Забезпечення військової дисципліни[558]

Дисциплінарний Статут Збройних Сил України^[559] визначає сутність військо­вої дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних і резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права команди­рів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Військова дисципліна - це бездоганне й неухильне додержання всіма військо­вослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами ЗСУ та іншим зако­нодавством України. Вона ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Військова дисципліна досягається через виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців базується на націо­нально-історичних традиціях українського народу та традиціях ЗСУ, патрі­отизмі, свідомому ставленні до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі. Особиста відповідальність кожного військовослужбовця включає дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, вико­нання своїх обов'язків і вимог статутів Збройних Сил України. Формування

правової культури військовослужбовців забезпечується умінням командирів поєднувати повсякденну вимогливість до підлеглих із повагою до їх особистої гідності, дотриманням прав і свобод, постійною турботою про них та правиль­ним застосуванням засобів переконання, примусу і громадського впливу колек­тиву. Командири мають зразково виконувати свої військові обов'язки, справед­ливо ставитися до підлеглих. У військових з'єднаннях, частинах, закладах та установах важливо підтримувати належні матеріально-побутові умови і статут­ний порядок. Забезпечення військовослужбовців необхідними ресурсами має бути своєчасним і повним.

Військова дисципліна зобов’язує кожного військовослужбовця додержува­тись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів ЗСУ та накази командирів, бути пильним і зберігати державну таємницю, додержуватися правил взаємовідносин між військовослужбовцями, визначених статутами ЗСУ, і зміцнювати військове товариство, виявляти повагу до командирів, один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету, поводитися з гідністю й честю, не допускати негідних вчинків і стри­мувати інших від них, не вживати під час проходження військової служби наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги (за винятком медич­ного призначення), а також не вживати спиртні напої під час виконання служ­бових обов'язків.

За стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'я­зують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу вико­нувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психоло­гічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

Засобами виховання військової дисципліни є заохочення та стягнення. Кожен командир у межах прав, наданих йому Дисциплінарним статутом ЗСУ, зобов'язаний заохочувати підлеглих військовослужбовців за старан­ність, розумну ініціативу та сумлінне виконання службових обов'язків. Нато­мість у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисци­пліни або громадського порядку командир має нагадати йому про обов'язки служби, а за потреби - накласти дисциплінарне стягнення.

Командир наділений правом віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та в установлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

Командир (начальник) в умовах особливого періоду, зокрема в умовах воєн­ного стану чи бойовій обстановці, з метою затримання військовослужбовця, який учиняє діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, пов'я­заного з непокорою, опором чи погрозою начальнику, застосуванням насиль­ства, самовільним залишенням бойових позицій та визначених місць дислока­ції військових частин (підрозділів) у районах виконання бойових завдань, має право особисто застосовувати заходи фізичного впливу без спричинення шкоди здоров'ю військовослужбовця та спеціальні засоби, достатні для припинення протиправних дій.

У бойовій обстановці командир (начальник) може застосувати зброю чи віддати підлеглим наказ про її застосування, якщо в інший спосіб не можна припинити кримінальне правопорушення, при цьому не заподіюючи смерті військовослужбовцю. Якщо дозволяють обставини, командир (начальник) перед застосуванням заходів фізичного впливу, спеціальних засобів або зброї має голо­сом чи пострілом угору попередити про це особу, проти якої можуть бути засто­совані такі заходи.

7.3