§ 4. Функції права та його соціальна цінність

Функції права — це основні напрями впливу права на свідомість і поведінку суб’єктів суспільних відносин з метою їхнього упорядку­вання.

Термін «функціонування права» означає дію права в житті сус­пільства, втілення його функцій в реально існуючих суспільних від­носинах.

Функції права за соціальною значимістю поділяють на:

1) загальносоціальні:

а) гуманістична — охорона і захист прав людства, народу, лю­дини;

б) організаторсько-управлінська — забезпечення прав суб’єктів суспільних відносин на вирішення певних економічних та соціальних проблем;

в) інформаційна (комунікативна) — інформування людей про волю законодавця, зокрема про напрями регулювання сус­пільних відносин, про їхні права, обов’язки та відповідаль­ність;

г) оцінно-орієнтувальна — оцінка поведінки людей із огляду на закони держави із вказівкою на безконфліктні, соціально допустимі способи й засоби задоволення потреб людини в межах правомірної поведінки;

д) ідеологічно-виховна — формування у людини певного право­вого світогляду, виховання в неї зразків правомірної пове­дінки;

е) гносеологічна (пізнавальна) — вияв права в якості джерела правових знань;

2) спеціально-юридичні:

а) регулятивна — врегулювання суспільних відносин шляхом закріплення бажаної поведінки суб’єктів в тих чи інших га­лузях чи інститутах права. Вона включає:

— регулятивно-статичну — упорядкування суспільних відносин шляхом закріплення у правових нормах осно­вних прав і свобод людини і громадянина, визначення компетенції державних органів, їх посадових і службо­вих осіб, регулювання суспільного порядку у соціально- неоднорідному суспільстві з метою підтримання його у стані спокою (наприклад, фіксація правомочностей власника щодо володіння, користування і розпоряджен­ня власністю);

— регулятивно-динамічну — забезпечення активної пове­дінки суб’єктів права, динамічного розвитку громадян­ського суспільства шляхом нормативного оформлення руху (динаміки) суспільних відносин (наприклад, вста­новлення обов’язку сплачувати податки і збори, відбува­ти військову повинність тощо);

б) охоронна — функція встановлення та гарантування держа­вою заходів юридичного впливу, порядку їх застосування, що виражається у визначенні заборон на вчинення проти­правних діянь, встановленні юридичних санкцій за вчинен­ня таких діянь, безпосередньому застосуванні юридичних санкцій до особи, яка вчинила правопорушення з метою захисту відповідної системи суспільних відносин, забезпе­чення їх недоторканності з боку правопорушників, на не­допущення правопорушень, зменшення або усунення їх із повсякденного життя суспільства.

— обмежувальну — спрямована на те, щоб дії одних суб’єктів права не порушували прав і обов’язків інших суб’єктів;

— компенсаційну — виражається у здатності права віднов­лювати соціальну справедливість;

— відновлювальну (споріднена з компенсаційною, однак відрізняється за формами і методами реалізації) — орі­єнтована на відновлення за допомогою правових засобів попереднього правового становища суб’єкта права.

Схема 11. Функції права

Під цінністю права розуміється його спроможність слугувати метою і засобом задоволення науково обґрунтованих, економічно виважених і соціально справедливих загальнолюдських потреб та ін­тересів громадян і їх об’єднань. Цінності в праві слід сприймати як мірило самого права.

Визначення юридичних цінностей — предмет юридичної аксіоло­гії^[22].

Можна виділити такі основні прояви цінності права.

1. Соціальна цінність права полягає у тому, що воно, втілюючи загальну, групову та індивідуальну волю (інтерес) учасників суспільних відносин, сприяє розвитку тих відносин, у яких за­цікавлені як окремі індивіди, так і суспільство в цілому. Воно вносить стабільність і порядок у ці відносини. У цивілізова­ному суспільстві немає такої іншої системи соціальних норм, яка змогла б забезпечити доцільне регулювання економічних, суспільно-політичних, організаційних та інших відносин, ре- алізуючи при цьому демократичні, гуманістичні і морально- етичні цінності. Забезпечуючи простір для упорядкованої свободи і активності, право слугує чинником соціального про­гресу. Його роль особливо зростає в умовах руйнації тоталі­тарних режимів, розвитку демократичних інституцій.

2. Інструментальна цінність права — один із проявів його загаль- носоціальної цінності — полягає у тому, що право є регулято­ром суспільних відносин, інструментом для вирішення різних завдань, у тому числі для забезпечення функціонування інших соціальних інститутів та інших соціальних благ.

3. Власна цінність права як соціального явища полягає у тому, що право виступає як міра свободи і справедливості. У цій якос­ті право може надавати людині простір для свободи, активної діяльності і у той же час виключати свавілля, тобто служити гарантом вільного, гідного та безпечного життя. Соціальна сво­бода, не пов’язана з правом, що знаходиться поза правом, може переростати у сваволю, несправедливість для більшості людей. Право виступає силою, яка в змозі протистояти беззаконню.

Утверджуючи принципи свободи і справедливості, право набуває глибокого ціннісного значення, відкриваючи особі доступ до благ і виступаючи дієвим засобом її соціальної захищеності^[23]. У цьому про­являється гуманістичний характер права, адже саме через свою влас­ну цінність право входить до арсеналу загальносоціальних цінностей, що виробляються поколіннями людей протягом всього існування людської цивілізації.