Принципи службової кар’єри

Службова кар’єра характеризується своїми основоположними ідеями, настановами, які виражають об’єктивні закономірності та визначають науково обґрунтовані напрями здійснення службової кар’єри, реалізації кар’єрного процесу, тобто принципами її здійснення, зокрема такі:

законність.

Цей принцип службової кар’єри обумовлюється як принципом законності діяльності державних органів, так і принципом законності державної служби. Одним із проявів цього принципу є прийняття Присяги державного службовця, в якій він присягає «... дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя...». Законність службової кар’єри знаходить свій прояв у тому, що державний службовець зобов’язаний здійснювати свою професійну діяльність у межах встановлених чинним законодавством повноважень державного органу, в якому він заміщає посаду державної служби, не виходячи за рамки своїх посадових прав і обов’язків. Інакше кажучи, державний службовець може здійснювати тільки ті дії, яких передбачено чинним законодавством. Одним із факторів, які утримують від порушення цього принципу, є те, що стосовно державних службовців передбачається низка обмежень, яких спрямовано на забезпечення саме законності у діяльності державних органів у цілому, і діяльності державної служби, зокрема. Усі ці фактори, безперечно, враховуються при просуванні державного службовця за посадами і за рангами. Принцип законності службової кар’єри має свій прояв, окрім вищезазначеного, і в тому, що відбір на посади державної служби, оцінювання діяльності державних службовців, процедури призначення на посаду, припинення службових відносин повинні здійснюватися виключно в рамках норм чинного законодавства. Доцільність, при цьому, не повинна бути важливішою за законність;

політична неупередженість. Він є досить актуальним і має суттєве значення як для ефективності державної служби в цілому, так і для дієвості службової кар’єри, зокрема.

Він обумовлений самою сутністю державної служби як інституції, яка повинна бути поза політичним впливом і сама не мати політичного характеру. Чинний Закон на відміну від Закону-1993 передбачає принцип політичної неупередженості для інституту адміністративної державної служби. При цьому важливо зазначити, що для спеціалізованої і мілітаризованої державної служби принцип безпартійності був визначений набагато раніше як основоположна ідея цих видів служби. Принцип політичної неупередженості службової кар’єри обумовлений необхідністю забезпечення об’єктивності, професійності і прозорості при: а) підборі кандидатів на посаду державної служби; б) просуванні державних службовців за посадами і за рангами; в) оцінюванні діяльності державних службовців; д) припиненні службової кар’єри. При цьому, мова йде саме про принцип політичної неупередженості, а не безпартійності, який передбачений іншими законами щодо спеціалізованої і мілітаризованої державної служби, тобто державний службовець адміністративної державної служби категорій «Б» і «В» може бути членом партії, але при виконанні своїх службових обов’язків повинен керуватися тільки законодавством про державну службу, а не політичними переконаннями;

професіоналізм. Цей принцип за своїм змістом є комплексним і містить у собі такі чинники, як компетентне, об’єктивне і неупереджене виконання посадових обов’язків, які є різними за своєю сутністю, але взаємообумовленими і взаємопов’язаними між собою. Професіоналізм випливає із змісту ст. 1 чинного Закону, згідно з якою державна служба є професійною діяльністю, а виконання повноважень державних органів є професією, яка вимагає високої кваліфікації, особливої майстерності, що набуваються і підтримуються в результаті систематичної і безперервної освіти і професійної підготовки. В юридичній літературі зазначається, що термін «професіоналізм» означає глибокі і всебічні знання і володіння практичними навичками у певній галузі суспільної діяльності. Професіоналізм зобов’язує державних службовців: а) бути постійно готовими до здійснення посадових повноважень; б) добре знати предмет власної державно- службової діяльності; в) знати свої обов’язки і права, повною мірою і якісно здійснювати функції і повноваження, передбачені законодавством і посадовими положеннями та інструкціями; г) володіти правилами і процедурами діяльності в органах державної влади; д) мати загальну і спеціальну професійну підготовку; ж) знати юридичні і морально-етичні норми у сфері державної служби.

