§ 3. Структура теорії права і держави

Термін «структура» (з лат. struktura - будова) означає будову і внутрішню форму організації системи, що виступає як єдність стійких взаємозв'язків між її елементами, а також закономір­ності цих взаємозв’язків.

Структура теорії права і держави показує, з яких елементів складається ця навчальна дисципліна, які складові частини, блоки вона включає, яким чином взаємопов’язані державно- правові інститути, що вивчаються нею.

Умовно «Загальну теорію права і держави» можна поділи­ти на два великі блоки: «Загальну теорію права» і «Загальну теорію держави». Ми спеціально обумовлюємо, що даний під­розділ має умовний характер, оскільки право і держава є тісно

взаємопов’язаними і взаємозумовленими явищами, і їх розділен­ня, розмежування підчас вивчення носитиме штучний, непри­родний характер. Дійсно, для глибокого, всебічного пізнання в рамках деяких тем вивчають суто правові питання або питан­ня, що стосуються винятково дослідження держави. Проте тео­рія права і держави досліджує і державу, і право як інтегровано, так і диференційовано, залежно від того, який підхід вигідніший у даному випадку, які завдання ми ставимо під час дослідження певних явищ, яку мету ми прагнемо досягти з перебігом пізнан­ня. Разом з тим слід пам'ятати, що навіть при вивченні суто пра­вових проблем завжди спостерігається їх тісний, нероздільний зв'язок з державою, і навпаки. Наприклад, при вивченні такого питання, як норма права, обов’язково вказується на те, що вона виходить від держави та її виконання гарантоване примусовою силою держави; під час вивчення держави завжди відзначають таку основну його ознаку, як наявність права. Нерідко єдність права і держави вже закладена в самій постановці питання, на­приклад, правова держава; державно-правовий вплив на різні сторони соціального життя; правотворчість як одна з засадни- чих форм державного управління суспільством та ін.

Інакше кажучи, можливі різні варіанти структури побудови навчального курсу; або спочатку вивчається теорія держави, а потім теорія права, або, навпаки, їх теоретичне вивчення йде паралельно. Проте виділяти в окремий предмет «Загальну те­орію права», а знання про державу викладати і вивчати лише в рамках інших наук, наприклад, політології або конституційно­го права, недоцільно. Загальнотеоретичні аспекти державності вимагають глибокого юридичного осмислення, яке вони можуть одержати лише в загальній теорії права і держави (оскільки по­літологія є неюридичною наукою, а в рамки конституційного права багато проблем теорії права і держави не вміщаються).

Окрім вищезгаданого, до цієї навчальної дисципліни долучено низку тем, які складаються із загальних методологічних про­блем, що знайомлять юриста-початківця з предметом і функці­ями теорії права і держави, її роллю в системі гуманітарних наук і навчальних дисциплін, зв'язками даної науки з практикою, методами, методиками і методологією юридичного пізнання, значенням наукових визначень в теорії права і держави тощо.

Загальна теорія права включає вивчення теорій походження права, поняття, суті та соціальної цінності права, джерел права, правотворчості, правовідносин, правореалізаційного процесу, механізму правового регулювання, поняття і видів систематиза­ції нормативно-правових актів, співвідношення системи права І системи законодавства, тлумачення норм права, вплив права на економіку, політику, культуру, соціальну роль права в суспіль­стві, правопорушення і юридичну відповідальність, законність і правопорядок, правову систему суспільства, основні правові системи світу і ряд інших проблем.

Загальна теорія держави включає вивчення теорій походжен­ня держави, поняття і основних ознак держави, співвідношен­ня держави і суспільства, ролі держави в політичній системі суспільства, дослідження функцій держави, державної влади, механізму держави, типології держави, форми, суті та змісту держави, теорії правової держави і цивільного суспільства, а та­кож інші проблеми.

Перерахувати весь спектр проблем, які вивчає теорія пра­ва і держави, неможливо, оскільки даній науці властиві дві крайнощі - стабільність і динамізм. Стабільність теорії дер­жави і права полягає в тому, що вона акумулює в собі широкий пласт знань про загальні й особливі закономірності розвитку державно правових явищ, які є незмінними і спостерігаються впродовж всього розвитку держави і права. Динамізм цієї науки полягає в тому, що вона вивчає надзвичайно рухомі, мінливі явища і тому постійно нарощує, доповнює знання про зако­номірності їх розвитку, вирішує насущні практичні проблеми, дає рекомендації щодо виходу з кризових ситуацій у процесі державно-правового будівництва, прогнозує можливі шляхи їх подальшого розвитку.

Крім того, коли йдеться про структуру теорії права і держави, розрізняють також загальну теорію права і держави і спеціаль­ну теорію права і держави.

Загальна теорія права і держави досліджу є, як вже було відзначено раніше, загальні проблеми державно-правового роз­витку, виявляє їх загальні й особливі закономірності безвідносно до конкретної держави в конкретний часовий період його роз­витку.

Спеціальна теорія права і держави вивчає особливості державно-правового розвитку в конкретній державі на конкрет­ному історичному етапі.