Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення

Провадження у справах про адміністративні проступки - особливий різно­вид адміністративно-деліктних проваджень у системі адміністративного процесу, який значною мірою врегульовано правовими нормами, що сконцентровані в розділах IV та V КУпАП (глави 18-33).

1. Порушення справи та адміністративне розслідування є початковою стадією провадження у справах про адміністративні правопорушення, воно становить цілий комплекс процесуальних дій, спрямованих на встановлення самої події правопорушення, обставин правопорушення, їх фіксацію та кваліфі­кацію. На цій стадії створюються умови для об’єктивного та швидкого розгляду справи, застосування до винного передбачених законодавством заходів впливу.

Підставою для порушення адміністративної справи та попереднього з’ясу­вання її обставин є вчинення особою діяння, яке містить в собі ознаки адмініст­ративного правопорушення (фактична підстава). Проте фактичної підстави не завжди достатньо для того, щоб провадження у справі розпочалося. Для цього потрібна ще й формальна, процесуальна підстава, тобто інформація про правопо­рушення. Іншими словами, крім підстави для порушення справи про адміністра­тивне правопорушення має бути ще й привід.

Приводом для порушення адміністративної справи може бути: заява (пись­мова або усна) свідків, потерпілих та інших громадян; повідомлення посадо­вих осіб, адміністрації підприємств, установ, організацій, судово-слідчих орга­нів; повідомлення преси та інших засобів масової інформації; повідомлення громадських організацій, товариських судів; безпосереднє виявлення порушення уповноваженою особою.

Процесуальним документом, який фіксує закінчення стадії порушення адмі­ністративної справи, є протокол про адміністративне правопорушення. Він складається про кожне правопорушення, крім випадків, прямо передбачених законодавством.

Протокол про адміністративне правопорушення в разі його оформлення складається не пізніше двадцяти чотирьох годин від моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153 КУпАП, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85 КУпАП, якщо розмір штрафу не переви­щує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 КУпАП (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238 КУпАП) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попе­редження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 185-3, статтею 197 КУпАП (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попере­дження), а також статтями 202-203-1, 204-2, 204-4 КУпАП (у випадках виявлення цих правопорушень у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України чи контрольних пунктах в'їзду-виїзду), якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністратив­них правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксова­них в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, парку- вання транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Види посадових осіб, які мають право складати протоколи про адміністра­тивні правопорушення, а також їх повноваження щодо складання протоколів про певне правопорушення закріплено у ст. 255 КУпАП.

2. Розгляд та ухвалення рішення у справі - це основна стадія провадження в справах, на ній вирішуються найважливіші завдання цього провадження. Ці завдання полягають у встановленні винних і забезпеченні правильного засто­сування законодавства з тим, щоб до кожного правопорушника було застосовано справедливі заходи адміністративного впливу.

Зазначена стадія згідно з відповідними положеннями КУпАП включає три етапи - підготовку справи, аналіз зібраних матеріалів, ухвалення постанови, доведення постанови до відома.

Із метою правильного і своєчасного вирішення кожної справи відповід­ний орган, посадова особа зобов'язані ретельно підготуватися до її розгляду. У ст. 278 КУпАП визначено питання, які потрібно вирішити під час такої підго­товки: чи належить до компетенції органу, посадової особи розгляд цієї справи;

Глава 2. Адміністративно-деліктне право Розділ 5. Провадження у справі про адміністративні правопорушення чи правильно складено протокол та інші матеріали справи; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

У разі встановлення неповноти матеріалів, поданих до розгляду, мають бути витребувані додаткові відомості та матеріали або справу повернуто за місцем складення протоколу чи інших матеріалів для усунення недоліків.

Відповідно до ст. 276 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, як правило, за місцем їх учинення.

У разі коли адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі, посадова особа уповно­важеного підрозділу Національної поліції встановлює особу, за якою зареєстро­вано відповідний транспортний засіб.

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопору­шення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У КУпАП закріплено детальну процедуру розгляду справ. Відповідно до ст. 279 розгляд розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка вирішує справу. Після цього голова засі­дання колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду та хто притягається до адміністративної відпові­дальності. Усім учасникам провадження роз’яснюються їх права та обов'язки. Далі оголошується протокол про адміністративне правопорушення, зміст якого, як зазначалося, певною мірою нагадує звинувачувальний акт. Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає цю справу.

