Нормативно-правові акти: властивості й види

Нормативно правовий акт - основна форма зовнішнього закріп­лення права романо-германського типу правової системи. Проте ця форма використовується практично всіма національними правовими системами, а також міжнародним правом.

Нормативно-правовий акт - це офіційний документ, прий­нятий компетентним суб'єктом (суб'єктами) правотворчості, який встановлює, змінює або скасовує норми права.

Основні риси нормативно-правових актів:

• визначають загальні (неіндивідуалізовані) правила поведінки;

• мають форму офіційних письмових документів;

• володіють юридичною силою та розрізняються за нею;

• створюються за вимогами юридичної техніки;

• приймаються тільки уповноваженими суб'єктами правотворчості і є їхнім волевиявленням;

• розробляються й ухвалюються з додержанням чітких правових процедур;

• існують у вигляді ієрархічної системи;

• можуть бути оперативно змінені, доповнені чи скасовані залежно від соціальних потреб;

• передбачають гарантії власної реалізації;

• придатні до зручних форм систематизації, що забезпечує максима­льну доступність правової інформації.

Необхідно відрізняти нормативно-правові акти від офіційних правових документів у цілому і зокрема від правозастосовних актів та актів тлумачення.

Досить важлива частина офіційних правових документів взагалі не містить правових правил і виконує допоміжну роль у процесі реа­лізації повноважень державно-владних суб'єктів (різноманітні офі­ційні інформаційні запити, вимоги, заяви, довідки тощо).

Правозастосовні акти, на відміну від нормативно-правових, міс­тять не загальні правила, а індивідуалізовані приписи (конкретизова­ні права й обов'язки осіб у реальних ситуаціях) або засвідчення пев­них юридично значущих фактів.

Загальна кількість нормативно-правових актів у межах правової системи окремої держави може сягати сотень тисяч. Вони створю­ються, змінюються і скасовуються різними суб’єктами правотворчос- ті у певній послідовності, з дотриманням системних взаємозв’язків та впорядковують різноманітні суспільні відносини з широким колом учасників. Тому нормативно-правові акти не рівнозначні між собою за багатьма параметрами, а їхнє співвідношення визначається власти­вістю, яку називають юридичною силою.

Юридична сила - це комплексна характеристика нормативно­правового акта, що вказує на його місце в системі нормативно- правових актів та дію в часі, територіальному просторі і за колом осіб.

Система нормативно-правових актів має ієрархічну будову - нормативно-правові акти нижчої юридичної сили повинні відповіда­ти (не суперечити) актам з вищою юридичною силою. Верхні сходи­нки ієрархії посідають закони - нормативно-правові акти, прийняті парламентом. Найвищі з них за юридичною силою - основний закон держави (конституція) і конституційні закони, які доповнюють її поло­ження. Їм мають відповідати всі інші закони (поточне законодавство).

Нормативно-правові акти, що видаються відповідно до законів і на виконання їхніх положень, називають підзаконними нормативно- правовими актами. До них належать саме ті постанови парламенту, укази президента, накази керівників міністерств і державних служб, накази і розпорядження керівників організацій тощо, котрі мають нормативний (не правозастосовний) характер, а також статути юри­дичних осіб.

Дія нормативно-правового акта в часі (чинність) визначається, по-перше, проміжком часу між моментами набрання і втрати ним юридичної сили, а по-друге, поширеністю його дії на суспільні від­носини, які виникли або продовжують існувати поза цим часом. Останнє виражається в переживаючій і зворотній дії нормативно- правових актів.

Набрання чинності нормативно-правовими актами може відбува­тися: за загальним правилом (наприклад, ч. 5 ст. 94 Конституції Укра­їни встановлює, що закон набирає чинності через десять днів із дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим за­коном, але не раніше дня його опублікування); з часу, зазначеного у власне нормативно-правовому акті; з моменту його прийняття чи пі­дписання; з часу опублікування; з часу, в який нормативно-правовий акт доведено до адресата.

Нормативно-правові акти можуть втрачати чинність: із закінчен­ням строку, на який вони були розраховані; зі зміною обставин, для регулювання яких вони були призначені; у результаті скасування од­ного нормативно-правового акта іншим, що регулює ту саму сферу суспільних відносин або спеціально призначеним актом.

