§ 6. Стадії провадження у справах про адміністративні Il правопорушення

6.1. Перша стадія провадження називається порушення справи та попереднє з’ясування всіх її обставин. Порушення справи - це комплекс процесуальних дій, спрямованих на встановлення події правопорушення та його обставин, їх фіксацію та кваліфікацію.

Підставою для порушення адміністративної справи та поперед­нього з’ясування її обставин є вчинення особою діяння, яке містить у собі ознаки адміністративного правопорушення (фактична підстава).

Приводом (інформація про правопорушення, процедурна підс­тава) для порушення справи можуть бути: заява (письмова або усна) свідків, потерпілих чи інших громадян; повідомлення посадових осіб, адміністрації підприємств, установ, організацій чи державних орга­нів; повідомлення засобів масової інформації та безпосереднє вияв­лення порушення уповноваженою посадовою особою.

У ст. 247 КУпАП встановлено обставини, за яких адміністрати­вна справа не порушується, а порушена справа підлягає закриттю:

1) відсутність події і складу адміністративного правопору­шення;

2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;

3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяль­ність;

4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необ­хідної оборони;

5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адмініст­ративного стягнення;

6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповіда­льність;

7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП;

8) наявність щодо того самого факту стосовно особи, яка притя­гається до адміністративної відповідальності, постанови компетент­ного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення або нескасованої постанови про закриття справи про ад­міністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по цьому факту;

9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Наступний етап - встановлення фактичних обставин у справі. Його сутність полягає у провадженні дій, спрямованих на збирання доказів, які підтверджують або спростовують винуватість у вчиненні правопорушення.

Фактичні обставини вчиненого проступку можна поділити на дві групи: 1) обставини, що мають безпосереднє значення для вирі­шення питання про наявність або відсутність складу правопору­шення; 2) обставини, що перебувають за межами складу правопору­шення, але мають значення для індивідуалізації відповідальності.

Вони можуть бути встановлені в різні способи: опитуванням осіб, що мають інформацію, яка має значення для справи (правопо­рушники, потерпілі, свідки, експерти); проведенням експертизи; освідуванням; вилученням, наприклад, документів; знаходженням ре­чових доказів на місці вчинення правопорушення, огляду тощо. Усі встановлені обставини фіксуються у відповідних процесуальних доку­ментах. Такими документами є пояснення, висновки, акти й прото­коли. На цьому завершується етап встановлення фактичних обставин.

Етап процесуального оформлення результатів порушення справи починається з аналізу зафіксованих у перелічених докумен­тах всіх обставин у справі й завершується складанням протоколу про адміністративне правопорушення. Саме протокол є процесуальним документом, що фіксує закінчення розслідування. Він складається про кожне правопорушення, крім випадків, прямо передбачених за­конодавством (ст. 258 КУпАП).

Протокол про адміністративне правопорушення не належить до документів відносно вільної форми, таких, як, наприклад, пояснення або акт. Закон (ст. 256 КУпАП) встановлює обов’язковий перелік відо­мостей та атрибутів, які мусять у ньому міститися. Крім того, особли­вості форми та порядку складення протоколу про адміністративне правопорушення може бути закріплено у відомчих інструкціях адміні- стративно-юрисдикційних органів (наприклад, в Інструкції з оформ­лення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах по­ліції, затвердженій наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376).

У разі вчинення правопорушення групою осіб протокол склада­ється на кожного порушника окремо. Складення одного протоколу на всіх правопорушників не дає змоги конкретизувати звинува­чення, що висувається кожному з них, і позбавляє можливості прямо в протоколі дати свої пояснення щодо суті проступку. Цим обмежу­ється право особи на захист у разі притягнення її до адміністративної відповідальності.

Завершальним етапом першої стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення є направлення протоколу і всіх ма­теріалів справи про АПП на розгляд органу (посадовій особі), уповно­важеному розглядати відповідну категорію справ про адміністрати­вні правопорушення (ст. 257 КУпАП).

Протокол про адміністративне правопорушення є процесуа­льним документом, який фіксує закінчення стадії порушення справи; він складається про кожне правопорушення, крім випадків, прямо передбачених законом, і є формалізованою підставою для по­дальшого провадження. Від того, наскільки грамотно складено про­токол, залежить правильність розгляду справи по суті та обґрунто­ваність застосування стягнення.

Зміст протоколу (ст. 256 КУпАП) містить у собі 3 групи відо­мостей:

1) обставини, які характеризують адміністративне право­порушення: місце, час вчинення та суть вчиненого проступку, конк­ретна стаття КУпАП або інший нормативний акт, який передбачає відповідальність за вчинене порушення, дані про вилучені предмети та заподіяну матеріальну шкоду;

2) обставини, що характеризують особу правопорушника: прізвище, ім'я, по батькові, вік, майновий стан, місце проживання та роботи, документ, що посвідчує особу;

3) відомості, що стосуються форми протоколу: дата і місце складення, посада, прізвище, ім'я і по батькові особи, яка склала про­токол, прізвища та адреси свідків і потерпілих (якщо вони є), підписи особи, яка його склала, а також особи, яка вчинила правопорушення (її відмова підписати протокол не зупиняє провадження у справі, але вона мусить бути спеціально зафіксована), свідків і потерпілих (за наявності), відмітка про роз'яснення особі, яка притягається до від­повідальності, її прав та обов'язків.

