4.2. Поняття і структура політичної системи суспільства

Незважаючи на те, що категорія «політична система суспільства» порівняно нещодавно з’явилася у науковому обігу, сучасна наука досягла суттєвих успіхів у розвитку теорії політичної системи суспільства та в аналізі її практики.

Загальновідомо, що в дійсності, що оточує нас, функціонує багато сис­тем. З позицій науки кібернетики системами є будь-які сукупності елементів, що перебувають у стані взаємодії. Система — досить широке поняття. Це і різноманітні механізми: автомобіль, літак, а також процеси, явища: гра у фут­бол, виробництво одягу та інше. Під системою розуміється впорядкована певним чином множинність елементів, що взаємодіють між собою та ство­рюють цілісну єдність.

Під політичною системою суспільства розуміють упорядковану на ос­нові права систему всіх політичних явищ. При цьому політичними назива­ються всі суспільні явища і процеси, пов’язані з діяльністю суб’єктів, задіяних у сфері захоплення, утримання та реалізації політичної влади. При цьому суб’єкти можуть перебувати як у стані взаємодії, так і в стані проти­борства залежно від їхніх інтересів та місця, яке вони посідають у політичній системі.

Політична система є складною сукупністю елементів, до якої входять са­мостійні підсистеми, які і є її елементами (схема 4.2.).

1. Інституціональна підсистема (суб’єктний склад)— політичні об’єднання: народ, нації, соціальні спільноти, політичні партії, суспільно- політичні організації, держава. Характерна риса будь-якого самостійного суб’єкта політичної системи — політична спрямованість його діяльності, яка чає на меті реалізацію або захоплення влади в суспільстві і реалізацію своїх владних амбіцій.

2. Нормативна (регулятивна) підсистема — сукупність політичних норм та принципів, на основі яких відбувається врегулювання відносин між суб’єктами політики.

3. Функціональна підсистема (політичні відносини, політичний процес, політичний режим, політична поведінка) — ті елементи, які є змістом політичного життя. Саме в них реалізуються основні напрями формування, зміни, здійснення політики.

4.Ідеологічна підсистема (політична ідеологія) — цілісна сукупність положень, що лежать в основі прийняття політичних рішень і всієї політичної діяльності (політична свідомість, політичні погляди, політична культура).

5.Комунікативна підсистема — зв’язки, що об’єднують всі елементи політичної системи в єдине ціле та демонструють взаємозв'язок політичної системи з іншими системами суспільства.

Всі політичні явища об’єктивно обумовлені економічними і соціальними чинниками. Зв’язок політики та економіки обумовлений відносинами власно­сті і виробництва та, навпаки, зворотній вплив політики на економіку виража­ється у відносинах розподілу та управління. Критерій соціальної обумовлено­сті політичних явищ свідчить про те, що вони є результатом та засобом суспільного розвитку. Будь-яке політичне явище невіддільне від людей. Люди створюють політичні ідеї, розробляють політичні норми, встановлюють між собою зв’язки — тобто створюють політику. Критерій соціального інтересу розкриває взаємозв’язок політичної системи та її елементів з певними соціа­льними групами, прошарками, класами, націями. Потреби та інтереси цих груп лежать в основі формування політичних організацій.

Навіть ураховуючи те, що політична діяльність досить часто пов’язана з реалізацією інтересів окремих осіб, конкретна людина не може виступати у ролі самостійного елементу політичної системи. Люди народжуються як соціально-біологічні істоти, не політичні. Вони являють собою той матеріал, з якого формуються елементи та система в цілому. Політична система форму­ється під впливом процесів розподілу праці, створення соціальних прошарків, що є соціально нерівними. У своєму розвитку політичне стає видимим лише у специфічних матеріальних формах, установах (держава, партія, рух). А інди­від виступає в якості голови держави чи її громадянина, члена партії, депута­та парламенту.