<<
>>

Стаття 91. Особливості проходження державної служби в окремих державних органах

1. Дія цієї статті поширюється на голів місцевих державних адміністрацій, керів­ників апаратів (секретаріатів) Верховної Ради України, допоміжних органів, утворених Президентом України, Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, Антимонопольного комітету України, Державного комітету телебачення і радіо­мовлення України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Фонду державного майна України, Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національного агентства з питань запобігання корупції, Ради національної безпеки і оборони України, Рахункової палати, а також державних колегіальних орга­нів, посади голів та членів яких не належать до посад державної служби.

2. Керівники апаратів (секретаріатів) державних органів, зазначених у частині першій цієї статті, крім Керівника Секретаріату Конституційного Суду України, при­значаються на посаду в порядку, визначеному законом, за пропозицією Комісії за результатами конкурсного відбору, а керівники апаратів (секретаріатів) судів, органів та установ системи правосуддя - з особливостями, передбаченими законодавством про судоустрій і статус суддів.

3. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звіль­няються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. Про­позиції щодо кандидатів на посади голів місцевих державних адміністрацій вносить Кабінету Міністрів України Комісія за результатами конкурсного відбору в порядку, визначеному цим Законом.

4. Керівник Апарату Верховної Ради України призначається на посаду і звіль­няється з посади Верховною Радою України у порядку, визначеному Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.

5. Керівник апарату Адміністрації Президента України призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України.

6. В апаратах допоміжних органів, утворених Президентом України, затверджен­ня переліку посад державної служби, патронатної служби та посад працівників, які виконують функції з обслуговування, а також встановлення категорій посад держав­ної служби здійснюється Комісією за поданням керівника державної служби з ураху­ванням критеріїв, визначених частиною четвертою статті 3 цього Закону.

7. Керівник Секретаріату Конституційного Суду України, його перший заступник та заступник призначаються на посади та звільняються з посад у порядку, визначе­ному Законом України «Про Конституційний Суд України».

8. Повноваження керівника державної служби в органах прокуратури здійснює керівник відповідного органу прокуратури.

1. Предмет регулювання

Предметом регулювання статті є особливості призначення на посади та звільнення з посад голів місцевих державних адміністрацій, а також керів­ників апаратів (секретаріатів) у низці конституційних та деяких допоміжних державних органах. Предметом регулювання статті є також порядок визна­чення типів посад в апаратах допоміжних органів, утворених Президентом України, і віднесення посад державної служби у таких органах до відповід­них категорій.

2. Цілі статті (мета норми)

Метою статті є:

1) запровадження посади керівника апарату (секретаріату) в державних органах, які не очолюються державними службовцями (частина перша), а також визначення порядку призначення на такі посади та звільнення з посад (частина друга), в тому числі врегулювання цього питання щодо керівни­ків апаратів ВРУ (частина четверта) та Адміністрації Президента України (частина п’ята статті);

2) чітке визначення порядку призначення на посади та звільнення з посад голів місцевих державних адміністрацій (частина третя) саме як державних службовців;

3) забезпечення обґрунтованого розподілу посад за типами в апаратах допоміжних органів, утворених Президентом України, а також віднесення посад державної служби до відповідних категорій.

3. Правова основа коментованого положення (конституційні норми, принципи права/державної служби; рекомендації (стандарти) міжна­родних організацій (Рада Європи, ОЕСР)

У статті кілька норм мають конституційну основу, зокрема, пов’язані з:

- частиною четвертою статті 118 Конституції, яка регламентує поря­док призначення на посади і звільнення з посад голів місцевих державних адміністрацій;

- пунктом 35 частини першої статті 85 Конституції, яким встановлено, що до повноважень ВРУ належить призначення на посаду та звільнення з посади керівника апарату ВРУ;

- пунктом 28 частини першої статті 106 Конституції, відповідно до якого Президент України створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

4. Визначення термінів, які потребують тлумачення

Одним з основних термінів статті є «керівник апарату (секретаріату) дер­жавного органу». Це посада (посадова особа):

1) в органі державної влади, який очолюється не державним службов­цем або складається (стосовно державних колегіальних органів) не з числа державних службовців;

2) яка повинна виконувати функції керівника державної служби щодо інших державних службовців у відповідному державному органі (його апараті).

5. Місце коментованого положення у цілісному механізмі/інсти- туті, зв’язки цієї норми з іншими положеннями Закону та незакон­ними нормативними актами; умови і особливості застосування

5.1. Коментована стаття має тісний зв’язок із статтею 3 Закону, оскільки її норми пов’язані зі статусом керівників допоміжних органів, а також голів та членів державних колегіальних органів, посади яких не належать до посад державної служби. Державні службовці в апаратах таких допоміжних органів забезпечують організацію їхньої стабільної та професійної роботи.