Протокол про адміністративне правопорушення складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі вчинення проступку групою осіб протокол складається на кожного порушника окремо.

Складати протоколи відповідно до ст. 255 КУпАП мають право органи Національної поліції, посадові особи, уповноважені на те ви­конавчими комітетами сільських, селищних чи міських рад або міс­цевими державними адміністраціями тощо. У справах про адмініст­ративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-23, протоколи складають посадові особи цих органів. Протокол разом з іншими матеріалами (пояс­нення порушника, потерпілого, свідків, акти перевірок, протоколи огляду, вилучення речей та документів тощо) надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адмініст­ративне правопорушення, якщо посадова особа, що склала протокол, не має права самостійно вирішити цю справу.

Протокол про адміністративне правопорушення не склада­ється (ч. 1 ст. 258 КУпАП) у разі вчинення конкретних видів правопо­рушень, переважно на транспорті. У цих випадках відповідними ор­ганами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення ви­носиться постанова відповідно до вимог статті 283 КУпАП, якщо особа не оспорює адміністративне стягнення, що на неї накладається.

Протокол не складається у разі вчинення адміністративних пра­вопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки і паркування транспорт­них засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Протокол не складається також в інших випадках, якщо відпо­відно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері за­безпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопору­шення не складається, а постанова у справі виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матері­алів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному ре­жимі спеціальних технічних засобів, надсилаються особі, яка притя­гається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.

6.2. Розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесення постанови (рішення) є другою стадією провадження в справах про адміністративне правопорушення.

Згідно зі ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопору­шення розглядаються: 1) адміністративними комісіями при викона­вчих комітетах міських, селищних та сільських рад; 2) виконавчими комітетами міських, селищних, сільських рад; 3) районними, районними у місті, міськими, міськрайонними судами (суддями);

4) органами Національної поліції, органами державних інспекцій та ін­шими органами (посадовими особами), уповноваженими на те КУпАП.

Конкретні повноваження суб'єктів адміністративної юрисдикції зафіксовано у статтях 218-244²² КУпАП (глава 17 «Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення»).

Особливості стадії розгляду справи і винесення постанови поля­гає у тому, що:

- це основна стадія провадження, на ній вирішуються найважли­віші завдання цього провадження; ці завдання полягають у встанов­ленні винних і забезпеченні правильного застосування законодавства;

- ця стадія містить у собі три етапи: підготовку справи до розг­ляду, розгляд справи і винесення по ній постанови.

Значення стадії розгляду справ про адміністративні правопору­шення визначається тим, що саме тут ухвалюється акт, в якому ком­петентний орган офіційно визнає громадянина винним або невину­ватим і визначає міру його відповідальності.

На етапі підготовки справи до розгляду розглядаються пи­тання, які має вирішити орган (посадова особа) під час підготовки до ро­згляду справи про адміністративне правопорушення (ст. 278 КУпАП):

1) чи належить до його компетенції розгляд цієї справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притяга­ється до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповіда­льності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в ній зазначаються дата і місце розгляду справи. У той само строк про день розгляду справи повідомляються інші особи, які бе­руть участь у провадженні (ст. 277-2 КУпАП). У разі встановлення не­повноти матеріалів, поданих до розгляду, мають бути витребувані до­даткові відомості та матеріали, або справу слід повернути за місцем складення протоколу чи інших матеріалів для усунення недоліків.

За загальним правилом справа розглядається за місцем вчинення правопорушення, до винятків віднесено такі випадки: 1) справи про порушення правил дорожнього руху можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання пору­шників; 2) справи про адміністративні правопорушення, передба­чені статтями 177 і 178 (придбання самогону і розпивання спиртних напоїв у громадських місцях) КУпАП, розглядаються за місцем їх вчи­нення або за місцем проживання порушника; 3) адміністративними комісіями справи про адміністративні правопорушення розгляда­ються за місцем проживання порушника.

За загальним правилом справа про адміністративне правопору­шення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, про­токолу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи, але є більш скорочені строки. Протягом доби розглядаються правопорушення, передбачені статтями 44, 173, 178, 185, 185-3 КУпАП тощо; у триденний строк - статтями 160, 185-1 тощо; у п’ятиденний строк - статтями 51, 176 тощо; у семиденний строк - статтями 101-103.

Строк розгляду справ про адміністративні корупційні правопо­рушення зупиняється судом у разі, якщо особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з'явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у від­пустці тощо).

Етап слухання справи починається з оголошення складу коле­гіального органу і відрекомендування посадової особи, що його роз­глядає. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, та роз'яснює особам, що беруть участь у розгляді справи, їх права й обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, що беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і дозволяються клопотання. У разі уча­сті у розгляді справи прокурора заслуховується його висновок.

