§ 8. Звичаєво-общинне право

Система звичаєво-общинного права формувалася на основі норм- звичаїв, які склалися природним шляхом, а також правових норм, що були запозичені із законодавства метрополій колоніальних імперій.

Серед ознак цієї правової сім’ї виділяють такі:

1. Домінуюче місце у системі джерел права звичаїв і традицій, що мають, як правило, неписаний характер.

2. Звичаї і традиції являють собою синтез норм, міфів, мораль­них та етичних вимог, що склалися природним шляхом і ви­знані державою.

3. Звичаї і традиції регулюють в першу чергу відносини груп та спільнот, а не окремих індивідів.

4. Нормативні акти (писані закони) мають вторинне значення, хоча у наш час їх питома вага швидко зростає.

5. Правовий прецедент не має значення джерела права.

6. Юридична доктрина не відіграє суттєвої ролі в юридичному житті цих суспільств.

Стан сучасного права країн Африки визначається специфікою розвитку цього регіону. Правові системи цих країн тривалий час формувалися за рахунок взаємовпливу традиційного, звичаєвого та західного права.

Протягом багатьох сотень років життя мешканців Африки регу­лювалося звичаями. Їх виконання було традиційно добровільним. Взагалі, територія африканського континенту характеризується ве­личезним різноманіттям звичаїв і традицій. У межах одного району відмінності між звичаями різних племен, як правило, були незначни­ми. Але у різних регіонах відмінності могли бути досить істотними. Так, були племена як з монархічними, так і з демократичними режи­мами. Родина існувала як у матріархальній, так і в патріархальній формі. Але всі племена мали багато спільного у тому, що стосувалося принципів, звичаєвої техніки, механізмів реалізації права.

Великий вплив на розвиток права Африки справило поширення на її територію християнства та ісламу. І хоча за традицією звичаї продовжували існувати, сила їх значно зменшувалася.

Християнство поширилося у два етапи. Перший — в IV ст., коли християнською стала Ефіопія. Наступне просування християнства стало можливим лише у ХІХ ст. — в епоху розквіту колоніальних імпе­рій. І сьогодні серед африканців — 30 відсотків християн. Поширення ісламу почалося в ХІ ст. (Західна Африка). У XIV-XV ст. іслам по­чав завойовувати позиції на узбережжі Індійського океану в Сомалі. Зараз близько 35 відсотків африканців — мусульмани. Необхідно від­мітити й те, що ці релігії мали відповідний вплив і на розвиток право­вих інститутів. Християнство сприяло рецепції романо-германського та англійського загального права, іслам — мусульманського права.

Протягом ХІХ ст. територія всієї Африки була повністю коло­нізована. Насамперед, Англією, Іспанією, Бельгією, Португалією, Францією та Німеччиною. Кожна країна-колонізатор проводила свою політику асиміляції населення та впровадження своїх соці­альних інститутів, в тому числі й правових. Для застосування нових правових норм традиційне звичаєве право було непридатним. Тому майже в усіх африканських країнах поряд із традиційними органами розгляду конфліктів були створені судові інституції європейського типу.

У сфері кримінального права із самого початку були заборонені найбільш варварські види покарань. З 1946 року практично в усій французькій Західній Африці почали застосовувати французький кримінальний кодекс. Орієнтація на французьке право була переду­сім у таких країнах, як Нігерія, Гана, Гамбія тощо.

Одночасно в англійській Західній Африці були запрова­джені кримінальні та кримінально-процесуальні кодекси англо- американського типу. Звичаєве право у багатьох регіонах було зведе­но до застосування у вузьких межах приватного права.

Португальські традиції були поширені в Анголі, Мозамбіку, Гвінеї-Бісау, Кабо-Верде.

В Африці на різних територіях існував різний правовий ре­жим. Так, у Західній Африці, Північній Родезії (сучасній Замбії), Н’ясаленді (тепер — Малаві), Британському Сомалі застосовувалося загальне право, право справедливості, статутне право.

Застосування права метрополій у різних країнах Африки мало досить специфічний характер. Оригінальні правові норми часто за­знавали серйозних змін. Деякі, в разі потреби, у процесі застосу­вання місцевими органами влади взагалі виключалися. Відмінності між правовими системами окремих африканських країн поглиблю­валися.

Здобуття країнами Африки у ХХ ст. незалежності не уповільни­ло впровадження західного права. Навпаки, нові уряди підтвердили дійсність усіх попередньо прийнятих законів. Особливо це стосува­лося сфери приватного права. Досить суттєві зміни відбулися у сфері публічного права. Так, у більшості країн західна конституційна мо­дель плюралістичної демократії виявилася неприйнятною. Внаслідок цього з’явилися диктаторські форми правління у вигляді президент­ських режимів, які були більш привабливими для еліт цих країн та природними і звичними для решти населення.

У зв’язку з тим, що у період колоніальної залежності звичаєве право зазнавало істотних утисків, у багатьох країнах після здобуття незалежності стали популярними рухи за збереження та уніфікацію цих норм. Так, на Мадагаскарі у 1957 році було прийнято рішення про кодифікацію звичаїв. Те саме було зроблено і у Сенегалі та Ні­герії.

Сучасний політичний розвиток країн Африки обумовлює досить складні проблеми трансформації права та правових систем цього кон­тиненту.

Запитання для самоконтролю

1. Розкрийте зміст поняття «тип правових систем»? Яка наука займа­ється їх порівняльним вивченням?

2. Які критерії визначають класифікацію правових систем світу? Які типи правових систем включає їх сучасна класифікація?

3. Назвіть джерела сучасного континентального права Європи. Якому з них належить провідне місце у романо-германській правовій системі і чому?

4. В чому полягає своєрідність системи англійського права? Чим обу­мовлене особливе місце, яке займає в цій системі правовий преце­дент?

5. Чим відзначається змішаний (гібридний) тип правових систем? Який вплив на його формування справило романо-германське право?

6. Які групи норм виділяють у системі сучасного мусульманського права?

7. Яку роль у праві сучасної Індії відіграють традиційні джерела індусь­кого права?

8. Чим зумовлений той факт, що у правових системах далекосхідно­го типу роль права як нормативного регулятора є значно меншою порівняно із тією, яку воно відіграє в континентальному та англо- американському праві?

9. Якими характерними ознаками відзначається звичаєво-общинна система права?