Дослідження доказів у справі здійснюється відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, в якій визначаються обставини, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Це входить до обов’язків органу (посадової особи), який має з’ясувати, чи було вчинено адміністративне право­порушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністра­тивній відповідальності. Обов’язково встановлюється, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передання матеріалів про правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення колегіальним органом ведеться протокол засідання, в якому зазначаються дата і місце засі­дання, найменування і склад органу, який розглядає справу, її зміст. Обов’язково фіксуються відомості про явку осіб, які беруть участь у справі, їх пояснення, а також клопотання і результати розгляду останніх.

також документи й речові докази, досліджені при розгляді справи, відомо­сті про оголошення ухваленої постанови й роз’яснення порядку та строків її оскарження. Зазначений протокол підписується головою засідання органу і його секретарем.

У статтях 268-275 КУпАП вичерпно надано перелік процесуальних прав та обов’язків інших учасників провадження - потерпілого, законних представни­ків особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, адвоката, свідка, експерта і перекладача.

Розгляд справи закінчується винесенням постанови (виконкоми селищних і сільських рад ухвалюють їх у формі рішення).

Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністра­тивне правопорушення органами (посадовими особами) одночасно вирішу­ється питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові у справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.

Постанова у справі має містити вирішення питання про вилучені речі і доку­менти, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.

Постанова колегіального органу ухвалюється простою більшістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення підписується поса­довою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - голо­вою засідання й секретарем цього органу.

Постанова остаточно оцінює поведінку особи, яка притягається до відпові­дальності, установлює її винність або, навпаки, невинність, визначає захід адмі­ністративного впливу.

Відповідно до ст. 284 КУпАП постанова у справі може бути трьох видів - про накладення адміністративного стягнення, про застосування до неповнолітніх заходів впливу виховного характеру і про закриття справи.

Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови упродовж трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпі­лому на його прохання.

3. Оскарження ухваленого рішення. Право на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення є однією з гарантій захисту прав особи, забезпечення законності при притягненні до адміністративної відпові­дальності. Відповідно до ст. 287 КУпАП України постанова може бути оскар­жена особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Порядок оскар­ження постанови у справі про адміністративне правопорушення встановлено ст. 288 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена або в адміністративному, або в судовому порядку. Залежно від того, куди можна подати скаргу, виділяють варіанти оскарження - альтернативний і послідовний. Перший варіант полягає в тому, що постанова може бути оскаржена до вищого органу (вищій посадовій особі) або до адміністративного суду. Який порядок оскарження обрати - адміністра­тивний чи судовий, вирішує сам скаржник. При послідовному порядку оскар­ження скарга спочатку має бути подана до вищого органу (вищій посадовій особі), після чого, якщо його рішення не задовольняє скаржника, - до місцевого загального адміністративного суду.

Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, упродовж трьох діб надсилається разом зі спра­вою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розгля­дати. Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопору­шення, звільняється від сплати державного мита.

Скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано упродовж десяти днів від дня винесення постанови, а щодо поста­нов у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - упродовж десяти днів від дня набрання постановою законної сили. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Орган (посадова особа), розглядаючи скарги на постанову у справі про адмі­ністративне правопорушення, перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови й ухвалює одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу - без задоволення;

2) скасовує постанову й надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову й закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим однак, щоб стягнення не було посилено.

4. Виконання постанов у справі про адміністративні проступки є заключ­ною стадією такого провадження. Від того, наскільки своєчасно й повно вико­нуються постанови, значною мірою залежить ефективність зазначеного прова­дження й усього інституту адміністративної відповідальності.

Для того, щоб постанова була обов’язковою для виконання, вона має набрати чинності. За загальним правилом, установленим ст. 299 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її вине­сення. У разі оскарження постанови вона набирає чинності після залишення скарги без задоволення, тобто від дня ухвалення відповідного рішення. Поста­нова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який її виніс.

Отже, виконання постанов про накладення адміністративних стягнень можна визнати вирішальною стадією всього провадження. Адже якщо поста­нову винесено, але не виконано, втрачається весь виховний вплив накладеного стягнення, а робота, здійснена багатьма органами та посадовими особами для притягнення винного до адміністративної відповідальності, виявляється марною.

5.5