У процесі заслуховування орган (посадова особа), зобов'язаний з'ясувати такі обставини:

- чи було вчинене адміністративне правопорушення;

- чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адмініст­ративній відповідальності;

- чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідаль­ність, чи завдано майнову шкоду, чи є підстави для передання ма­теріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громад­ськості;

- а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для пра­вильного вирішення справи (наявність осіб на утриманні, неповно­літніх, батьків похилого віку, працездатність особи, що притягається до адміністративної відповідальності).

Особливості розгляду справ про адміністративні правопору­шення сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення деяких окремих правил, врегульовано статтями 279^-1-279^-6 КУпАП.

За результатами заслуховування виноситься одна з таких поста­нов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосу­вання заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУпАП (заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх); 3) про закриття справи.

У постанові зазначаються: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дата розгляду справи, відомості про особу, щодо якої вона розглядалася, викладаються обставини, вста­новлені під час розгляду справи, зазначаються нормативний акт (стаття КУпАП), який передбачає відповідальність за це адміністра­тивне правопорушення, та ухвалене у справі рішення. У разі необхід­ності в постанові відображається рішення про відшкодування вин­ним майнової шкоди, а також вирішення питання щодо вилучених речей і документів. Будь-яка постанова має містити вказівку на по­рядок і строк її оскарження.

Якщо справа розглядається одноособово посадовою особою, вона має бути підписана такою особою. Постанова колегіального ор­гану (рішення виконкому) ухвалюється простою більшістю голосів його членів, присутніх на засіданні і підписується головуючим на за­сіданні і секретарем цього органу.

Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той само строк вручається під розписку або висилається потерпілому на його прохання, про це робиться відповідна відмітка у справі.

У випадках, передбачених статтею 258 КУпАП, копія постанови вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопо­рушення.

Постанова суду про накладення адміністративного стягнення за адміністративне корупційне правопорушення у триденний строк з дня набрання нею законної чинності направляється відповідному ор­гану державної влади, органу місцевого самоврядування, керівникові підприємства, установи чи організації для вирішення питання про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, усунення її згідно із законодавством від виконання функцій держави, а також ус­унення причин та умов, що сприяли вчиненню цього правопору­шення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення має мі­стити найменування органу (посадової особи), що винесла постанову; дату розгляду справи, відомості про особу, щодо якої розглядається справа, викладення обставин, установлених під час розгляду справи, посилання на нормативний акт, що передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення, та ухвалене у справі рішення.

Якщо під час вирішення питання про накладення стягнення во­дночас вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові у справі вказуються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.

Постанова у справі має містити вирішення питання про вилучені речі та документи, а також вказівки про порядок і строк її оскар­ження. Постанова колегіального органу ухвалюється простою біль­шістю голосів членів колегіального органу, присутніх на засіданні.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення підпи­сується посадовою особою, що розглядала справу, а постанова колегі­ального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.

Постанова виконавчого комітету селищної, сільської ради у справі про адміністративне правопорушення ухвалюється у формі рі­шення.

На заключному етапі стадії розгляду справи здійснюються такі дії: постанова, яка оголошується одразу після закінчення розгляду справи, доводиться до відома суб'єктів провадження, що мають осо­бистий інтерес у справі, а також до відома осіб або організацій, яким вона адресована. Про ухвалене рішення повідомляється адміністра­ції або громадській організації за місцем роботи, навчання або про­живання винуватця, вносяться пропозиції щодо ліквідації причин та умов правопорушень.

Копія постанови протягом трьох днів вручається або надсила­ється особі, у справі якої вона винесена. За проханням потерпілому теж має бути видана така копія.

Особливості порядку оформлення матеріалів про адміністрати­вні правопорушення в поліції встановлено Інструкцією з оформ­лення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах по­ліції, затвердженою наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376, яка визначає порядок контролю за дотриманням законодавства під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення (крім правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху).

Порядок оформлення поліцейськими матеріалів про порушення ПДР встановлено Інструкцією з оформлення поліцейськими матері­алів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення без­пеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, за­твердженою наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

Інструкції розроблено відповідно до Кодексу України про адмі­ністративні правопорушення, законів України «Про Національну по­ліцію», «Про центральні органи виконавчої влади» та «Про безопла­тну правову допомогу» й постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1363 «Про затвердження Порядку інформу­вання центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання, адміністративного арешту або застосу­вання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою».

Відповідно до Інструкції № 1376

Уповноважена посадова особа органу поліції відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення скла­дається на спеціальному бланку, виготовленому в друкарський спо­сіб згідно з технічним описом бланка постанови у справі про адміні­стративне правопорушення, на якому проставлено відповідні серію і номер.

За наявності технічної можливості постанова у справі про адмі­ністративне правопорушення складається в електронній формі з ви­користанням мобільного логістичного пристрою з автоматичним присвоєнням їй відповідної серії та номера, а також із зазначенням певних відомостей, яка інтегрується до електронної картки про ад­міністративне правопорушення та роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв у вигляді стрічки.

