§ 1. Поняття механізму держави, його структура, принципи організації та діяльності

Державі для підтримки життєдіяльності та нормального функ­ціонування, для вирішення завдань, що стоять перед нею, необ­хідний добре налагоджений механізм роботи сво'іх органів.

Під механізмом держави мається на увазі система дер­жавних органів, які є ієрархічною структурою, що ґрунтуєть­ся на розподілі влади і має необхідні матеріальні придатки, за допомогою яких здійснюються завдання та функції дер­жави.

Механізму держави притаманна ціла низка специфічних ознак, що дозволяють досить легко відрізняти його від недер­жавних структурних утворень і окремих державних органів.

Характерними ознаками механізму держави є:

1. Упорядкованість системи державних органів, що харак­теризуються досить високим ступенем цілісності внутрішньо організованих елементів, які забезпечують єдність мети і за­вдань держави.

2. Ієрархічність побудови системи державних органів, які функціонують на засадах координації та супідрядності. Кожен державний орган посідає чітко визначене для нього різними нормативно-правовими актами держави місце. При цьому різні державні органи, їх блоки, підсистеми займають неоднакове місце в державному механізмі, хоч усі вони повинні діяти злаго­джено і без збоїв. Так, підсистема найвищих органів державної влади, підсистема місцевих органів самоврядування, підсистема судових і правоохоронних органів, попри свою різницю у функці­ях, як державні органи повинні діяти злагоджено і в обстановці сприяння діяльності один одного.

3. Провідне положення державних органів, які виступають від імені держави. Різні недержавні організації та об’єднання, що входять до складу політичної системи суспільства, не є еле­ментами механізму держави.

4. Тісний зв’язок державного механізму і функцій держави, які здійснюються і одержують своє реальне втілення безпосе­редньо за допомогою діяльності державного механізму. Разом з тим від того, які функції здійснює держава, залежить структура державного механізму.

Надання державному механізму необхідних матеріальних засобів, які складають його організаційно-економічне підґрунтя і без яких є марною діяльність будь-якого державного органу. До цих засобів належать різні матеріальні цінності, бюджетні кошти, майно, установи й організації, необхідні для функціо­нування державних органів. Ці матеріальні придатки не слід змішувати з органами місцевого самоврядування, партіями, профспілками й іншими суспільними об’єднаннями, які станов­лять разом із механізмом держави структурні елементи єдиної політичної системи суспільства.

Структуру механізму держави складають такі елементи:

• По-перше, державний апарат, тобто сукупність виконавчо- розпорядчих, управлінських або адміністративних дер­жавних органів, що виконують повсякденну роботу щодо управління державою. Державний апарат існує спеціально для здійснення управління державним життям. Для цього в структурі державного апарату є спеціально підготовлені кадри - урядовці-управлінці, що мають необхідну кваліфі­кацію та фахові знання.

• ГІо-друге, органи законодавчої влади зі своїми законотвор­чими функціями.

• По-третє, судові, правоохоронні органи, збройні сили, ви­правні установи, митниця і т. д. Всі ці блоки державних органів можна об’єднати під загальною назвою апарат примусу, який забезпечує дотримання норм, прийнятих органами законодавчої влади, здійснює функції захисту і допомоги стосовно діяльності органів управління.

• По-четверте, елементами державного механізму є також державні установи, що здійснюють практичну діяльність, спрямовану на виконання функцій держави в культурній, економічній, соціальній, освітній, медичній та інших сферах суспільного життя, і державні підприємства, що їх формує

держава для здійснення господарської діяльності з метою виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, які своїм завданням ставлять отримання прибутків.

• По-п’яте, до структури механізму держави входять також організаційні та фінансові засоби, необхідні для нормаль­ного функціонування всієї державної машини.

Принципи організації та діяльності механізму держави є про­відними, такими, що лежать в основі її формування, організації та функціонування. Всю систему принципів організації та ді­яльності механізму держави можна поділити на загальні прин­ципи - такі, які властиві всьому механізму держави в цілому (законності), і приватні принципи, які діють тільки в окремих структурних елементах механізму держави (принцип презумпції невинності в кримінальному судочинстві). Разом з тим слід за­значити, що всі приватні принципи, врешті-решт, формуються під впливом загальних, конкретизуючи їх стосовно особливостей окремих структурних частин державного механізму.

