Види службової кар’єри

Як правове явище службова кар’єра є досить багатогранною та різноаспектною а тому її характеристика була б неповною без виокремлення її видів:

1) за місцем проходження:

внутрішньоорганізаційна (в рамках одного державного органу): конкретний державний службовець у процесі своєї діяльності проходить всі стадії професійного розвитку: навчання, вступ на державну службу, професійний ріст, розвиток індивідуальних професійних здібностей, припинення службової кар’єри.

міжорганізаційна (перехід з одного державного органу до іншого): конкретний державний службовець у процесі своєї діяльності проходить усі стадії професійного розвитку, наведені вище, у межах декількох державних органів, тобто мова йде про переведення державних службовців, яке, на теперішній час, регламентується ст. 41 чинного Закону, який уперше визначив переведення державних службовців інститутом адміністративного права, що цілком відповідає європейським стандартам публічної служби;

2) за змістом:

посадова: сама назва цього виду кар’єри свідчить про те, що її зміст - це просування за посадами, відповідно до посадової ієрархії. При цьому, посадова кар’єра є можливою і в межах одного державного органу (внутрішньоорганізаційна), і в межах декількох державних органів (міжорганізаційна). Посадова кар’єра є досить схожою з вертикальною кар’єрою, власне, це одна і та ж сама службова кар’єра, яка характеризується під різними кутами зору. Цей вид є основним видом кар’єри в Україні, і її найбільш нормативно врегульовано чинним законодавством;

професійна: її основний зміст полягає у тому, що державний службовець, не просуваючись за посадами, тобто заміщує одну й ту саму посаду, здійснює свою кар’єру шляхом підвищення професійного рівня (освітньо-професійний рівень, професійний досвід, захист дисертації, закінчення відповідних курсів або програм, стажування тощо).

3) за професійною спрямованістю:

спеціалізована: кар’єра характеризується тим, що конкретний державний службовець у процесі своєї професійної діяльності проходить різні стадії кар’єри. Ці стадії він може пройти послідовно як в одному, так і в різних державних органах, але в рамках професії й галузі діяльності, в якій він спеціалізується (наприклад, начальник юридичного відділу райдержадміністрації, переведений на головного спеціаліста юридичного департаменту облдержадміністрації. Такий перехід пов’язаний із зміною: а) категорії посади державної служби; б) рангу державного службовця; в) розміру винагороди за діяльність; г) змісту службових повноважень тощо. При цьому, державний службовець продовжує здійснювати діяльність у межах своєї професії. Такий вид кар’єри, безперечно, сприяє підвищенню службовцем професійного рівня, що є однією з важливих кваліфікаційних вимог щодо державного службовця у контексті здійснення службової кар’єри;

неспеціалізована: основною ідеологією цього виду кар’єри є те, що державний службовець повинен бути фахівцем, здатним здійснювати свою діяльність у будь-якому державному органі, а не за якою-небудь окремою функцією. Піднімаючись службовими сходинками, державний службовець має можливість підвищувати універсальність свого професійно-службового і організаційно-управлінського рівня, не затримуючись на одній посаді більш ніж на три-чотири роки (прикладом такого виду кар’єри є переміщення керівника державного органу - Голова СБУ - Генеральний прокурор України).

4) за напрямом розвитку:

вертикальна: цей вид службової кар’єри є найбільш наглядним, оскільки з ним безпосередньо пов’язують кар’єрне просування - просування за посадами. Заміщення більш високої посади державної служби має своїм результатом:

а) розширення владних повноважень; б) присвоєння більш високого рангу; в) зростання винагороди; г) підвищення службового статусу; д) поява нових можливостей кар’єрного росту тощо. Саме вертикальна службова кар’єра є однією з тих, яку намагаються здійснити державні службовці і яка є найбільш урегульованою чинним Законом та іншими законами, що визначають особливості окремих видів спеціалізованої державної служби;

горизонтальна: має місце при: а) переміщенні в інший державний орган такого ж рівня щодо виконання функціонально однакових службових повноважень; б) виконанні певної службової ролі у статусі, який не має штатного закріплення в організаційній структурі органу (наприклад, виконання ролі керівника тимчасової цільової групи, програми тощо); в) розширенні повноважень або ускладненні завдань на тій самій посаді. Цей вид кар’єри може здійснюватися в межах одного державного органу, або в межах декількох державних органів і, при цьому, він не характеризується такою очевидністю кар’єрного просування для оточуючих, як попередній;

східчаста: цей вид кар’єри поєднує в собі елементи горизонтальної і вертикальної кар’єри. Просування державного службовця може здійснюватися за допомогою зміни вертикального росту горизонтальним, що дає значний ефект. Такий вид кар’єри зустрічається досить часто в державній службі і може приймати як внутрішньоорганізаційні, так і міжорганізаційні форми;

доцентрова (прихована): це єдиний вид службової кар’єри, який має прихований характер, оскільки є найменш очевидним для оточуючих. Сама назва цього виду службової кар’єри - «доцентрова» - свідчить про те, що мова йде про просування державного службовця «до центра», тобто, до керівництва державного органу.