Бланк постанови у справі про адміністративне правопорушення заповнюється розбірливим почерком. Не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до постанови, а також внесення додаткових записів після того, як постанову підпише особа, щодо якої її винесено. У разі допущення порушень під час оформ­лення такої постанови її заповнений бланк вважається зіпсованим.

Під час винесення постанови у справі про адміністративне пра­вопорушення у ній, зокрема, зазначаються:

- у графі «посада, найменування органу поліції, звання, прі­звище, ім'я та по батькові особи, яка винесла постанову» - прізвище, ім'я, по батькові посадової особи органу поліції, яка винесла поста­нову, та орган поліції (повністю, без скорочень);

- у графі «установив» - число, місяць, рік, час та місце вчинення адміністративного правопорушення, а також обставини і суть право­порушення, установлені під час розгляду матеріалів адміністратив­ної справи;

- у графі «ураховуючи, що гр-нин(ка)» - прізвище та ініціали правопорушника;

- у графі «постановив» уповноважена посадова особа органу полі­ції з урахуванням та зазначенням обставин, що пом’якшують (стаття 34 КУпАП) чи обтяжують (стаття 35 КУпАП) відповідальність за адмі­ністративне правопорушення, зазначає ухвалене у справі рішення.

У справі про адміністративне правопорушення посадова особа органу поліції, яка її розглядає, відповідно до статті 284 КУпАП вино­сить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стя­гнення або про закриття справи.

Постанова про закриття справи про адміністративне правопору­шення виноситься при оголошенні усного зауваження, передання матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колек­тиву або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також за наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.

6.3. Оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення. Перегляд справи

Важливою гарантією законності й обґрунтованості застосу­вання адміністративних стягнень є наявність стадії перегляду поста­нов. Під переглядом розуміють розгляд справ органами (посадовими особами), на які покладено контроль за законністю постанов у спра­вах про адміністративні правопорушення.

Перегляд - це новий розгляд справи суб’єктом, наділеним пра­вом скасувати, змінити або залишити ухвалену постанову без змін. Перегляд треба відрізняти від повторного розгляду справи, який про­водиться у тих випадках, якщо ухвалену раніше постанову відмінено, і справу направлено на новий розгляд. У першому випадку діє поста­нова у справі, законність та обґрунтованість якої перевіряється. У другому - стару постанову скасовано і у справі необхідно ухвалити нову постанову.

Стадія оскарження постанови та перегляду справи є факульта­тивною, необов’язковою. Лише невелика кількість справ розгляда­ється у порядку контролю, але вже сам факт існування такої можли­вості має велике превентивне значення, дисциплінує тих, кому дору­чено застосовувати адміністративні стягнення.

Відповідно до ст. 7 КУпАП одним із засобів забезпечення закон­ності під час застосування заходів впливу за адміністративні правопорушення є реалізація повноважень прокурора щодо нагляду за додержанням законів у разі застосування заходів примусового ха­рактеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Тому право на оскарження постанови у справі про адміністрати­вне правопорушення, окрім особи, щодо якої її винесено, а також по­терпілого, має також і прокурор в окремих випадках.

Порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачено у ст. 288 КУпАП.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено у такому порядку:

1) постанову адміністративної комісії - у виконавчий комітет ві­дповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськра- йонний суд, у порядку, визначеному КАСУ, з особливостями, встано­вленими КУпАП;

2) рішення виконавчого сільської, селищної, міської ради - у ві­дповідну раду або в районний, районний у місті, міський чи міськра- йонний суд, у порядку, визначеному КАСУ, з особливостями, встано­вленими КУпАП;

3) постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову у справі про адміністрати­вне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищий орган (вищій поса­довій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськра- йонний суд, у порядку, визначеному КАСУ, з особливостями, встано­вленими КУпАП;

4) постанову інспектора з паркування про накладення адмініст­ративного стягнення - в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному КАСУ, з особливостями, встановленими КУпАП.

Постанову про одночасне накладення основного і додаткового адміністративних стягнень може бути оскаржено за вибором особи, щодо якої її винесено, чи потерпілого в порядку, встановленому для оскарження основного або додаткового стягнення.

До виключно основних адміністративних стягнень віднесено такі: попередження, штраф, виправні роботи, громадські роботи, су­спільно-корисні роботи, адміністративних арешт, арешт з утриман­ням на гауптвахті. Застосовуватися і як основні, і як додаткові мо­жуть оплатне вилучення предмету, конфіскація предмету або гро­шей та позбавлення спеціального права. Позбавити права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можна виключно у вигляді додаткового стягнення.

Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс поста­нову у справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протя­гом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати.

Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Скаргу на постанову у справі про адміністративне правопору­шення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов у справі про адміністративні правопо­рушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фо­тозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної чинності.

У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Набрання постановою адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення законної чин­ності впорядковано ст. 291 КУпАП. Постанова адміністративного ор­гану (посадової особи) у справі про адміністративне правопору­шення набирає законної чинності після закінчення строку оскар­ження цієї постанови, за винятком постанов про застосування попе­редження, постанов у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема зафіксова­ного в автоматичному режимі, про порушення правил зупинки, сто­янки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фо­тозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоя­нки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотоз­йомки (відеозапису), набирає законної чинності після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Постанова про позбавлення права керування транспортним за­собом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного КУпАП, а у разі такого оскарження - з дня набрання законної чинності рішенням за результатами такого оска­рження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.

