язків військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням ним обов’язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:

- 400-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше вста­новлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи;

- 300-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше вста­новлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи;

- 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше вста­новлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи;

2) військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інва­лідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інва­лідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворю­вання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазна­ченої служби, у розмірі:

- 120-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше вста­новлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи;

- 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше вста­новлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи;

- 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше вста­новлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи;

У разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності однора­зова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатно­сті, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від:

- 70-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працез­датних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час вико­нання ним обов’язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби;

- 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працез­датних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю строкової військо­вої служби, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалід­ності, а також особі, звільненій із строкової військової служби, яка част­ково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, пов’язаних з проходженням військової служби, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її із строкової військової служби;

- 50-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працез­датних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовозобов’язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання обов’яз­ків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності в період проходження зборів чи служби у військовому резерві або не пізніше ніж через три місяці після закінчення таких зборів чи виконання резервістом обов’язків служби у військовому резерві.

Отже, можна дійти висновку, що в деяких випадках строк на звернення для отримання ОГД обмежений трьома місяцями від тієї події, яка стала причиною для звернення за ОГД.

Крім того існують випадки, при яких сума ОГД може збільшитись:

1) чкщо військовослужбовцю або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв’язок, що дає їм право на отримання ОГД в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (зокрема внаслідок різних, не пов’язаних між собою, захворювань, пора­нень, травм, контузій, каліцтв);

2) у разі встановлення більшого ступеня втрати працездатності без установ­лення інвалідності у відсотках чи зміни його причинного зв’язку, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата ОГД здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (крім випадків поранення, травми, контузії, каліцтва, зазнаних у різний період часу, за якими виплата допомоги здійснюється окремо, без урахування раніше виплачених сум);

3) у разі якщо під час первинного огляду було встановлено ступінь втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках, а під час наступного огляду (переогляду) встановлено інвалідність, виплата ОГД здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (зокрема внаслідок різних, не пов’язаних між собою, захворювань, поранень, травм, конту­зій, каліцтв).

Запитання і завдання

1. З’ясуйте засади переміщення військовослужбовців.

2. Розкрийте мету та суб’єктивний склад атестування військовослужбовців.

3. Розкрийте особливості відрядження військовослужбовців.

4. Розкрийте підстави звільнення з військової служби.

5. Розкрийте особливості звільнення з військової служби під час дії воєнного стану.

6. Актуалізуйте засади забезпечення військової дисципліни.

7. До чого зобов’язує військова дисципліна військовослужбовців?

8. Розкрийте засоби виховання військової дисципліни.

9. З’ясуйте законодавче регулювання захисту прав та законних інтересів пора­нених і тих, хто став інвалідами, серед військовослужбовців.

10. Розкрийте види захисту прав і законних інтересів поранених та тих, хто став інвалідами, серед військовослужбовців.

11. Розкрийте порядок надання захисту прав і законних інтересів поранених та тих, хто став інвалідами, серед військовослужбовців.