Отже, загальними принципами організації та діяльності ме­ханізму держави є:

1. Принцип законності, що означає обов’язковість дотри­мання всіма державними службовцями положень Конституції, законів та інших підзаконних актів, ухвалених у державі або ратифікованих нею.

2. Принцип пріоритету прав і свобод людини та громадя­нина, який створює для державних службовців обов’язки щодо захисту цих прав і свобод.

3. Принцип гласності, який забезпечує доступність д ля грома­дян інформації про діяльність того чи іншого державного органу, державного службовця.

4. Принцип демократизму, що забезпечує можливість участі громадян у формуванні й організації діяльності механізму дер­жави.

5. Принцип професіоналізму, що забезпечує найсприятливіші умови для використання кваліфікованих працівників у діяль­ності механізму держави, а також сприяє досягненню високого рівня рішень з основних питань державного життя.

6. Принцип гуманізму забезпечує спрямованість політики держави на визнання цінності людського життя.

7. Принцип розподілу влади на законодавчу, виконавчу та су­дову, який створює в державі своєрідну систему заборон і проти­ваг, перешкоджає узурпації влади.

8. Принцип відповідальності службовців за ухвалені рішен­ня, за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків. Таке започаткування державного механізму дозволяє досягти змістовнішої і справедливішої роботи державних службовців, запобігти свавіллю з боку осіб - провідників державної волі.

9. Принцип поєднання колегіальності і єдиноначальності, ви­борності і призначуваності, що дозволяє забезпечити нормальне співвідношення демократизму та бюрократії, децентралізації та централізації в державному управлінні.

Чіткий і всеосяжний облік і аналіз наведених принципів на­дає механізму держави необхідні для його успішного функці­онування цілеспрямованість, єдність і цілісність, а також за­безпечує максимальну ефективність державного управління суспільством.

Розмаїтість функцій держави, форм і методів їх реалізації і, як наслідок, складність державного механізму зумовлює наяв­ність досить великої кількості різноманітних державних органів. За різними критеріями їх можна підрозділити на такі види:

1. За принципом розподілу влади - на законодавчі (парла­мент), виконавчі (уряд, міністерство, адміністрація), судові (міс­цеві, апеляційні, вищі суди).

2. За територією, на яку поширюються владні повнова­ження - на загальні (загальнофедеральні), які поширюють дію на територію всієї держави (парламент, кабінет міністрів, суд, прокуратура і т. д.); суб’єктів федерації, що мають місце тільки у федеральній державі й чинні на території відповідної адміні­стративної одиниці, що має особливий статус (парламент авто­номної республіки): місцеві, притаманні унітарним державам і чинні на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (органи місцевого самоврядування).

3. За характером компетенції - на органи загальної ком­петенції (уряд) і органи спеціальної компетенції (міністерства тощо).

4. За правовими формами діяльності розрізняють органи правотворчі (парламент, уряд і т. д.), правозастосовні (суд), пра­

воохоронні (органи внутрішніх справ), контрольно-наглядові (прокуратура, КРУ).

5. За формою реалізації державної діяльності-на законодав­чі (парламент), виконавчі (уряд), правоохоронні (міліція, органи безпеки), судові (суди), контрольно-наглядові (прокуратура, дер­жавні інспекції).

6. За способом утворення - на виборні (представницькі ор­гани), призначувані (органи виконавчої влади, правоохоронні тощо), успадковувані, що притаманні монархічній формі прав­ління (спадкоємний монарх).

7. За часом функціонування - на постійні, що створюються без обмеження терміну дії (уряд, парламент, суд і т.ін.); тимча­сові, що створюються для досягнення короткострокових цілей (комісія для з’ясування причин якої-небудь події).

8. За порядком здійснення компетенції- на колегіальні (пар­ламент), єдиноначальні (президент).

Своєрідним державним органом, що реалізовує свої повно­важення одноособово, є президент.