Розгляд скарг на постанови по справах про адміністративні правопорушення

Скарга на постанову у справі про адміністративне правопору­шення розглядається правомочними органами (посадовими осо­бами) в десятиденний строк з дня її надходження, якщо інше не вста­новлено законами України.

Орган (посадова особа) під час розгляду скарги на постанову у справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність та обґрунтованість винесеної постанови й ухвалює одне з таких рішень:

1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;

2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;

3) скасовує постанову і закриває справу;

4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (поса­довою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така пос­танова скасовується, і справа надсилається на розгляд компетент­ного органу (посадової особи).

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної чинності після закінчення строку подання апеля­ційної скарги, за винятком постанов про застосування адміністрати­вного арешту (ст. 32 КУпАП) або арешту з утриманням на гауптвахті (ст. 32-1 КУпАП).

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її закон­ним представником, захисником, потерпілим чи його представником, а також прокурором під час реалізації його повноважень щодо нагляду за додержанням законів у разі застосування заходів примусового хара­ктеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, пове­ртається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заяв­ляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поно­вленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Місцевий суд протягом трьох днів надсилає апеляційну скаргу разом із справою у відповід­ний апеляційний суд.

Апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

Апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засі­дання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у прова­дженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання.

Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне право­порушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, якщо є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежується доводами апеляційної ска­рги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне за­стосування норм матеріального права або порушення норм процесу­ального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної ін­станції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та ухвалити нову постанову;

4) змінити постанову.

У разі зміни постанови в частині накладення стягнення в межах, передбачених санкцією статті КУпАП, воно не може бути посилено.

Постанова апеляційного суду набирає законної чинності не­гайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Після закінчення апеляційного провадження справа не пізніше ніж у п’ятиденний строк направляється до місцевого суду, який її ро­зглядав.

Копія рішення щодо скарги на постанову у справі про адмініст­ративне правопорушення протягом трьох днів надсилається особі, щодо якої її винесено. У той же строк копія постанови надсилається потерпілому на його прохання.

Наслідки скасування постанови із закриттям справи про адміні­стративне правопорушення

Скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, пов’язаних із цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість.

Відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незакон­ним накладенням адміністративного стягнення у вигляді адмініст­ративного арешту або виправних робіт, здійснюється в порядку, встановленому законом.

6.4. Виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення є заключною стадією провадження, яку врегульо­вано главою 23 КУпАП. Її суть полягає в практичній реалізації адмі­ністративного стягнення, призначеного правопорушнику юрисдик- ційним органом (посадовою особою). У процесі виконання поста­нови особа, що вчинила адміністративне правопорушення, зазнає ві­дповідні втрати або обмеження особистісного, морального, матеріа­льного або організаційного характеру.

Постанова про накладення адміністративного стягнення є обов’язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Відповідно до ст. 299 КУпАП постанова підлягає виконанню з моменту її винесення. Постанови про накладення стягнень є актами управління і набирають чинності негайно.

Виконанням постанов займаються два види органів. По-перше, це органи, які звертають постанову до виконання. Згідно зі ст. 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення зве­ртається до виконання органом (посадовою особою), що винесла по­станову, тобто це органи адміністративної юрисдикції.

Зміст діяльності щодо звернення постанови до виконання ста­новлять: своєчасне направлення постанови органу-виконавцю, здій­снення контролю за правильним виконанням постанови, вирішення всіх питань, пов’язаних із виконанням постанови, і припинення ви­конання постанови з підстав, передбачених ст. 302 КУпАП.

По-друге, це органи, які безпосередньо виконують постанови про накладення адміністративних стягнень. Діяльність державних органів з приведення у виконання скерованих їм постанов має на меті реалізацію адміністративних стягнень. Вона здійснюється ді­ями, які завдають покараному відповідні втрати і правообмеження в установлених постановою межах.

Відповідно до ст. 300 КУпАП постанова про накладення адмініс­тративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому КУпАП та іншими законами України.

Орган Національної поліції забезпечує виконання постанови про адміністративний арешт у порядку, встановленому законами Ук­раїни.

У разі винесення кількох постанов про накладення адміністра­тивних стягнень щодо однієї особи кожна постанова виконується ок­ремо.

З деяких справ про адміністративні правопорушення безпосере­днє виконання постанов про стягнення покладено на орган, що виніс постанову. Так, постанова про відшкодоване вилучення предмета, що є знаряддям адміністративного проступку, виконується органом (посадовою особою), що виніс постанову.

Діяльність як органів, що звертають постанови до виконання, так і органів, що безпосередньо їх виконують, утворюють єдину ста­дію виконання постанов, що складається з різних етапів.

Відповідно до ст. 301 КУпАП за наявності обставин, що усклад­нюють виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, виправних чи гро­мадських робіт або роблять її виконання неможливим, орган (поса­дова особа), який виніс постанову, може відстрочити її виконання на строк до одного місяця.

