Права й обов’язки осіб, які беруть участь у провадженні у справах про адміністративні правопорушення

Учасників провадження у справах про адміністративні проступки за характе­ром процесуального статусу можна розподілити на три групи:

1) особи, які вирішують справи;

2) особи, яких притягують до відповідальності;

3) допоміжні учасники процесу.

До першої групи належать державні органи, їх посадові особи, уповноважені розглядати та ухвалювати рішення у справах про адміністративні правопору­шення. Перелік цих органів визначено в главі 16 КУпАП.

До другої групи можуть належати практично будь-які суб’єкти - як звичайні громадяни України, іноземці й особи без громадянства, так і органи, установи, підприємства та їх посадові особи.

До третьої групи належать: свідки, потерпілі, експерти, перекладачі, законні представники та представники.

Представників групи суб'єктів, які вирішують справи, можна поділити на: а) суб’єктів, які здійснюють провадження та складають протокол; б) суб’єктів, що розглядають і ухвалюють рішення в справі.

У ст. 255 («Особи, які мають право складати протоколи про адміністра­тивні правопорушення») КУпАП законодавець визначив перелік осіб, які упов­новажені складати протоколи про адміністративні проступки. Особливість її конструкції полягає в тому, що уповноважені особи не просто перелічуються, а «прив’язуються» до кожної окремої статті або частини статті Особливої частини КУпАП.

Згідно зі ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розгля­дають: 1) адміністративні комісії; 2) виконавчі комітети селищні, сільські ради; 3) районні, районні в місті, міські чи міськрайонні суди (судді), місцеві адмі­ністративні та господарські суди, апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди та Верховний Суд України; 4) органи Національної поліції, органи державних інспекцій та інші органи (їх посадові особи), уповноважені на це законодавчими актами України.

Рішення про накладення адміністративного стягнення можуть ухвалювати колегіальні органи або посадові особи.

До перших належать адміністративні комісії, виконкоми селищних, сіль­ських рад, суд. Що стосується посадових осіб, то вони вирішують справи від імені відповідних органів у межах наданих їм повноважень і лише під час вико­нання службових обов’язків. Коло таких осіб установлено законодавчими актами України. До них передусім належать керівники відповідних публічних органів. В окремих випадках, передбачених законодавством, право накладати стягнення мають й інші посадові особи. Так, від імені органів Національної поліції розгля­дати справи про адміністративні правопорушення й накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Права особи, яку притягують до адміністративної відповідальності, визначено в ст. 268 КУпАП. Так, особа, яку притягують до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояс­нення, подавати докази, заявляти клопотання; під час розгляду справи користу­ватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою й користуватися послугами пере­кладача, якщо не володіє мовою, якою здійснюється провадження; оскаржити постанову в справі. Справу про адміністративне правопорушення розглядають у присутності особи, яку притягують до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Іноземці й особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах із грома­дянами України. Питання про відповідальність за адміністративні правопору­шення, учинені на території України іноземцями, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністра­тивної юрисдикції України, вирішують дипломатичним шляхом.

Члени дипломатичного корпусу мають дипломатичний імунітет постійно, а адміністративно-технічний та допоміжний персонал - лише під час виконання своїх службових обов’язків. Члени дипломатичного корпусу не зобов’язані нада­вати пояснення як свідки. Транспортні засоби дипломатичного та консульського корпусу також мають імунітет від обшуку, арешту.

У разі порушення правил дорожнього руху особою, яка має імунітет, після перевірки документів, що посвідчують її особу, та акредитаційної картки, що підтверджує статус (дипломатичний паспорт, дипломатична картка, консульська картка, службова картка), поліцейський складає рапорт, а документи повертають власникові. Заборонено здійснювати стосовно зазначеної особи будь-які заходи затримання або інші примусові дії, за винятком випадків, коли надання свободи сприятиме продовженню правопорушення.

Якщо особа, яка має дипломатичний імунітет, керує транспортним засобом у стані сп'яніння, їй пропонують припинити керування. Огляд на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я проводять за її згоди. У цьому разі працівник поліції інформує чергового відповідного підрозділу патрульної поліції. У таких випад­ках рекомендовано запрошувати на місце виявлення правопорушення представ­ника дипломатичного представництва, при якому вказана особа акредитована.

У разі відмови від проходження медичного огляду і спробах продовжити керу­вання транспортним засобом особою, яка має дипломатичний імунітет, подаль­ший рух цього автомобіля не допускається, у зв'язку з чим у присутності двох свідків складається рапорт із зазначенням вичерпних відомостей про цю особу.

Посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністра­тивні правопорушення, пов'язані з недотриманням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного й громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.

Потерпілий має право ознайомитись із матеріалами справи, заявляти клопо­тання, під час розгляду справи користуватися правовою допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, оскаржувати постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Потерпілого може бути опитано як свідка, якщо є дані, що йому відомі які-не- будь обставини, що підлягають установленню за цією справою. На виклик органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа, потерпілий зобов'яза­ний з'явитись у зазначений час, дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому в справі та відповісти на поставлені запитання.

Із метою захисту прав особи, яку притягують до відповідальності, або потер­пілого у випадку, коли такі особи є неповнолітніми або через свої фізичні чи психічні вади не можуть здійснювати свої права в справах про адміністративні правопорушення, їх інтереси можуть представляти законні представники. До таких представників належать батьки, усиновителі, опікуни та піклувальники.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допо­могу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги під час вирішення справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Статтею 268 КУпАП («Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності») передбачено право особи, яку притягують до відповідаль­ності, користуватися послугами адвоката або іншого фахівця в галузі права.

Свідком є будь-яка особа, яка може дати пояснення про все відоме їй у справі та відповісти на поставлені запитання. Законодавець не встановлює вікових обме­жень для свідків. Припускається опитування неповнолітніх і навіть малолітніх з урахуванням ступеня розвитку, умов сприйняття й стану органів їхніх почуттів, якщо посадові особи, які здійснюють провадження у справі про адміністративне правопорушення, уважають, що поряд з іншими доказами пояснення зазначених осіб є достовірними. Правовий статус свідків визначено у ст. 272 КУпАП, відпо­відно до якої як свідка в справі про адміністративне правопорушення можуть викликати кожну особу, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, які підлягають установленню в межах цієї справи.

Експерт є особою, яка сприяє здійсненню провадження.

Його правовий статус визначено в ст. 273 КУпАП. Експерт - це особа, яка володіє спеціальними глибокими знаннями в певній сфері людської діяльності й реалізує ці пізнання відповідно до науково розробленої методики.

Експерт зобов’язаний з'явитися на виклик органу (посадової особи) та дати об’єктивний висновок щодо поставлених перед ним запитань. Він має право ознайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмета експер­тизи, заявляти клопотання про надання йому додаткових матеріалів, необхід­них для надання висновку; з дозволу органу (посадової особи), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, ставити особі, яку притягують до відповідальності, потерпілому, свідкам запитання, що стосу­ються предмета експертизи; бути присутнім під час розгляду справи. На відміну від експерта, залучення спеціаліста до проваджень у справах про адміністративні правопорушення для вирішення спеціальних питань, що стосуються обставин учиненого правопорушення, не має жорсткої процесуальної процедури, тобто не потребує винесення процесуального документа - постанови, а передбачає навіть варіант усного запрошення.

Експерт несе адміністративну відповідальність згідно з ч. 2 ст. 185³ КУпАП (за злісне ухилення від явки в суд) та ч. 2 ст. 185⁴ КУпАП (за злісне ухилення від явки до органів досудового слідства чи дізнання).

Перекладача як учасника провадження призначають у разі, коли особа, яку притягують до адміністративної відповідальності, або інші особи, залучені до розгляду справи (потерпілий, свідок), не володіють мовою, якою здійснюють провадження. Участь перекладача надає їм можливість користуватися рідною або іншою мовою, якою вони володіють, що сприяє об’єктивному, усебічному, повному дослідженню обставин справи.

Перекладача призначає орган (посадова особа), у провадженні якого перебу­ває справа про адміністративне правопорушення. Він зобов’язаний з’явитися на виклик органу (посадової особи) і зробити повно й точно доручений йому перек­лад. За ухилення від явки або відмову від перекладу до нього можуть бути засто­совані заходи громадського впливу.

Правовий статус перекладача регламентовано ст. 274 КУпАП.

Поняті - особи, які сприяють здійсненню провадження в справі про адміні­стративне правопорушення, не зацікавлені в результаті справи. Їх завдання поля­гає в засвідченні своїми підписами факту правильного відображення в прото­колі характеру проведених дій, їхньої послідовності й результатів. Об’єктивність відображення того, що відбувається, забезпечується участю принаймні двох понятих.

Практика провадження у справах про адміністративні правопорушення напо­легливо потребує участі спеціалістів і понятих у справах про адміністративні правопорушення, визначення їхнього процесуального положення, проте законо­давцем правовий статус зазначених учасників провадження чітко не визначено.

5.4