Цей принцип є одним із визначальних при відборі кандидатів на посади державної служби, при просуванні за посадами і за рангами, при оцінюванні діяльності державних службовців;

конкурсність. Принцип конкурсності покликаний забезпечити змагальність і конкурентність кандидатів між собою при вступі на державну службу, або при просуванні за посадами. Саме атмосфера конкурсності спонукає кандидатів до зацікавленості щодо підвищення рівня своєї професійної компетентності для досягнення своїх кар’єрних цілей. Питання конкурсності має важливе значення, перш за все, при заміщенні вакантної посади державної служби і повинно вирішуватися тільки за наявності реального і дійсного конкурсного відбору;

об’єктивність. Принцип об’єктивності взаємопов’язаний, насамперед, з принципом професійності і компетентності, оскільки, певним чином є гарантом його реалізації. Іншими словами, оскільки службова кар’єра покликана забезпечити належний рівень професійності кадрового потенціалу державної служби, вона сама повинна бути максимально позбавленою суб’єктивного впливу з боку керівників державних органів при: а) проведенні конкурсу; б) здійсненні атестації (спеціалізована і мілітаризована служба); в) оцінюванні діяльності державних службовців. Саме у контексті цього принципу необхідним є, зокрема, створення незалежних конкурсних комісій, які здійснюють професійний відбір кандидатів на посади державної служби, що дасть можливість: а) підвищити рівень професійно-кваліфікаційних вимог до кандидатів; б) сформувати більш професійний корпус державних службовців; в) забезпечити рівний доступ громадян до службової кар’єри, основним критерієм якого буде об’єктивність оцінювання кандидатів;

прозорість. Цей принцип стосується, перш за все, питання вступу на державну службу (конкурс) і просування за посадами. Саме прозорість процесу підбору та оцінювання кандидатів на посади державної служби є своєрідною формою суспільного контролю за формуванням корпусу державних службовців. З огляду на це досить важливим є запровадження попереднього інформування суспільства про кандидатів на вакантні посади державної служби, що дає можливість уникнути призначення тих осіб, які не відповідають установленому рівню професійної компетентності і можуть дискредитувати інститут державної служби;

пріоритет публічних інтересів.

Цей принцип випливає із самої сутності службової кар’єри, в якій має прояв органічне поєднання публічних інтересів (інтересів державного органу, покликаного забезпечувати охорону й реалізацію прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб) та індивідуальних інтересів (інтересів державного службовця). Державний службовець реалізує свої кар’єрні інтереси при виконанні службових обов’язків і повноважень, тобто при забезпеченні публічних інтересів. Поєднання цих інтересів повинно мати певний взаємообумовлений, взаємозалежний і взаємопов’язаний характер, який визначає їх збалансованість. При цьому, важливим є те, що власні інтереси державного службовця не повинні бути пріоритетними над публічними інтересами. Таким чином, принцип пріоритету публічних інтересів визначає рівень збалансованості цих інтересів для недопущення переформатування службової кар’єри на кар’єризм;

рівність доступу до службової кар'єри. Цей принцип опосередковано закріплено у ст. 38 Конституції України, в якій передбачено, що «громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування», та у ст. 19 чинного Закону, згідно з якою «право на державну службу мають повнолітні громадяни України, які вільно володіють державною мовою та яким присвоєно ступінь вищої освіти не нижче, відповідно, бакалавра або магістра». Окрім вищезазначеного, це право проголошено у ст. 21 Загальної декларації прав людини 1948 р. і в ст. 25 Міжнародного пакту про цивільні й політичні права 1966 р. При цьому, забороняються будь-які форми дискримінації, визначені законодавством (ст. 24 Конституції України, абз. 3 ст. 19 чинного Закону. Окрім цього, чинним законодавством про державну службу чітко регламентується перелік підстав, які можуть бути обмеженнями при вступі на державну службу, тобто при набутті статусу державного службовця. Таким чином, визначені чинним законодавством про державну службу гарантії права на службову кар’єру, обмеження щодо доступу до службової кар’єри мають визначений характер і є такими, що не підлягають широкому тлумаченню, що дозволяє забезпечити рівний доступ до службової кар’єри^[264].

9.4.

<< | >>

↑

Источник: Біла-Тіунова Л.Р.. Державна служба України. Загальна частина: навчальний посібник.2020. 511 с.. 2020

Еще по теме Принципи службової кар’єри:

- Административное право зарубежных стран - Административное право Р. Казахстан - Административное право России - Адміністративне право України -