Правозастосовні акти: основні риси і види

Однією з ключових ознак правозастосовної діяльності є оформ­лення її фактичного результату в правовому акті індивідуального ха­рактеру, який в юридичній літературі має назву «правозастосовний акт».

Правозастосовний акт - це правовий акт-документ, виданий компетентним органом (або посадовою особою), що формально закріплює його рішення щодо конкретної юридичної справи.

Правозастосовний акт є результатом цілеспрямованої вольової діяльності компетентного державно-владного суб'єкта, який являє собою за формою акт-документ, а за змістом - конкретизовані права й обов'язки осіб у певній ситуації.

Ознаки правозастосовного акта:

• ухвалюється на основі норм права з метою їхньої реалізації;

• є результатом правозастосовної діяльності компетентних держав­но-владних суб'єктів (державних органів, органів місцевого самов­рядування, посадових осіб);

• має індивідуальний (персоніфікований) характер, тобто такий акт спрямований на конкретних адресатів (на відміну від нормативно­правового акта, який має загальний характер), відповідно, він є за­собом індивідуально-правового регулювання (закріплює конкрети­зовані права та обов'язки учасників конкретної ситуації);

• має офіційний характер, встановлену форму і містить індивідуальні державно-владні приписи, що забезпечуються державним примусом;

• є результатом одноразового застосування норми права, хоча й мо­же бути підставою тривалих правових станів (наприклад, рішення суду щодо розірвання шлюбу подружжя, яке має неповнолітніх ді­тей, є підставою для вимоги присудження й сплати аліментів).

Ознака офіційності правозастосовного акта виражається в кіль­кох аспектах:

1) чітко встановлена (письмова) форма з наявністю необхідних атрибутів та елементів: назви, заголовку, дати, часу, місця, вказівки органу чи особи, котра видала акт, підпису тощо;

2) змістом акта застосування права є конкретна правова інфор­мація індивідуального характеру, викладена зрозумілою мовою з до­триманням усіх правил юридичної техніки.

Види правозастосовних актів:

1. За суб'єктом прийняття: акти вищих органів державної влади, правоохоронних і контрольно-наглядових органів, суду, органів мі­сцевого самоврядування та ін.

2. За галузевою належністю норм, що застосовуються: акти засто­сування цивільно-правових, кримінально-правових, конституційно- правових норм тощо.

3. За способом прийняття:

• одноособові (указ Президента);

• колегіальні (рішення апеляційного суду).

4. За формою зовнішнього вираження:

• письмові: акти-документи (вироки, рішення, укази, накази тощо); акти у формі резолюцій на інших документах (затвердження прокурором обвинувального висновку);

• усні (оголошення зауваження працівнику, виклик телефоном свід­ків правопорушення до слідчого);

• конклюдентні (безсловесні) (жести регулювальника дорожнього руху).

5. За юридичними наслідками:

• правоконстатувальні - визначають можливість реалізації прав та обов’язків суб'єктів (видача свідоцтва про народження);

• правозмінювальні - встановлюють зміни у правах та обов’язках (рішення щодо зміни запобіжного заходу для підозрюваного);

• правовідновувальні - поновлюють порушені (обмежені) права та обов’язки (рішення суду про повернення майна у власність);

• правоприпиняючі - встановлюють факти припинення прав та обов’язків (наказ про звільнення з військової служби).

6. За характером приписів:

• уповноважувальні - надають певні права;

• зобов 'язуювальні - визначають обов’язки;

• заборонні - встановлюють заборони.

7. За функціональним призначенням у правовому регулюванні:

• регулятивні - встановлюють права й обов’язки в межах правомір­ної поведінки осіб (призначення пенсії);

• охоронні - пов’язані з притягненням правопорушників до юри­дичної відповідальності або застосуванням примусових заходів в інших, передбачених правом випадках (постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, рішення про примусове стягнення аліментів).

8. За значенням у правозастосовному процесі:

• основні - містять вичерпне, повне рішення (вирок суду);

• додаткові - сприяють виданню основного акта (ухвала слідчого судді щодо тимчасового доступу до речей і документів).

10.4