б) рівень професійної компетентності особи; в) обсяг її службових повноважень тощо. Вона є доступною обмеженому колу державних службовців, як правило, тим, хто має великі ділові зв’язки як у державному органі, так і за межами державного органу. I хоча цей вид службової кар’єри є найменш очевидним, у багатьох випадках він є досить привабливим для державних службовців, які переслідують, при цьому, свої власні інтереси, зокрема, щодо підвищення значущості своєї ролі у державному органові. Чинне законодавство про державну службу не визначає правових засад здійснення цього виду службової кар’єри, хоча, у жодному з нормативних актів немає заборони на її здійснення, зокрема, шляхом закріплення таких принципів службової кар’єри, як: а) поступовість; б) послідовність; в) об’єктивність. Цей вид службової кар’єри скоріше має негативне, ніж позитивне значення для державного органу. Як свідчить практика, в Україні цей вид службової кар’єри є досить поширеним;

5) за можливістю здійснення:

потенційна: цей вид кар’єри характеризується тим, що вона є очікуваною, запланованою державним службовцем і/або керівником державної служби або службою управління персоналом державного органу. Результативне здійснення службової кар’єри передбачає необхідність управління нею як із боку державного службовця, так і з боку суб’єкта призначення. Одним з елементів механізму управління службовою кар’єрою є її планування. Саме планування службової кар’єри дає можливість: 1) державному службовцю - визначити мету, рівень кар’єрного росту, строки його здійснення, заходи щодо забезпечення його досягнення; 2) суб’єкту призначення - визначити: потребу у державному службовцеві, рівень його професійної компетентності, заходи і строки щодо її підвищення тощо. Потенційна кар’єра - це кар’єра, яка може мати місце у майбутньому за наявності і співпадіння певних об’єктивних і суб’єктивних умов.

реальна: на відміну від попереднього виду кар’єри, реальна кар’єра є наочним доказом, насамперед, здатності державного службовця до кар’єрного росту, оскільки свідчить про його досягнуті успіхи (у певному виді діяльності на конкретний момент), які мають прояв у: а) рівні державного органу, в якому він здійснює діяльність; б) категорії посади, яку він заміщує; в) рангу, якого йому присвоєно; г) рівні професійної компетентності, якого він досяг за час службової діяльності; д) потенційній можливості щодо подальшого кар’єрного просування. Іншими словами, цей вид кар’єри є якісною характеристикою державного службовця, фактичною оцінкою його здібностей, можливостей і своєрідним критерієм щодо кореляції його особистісних, ділових і професійних рис на потенційне майбутнє;

6) за швидкістю просування:

рівномірна: основним змістом цього виду кар’єри є те, що державний службовець певний час (як правило, протягом трьох років) заміщує одну і ту ж саму посаду державної служби, при одному і тому ж самому рангу (класному чині, званні), з наступним послідовним (відповідно до посадової ієрархії) заміщенням вищих посад (при черговому присвоєнні рангів, класних чинів, звань) і перебуванням у цих службових станах протягом строків, передбачених чинним законодавством. Таким чином, при рівномірній службовій кар’єрі професійне і посадове просування здійснюється без таких особливих умов, як: дострокове, позачергове, стрімке тощо. Такий вид кар’єри є переважаючим для більшості державних службовців, які не належать до категорії керівників (заступників керівників) як структурних підрозділів, так і державних органів. Рівномірна кар’єра безпосередньо пов’язана із професійною кар’єрою і є потенційною можливістю для посадової кар’єри;

прискорена: на відміну від попереднього виду, прискорена кар’єра передбачає скорочене перебування на одній посаді найбільш професійних і компетентних службовців, тобто у цьому разі мова йде про перебування на одній посаді менше трьох років.

стрімка: цей вид кар’єри стосується певного кола державних службовців, як правило тих, хто заміщує керівні посади, а її прояв полягає у дещо несподіваному заміщенні такої посади. При її здійсненні не враховуються такі чинники, як: а) планування кар’єри; б) досвід службової діяльності; в) послідовність заміщення посад державної служби; г) строки заміщення посади державної служби; д) наявність необхідного рівня професійної компетентності тощо. Як правило, стрімка службова кар’єра має у своїй основі особистісні зв’язки, яким надається пріоритетне значення. Така кар’єра скоріше має негативне, ніж позитивне значення для інституту державної служби, оскільки процедура її здійснення не відповідає таким принципам, як: а) професійність; б) послідовність;

в) об’єктивність; г) прозорість; д) пріоритет публічних інтересів; ж) рівність перед законом. Окрім того, стрімка службова кар’єра має за мету реалізацію, насамперед, особистих кар’єрних інтересів, а не задоволення публічних інтересів^[265].