§ 4. Причини правопорушень і поняття зловживання правом

Однією з характеристик суспільства є правопорушність (зло­чинність, корупція тощо). Якщо правопорушення — це соціально значущий акт індивідуальної неправомірної поведінки, то правопо- рушність — соціальне явище, яке являє собою систему (сукупність) конкретних правопорушень.

Причини правопорушень — це комплекс явищ об’єктивного та суб’єктивного характеру, що здатні детермінувати протиправну по­ведінку суб’єктів права.

Основними причинами правопорушень є:

1) фактори суб’єктивного характеру — низький рівень правової культури, правовий нігілізм, омана в ціннісній орієнтації осо­би в умовах розвитку ринкових відносин;

2) конкретні суперечності в суспільстві, прояви суспільної кри­зи, нестабільність соціального становища, розбіжності рівня розвитку продуктивних сил і потреб суспільства;

3) недоліки в правотворчості і правозастосуванні, зокрема колізії нормативно-правових актів, прогалини в законодавстві, не­ефективна діяльність правоохоронних органів.

Правопорушність є соціальною аномалією, але разом з тим висту­пає як неминучий наслідок соціального розвитку, пов’язаного з ним прогресу або регресу виробництва і обумовленої ними дивергенції складових соціального статусу особи. Суперечності між потребами і соціальними засобами їх задоволення так само неминучі. Невідповід­ність соціального статусу особи обумовлює замах на існуючий сус­пільний порядок.

Суспільство, побудоване на товарно-грошових відносинах, може утримувати правопорушність в її статичній рівновазі, але не здатне викорінити її. Одним з найдієвіших засобів утримання правопоруш- ності в допустимих рамках є юридична відповідальність.

Поряд із правомірною поведінкою та правопорушенням, ще од­ним видом правової поведінки є зловживання правом. Зловживання правом — це особливий вид правової поведінки, який полягає у ви­користанні громадянами своїх прав у недозволені способи, що супер­ечать призначенню права, внаслідок чого завдається шкода суспіль­ству, державі та окремій особі.

Наприклад, зловживанням правом є свідомі дії особи, якій на­лежить будинок на праві приватної власності, спрямовані на погір­шення житлових умов, з метою виселення наймача. Інший приклад: член сім’ї наймача жилого приміщення без будь-яких причин не дає згоди на обмін. Зловживаючи своїм правом, він обмежує права інших членів сім’ї. Зловживанням правом є також нікчемні угоди, фіктивні шлюби, штучне заниження громадянами розмірів своїх прибутків з метою зменшення податкового тиску, формальне зменшення власни­ками підприємств, інших суб’єктів господарської діяльності розміру заробітної плати своїх працівників з метою зменшення розміру від­рахувань до соціальних фондів тощо.

Можна виділити два види зловживання правом: 1) таке, що не характеризується явною протиправністю — виражається у суспільно шкідливій поведінці особи, яка спирається на належне їй суб’єктивне право; 2) таке, що характеризується явною протиправністю (таке, що належить до розряду правопорушень) — виражається у виході особи за межі встановленого законом обсягу суб’єктивного права, що спри­чиняє штучне перекручення призначення права.

Не будучи наділеною конкретним суб’єктивним правом, особа не може зловживати їм. Будь-яке суб’єктивне право має межі, оскільки є мірою можливої поведінки правомочної особи у правовідносинах. Зловживання правом — це, як правило, використання суб’єктивного права з порушенням меж його дії. Вихід за встановлені законом рам­ки дії суб’єктивного права спричиняє певні юридичні наслідки, але лише у разі встановлення його як такого компетентними правоохо­ронними органами.

Держава нерідко сама провокує громадян до зловживання пра­вом. Однак, незважаючи на це, зловживання правом є неприпусти­мим, оскільки завдає шкоди не лише державі та суспільству в цілому, а й тим, хто допускає таке зловживання.

Ознаки зловживання правом такі:

1) наявність в особи суб’єктивного права;

2) діяльність, спрямована на здійснення цього права;

3) використання цього права не за його соціальним призначен­ням, а із завданням шкоди суспільним чи державним інтере­сам;

4) відсутність порушення конкретних юридичних заборон (їх до­держання) або невиконання обов’язків (їх виконання);

5) встановлення факту зловживання правом компетентними правозастосовними органами;

6) настання юридичних наслідків.

Протиправність поведінки як юридична ознака правопорушен­ня при зловживанні правом явно не виражена. Адже воно полягає не стільки у суперечності закону, скільки в суперечності правам і за­конним інтересам правопорушника. У разі встановлення факту зло­вживання правом воно не захищається і не охороняється. Юридичні наслідки за цих обставин специфічні: тут відсутня юридична відпо­відальність, характерна для правопорушення, натомість можливим

Тема 23. Правова і правомірна поведінка. Правопорушення і юридична відповідальність є визнання дій, кваліфікованих як зловживання правом, недійсними (їх наслідків), заборона дій, припинення здійснення суб’єктивного права без його позбавлення тощо. При цьому запобігання і припи­нення зловживання правом належить до компетенції всіх без винятку державних органів.