§ 2. Предмет теорії держави і права та його особливості

Кожна наука має свій предмет, тобто коло питань, які вона до­сліджує. Предмет будь-якої науки — це область пізнання об’єктивної реальності, на яку спрямоване наукове дослідження.

Під об’єктами маються на увазі конкретні сфери (сторони) об’єк­тивної дійсності, під предметом науки — певний зріз (частина) об’єкта пізнання. Тобто об’єкт — це ті явища, які вивчаються наукою, пред­мет — це те, що цікавить дану науку в конкретному об’єкті. Звідси випливає, що пізнання — це шлях, який веде від об’єкта до предмета, від первинних знань про право і державу до теоретичного, науково- юридичного знання про ці явища об’єктивованої суспільної реаль­ності.

Загальним об’єктом досліджень для суспільних наук є суспільство, суспільні процеси, суспільні відносини, суспільне життя, становище і місце особи у суспільстві. Юридична наука, яка належить до систе­ми суспільних наук, має своїм предметом державу і право, державно- правові явища і процеси, правовий статус людини і громадянина у державі і суспільстві. Тож об’єктами (від лат. objectus — предмет) юри­дичної науки є держава і право — фактично два об’єкти. Проте юри­спруденція, як і будь-яка інша наука, має лише один предмет вивчення.

Вихідним для визначення поняття юриспруденції є право, що включає у себе правове поняття держави. Держава і право пізнають­ся і досліджуються як складові єдиного об’єкта юридичної науки. В основу їх вивчення покладено один принцип і критерій юридичності, що конкретизується в окремих сферах і напрямках юридичного піз­нання держави і права. Ця конкретизація присутня в усіх окремих ви­значеннях і характеристиках держави і права, у системі понять юри­дичної науки в цілому та окремих юридичних наук зокрема.

Це стосується і теорії держави і права, яка входить до загальної системи юридичних наук і, відповідно, має власний предмет дослі­джень. Це такі явища суспільного життя, як держава і право, загальні та специфічні закономірності їх виникнення, розвитку і функціону­вання, сутність та прояви їх у різних державно-правових системах на різних етапах їх еволюції.

Як і будь-яка наука, що вивчає суспільство, комплекс людської діяльності у ньому, теорія держави і права має своїм завданням виро­блення та систематизацію об’єктивних знань про соціальну дійсність, у першу чергу про державу і право, які, на думку багатьох сучасних дослідників, займають чи не найважливіше місце у суспільному жит­ті. Теоретичне осмислення суспільних явищ неможливе без ретель­ного дослідження закономірностей їх виникнення, функціонування і розвитку. Без розуміння цих закономірностей, властивих державі і праву як єдиній системі, неможливо скласти не тільки цілісне уяв­лення про державно-правове життя суспільства, а й достатньо гли­боко дослідити окремі правові чи державно-правові явища. Тому вивчення цих закономірностей є першорядним завданням загальної теорії держави і права. У процесі і внаслідок дослідження зазначених закономірностей теорія держави і права розробляє методологічні за­сади наукового пізнання держави, права та інших державно-правових явищ, розкриває їх взаємозв’язок, виявляє особливості інших сфер життя суспільства і людини, дотичних до цих явищ і процесів.

Окрім згаданих закономірностей, теорія держави і права до­сліджує значне коло питань, які мають вагоме значення для всіх юридичних наук, формулює основні теоретичні категорії і поняття юриспруденції, такі як: сутність, тип, форми, функції, структура та механізм дії держави і права, правова система, норми права та їх дже­рела, галузі права та правові інститути, суб’єктивне право та юридич­ний обов’язок, права і свободи людини, їх законодавче закріплення, додержання і захист тощо. Дуже важливим є вивчення характеру співвідношення сучасних державно-правових систем, визначення за­гальних характеристик новітніх політико-правових доктрин.

До цього додається неодмінне вивчення теорією держави і права різних уявлень людей про існуючі державно-правові явища, дослі­дження їхньої політико-правової та ідеологічної орієнтації, індивіду­альної та групової свідомості.

Отже, предметом загальної теорії держави і права є загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права в їх єдності, взаємозв’язку і структурній багатома­нітності.

Проте якщо предмет юридичної науки — це поняття права в усіх аспектах його теоретико-пізнавального прояву і вираження, то пред­мет кожної окремої юридичної науки — якийсь певний елемент юри­дичної дійсності.

Предмет загальної теорії держави і права не залишається незмін­ним, адже життя ставить перед наукою нові завдання, які необхідно виконувати, досліджуючи, узагальнюючи, переосмислюючи і роз­робляючи нові концепції розвитку. Дослідження правових проблем дає можливість більш детально прогнозувати розвиток державно- правових явищ і адекватно застосовувати їх в юридичній практиці. Традиційна проблематика будь-якої науки, у тому числі і вчення про державу і право, поповнюється новими напрямами досліджень, пов’язаними із сферою інших галузей наукового знання. Практика свідчить, що від об’єднання, злиття (хай і тимчасового) різних наук у комплексному дослідженні відповідних об’єктів виграють усі науки, які долучаються до цих інтегративних процесів.

У цьому контексті теорію держави і права можна розглядати як логічне узагальнення державно-правової практики, що відбиває за­кономірності розвитку держави і права.

Закономірності розвитку і функціонування держави і права роз­глядаються у нерозривному зв’язку з розвитком суспільства в ціло­му. Тому предметом вивчення теорії держави і права будуть також загальні закони і закономірності розвитку та функціонування люд­ського суспільства, тією мірою, якою вони є визначальними для дер­жави і права.

Отже, теорія держави і права має своїм предметом не окремі сус­пільні закони, що стосуються окремих сторін функціонування держа­ви і права, а всю систему цих законів, взятих у комплексі в найбільш узагальненому вигляді.