Загальні положення про покарання у виді арешту

Покарання у виді арешту — є основним видом покарань, який пов’язаний з фізичною ізоляцією засудженого від суспільства. Цей вид покарання з’явився в національній системі покарань в 2001 році, коли був прийнятий новий Кримінальний кодекс України.

Стаття 60 Кримінального кодексу України визначає арешт як по­карання, що полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і вста­новлюється на строк від одного до шести місяців.

За своєю правовою природою арешт схожий на короткочасне поз­бавлення волі.

Відбування арешту повинне здійснюватися в спеціальних кримі­нально-виконавчих установах — арештних домах. На цей час в Україні не існує арештних домів як окремих установ. І, як зазначають Правила внутрішнього розпорядку, особи, засуджені до арешту, тимчасово, до створення арештних домів, відбувають покарання в слідчих ізолято­рах за місцем засудження.

Але Пенітенціарна служба України намагається змінювати си­туацію. Зараз створено 63 місця для відбування арешту, з них — 39 утворені шляхом облаштування окремих дільниць при виправних ко­лоніях, решта — 24, — утворені при слідчих ізоляторах.

Засуджені до арешту відбувають покарання, як правило, за міс­цем засудження в арештних домах. Причому закон містить вимогу, що засуджений відбуває весь строк покарання в одному арештному до­мі. Переведення засудженого до арешту з одного арештного дому до іншого допускається в разі його хвороби або для забезпечення його безпеки, а також з інших поважних причин, що перешкоджають даль­шому перебуванню засудженого в даному арештному домі. Військово­службовці відбувають арешт на гауптвахті.

Арешт має обмеження щодо застосування. Зокрема, він не засто­совується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жі­нок, які мають дітей віком до семи років.

2.