Стаття доповнює конституційний порядок призначення на посади і звіль­нення з посад голів місцевих державних адміністрацій і має зв’язок із части­ною другою статті 6 Закону, у якій визначено, що ці посади належать до посад державної служби категорії «А».

5.2. Відповідно до частини першої коментованої статті, її норми поши­рюються на голів місцевих державних адміністрацій, керівників апаратів (секретаріатів) ВРУ, допоміжних органів, утворених Президентом Укра­їни, Представництва Президента в АР Крим, Антимонопольного комітету, Державного комітету телебачення і радіомовлення, Уповноваженого ВРУ з прав людини, Фонду державного майна, КСУ, ВСУ, вищих спеціалізова­них судів, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів, НАЗК, РНБО, Рахункової палати, а також державних колегіальних орга­нів, посади голів та членів яких не належать до посад державної служби. З правової точки зору, це означає, що норми Закону чітко підтверджують, що посади голів місцевих державних адміністрацій належать до посад дер­жавної служби, а також встановлюють необхідність запровадження посади керівника апарату (секретаріату) в інших перерахованих у статті державних органах.

При цьому серед таких державних органів є «конституційні» (РНБО чи Рахункова палата), судові органи влади та інші державні органи (державні колегіальні органи, якими нині є насамперед державні регулятори у сфері природних монополій та суміжних ринків). Посади керівників апаратів (секре­таріатів) вводяться, щоб забезпечити єдність підходів Закону, за яких функ­ції керівника державної служби в органі може виконувати лише державний службовець (а не особа, що займає політичну посаду, і не є суддею тощо).

5.3. Відповідно до частини другої статті, керівники апаратів (секрета­ріатів) державних органів, зазначених у частині першій статті, признача­ються на посаду в порядку, визначеному Законом, за пропозицією Комісії за результатами конкурсного відбору. Це підтверджує загальну позицію законодавця, що призначення на посади керівника державної служби в органі здійснюється без будь-яких винятків, тобто як і щодо інших посад державної служби категорії «А», відбір кандидатур здійснюється Комісією на конкурсній основі. Комісія проводить конкурс на зайняття вакантних посад державної служби категорії «А» та вносить суб’єкту призначення пропозиції щодо переможця конкурсу та другого за результатами конкурсу кандидата на вакантну посаду.

У цьому контексті актуальним є питання чи усі державні органи і допо­міжні органи, які утворюються главою держави, потребують, щоб посада керівника апарату (секретаріату) відносилася до категорії «А». Адже цілком можливі ситуації, коли і за штатним розписом, і за завданнями це можуть бути малочисельні органи з достатньо простими функціями. У таких випад­ках, очевидно, що і законодавець, і Президент України повинні раціонально підходити до питання доцільності утворення окремих допоміжних органів або їхнє утворення у складі апаратів інших органів. Необхідно зважати не лише на престижність віднесення посади керівника апарату допоміжного органу до посад державної служби категорії «А», а і на інші наслідки такого віднесення. Зокрема, йдеться про відносну складність та достатньо тривалу процедуру конкурсного відбору, що проводиться Комісією, і про необхідність звернення до зазначеної Комісії перед прийняттям рішення про переведення чи звіль­нення з такої посади.

5.4. Ряд особливостей призначення керівників апаратів (секретаріа­тів) судів, органів та установ системи правосуддя містять норми законодавст­ва про судоустрій і статус суддів. Так, відповідно до частини четвертої статті 155 Закону «Про судоустрій та статус суддів», керівника апарату міс­цевого суду, його заступника призначає за погодженням голови відповідного суду на посаду та звільняє з посади начальник відповідного територіального управління ДСА, а керівників апаратів апеляційного суду, вищого спеці­алізованого суду, ВСУ, їх заступників призначає за погодженням голови відповідного суду на посаду та звільняє з посади Голова ДСА.

Щодо керівника Секретаріату КСУ, то відповідно до частини третьої статті 44 нової редакції Закону «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 р. № 2136-VIII, його призначає на посаду та звільняє з посади Суд за поданням Голови Суду. Кандидат на посаду керівника Секретаріату має відповідати кваліфікаційним вимогам, передбаченим Законом «Про дер­жавну службу» для осіб, які претендують на зайняття посади державної служби категорії «А», а також мати вищу юридичну освіту та стаж профе­сійної діяльності у сфері права щонайменше 10 років.

Відповідно до частини четвертої статті 44 Закону «Про Конституційний Суд України», керівник Секретаріату має першого заступника, заступників, яких Суд призначає на посаду та звільняє з посади за поданням Голови Суду. Кандидати на посади першого заступника та заступників керівника Секре­таріату мають відповідати кваліфікаційним вимогам, передбаченим Законом «Про державну службу» для осіб, які претендують на зайняття посади дер­жавної служби категорії «А».

