§ 4. Нормативна основа політичної системи суспільства

Нормативна основа політичної системи суспільства є одні­єю з найважливіших форм впливу на політичні відносини, що забезпечують належний рівень стабільності й організованості політичної системи суспільства.

Визначення місця і ролі нормативної основи в політичній системі суспільства залишається одним із проблемних питань теорії держави і права. Вироблення єдиної думки стосовно цього ускладнюється ще й тим, що немає єдиної думки і з приводу того, що являє собою зміст самої нормативної основи.

Одні автори вважають, що нормативна основа - це сукуп­ність норм права, статутних норм громадських організацій, різні норми так званого державного та політичного життя. Інші ви­значають коло норм, що становлять зміст нормативної осно­ви політичної системи суспільства таким чином: норми права; норми, що виробляються громадськими організаціями; партійні рішення; політичні звичаї та традиції; норми моралі й етика політичного життя. Треті, кажучи про нормативну основу по­літичної системи, мають на увазі сукупність політичних норм і засад, правових норм, політичних традицій.

Попри розбіжності тих чи інших авторів єдиним для всіх точок зору є те, що однією зі складників нормативної основи політич­ної системи суспільства обов’язково будуть норми права. Крім того, за всієї різноманітності інших складових практично всі ці норми можна узагальнити як політичні норми, які є особливим різновидом корпоративних норм, що регулюють взаємостосунки учасників політичних процесів у державі (політичних партій, громадських об’єднань, що мають значне політичне забарвлен­ня). Коли йдеться про норми моралі й норми звичаєві у вигляді політичних традицій як про складові і юрмативної основи, то слід мати на увазі їх опосередкований характер впливу на норма­

тивну основу. Так, мораль регулює невизначено широкий обсяг громадських відносин і, звичайно ж, поширює свій вплив на ца­рину політики.

Оскільки норми права стоять дещо відокремлено від інших соціальних норм, вони також посідають найбільш значуще місце серед норм, що становлять нормативну основу політичної сис­теми суспільства.

Головним джерелом правових норм у нашому випадку є Кон­ституція. Говорячи про конституції як про найважливіші акти нормативної основи політичної системи суспільства, професор М. М. Марченко наголошує, що в них відбиваються і закріплю­ються не лише юридичні, точніше, правові основи політичної системи й самого суспільства, а й його економічний, соціаль­ний, духовний і політичний лад. Через це конституції мають розглядатися відповідно не тільки в суто правовому або матері­альному, а й у всіх інших аспектах, що відображають різні сто­рони політичної, духовної, ідеологічної та інших сфер життя суспільства.

Другою обов’язковою складовою нормативної основи політич­ної системи суспільства є політичні норми, що регулюють від­носини всередині партійних і громадських організацій (корпо­ративні норми). Різновидом таких норм є норми, що регулюють відносини між цими партійними та громадськими організаціями і між партійними організаціями та державою. їх не можна на­звати корпоративними через ширший предмет регулювання. Це так звані політичні норми «зовнішньої» дії. Якість дії таких норм залежить від того, наскільки вони підтримані громадською думкою.

Джерелом цих норм є статути, програми партій і громадських організацій. Норми, що містяться в цих актах, мають рекомен­даційний, рідше імперативний характер, і закріплюють права і обов’язки членів тієї чи іншої партії або організації.

Отже, якість нормативної основи загалом і якість регулятив­ного характеру політичних норм поліпшиться в тому випадку, якщо ці норми ґрунтуватимуться на засадах суспільної моралі, а також на вікових традиціях політичного життя.