Особливості розгляду окремих категорій справ окремого провадження

4.1.

4.2. Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи

Справи про звільнення опікуна та піклувальника від виконання обов’язків (ч.

Поняття «дієздатність» громадян має досить широке застосування в ЦК та інших нормативних актах. З цим поняттям пов’язується здатність фізичної особи особисто, тобто своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Загальною підставою виникнення дієздатності у повному обсязі є досягнення повноліття, тобто вісімнадцятирічного віку (ет. 34 ЦК).

Законом дозволяється одружуватися до досягнення вісімнадцятирічного віку, громадянин, який не досяг вісімнадцятирічного віку, набуває цивільної дієздатності в повному обсязі з моменту реєстрації шлюбу. Ніхто не може обмежити або позбавити особу дієздатності, якщо набула дієздатності у встановленому законом порядку.

Тобто обмеження фізичної особи у дієздатності, обмеження неповнолітньої особи у дієздатності, визнання фізичної особи недієздатною здійснюється не інакше як у судовому порядку. Розгляд таких справ судом здійснюється в порядку окремого провадження.

Подання заяви та відкриття провадження у справі

Підсудність

Заяви про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі й неповнолітньої) та визнання фізичної особи недієздатною подаються за місцем проживання особи, яку обмежують у дієздатності чи визнають недієздатною, а якщо такі особи перебувають на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі - за місцезнаходженням цього закладу.

Особи, які можуть бути заявниками

Обмеження в дієздатності фізичної особи внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними, токсичними засобами, крім спрямованості на захист прав і законних інтересів громадян та сім’ї в цілому, спрямоване також на посилення боротьби з пияцтвом та зловживанням наркотичними, токсичними речовинами і має велике значення для запобігання порушенням громадського порядку та виховання громадян у дусі свідомого ставлення до праці, сім'ї, додержання правил співжиття- Подання заяви у цих категоріях справ може викликатись не тільки захистом майнового становища сім’ї, а й захистом державних інтересів, коли обмежено дієздатні особи будуть позбавлені можливості пиячити, а за хворими здійснюватиметься нагляд.

Право на подання заяви до суду про обмеження дієздатності фізичної особи надане як членам його сім’ї, так і органам опіки і піклування, наркологічним та психіатричним лікувальним закладам- Даний перелік суб'єктів є вичерпним. Сам громадянин не може порушити справу про зміну свого правового статусу.

Подання заяви наркологічним або психіатричним закладом зумовлено тим, що ця особа перебуває на лікуванні у цих закладах.

Члени сім’ї, подаючи таку заяву до суду, керуються матеріальним інтересом, оскільки використання особою своєї зарплати та інших доходів на придбання алкогольних та наркотичних засобів ставить сім’ю у скрутне становище.

Щодо органів опіки та піклування і наркологічного та психіатричного закладу, то їх інтерес ґрунтується на ст. 45 ЦПК, тобто має процесуальний характер, оскільки ці особи згідно із законом та в силу покладених на них повноважень можуть звертатись до суду з метою захисту прав та інтересів інших осіб.

Але виходячи з ч, 1 ст.238 ЦПК можна дійти висновку, що особа, яка обмежується у дієздатності, може поставити у скрутне становище не лише членів своєї сім’ї, а й інших осіб, якщо вона за законом зобов’язана їх утримувати. Наприклад, ст.76 СК передбачається, що після розірвання шлюбу, тобто фактично особи вже не є сім’єю, вони - чужі люди, особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги, за умови, що така допомога може надаватися колишньою дружиною чи колишнім чоловіком; особа має право на утримання також і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу; якщо на момент розірвання шлюбу жінці, чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилось не більше як п’ять років, вона (він) матимуть право на утримання після досягнення цього пенсійного віку, за умови, що у шлюбі вони спільно проживали не менш як десять років; якщо у зв’язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім’ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості отримати освіту, працювати, займати відповідну посаду, він має право на утримання у зв’язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є непрацездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Наведено перелік випадків, коли заява може пред’являтись не членами сім’ї, а іншими особами, на права яких впливатиме обставина зловживання особою, яка надає утримання, спиртними напоями та наркотичними засобами, які повинен враховувати суд при вирішенні питання про прийняття заяви до свого провадження.

Судова практика

При вирішенні судом питання про прийняття заяви, яка подається членами сім'ї особи, яка обмежується у цивільній дієздатності, мають місце спірні моменти. Судді досить часто аргументують відмову у відкритті провадження у справі чи повернення заяви посиланням на те, що мати, батько, сестри, брати чи інші близькі родичі, якщо вони проживають окремо від особи, яка обмежується у дієздатності, не мають права пред’являти таку заяву до суду.

У даному разі слід керуватись не ЖК, де йдеться про те, що членами сім’ї наймача е особи, які спільно проживають з наймачем, а виходити зі ст. З СК, що мати і син, незалежно від того, чи проживають вони разом, мають взаємні права та обов’язки. Крім того, матері не байдуже здоров’я її сина, який в силу зловживання спиртними напоями чи наркотичними засобами ставить себе ще і у скрутне матеріальне становище. Якщо син одинокий, то мати може бути у подальшому його піклувальником та розпоряджатися його зарплатою. У частині З ст. 237 ЦПК законодавець уточнює, що заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана членами сім’ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання. Існує також думка про те, що не може бути обмеженою у дієздатності особа, яка хоча і зловживає спиртними напоями, але вона є одинокою та не має сім’ї4. Відповідно до законодавства України, а саме ч.З ст. З СК, права члена сім’ї має також одинока особа5.

Заява про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права може бути подана батьками (усиновлювачами), піклувальниками, органом опіки та піклування. Це положення зумовлене тим, що за ст. 32 ЦК неповнолітня особа може самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами (п. 1 ч. 1). Але якщо особа неналежним чином використовує грошові кошти, зокрема на придбання алкогольних, наркотичних засобів, на азартні ігри, ігрові автомати, має місце марнотратство тощо, то за наявності достатніх підстав, тобто обставин, підкріплених доказами, суд за заявою батьків (усиновлюва- чів), піклувальників, органів опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи щодо розпорядження своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами.

До осіб, які можуть подати заяву до суду про визнання фізичної особи недієздатною, законодавцем віднесено членів її сім’ї, близьких родичів, незалежно від їх спільного проживання, орган опіки та піклування, психіатричний заклад. Щодо членів сім’ї та близьких родичів, то до них слід віднести за аналогією зі ст. 52 ЦПК таких осіб: чоловіка, дружину (але при цьому слід зазначити, що чоловік та дружина родичами не є), батька, матір, вітчима, мачуху, сина, дочку, пасинка, падчерку, брата, сестру, діда, бабу, внука, внучку, усиновлю- вача, чи усиновленого, опікуна чи піклувальника, членів сім’ї чи близьких родичів цих осіб. Психіатричний заклад може пред’явити таку заяву, якщо особа перебуває у ньому на лікуванні, оскільки вона може бути одинокою та не мати сім’ї чи близьких родичів. Крім того, право цього органу та органу опіки та піклування на пред’явлення такої заяви передбачене ст. 45 ЦПК.