<<
>>

4.1. Поняття та види суспільної влади

У широкому розумінні влада — це здатність однієї волі підпорядкову­вати собі іншу. Соціальна влада виникає разом з людським суспільством, за­безпечуючи йому цілісність, життєздатність.

Влада у суспільстві є усвідомле­ною необхідністю, суспільство повинно бути певним чином організованим, упорядкованим на основі певного елементу, здатного забезпечити його жит­тєздатність. Універсальним механізмом організації і впорядкування суспіль­ного життя є влада. Під владним впливом суспільні відносини набувають ко­нтрольованого характеру, розвиваються за певними схемами, а не стихійно. Влада є соціальним явищем, прояви якого присутні у будь-яких стійких фор­мах об’єднання людей (сім’я, виробництво, держава). Змістом будь-якої влади с сукупність вольових відносин суб’єкта і об’єкта, які полягають у взаємній залежності між людьми, що, з одного боку, виявляється у нав’язуванні своєї волі, з іншого — у підпорядкуванні цій волі. Влада передбачає можливість суб’єкта приймати авторитетні, обов’язкові для виконання рішення, значимі для об’єкта влади, і здатність забезпечувати виконання цих рішень. Влада може бути заснована на переконанні, на примусі, на усвідомленні необхідності, на авторитеті. Для того, щоб влада була дієвою, суб’єкт влади повинен її прагнути (воля до влади) і брати на себе відповідальність за владні ініціативи, володіти сукупністю владних якостей (компетентність): розуміння специфіки владного впливу, вміння використовувати владні ресурси, авторитет.

Таким чином влада — це універсальний механізм організації суспільного життя на основі вольових двосторонніх відносин, сутність якого виявляєть­ся у здатності однієї волі підпорядковувати собі іншу.

Влада у суспільстві поділяється на два види: неполітичну і політичну (схема 4.1.).

На етапі виникнення людського суспільства та існування його у формі ро­дової общини влада не була політичною, специфікою її здійснення було злиття у одній особі — особі роду — і господарюючого суб’єкта, і підпорядкованого об’єкта.

Влада у безпосередньому розумінні цього слова була суспільною, не­віддільною від суспільства, тобто не лише здійснювалася у ньому, але й належа­ла йому. Владу здійснювало зібрання всіх дорослих членів роду, на них, відпо­відно, ця влада і поширювалася. Головними засобами забезпечення виконання владних рішень були звичка і авторитет роду (див. тему 2). На етапі виникнення держави, коли додержавні правила перестали влаштовувати розшароване за кла­совою, майновою, виробничою, територіальною, кровною та іншими ознаками суспільство, влада від нього відділяється, постає над суспільством, стає публіч­ною. Відбувається виділення господарюючого суб’єкта влади— групи, класу людей і об’єкту влади — індивідів, їх об’єднань, підпорядкованих класів, суспі­льства в цілому.

На цьому етапі влада стає тією категорією, яка надавала велику кількість можливостей — власність, багатство, авторитет, здатність примушувати ін­ших виконувати розпорядження господарюючого суб’єкта в його інтересах. Влада — вже не просто усвідомлена суспільна необхідність, вона стає полі­тичною, тобто пов’язаною з владною боротьбою окремих заінтересованих суб’єктів з метою захоплення влади і поширення її на все суспільство. Полі­тика у трактуванні Аристотеля є мистецтвом управління державою. В сучасній науці політика трактується як сукупність суспільних відносин, пов’язаних із захопленням, утриманням та реалізацією влади у суспільстві. Дійсно, з вини­кненням держави — першої політичної організації, владні (політичні) відносини, політична боротьба, утримання, реалізація влади стають занадто склад­ними, стають «мистецтвом».

Політична влада безпосередньо охоплює ті сфери відносин, які стосу­ються головних інтересів широких верств населення, класів, націй, окремих держав. У політиці влада є не лише засобом досягнення результату, а й ме­тою, якої прагнуть досягти всі політичні суб’єкти. Суть її — мати можливість здійснення всеохоплюючого владного впливу на суспільство. Характерною рисою політичної влади є те, що особливе місце в системі механізмів її забез­печення займає використання примусу.

До неполітичних видів влади у сучасному суспільстві належать ті взаємо­відносини господарювання-підпорядкування, суб’єкти яких не прагнуть можли­вості глобального впливу на всі сфери суспільного життя. Ця влада здійснюєть­ся у певній сфері життя суспільства (сім’'иниітняній науцічний вплив дер- від суспільства.ласу.мусу.мусу..

ржави. гальнолюдскі .овних засобів виробництва.я, виробництво, церква), поширюється на визначене коло об’єктів, її існування є засобом досягнення спільної мети суб’єкта та об’єкта влади. Особливість неполітичної влади— досить обмежене використання механізмів примусу у реалізації владних рішень.

<< | >>
Источник: Нікітін А.В.. Теорія держави та права: Навч. посіб. для дистанційної форми нав­чання / За ред. A.M. Колодія — К.: Ун-т «Україна»,2004. — 158 с.. 2004

Еще по теме 4.1. Поняття та види суспільної влади:

  1. § 5. Поняття суспільної влади. Державна і політична влада
  2. § 1. Поняття і види органів виконавчої влади
  3. 3. Поняття та види влади. Державна влада.
  4. § 4. Поняття і види влади. Її походження та еволюція
  5. 4. Поняття, система та види органів державної влади
  6. Поняття, ознаки судової влади, її співвідношення з іншими гілками влади
  7. if( !cssCompatible ) { document.write(" 18.3. Поняття і ознаки нормативно-правового акта Поняття "нормативно-правові акти" включає комплекс актів правотворчості, виданих органами законодавчої і виконавчої влади. Нормативно-правові акти видаються органами державної влади лише у певній формі й у рамках компетенції певного правотворчого органу. Звідси юридична чинність нормативно-правового акта визначається місцем у системі органів держави того органу, від імені якого він виданий.
  8. § 2. Поняття та методи здійснення державної влади
  9. § 1. Поняття і структура влади.
  10. § 2. Природа і поняття судової влади
  11. Поняття і сутність судової влади
  12. 2. Зміст поняття функцій органів виконавчої влади
  13. 1. Поняття виконавчої влади і система її органів
  14. § 2. Поняття керівника органу виконавчої влади та його адміністративно–правового статусу
  15. 1.1. Поняття судової влади, її суть та функції
  16. 2. Поняття органу виконавчої влади як базового елемента апарату державного управління
  17. § 1. Поняття діяльності та її види
  18. 4.2.3. Поліархія: поняття й види
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Риторика - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридическая этика и правовая деонтология - Юридические лица -