Зміст покарання у виді конфіскації майна

Конфіскацію можна визначити як примусове безоплатне (лат. confiscatio — «відібрання до казни») вилучення в дохід держави всього або частини майна, яке є власністю особи у зв’язку з винесенням об­винувального вироку і визнанням її винною у вчиненні кримінального правопорушення.

Аналогічним чином визначає конфіскацію й ст. 59 КК України. Згідно з нею конфіскація майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є влас­ністю засудженого. Отже, це покарання є майновим і його каральна сутність полягає в позбавленні засудженого права власності на на­лежні йому речі та предмети.

Причому слід зауважити, що конфіскація не має на меті компенсу­вати шкоду або отримати грошові кошти від реалізації майна засудже­ного. Основна мета конфіскації — це саме позбавлення засудженого права власності на майно, яке йому належало на момент винесення обвинувального вироку суду. Звичайно, що майно вилучене у засуд­женого буде реалізовано або передане у власність держави, але цей факт є вторинним, порівняно з основною метою — позбавлення засуд­женого майна. Важливим є й те, що при конфіскації йдеться не про вилучення знарядь, за допомогою яких вчинено кримінальне право­порушення або предметів, отриманих злочинним шляхом. Мова йде про майно засудженого.

Саме тому законодавець звертає увагу, що конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особ­ливій частині КК України. Корислива спрямованість кримінального правопорушення зумовлює наявність майнового покарання засудже­ного і його конфіскаційну сутність.

Зміст нормативно-правових актів, які регулюють покарання у виді конфіскації дозволяє стверджувати, що конфіскація поділяється на два види:

— повна, це випадки, коли вилученню підлягає все майно засуд­женого, яке відповідно до закону може бути вилучене у особи;

— часткова, це випадки, коли у засудженої особи конфіскують лише частину майна.

Конфіскація не може бути замінена, наприклад, сплатою певної суми грошей або наданням певного майна взамін того, що виявлено у засудженого.

Важливим є те, що покарання у виді конфіскації майна не спря­моване на те, щоб позбавити засуджену особу взагалі всіх засобів до існування. Це гарантується державою за допомогою визначення пере­ліку майна, яке не підлягає конфіскації і на яке не може бути звернуто стягнення за виконавчими документами.

4. Порядок і умови виконання покарання у виді конфіскації

Покарання у виді конфіскації виконує Державна виконавча служ­ба в порядку, який визначається Кримінальним кодексом України, Кримінально-виконавчим кодексом України і Законом України «Про виконавче провадження».

Як було вказано раніше, суд у вироку визначає майно, яке підля­гає конфіскації. В таких випадках може складатися опис майна, що повинно бути конфісковане. У разі відсутності опису, його складає безпосередній виконавець конфіскації.

Відповідно до ст. 64 Закону України «Про виконавче проваджен­ня» майно, що підлягає конфіскації, вилучається у засудженого. Поря­док і процедура вилучення і реалізації майна описані в розділах вка­заного Закону, присвячених виконанню майнових рішень судів.

Загалом вона є такою: після отримання виконавчого документу (виконавчого листа) державний виконавець відкриває виконавче про­вадження. Виконуючи покарання у виді конфіскації, виконавець не надає засудженому строк на добровільне виконання обвинувального вироку в частині конфіскації майна. І це зрозуміло, оскільки караль­на сторона конфіскації як раз і полягає в примусовому безоплатному вилученні майна засудженого. Але при цьому слід звернути увагу, що й виконавчий збір з засудженого також не стягується.

При виконанні конфіскації майна засудженого за вироком суду державний виконавець виносить постанову про відкриття виконавчо­го провадження, якщо виконавчий лист відповідає вимогам, які ста­вить ст.

Державний виконавець здійснює дії, спрямовані на конфіскацію майна, яке є власністю засудженого, у тому числі його частки в спіль­ній власності, статутному фонді суб'єктів господарської діяльності, грошей, цінних паперів та інших цінностей, включаючи ті, що знахо­дяться на рахунках, на вкладах чи на зберіганні у фінансових устано­вах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.

У разі невідповідності виконавчого документа статті 19 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить по­станову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Для виявлення майна, яке підлягає конфіскації, державний вико­навець негайно надсилає запити до органів державної податкової інс­пекції, банків та інших кредитних установ, органів ДАІ, БТІ, нотаріату тощо та перевіряє майновий стан боржника за останнім місцем його прописки, проживання, місцезнаходженням майна.

У процесі виконання державний виконавець виявляє, описує і на­кладає арешт не тільки на майно, яке було включене раніше в протокол опису і арешту майна, складений органами слідства, а й інше виявле­не майно, що підлягає опису, про що складається акт опису і арешту майна з указівкою попередньої оцінки майна.

Установивши розтрату відчуження, підміну переданого на збері­гання майна, державний виконавець складає про це акт.

У такому разі державний виконавець негайно готує подання про вирішення питання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності і надсилає його до правоохоронних органів.

Указане виконавче провадження державний виконавець тримає на контролі до вирішення питання по суті.

