Особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ

Сфера публічно-правових відносин характеризується різноманіттям управ­лінської діяльності, з яким тісно пов'язана юридична природа адміністратив­них спорів, що й зумовлює деякі процесуальні особливості розгляду і вирішення окремих категорій адміністративних справ.

Публічно-правові відносини є досить розгалуженими, різновекторними. Супе­речки, що при цьому виникають, також мають різний характер, який не дозво­ляє вписати їх вирішення в єдину процесуальну форму, в один процесуальний порядок, у єдині процесуальні умови. Тобто вирішення завдань адміністратив­ного судочинства у таких справах можливе лише при спеціальних процесуаль­них строках, процедурі та суб'єктах звернення до суду та в разі відкриття адмі­ністративного провадження, порядку та умов розгляду і вирішення суперечок, оскарження в них судових рішень, їх виконання тощо^[647].

Серед окремих категорій адміністративних справ визначаються:

- справи щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень;

- справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфіка­ційної комісії суддів України, бездіяльності Кабінету Міністрів України;

- справи щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінан­сів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Кабінету Міністрів України стосовно виведення банків з ринку;

- справи за адміністративними позовами про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розмі­щені, з мотивів суспільної потреби.

Термінові справи водночас зі складними названо окремими категоріями адмі­ністративних справ, щодо яких запроваджені особливості позовного прова­дження. Зокрема, такі особливості пов'язані з такими діями: повідомленням учасників справи про дату, час і місце розгляду; поданням заяв по суті справи; обчисленням процесуальних строків; проголошенням і врученням судових рішень; апеляційним і касаційним оскарженням судових рішень.

Термінові адміністративні справи потрібно розуміти як визначені КАС України справи щодо окремих категорій публічно-правових спорів, які потребують особливого порядку провадження в них, зумовленого невідклад­ними процесуальними діями та рішеннями, зволікання проведення (ухвалення) яких призведе до порушення прав, свобод, інтересів суб'єктів публічно-правових відносин.

Законодавцем визнані такі термінові адміністративні справи:

1) щодо: а) оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій; б) уточнення списку виборців; в) оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, інформа­ційних агентств, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інфор­маційних агентств, які порушують законодавство про вибори та референ­дум; г) оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії, їхніх посадових осіб та упов­новажених осіб, ініціативних груп референдуму, інших суб'єктів ініці­ювання референдуму, офіційних спостерігачів від суб'єктів виборчого процесу; ґ) виборів Президента України; д) справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму;

2) за адміністративними позовами органів виконавчої влади, органів місце­вого самоврядування про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань, про усунення перешкод і заборону втручання у здійснення права на свободу мирних зібрань;

3) щодо гарантованого забезпечення потреб оборони;

4) за зверненням органів доходів і зборів;

5) за зверненням Служби безпеки України щодо накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансо­вих операцій, зупинених відповідно до рішення, ухваленого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, на підставі зняття арешту з таких активів та надання доступу до них;

6) про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності;

7) із приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності;

8) із приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця;

9) за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі України, затримання іноземців або осіб без громадянства.

У термінових справах суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи про подання позовної заяви, про дату, час і місце розгляду справи через направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.

Термінові адміністративні справи можуть ініціюватись як фізичною (юридичною) особою з метою відновлення порушених суб'єктом владних повноважень її прав, свобод, інтересів, так і органом (посадовою, службовою особою) для виконання ним (нею) своїх публічновладних управлінських функ­цій. Характер спору, що є предметом розгляду адміністративного суду, вказує на правову доцільність швидкого реагування на порушення прав, свобод та інтересів осіб у публічно-правових відносинах, зволікання з яким призведе до нівелювання таких відносин, неможливості вчинити певні дії чи ухвалити певні рішення або виконати завдання, поставлені перед тими чи іншими орга­нами. Неможливість зволікання (терміновість) визначає негайність, невідклад­ність виконання процесуальних дій, пріоритетність розгляду таких справ. Цей термін видається складовою частиною поняття «розумний строк» як найкорот- шого строку розгляду і вирішення адміністративної справи, достатнього для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту поруше­них прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах. Швидке розв'я­зання публічно-правового конфлікту не має завдавати шкоди встановленню всіх обставин адміністративної справи^[648].

7.2