Ключовим органом системи правосуддя є Вища рада правосуддя. Від­повідно до частини третьої статті 27 Закону «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 р. № 1798-VIII, керівник секретаріату цього органу та його заступники призначаються на посади та звільняються з посад Вищою радою правосуддя у порядку, встановленому законодавством про державну службу, з урахуванням особливостей, визначених згаданим Законом.

5.5. Частина третя коментованої статті фактично ґрунтується на консти­туційних приписах (частина четверта статті 118 Конституції) про порядок призначення на посади і звільнення з посад голів місцевих державних адмі­ністрацій. У цій частині деталізується порядок добору кандидатур на вище­зазначені посади, зокрема, передбачено, що пропозиції стосовно кандидатів на посади голів місцевих державних адміністрацій КМУ вносить Комісія за результатами конкурсного відбору в порядку, визначеному Законом.

5.6. Керівник Апарату ВРУ призначається на посаду і звільняється з посади ВРУ у порядку, визначеному Конституцією та Регламентом ВРУ. Відповідно до пункту 35 частини першої статті 85 Конституції України, до повноважень ВРУ належить призначення на посаду та звільнення з посади керівника апарату ВРУ. Вищенаведена норма Основного Закону України відо­бражена і в частині першій статті 8 Регламенту ВРУ, відповідно до якої, керівник Апарату ВРУ призначається на посаду та звільняється з посади Верховною Радою. Кандидатуру на посаду керівника Апарату ВРУ, відпо­відно до частини другої статті 8 Регламенту, визначає і пропонує Верховній Раді Голова ВРУ. Постанова Верховної Ради про призначення на посаду чи звільнення з посади керівника Апарату ВРУ приймається відкритим поімен­ним голосуванням.

5.7. Зміст частини п’ятої статті також передбачає наявність посади вищого державного службовця в Адміністрації Президента України — «керівник апа­рату», а також встановлено, що призначення на цю посаду та звільнення з цієї посади здійснюється Президентом. Очевидно, що відбір кандидатур на цю посаду здійснюється як і щодо інших державних службовців.

5.8. Дія частини шостої коментованої статті поширюється на допоміжні органи, які утворюються Президентом. Відповідно до пункту 28 частини пер­шої статті 106 Конституції, Президент України утворює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України для здійснення своїх повнова­жень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.

Затвердження переліку посад державної служби, патронатної служби та посад працівників, які виконують функції з обслуговування таких допо­міжних органів, а також віднесення посад державної служби до відповідних категорій здійснюється Комісією за поданням керівника державної служби (керівника апарату) з урахуванням критеріїв, визначених частиною четвер­тою статті 3 Закону. Отже, керівник апарату допоміжного органу, утворе­ного Президентом України, здійснює розподіл вищезазначених посад і подає такий перелік на затвердження Комісії. Комісія виконує контрольну функ­цію з метою забезпечення раціонального та обґрунтованого розподілу посад керівником апарату (наприклад, щоб посади працівників патронатних служб або працівників, які виконують функції з обслуговування таких допоміжних органів, не було віднесено до посад державної служби і щоб посади держав­ної служби були коректно розподілені між категоріями).

5.9. Відповідно до частини сьомої коментованої статті, повноваження керівника державної служби в органах прокуратури здійснює керівник відпо­відного органу прокуратури. Систему прокуратури України становлять Гене­ральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури, військові прокуратури, Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Отже, керівниками державної служби в органах прокуратури виступають Генераль­ний прокурор та прокурори, які очолюють відповідні прокуратури.

<< | >>
Источник: Науково-практичний коментар до Закону України «Про державну службу» / Ред. кол.: К.О. Ващенко, І.Б. Коліушко, В.П. Тимощук, В.А. Дерець (відп. ред.). — К.: ФОП Москаленко О.М.,2017. — 796 с.. 2017

Еще по теме Стаття 91. Особливості проходження державної служби в окремих державних органах:

  1. Правовий статус державного службовця є центральною категорією публічно-правового інституту державної служби, оскільки саме статус, з одного боку, акумулює усі особливості державної служби (завдання, функції, принципи, проходження, відповідальність),
  2. Припинення державної служби у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв’язку із зміною її істотних умов
  3. Вступ на державну службу є започатковуючим етапом проходження державної служби.
  4. Характеристика окремих процедур проходження служби в органах прокуратури
  5. Припинення державної служби з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення)
  6. Правове регулювання проходження патронатної служби в окремих органах публічної влади
  7. Коментований розділ визначає особливості правовідносин, які склада­ються під час проходження державної служби з приводу:
  8. Проходження державної служби
  9. §2. Стадії проходження державної служби
  10. § 1. Проходження державної служби: загальне поняття
  11. Стаття 38. Проходження державної служби
  12. Контракт про проходження державної служби
  13. Як уже зазначалося у попередніх розділах право на державну службу є невід’ємним конституційним правом громадянУкраїни (ст. 38), відповідно до якого вони «користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування».
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -