якості законодавства, його відповідності реальним потребам сус­пільства, від рівня роботи державного апарату. § 2. Поняття, види і функції правової культури

Право є частиною соціальної культури, що обумовлює існування одного з її видів — правової культури.

Правова культура тісно пов’язана із загальною культурою сус­пільства, ґрунтується на її засадах, слугує відображенням рівня її розвитку. Формування правової культури не є відокремленим про­цесом від розвитку інших видів соціальної культури — політичної, моральної, естетичної. Це комплексний процес. Їх поєднує спільність мети — створення морально-правового клімату, який би гарантував особі, суспільству і державі реальну свободу вибору поведінки в по­єднанні із солідарною відповідальністю, забезпечував її права, со­ціальну захищеність, повагу її гідності, тобто поставив би людину в центр соціально-економічних, суспільно-політичних і соціокультур- них процесів, які відбуваються в державі.

Правова культура є складовою частиною і найважливішою заса­дою демократії.

Залежно від носія правової культури розрізняють три її види:

а) правову культуру суспільства;

б) правову культуру особи;

в) професійну правову культуру.

Правова культура суспільства — це різновид загальної соціаль­ної культури, що становить систему цінностей, досягнутих людством у галузі права, і стосується правової реальності даного суспільства.

Правова культура суспільства включає:

— структурно-функціональний аспект, що уможливлює розкрит­тя статики (структурна складова, що характеризує склад, вну­трішню будову правової культури) і динаміки (функціональна складова, що розкриває особливості виникнення і закономір­ності розвитку і взаємодії елементів правової культури між со­бою та з іншими соціальними явищами) правової культури;

— аксіологічний (ціннісний) аспект, що розкриває систему цін­ностей, вироблених в ході розвитку суспільства і накопичених людством в галузі права.

У структурі правової культури суспільства виділяють такі еле­менти:

— культуру правосвідомості — високий рівень правосвідомості, що містить оцінку закону з позицій справедливості, прав і сво­бод людини;

— культуру правової поведінки — правову активність громадян, яка виражається в правомірній поведінці;

— культуру юридичної практики — ефективну діяльність за­конодавчих, судових, правоохоронних, правозастосовних і контрольно-наглядових органів.

Функції правової культури — це основні напрями осягнення пра­вових цінностей її носіями. Основними функціями правової культу­ри є:

— пізнавальна функція — засвоєння правової спадщини минуло­го і сьогодення;

— регулятивна функція — забезпечення ефективного функціо­нування всіх елементів правової системи і створення стабіль­ного правопорядку;

— нормативно-аксіологічна функція — оцінка поведінки особи, рівня розвитку законодавства, стану законності і правопо­рядку відповідно до норм національного права і міжнародних стандартів.

Правова культура особи — це обумовлені правовою культурою суспільства ступінь і характер прогресивно-правового розвитку осо­би, що забезпечують її правомірну діяльність.

Правова культура особи включає:

— інтелектуальний аспект (знання законодавства) — поінфор­мованість була і залишається важливим каналом формування юридично зрілої особи;

— емоційно-психологічний аспект — переконаність у необхідності і соціальній корисності законів і підзаконних актів;

— поведінковий аспект — уміння користуватися правовими ін­струментами — законами і підзаконними актами — у практич­ній діяльності.

Професійна правова культура — це одна із форм правової куль­тури суспільства, притаманна тій спільності людей, що професійно займаються юридичною діяльністю, яка потребує фахової освіти і практичної професійної підготовки.

Правова культура юриста включає:

— знання законодавства і можливостей юридичної науки;

— переконаність у необхідності і соціальній корисності законів і підзаконних актів;

— вміння користуватися правовими інструментами — оперувати законами та іншими правовими актами в повсякденній діяль­ності, вдаватися до використання всіх досягнень юридичної науки і практики при прийнятті і оформленні юридично зна­чущих рішень.

Професійній правовій культурі властивий вищий ступінь знання і розуміння правових явищ у відповідних галузях професійної діяль­ності.

Правова культура юриста вбачається у критичному творчому осмисленні правових норм, законів, правових явищ з позиції їх гума­ністичного, демократичного і морального змісту.

Професіоналізм і справедливість присутні у юридичній практи­ці лише тоді, коли юрист як служитель закону чесно виконує свій морально-правовий обов’язок, постійно підвищує свою професійну кваліфікацію, удосконалює організацію своєї роботи, опановує до­сягнення теоретичної і практичної юриспруденції.