Адміністративний орган

Невід’ємною ознакою держави є публічна влада, що відносно відособлена від народу й виконує свої функції на професійній основі. За теорією суспіль­ного договору, громадяни обирають собі суб’єктів публічної влади, які мають їм служити.

Приклад: виконавчі органи рад - це органи, які відповідно до Конституції та Закону України «Про місцеве самоврядування» створюються сільськими, селищними, міськими, районними радами для здійснення виконавчих функ­цій і повноважень місцевого самоврядування в межах, визначених законами України^[20].

При цьому треба пам’ятати, що деякі посадові особи публічної влади схильні забувати про свою місію служити народу. На практиці вони часто задовольняють забаганки один одного, близького оточення й починають забезпечувати відом­чий інтерес. Це постійна проблема - схильність публічної влади до зловживань, зокрема отримання неправомірної винагороди.

У правових державах сталої демократії зі зловживаннями публічної влади борються за допомогою проведення чергових і позачергових виборів. Адже політичні сили, які не позбавляються за власної ініціативи корумпованих членів, залишаються поза межами реальної політики. Існують і законодавчі обмеження щодо зайняття будь-якої публічної посади понад два строки. А найголовніше - забезпечення функціювання незалежних медіа, свободи слова та постійний публічний тиск суб'єктів громадського суспільства на чиновників.

Також потрібно підкреслити, що ідеальним винаходом для запобігання злов­живанням із боку публічної влади є цивільне право - коли парламент установ­лює закони, а їх виконання покладається на приватних осіб, які без участі адмі­ністративних органів вирішують свої правові питання та суперечки.

В ідеальній конструкції цивільне право взагалі виключає існування такого інституту, як адміністративний орган.

Проте, коли існує брак правової культури, або коли важливі суспільні відно­сини вимагають об'єктивного врегулювання нормами адміністративного права, між приватними суб'єктами права з'являється публічний посередник - адмі­ністративний орган, без якого взагалі говорити про адміністративне право немає сенсу.

Об'єктивність створення нового адміністративного органу обґрунтовується не тим, що від нього буде якась користь, а тим, що без нього обєктивно обій­тися НЕ МОЖНА. Його відсутність призводить до суттєвих порушення прав громадян і юридичних осіб, виникнення вагомих загроз публічній безпеці.

Згідно із Законом України «Про адміністративну процедуру» АДМІНІ­СТРАТИВНИЙ ОРГАН - це:

S орган виконавчої влади;

S орган влади Автономної Республіки Крим;

S орган місцевого самоврядування;

S їх посадова особа;

S інший суб'єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації^[21].

Приклад: військові адміністрації населених пунктів формуються з військовослужбовців військових формувань, утворених відповідно до зако­нів України, осіб рядового й начальницького складу правоохоронних орга­нів, служби цивільного захисту, які відряджаються до них для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки^[22].

Адміністративні органи характеризуються такими рисами:

♦ здійснюють функції виконавчої влади;

♦ наділені законом повноваження;

♦ реалізують компетенцію виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України;

♦ наділені правом ухвалювати підзаконні нормативно-правові й адміністра­тивні акти, застосувати інші інструменти публічного адміністрування;

♦ їх діяльність обмежена повноваженнями в межах адміністративно-право­вих відносин щодо забезпечення публічного інтересу.

До інших суб’єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, належать:

а) громадські суб’єкти під час виконання делегованих повноважень вико­навчої влади

Приклад: громадські ради при органах виконавчої влади, що є консуль- тативно-дорадчими органами, які формуються з осіб, що представля­ють громадські організації, професійні спілки та інші об’єднання громадян, і сприяють участі громадян у формуванні державної політики. Їхні повно­важення охоплюють проведення консультацій, підготовку рекомендацій, залучення експертів та інформування громадськості. Хоча рішення таких рад мають рекомендаційний характер, органи виконавчої влади в більшості випадків втілюють їх у життя та забезпечують їхню діяльність ресурсами та підтримкою^[23].

б) інші суб'єкти (приватні особи) під час здійснення делегованих законом виконавчих функцій із метою забезпечення публічного інтересу.

Приклад: ТОВ «Текстон»^[24] отримало від Міністерства інфраструктури України делеговані законом повноваження стосовно проведення обов’язко­вого технічного контролю транспортних засобів^[25] після проходження акреди­тації та внесення до реєстру суб’єктів техконтролю. Тим самим приватна особа в секторі проведення обов’язкового технічного контролю транспорт­них засобів отримала ознаки адміністративного органу щодо його здійснення стосовно різних транспортних засобів, включаючи таксі, шкільні автобуси, автомобілі швидкої допомоги, великовагові транспортні засоби та тран­спорт для перевезення небезпечних вантажів^[26].

1.4