Переживаюча дія нормативно-правових актів полягає в тому, що на суспільні відносини, котрі виникли до набрання чинності но­вим нормативно-правовим актом і продовжують існувати, може по­ширюватися дія попереднього аналогічного нормативно-правового акта. Зазвичай таке розширення часових меж дії «старих» норматив­но-правових актів вимушено використовується в перехідні періоди правового регулювання, але обов’язково визначається відповідними актами законодавства. Наприклад, після здобуття Україною незалеж­ності на підставі постанови Верховної Ради України на території України тимчасово діяли деякі акти законодавства СРСР, якщо вони не суперечили українському законодавству.

Зворотна дія нормативно-правового акта означає можливість поширення впливу нормативно-правового акта на суспільні відноси­ни, що виникли до набрання ним чинності, із самого початку їх існу­вання. Таким чином, може бути здійснений певний перегляд поперед­ніх правових рішень. За загальним принципом нормативно-правові акти зворотної дії не мають, що дозволяє уникнути несправедливих зворотних змін у правовому регулюванні. Разом із тим ст. 58 Консти­туції України, встановлюючи цей принцип, передбачає зворотну дію актів, які пом’якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.

Дія нормативно-правового акта в територіальному просторі виявляється в поширенні його впливу на певну територію (держави, регіону, місцевості тощо), визначену переважно чіткими географіч­ними показниками. Так, територію держави становлять суходіл, вод­ний і повітряний простори, надра в межах державного кордону. До території держави прирівнюються також територія посольств в інших країнах, морські, річні і повітряні судна, космічні апарати тощо.

Нормативно-правові акти вищих і центральних органів держав­ної влади діють на всій території держави, а місцевих - тільки на те­риторії відповідного регіону. Вплив нормативно-правових актів між­народного права охоплює територію тих країн, які ці акти офіційно визнали (ратифікували) або проголосили примат міжнародного права, тобто його пріоритетне застосування перед національним правом.

Дія нормативно-правового акта за колом осіб - це поширення його юридичної сили на певних суб'єктів права.

Залежно від завдань, що вирішуються, дія нормативно-правових актів може поширюватися як на всіх осіб на території держави, так і на окремі категорії фізичних чи юридичних осіб: громадян, жителів певної територіальної одиниці, біженців або переселенців, державних службовців, військовослужбовців, пенсіонерів, студентів, представ­ників певних професій, суб'єктів певної діяльності (наприклад, підп­риємницької, інформаційної), виробників певної продукції, власників майна певного виду тощо.

Нормативно-правові акти держави або їхні окремі положення можуть мати обмежену дію щодо іноземців та осіб без громадянства (апатридів), водночас зберігаючи вплив на громадян цієї держави, які перебувають поза її кордоном.

Іноді виникає необхідність обмеження дії нормативно-правових актів щодо деяких категорій суб'єктів.

З огляду на зазначені властивості, а також різноманітні особли­вості правотворчого процесу, нормативно-правові акти можуть поді­лятися за багатьма ознаками.

-правових актів:

За територією дії: міждержавні; загальнодержавні; місцеві (локальні).

За порядком прийняття: видані одноосібно;

прийняті колегіально (голосу­ванням);

видані спільно.

За галузями законодавства: конституційні;

цивільні; кримінальні; інформаційні; інші.

Види нормативно

За зовнішньою формою:

закони;

укази;

постанови;

накази і розпорядження;

рішення;

правила; інші.

За юридичною силою:

закони;

підзаконні нормативно-правові акти.

За сферою дії:

загальні;

спеціальні (відомчі).

За суб'єктами прийняття: За часом дії:

акти міжнародних організацій; визначено строкові;

акти народу; невизначено строкові.

акти державних органів;

акти органів місцевого самовря­

дування;

акти громадських об 'єднань;

акти трудових колективів та

їхніх керівників.

Однією з найважливіших ознак системи правових актів, зокрема нормативно-правових, й одночасно комплексом вимог до кожного з них не залежно від виду є юридична техніка.

Юридична техніка - це система юридичних засобів, правил і прийомів формулювання текстів правових актів, їхнього зовнішнього оформлення, прийняття, опублікування і систематизації.

Основні вимоги юридичної техніки:

• офіційний стиль змістовного наповнення й оформлення правових актів;

• точність, простота і водночас повнота правових текстів;

• логічність і послідовність викладення;

• єдність (однозначність розуміння) юридичної термінології;

• одноманітність використання юридичних термінів і конструкцій;

• системність і послідовність створення правових актів, відсутність суперечностей між ними (колізійності);

• вчасна систематизація (упорядкування) законодавства.

Виконання вимог юридичної техніки забезпечує оптимальне представлення нормативного матеріалу і, як наслідок, максимальну інформативність нормативно-правових актів для різних суб'єктів права, а в поєднанні із загальністю (неіндивідуалізованістю) поло­жень нормативно-правових актів, а також невичерпністю випадків їхнього використання робить нормативно-правовий акт найбільш зручною й універсальною формою зовнішнього закріплення права, яка в умовах глобалізації правової комунікації набуває дедалі біль­шого поширення у правових системах країн світу.

Контрольні запитання

1. Що таке форма права? Які є особливості сприйняття -т-

цього поняття? ku—jN ]

2. Поясніть зв’язок джерела права і типу праворозуміння.

3. Наведіть основні види зовнішніх форм права.

4. Як сучасні вчені розуміють правоутворення? —І

5. Які етапи включає процес утворення права?

6. Що таке правотворчість? Назвіть її основні ознаки.

7. Назвіть види і форми правотворчості.

8. Назвіть і поясніть принципи правотворчості.

9. Дайте визначення нормативно-правового акта.

10. Які риси відрізняють нормативно-правовий акт від інших зов­нішніх форм права?

11. Що таке юридична сила нормативно-правового акта?

12. Поясніть дію нормативно-правових актів у часі, територіально­му просторі і за колом осіб.

13. Класифікуйте нормативно-правові акти за різними ознаками.

14. Що таке юридична техніка, які її основні вимоги?

Література для поглибленого вивчення

Актуальні проблеми теорії держави та права : навч. посіб. / Є. В. Білозьоров, Є. О. Гіда, А. М. Завальний та ін. ; за заг. ред. Є. О. Гіди. - К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2010. - 260 с.

Алексеев С. С. Право: азбука - теория - философия: Опыт комплекс­ного исследования / С. С. Алексеев. - М. : Норма, 1998. - 712 с.

Беляков К. И. Управление и право в период информатизации : моно­графия / К. И. Беляков. - К. : Изд-во «КВІЦ», 2001. - 308 с.

Дзейко Ж. О. Законодавча техніка в Україні: історико-теоретичне до­слідження : монографія / Ж. О. Дзейко. - К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський уніврситет», 2007. - 360 с.

Дідич Т. О. Нормопроектування: питання теорії та методології : моно­графія / Т. О. Дідич ; НАН України, Київ. ун-т права. - К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2010. - 160 с.

Євграфова Є. П. Система національного законодавства в контексті права (лібертарно-легіській підхід) : монографія / Є. П. Євграфова. - К. : КНТ, 2007. - 184 с.

Любченко М. І. Юридична термінологія: поняття, особливості, види : монографія / М. І. Любченко. - Харків : ТОВ «ВИДАВНИЦТВО ПРАВА ЛЮДИНИ», 2015. - 280 с.

Оніщенко Н. М. Сприйняття права в умовах демократичного розвит­ку: проблеми, реалії, перспективи : монографія / Н. М. Оніщенко ; [відп. ред. Ю. С. Шемшученко]. - К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. - 320 с.

Пархоменко Н. М. Джерела права: проблеми теорії та методології : монографія / Н. М. Пархоменко. - К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. - 336 с.

Правова доктрина України : у 5 т. Т. 1. Загальнотеоретична та історич­на юриспруденція / за заг. ред. О. В. Петришина. - К. : Право, 2013. - 976 с.

Правова система України: стан, історія та перспективи : у 5 т. Т. 1. Методологічні та історико-теоретичні проблеми формування і розвитку правової системи України / за заг. ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина. - Х. : Право, 2008. - 728 с.

Правоутворення в Україні: теоретико-методологічні та прикладні ас­пекти : монографія / за заг. ред. проф. Ю. Л. Бошицького. - К. : Вид-во Європейського університету, 2010. - 592 с.

Риндюк В. І. Проблеми законодавчої техніки в Україні: теорія та практика : монографія / В. І. Риндюк ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. - К. : Юрид. думка, 2012. - 271 с.

Тімуш І. С. Інтегральний погляд на право : монографія / І. С. Тімуш. - К. : Атіка, 2009. - 284 с.