§ 4. Методи наукового пізнання у юридичній науці

Загальна теорія держави і права має власну методологію (від гр. pevodoZ — шлях дослідження, пізнання), що являє собою складне утворення, яке включає цілу систему теоретичних принципів, логіч­них прийомів, конкретних засобів і способів дослідження загальних і окремих закономірностей виникнення, розвитку і функціонування держави і права.

Основним методом юридичної науки є філософська діалектика (матеріалістична та ідеалістична). Разом з тим серед методів теорії держави і права виділяють загальнонаукові та конкретно-наукові ме­тоди.

До загальнонаукових методів належать діалектичний та метафі­зичний, матеріалістичний та ідеалістичний методи.

Діалектичний (від гр. діаХєктіиц — мистецтво вести бесіду, спе­речатися) метод виражається у підході до вивчення держави і права, який ґрунтується на загальних закономірних зв’язках розвитку бут­тя і свідомості. Він передбачає сприйняття держави і права як явищ, котрі визначаються природою людини і умовами життя суспільства, пов’язані з іншими соціальними явищами і процесами, пронизують сферу суспільних відносин та перебувають у постійному розвитку і якісному відновленні. Однак, використовуючи цей метод, не завжди можна докорінно пізнати явища природи і суспільства, тому як опти­мальну альтернативу йому застосовують метафізичний (від гр. рєт і футка. — те, що після фізики) метод, за допомогою якого можна за­фіксувати сучасний стан держави і права. При застосуванні цього ме­тоду держава і права розглядаються як категорії сталі.

Матеріалістичний (від лат. materialis — речовинний) метод зво­диться до первинності матерії і вторинності свідомості (існує базис і надбудова). При застосуванні ідеалістичного (від гр. idea — ідеал, першообраз) методу держава і право досліджуються на ідеях, науко­вих теоріях та концепціях як категоріях, які є первинними у відно­шенні до базису.

Отже, загальнонаукові методи дають змогу розкрити єдність і різноманітність становлення та існування державно-правових явищ, виділити їх закономірності, особливості і основні тенденції розвитку.

До конкретно-наукових методів вивчення державно-правових явищ належать:

— історичний — є основою кожного дослідника. За його допо­могою досліджується минуле людства, вивчається специфіка і простежується динаміка розвитку державно-правових явищ і процесів певного історичного періоду з метою визначення за­гальних закономірностей цього розвитку і можливості вияви­ти ці закономірності в реально існуючих суспільних відноси­нах. Цей метод розглядає будь-яке державно-правове явище в історичному контексті і з позицій історичного детермінізму (обумовленості). З’являється розуміння того, що кожен пра­вовий інститут чи державна інституція мають свій початок у минулому і органічно пов’язані якщо не з суспільними відно­синами минулого, то з його ідеологічною спадщиною, що зна­ходиться у розпорядженні теперішнього;

— порівняльний — передбачає зіставлення юридичних понять, державно-правових явищ і процесів з метою виявлення по­дібності та відмінностей в розвитку держави і права в різних країнах і визначення особливостей розвитку держави і права тієї чи іншої країни. Цей метод дає можливість прослідкувати появу і розвиток певних державно-правових інститутів у різ­них народів і таким чином виявити те загальне, що є прита­манним для цих суспільних інститутів у теоретичному плані. До числа основних об’єктів порівняння можна віднести сис­тему права і галузі права, основні державно-правові інститу­ти, організаційні форми державного управління, особливості функціонування механізмів правового регулювання тощо. За­стосування порівняльного методу в останній час призвело до формування нової і відносно самостійної юридичної науки — порівняльного правознавства (компаративістики);

— соціологічний — полягає у дослідженні держави і права на осно­ві фактичних даних. При застосуванні цього методу державно- правовий матеріал розглядається не з позиції абстракції, а на базі конкретних фактів і факторів дійсності;

— формально-догматичний — цей метод науковці пов’язують здебільшого з дослідженням права.

— логічний — це метод діалектичної логіки — логіки теоретичного відтворення ґенези держави і права. Він використовує засоби і способи логічного вивчення і пояснення державно-правових явищ і заснований на різних формах мислення і законах фор­мальної логіки.

— системно-структурний — розглядає всі державно-правові явища як елементи систем. Держава, право, їх структурні елементи є відкритими системами, що складаються із систем нижчого порядку. Так, первинна клітина права — його нор­ма — є частиною цілісної системи права; система права — час­тиною правової системи держави і т. ін. Норму права можна пізнати лише в тісному логічному зв’язку з іншими нормами; систему права — у зв’язку з іншими елементами правової сис­теми: законодавством, правосвідомістю, правовою культурою тощо. Цей метод включає сукупність методологічних підходів, прийомів і принципів дослідження і конструювання держави і права, що дають змогу осягнути їх взаємодію як комплексний процес з усіма його проявами, простежити зв’язки між причи­ною і наслідком у державно-правових явищах і процесах;

— функціональний — використовується для виділення у держав­но-правових системах структурних частин, виходячи з їх функціонального призначення;

— статистичний — полягає у вивченні кількісних змін у держав­но-правовому житті суспільства, аналізі і узагальненні цих да­них, що дає можливість з’ясувати ефективність дії правових норм і оцінити їх вплив на існуючі правовідносини;

— метод правового моделювання — передбачає вивчення держав­но-правових явищ і процесів на основі побудови певних сут- нісних уявлень і цілісних моделей. Цей метод спрямований на пошук оптимальних моделей функціонування держави, меха­нізму правового регулювання, оптимальних моделей розвитку демократії тощо.

Схема 2. Методи наукового пізнання у юридичній науці

Конкретно-наукові (спеціальні) методи юридичної науки обумов­лені специфікою предмету вивчення.

Запитання для самоконтролю

1. Що таке юриспруденція? В чому полягає її основне призначення?

2. Які етапи пройшла теорія держави і права у своєму еволюційному розвитку?

3. Чим обумовлене те провідне місце, яке займає теорія держави і права в системі юридичних наук. В чому полягає її зв’язок з іншими сус­пільними науками?

4. Що дає підстави розглядати теорію держави і права як логічне уза­гальнення державно-правової практики?

5. В чому виявляється функціональне призначення теорії держави і права. Яка з виконуваних нею функцій є основною?

6. Якими методами у своїх наукових пошуках послуговується теорія держави і права. В чому полягає відмінність між загальнонауковими і конкретно-науковими методами?