Відстрочка виконання постанови про накладення адміністрати­вного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійсню­ється в порядку, встановленому законом.

За наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП (п. 5) - ви­дання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) - акта, який встановлює адміністративну відповідаль­ність; 9) - смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі), орган (посадова особа), який виніс постанову про накла­дення адміністративного стягнення, припиняє її виконання.

Відповідно до ст. 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звер­нено до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розг­ляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно пе­ребіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адмініс­тративних правопорушень. Питання, пов'язані з виконанням поста­нови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються ор­ганом (посадовою особою), який виніс постанову. Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення ад­міністративного стягнення здійснюється органом (посадовою осо­бою), який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом.

У главах 26-33 КУпАП врегульовано порядок виконання поста­нов про накладення окремих адміністративних стягнень, а також по­станов стосовно відшкодування майнової шкоди.

Найпростіший порядок встановлено для виконання постанови про винесення попередження. Вона виконується органом (посадо­вою особою), який виніс постанову, шляхом її оголошення поруш­нику. Якщо така постанова виноситься під час його відсутності, вона виконується шляхом вручення або надсилання протягом трьох днів порушнику її копії. У випадках, коли допускається оголошення попе­редження на місці вчинення правопорушення, воно фіксується у встановленому порядку.

Для постанов про накладення штрафу встановлено доброві­льний і примусовий порядок виконання. Перший полягає в тому, що порушнику надається право самому сплатити штраф в установу ба­нку України (за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення) протягом 15-ти днів з дня вручення йому копії по­станови, а в разі її оскарження або опротестування - з дня повідом­лення про залишення постанови без зміни. Якщо у порушника віком від 16-ти до 18-ти років відсутній самостійний заробіток, штраф ма­ють сплатити його батьки або особи, що їх замінюють.

У разі несплати порушником штрафу у зазначений строк поста­нова відповідно до ст. 308 КУпАП надсилається для примусового ви­конання до відділу державної виконавчої служби за місцем прожи­вання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. Тобто в таких випадках діють пра­вила, встановлені цивільним процесуальним законодавством. У по­рядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, а та­кож витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Спеціальний порядок стягнення штрафу, так само як і здійс­нення деяких інших процесуальних дій передбачаються Митним ко­дексом України. Як спеціальний можна назвати також порядок стяг­нення у відповідних випадках штрафу на місці вчинення правопору­шення, коли порушникові видається квитанція встановленого

Розділ ІІ. Адміністративні процедури (провадження) зразка, яка є документом суворої фінансової звітності, а якщо стяг­нення штрафу відбувається на місці вчинення адміністративного правопорушення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема зафіксовані в автоматичному режимі, має застосовувати виключно безготівкові платіжні пристрої.

Порядок виконання постанов про оплатне вилучення, конфі­скацію предмета та грошей, одержаних унаслідок вчинення адмі­ністративного правопорушення, за змістом мало відрізняється. І в тому, і в іншому разі предмет вилучається і реалізується відповідно до статей 312, 315 КУпАП. Однак у разі виконання оплатного вилу­чення суми, виручені від реалізації, передаються колишньому влас­никові з відрахуванням комісійних витрат, а у разі застосування кон­фіскації - перераховуються до державного бюджету (так само, як гроші, одержані внаслідок вчинення адміністративного проступку).

Наразі постанови і про оплатне вилучення, і про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єк­том адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних уна­слідок вчинення адміністративного правопорушення, виконуються державними виконавцями в порядку, встановленому законом.

Виконання постанови про позбавлення спеціального права полягає у вилученні у правопорушника відповідного документа, що надає таке право (посвідчення водія, свідоцтва, диплома, мисливсь­кого квитка). Порядок виконання зазначеної постанови врегульо­вано гл. 30 КУпАП. Залежно від виду спеціального права постанови про його позбавлення виконують посадові особи Національної поліції, ке­рівники центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалі­зацію державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті, та інспекторами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері безпеки на мор­ському та річковому транспорті, капітани річкового порту та посадові особи органів мисливського господарства (ст. 317 КУпАП).

Порядок виконання постанови про позбавлення права керу­вання транспортним засобом врегульовано ст. 317-1 КУпАП. Вико­нання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ Ук­раїни відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвід­чення водія. Особа вважається позбавленою права керування транс­портним засобом після набрання законної чинності рішенням суду

про позбавлення цього права. Якщо посвідчення водія не було тимча­сово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 КУпАП, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов’язана не­гайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національ­ної поліції. У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським. Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвід­чення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Мініст­рів України.

Для виконання постанови про позбавлення спеціального права має значення момент позбавлення цього права. За загальним прави­лом (ч. 1 ст. 321 КУпАП) цей момент визначається днем винесення відповідної постанови. Якщо особи, позбавлені спеціального права, ухиляються від здачі документа, що посвідчує це право, то строк по­збавлення їх спеціального права обчислюється з дня здачі або вилу­чення такого документа.