Частка майна засудженого в спільній власності з іншими особами, яка підлягає конфіскації, визначається судом.

При виконанні вироку суду про конфіскацію вилученого в засуд­женого майна виконання провадиться в загальному порядку. При ви­конанні конфіскації вилучених у засудженого коштів та цінностей, що зберігаються в ФІНО органів попереднього слідства, державний вико­навець направляє до ФІНО копію виконавчого листа з розпоряджен­ням. Таке виконавче провадження вважається закінченим за наявності підтвердження з ФІНО про виконання розпорядження державного ви­конавця. Виконавчий лист з відміткою про виконання повертається до суду, що його видав.

За наявності декількох виконавчих документів про стягнення кош­тів чи ін. щодо одного боржника, майно, як за рішенням суду підлягає конфіскації, реалізується в порядку, встановленому Інструкцією про проведення виконавчих дій № 74/5 від 15.12.1999 р. У цьому разі роз­поділ суми, що надійшла після реалізації, встановлюється відповідно до статті 43 Закону «Про виконавче провадження» та пункту 5.1.2 Інс­трукції про проведення виконавчих дій № 74/5 від 15.12.1999 р., а та­кож з урахуванням установленої статтею 44 Закону «Про виконавче провадження» черговості задоволення вимог стягувачів.

Подальші дії державного виконавця щодо розпорядження май­ном, конфіскованим за рішенням суду, здійснюються відповідно до Закону та цієї Інструкції.

Після виконання виконавчого документа про конфіскацію май­на державний виконавець робить відповідні відмітки про виконання у виконавчому документі і повертає його відповідному суду.

Не підлягає конфіскації і не включається до акта опису й арешту майно, на яке за законом не може бути звернено стягнення.

Перелік, визначений Кримінальним кодексом 1960 р. є більш роз­ширеним порівняно з переліком, встановленим Законом «Про вико­навче провадження». Узагальнюючи вказані переліки, майном, яке не підлягає конфіскації, є:

1. Не підлягають конфіскації такі види майна та предмети, що на­лежать засудженому на правах особистої власності чи є його часткою у спільній власності, необхідні для засудженого та осіб, які перебува­ють на його утриманні:

1) житловий будинок з господарськими будівлями в сільській міс­цевості, якщо засуджений та його сім'я постійно в ньому про­живають;

2) носильні речі та предмети домашнього вжитку, необхідні за­судженому і особам, які перебувають на його утриманні:

а) одяг — на кожну особу: одне літнє або осіннє пальто, од­не зимове пальто або кожух, один зимовий костюм (для жінок — два зимових плаття), один літній костюм (для жі­нок — два літніх плаття), головні убори по одному на кож­ний сезон. Для жінок, крім того, дві літні хустки і одна теп­ла хустка (або шаль) та інший одяг, зношений більш як на 50 відсотків;

б) взуття — по одній парі літнього, осіннього, зимового та інше взуття, зношене більш як на 50 відсотків;

в) білизна у кількості двох змін на кожну особу;

г) постіль (матрац, подушка, два простирадла, дві наволочки, ковдра) і два особистих рушники на кожну особу;

д) необхідний кухонний посуд;

е) один холодильник на сім'ю;

ж) меблі — по одному ліжку та стільцю (або табуретці) на кожну особу, один стіл, одна шафа і одна скриня на сім'ю (крім меб­левих гарнітурів, на які може бути звернено стягнення);

з) всі дитячі речі;

3) продукти харчування, потрібні для особистого споживання засудженому, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його утриманні, — на три місяці, а для осіб, які займаються сільським господарством, — до нового врожаю;

4) паливо, потрібне засудженому, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його утриманні, для готування їжі та обігрі­вання приміщення на протязі шести місяців;

5) одна корова, а при відсутності корови — одна телиця; коли не­має ні корови, ні телиці — одна коза, вівця чи свиня — у осіб, які займаються сільським господарством;

6) корм для худоби, яка не підлягає конфіскації, — в кількості, потрібній до початку вигону худоби на пасовище або до збору нових кормів;

7) насіння, потрібне для чергових посівів (осіннього і весняного), та незнятий врожай — у осіб, які займаються сільським госпо­дарством;

8) сільськогосподарський інвентар — у осіб, які займаються сіль­ським господарством;

9) знаряддя особистої кустарної і ремісничої праці, а також по­трібні для особистих професійних занять засудженого інстру­менти, приладдя і книги, за винятком випадків, коли суд по­збавив засудженого права займатися даною діяльністю;

10) пайові внески до кооперативних організацій (крім дачнобудів- них кооперативів) та колгоспів.

В примітці до КК 1960 р. встановлено, що пайові внески до житло­будівних кооперативів можуть бути конфісковані в разі, коли споруд­ження будинку ще не закінчено.

В разі конфіскації частки засудженого в спільному майні колго­спного двору чи господарства громадян, які займаються індивідуаль­ною трудовою діяльністю в сільському господарстві, розмір його част­ки визначається після виключення з цього майна того, що не підлягає конфіскації.