Постанова суду (судді) про застосування громадських робіт надсилається на виконання Державній кримінально-виконавчій служ­бі не пізніше дня, наступного за днем набрання нею законної чинності.

Виконання стягнення у вигляді громадських робіт здійснюється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, види якої визначаються органами місцевого самоврядування.

Громадські роботи за певних обставин (втрата працездатності, взяття під варту тощо) замінюються штрафом, розмір якого визна­чається з розрахунку, що чотири години невідбутих громадських ро­біт дорівнюють одному неоподатковуваному мінімуму доходів гро­мадян.

Строк стягнення у вигляді громадських робіт обчислюється в го­динах, протягом яких порушник виконував визначену суспільно ко­рисну працю. Громадські роботи виконуються не більше чотирьох годин на день, а неповнолітніми - двох годин на день.

У разі ухилення порушника від відбування громадських робіт постановою суду (судді) за поданням Державною кримінально-вико­навчою службою, невідбутий строк громадських робіт може бути за­мінено штрафом або адміністративним арештом.

Заміна громадських робіт штрафом застосовується за умови, що санкція статті, за якою на порушника накладено адміністративне стягнення, передбачає можливість застосування штрафу. Розмір штрафу в такому разі визначається із розрахунку, що чотири години невідбутих громадських робіт дорівнюють одному неоподатковува­ному мінімуму доходів громадян.

Заміна громадських робіт арештом застосовується за умови, що санкція статті, за якою на порушника накладено адміністративне стягнення, не передбачає можливості застосування штрафу. Строк арешту визначається із розрахунку, що одна доба арешту дорівнює п'яти годинам невідбутих громадських робіт, але не може перевищу­вати п'ятнадцять діб.

Постанова суду (судді) про застосування виправних робіт над­силається на виконання Державній кримінально-виконавчій службі не пізніше дня, наступного за днем набрання нею законної чинності. Ви­правні роботи відбуваються за місцем постійної роботи порушника.

На підставі постанови про накладення адміністративного стяг­нення у вигляді виправних робіт із заробітку порушника протягом строку відбування ним адміністративного стягнення провадяться відрахування в дохід держави у розмірі, визначеному постановою.

У певних випадках (у разі втрати працездатності, призову на строкову військову службу, взяття під варту тощо) за поданням Дер­жавної кримінально-виконавчої служби, виправні роботи заміню­ються штрафом, розмір якого визначається із розрахунку, що один день невідбутих виправних робіт дорівнює одному неоподатковува­ному мінімуму доходів громадян (ст. 322 КУпАП).

Відбування виправних робіт обчислюється часом, протягом якого порушник працював і з його заробітку робилось відрахування. У строк відбування стягнення зараховується час, протягом якого по­рушник не працював з поважних причин і йому відповідно до закону виплачувалась заробітна плата. До цього строку також зарахову­ється час хвороби, час, наданий для догляду за хворим, і час проведе­ний у відпустці по вагітності і родах. Час хвороби, спричиненої сп'янінням або діями, пов'язаними із сп'янінням, до строку відбу­вання виправних робіт не зараховується.

На власника підприємства, установи чи організації або уповно­важеного ним органу за місцем відбування порушником виправних робіт покладається правильне і своєчасне здійснення відрахувань із заробітку порушника в доход держави і своєчасний переказ відрахо­ваних сум у встановленому порядку, трудове виховання порушника та повідомлення органів, що відають виконанням цього виду стяг­нення, про ухилення порушника від відбування стягнення.

У разі ухилення порушника від відбування виправних робіт пос­тановою суду (судді) за поданням Державної кримінально-виконав­чої служби невідбутий строк виправних робіт може бути замінено штрафом або адміністративним арештом.

Заміна виправних робіт штрафом застосовується за умови, що санкція статті, за якою на порушника накладено адміністративне стягнення, передбачає можливість застосування штрафу. Розмір штрафу в такому разі визначається із розрахунку, що один день не- відбутих виправних робіт дорівнює одному неоподатковуваному мі­німуму доходів громадян.

Заміна виправних робіт арештом застосовується за умови, що са­нкція статті, за якою на порушника накладено адміністративне стяг­нення, не передбачає можливості застосування штрафу. Строк аре­шту визначається із розрахунку, що одна доба арешту дорівнює трьом дням виправних робіт, але не може перевищувати п’ятнадцять діб (ст. 325 КУпАП).

Постанова суду (судді) про застосування суспільно-корисних робіт надсилається на виконання Державній кримінально-виконав­чій службі, не пізніше дня, наступного за днем набрання постановою законної чинності.

Виконання стягнення у вигляді суспільно корисних робіт здійсню­ється шляхом залучення порушників до суспільно корисної праці, вид якої визначається відповідним органом місцевого самоврядування.

За виконання суспільно корисних робіт порушнику нарахову­ється плата за виконану ним роботу. Оплата праці здійснюється по­годинно за фактично відпрацьований час у розмірі не меншому, ніж встановлений законом мінімальний розмір оплати праці (ст. 325-1 КУпАП).

Строк виконання суспільно корисних робіт обчислюється в го­динах, протягом яких порушник виконує призначену йому суспільно корисну працю.

Суспільно корисні роботи виконуються не більше восьми годин, а неповнолітніми - не більше двох годин на день.

На власника підприємства, установи, організації або уповноваже­ного ним органу за місцем виконання порушником суспільно корис­них робіт покладається: погодження з органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, переліку об’єктів, на яких порушники вико­нують суспільно корисні роботи, та видів таких робіт; контроль за ви­конанням порушниками призначених їм робіт; своєчасне повідом­лення органу центрального органу виконавчої влади, визначеного аб­зацом другим цієї статті, про ухилення порушника від виконання сус­пільно корисних робіт; ведення обліку та інформування органу цент­рального органу виконавчої влади, визначеного абзацом другим цієї статті, про кількість відпрацьованих порушником годин; нарахування плати порушнику за виконання суспільно корисних робіт та перераху­вання її на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби для подальшого погашення заборгованості зі сплати аліментів.

У разі ухилення особи від відбування адміністративного стяг­нення у вигляді суспільно корисних робіт вона підлягає притяг­ненню до адміністративної відповідальності.

У разі злісного ухилення особи від відбування адміністратив­ного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт вона підлягає притягненню до кримінальної відповідальності в порядку, встанов­леному законом (ст. 325-4 КУпАП).

Постанова суду (судді) про застосування адміністратив­ного арешту та арешту з утриманням на гауптвахті викону­ється негайно після її винесення (ст. 326 КУпАП).

Осіб, підданих адміністративному арешту, тримають під вартою в місцях, які визначають органи Національної поліції. Під час вико­нання постанови про застосування адміністративного арешту ареш­товані піддаються особистому оглядові.

Строк адміністративного затримання зараховується до строку адміністративного арешту. Відбування адміністративного арешту здійснюється за правилами, встановленими законами України.

Порядок відбування адміністративного арешту та арешту з утриманням на гауптвахті закріплено у статтях 327, 327-1 КУпАП.

Військовослужбовців, а також військовозобов’язаних чи резервіс­тів під час проходження зборів, підданих арешту, утримують на гаупт­вахтах Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

У разі відсутності гауптвахти в органі управління Військової слу­жби правопорядку у Збройних Силах України, в зоні діяльності якого дислокується військова частина (установа), військовослужбовці, війсь­ковозобов’язані та резервісти під час проходження зборів, піддані ареш­ту на термін до трьох діб, в особливий період можуть за рішенням суду утримуватися в кімнатах тимчасово затриманих Військової служби правопорядку у Збройних Силах України з обов’язковим зазначенням про це у рішенні про застосування арешту з утриманням на гауптвахті.

Під час виконання постанови про застосування арешту з утри­манням на гауптвахті арештовані піддаються особистому огляду.

Порядок та умови утримання військовослужбовців, військово­зобов’язаних та резервістів під час проходження зборів, заарештова­них в адміністративному порядку, визначаються Міністерством обо­рони України.

Особи, піддані адміністративному арешту за правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 44, статтями 173, 173-2, ч. 3 ст. 178, ст. 185, ч. 2 ст. 185-1, ч. 1 ст. 185-3 КУпАП, використовуються на фізичних роботах.

Організація трудового використання осіб, підданих адміністра­тивному арешту, покладається на виконавчі органи сільських, сели­щних і міських рад.

Особам, підданим адміністративному арешту, за час перебу­вання під арештом заробітна плата за місцем постійної роботи не ви­плачується.

Що стосується виконання постанови в частині відшкоду­вання майнової шкоди, воно практично не відрізняється від вико­нання постанови про накладення штрафу. Майнова шкода має бути відшкодована порушником в ті ж само строки, які встановлено для добровільної сплати штрафу (ст. 329 КУпАП). У разі невиконання цієї вимоги постанова надсилається для стягнення збитків у порядку ви­конавчого провадження (ст. 330 КУпАП).

Виконання постанов про накладення адміністративних стяг­нень можна визнати вирішальною стадією всього провадження в справах про адміністративні правопорушення, адже якщо постанову винесено, але не виконано, втрачається весь виховний вплив накла­деного стягнення, а робота, здійснена багатьма органами та посадо­вими особами для притягнення винного до адміністративної відпо­відальності, виявляється марною.

Питання для самоконтролю:

1. Дайте загальну характеристику провадження в справі про адміністративне правопорушення.

2. Визначте особливості провадження в справі про адміністра­тивне правопорушення.

3. Сформулюйте види стадій провадження в справах про адмі­ністративні правопорушення.

4. Охарактеризуйте заходи забезпечення провадження в спра­вах про адміністративне правопорушення ви знаєте.

5. Визначте види органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення.

6. Визначте строки розгляду справи про адміністративні правопо­рушення; правила та строки накладення адміністративних стягнень.

7. Охарактеризуйте стадію оскарження та опротестування ух­валеного рішення.

8. Які процесуальні документи складаються у справі про адмі­ністративне правопорушення?

9. Які види рішень може бути ухвалено за наслідком розгляду скарги?

10. Визначте порядок та строки виконання постанови в справі про адміністративне правопорушення.