§ 5. Функції права

Функції права випливають з його юридичної природи та со­ціальної суті. Функції права - це роль, яку здійснює право в сус­пільстві, основні спрямування правового впливу на суспільні відносини з метою їх урегулювання.

З погляду юридичної характеристики способів дії на суспільні відносини функції права можна поділити на загальносоціальні та власне юридичні.

До загальносоціальних функцій відносять такі функції пра­ва.

Виховна функція права полягає в тому, що право як соціаль­ний регулятор, тісно пов’язаний із іншими соціальними нор­мами, виявляє виховний вплив на поведінку суб’єктів як через окремі норми, інститути і механізми (заборони, дозволи, здій­снення правосуддя, покарання тощо), так і в цілому, як само­стійний чинник духовного життя країни.

Культурно-історична функція права зводиться до того, що право як явище національної та світової культури закріплює й акумулює в собі духовні цінності й досягнення народу, людства: права і свободи людини, демократичні інститути влади, соціаль­ну справедливість, етичні засади суспільства тощо.

Інформаційно-орієнтувальна функція полягає в тому, що пра­во виступає могутнім джерелом моральної орієнтації поведінки суб'єктів у суспільстві. Через джерела права люди одержують інформацію про соціальні можливості тієї чи іншої поведінки, що дозволяє їм досягати поставленої мети в рамках існуючого правопорядку.

До власне юридичних відносять регулятивну (статичну та динамічну) й охоронну функції права.

Регулятивна функція права. Право є регулятором, засобом упорядкування суспільних відносин. В основі регулятивної функ­ції лежать управомочувальні (дозвільні) та зобов’язувальні (на­казові) юридичні норми. Регулятивну функцію права можна по­ділити на регулятивну статичну та регулятивну динамічну.

Регулятивна статична функція права зводиться до закріплен­ня, фіксації наявних суспільних відносин, тих чи інших ста­тусів у суспільстві, забезпечення стабільності та незмінності соціально-правових цінностей (наприклад, закріплення в Кон­

ституції України 1996 р.

Регулятивна динамічна функція права зводиться до забезпе­чення активної поведінки суб’єктів права шляхом покладання на них юридичних обов’язків (наприклад, обов’язки платити по­датки, відбувати військову повинність тощо). Вона спрямована на забезпечення перебігу досягнення намічених завдань, певно­го запрограмованого результату, розвиток, зміну й удосконален­ня наявних, а також виникнення нових суспільних відносин.

Охоронна функція права полягає в тому, що право є засобом охорони існуючих суспільних відносин, засадничих цінностей, визнаних у суспільстві (життя, здоров’я, свободи, честі, влас­ності, громадської безпеки, порядку тощо). Реалізація охоронної функції в праві відбувається за допомогою встановлення заборон на здійснення певних діянь; закріплення в законі заходів юри­дичної відповідальності за здійснення протиправних учинків; застосування заходів юридичної відповідальності до осіб, що здійснили протиправні вчинки.

Разом із тимрозмежування перерахованих провідних функцій права не варто абсолютизувати. Всі вони в реальному житті, з перебігом правового регулювання органічно взаємопов'язані, тісно взаємопроникають і взаємодіють. При цьому охоронна функція, навіть якщо вона під час регулювання тих чи інших сус­пільних відносин не виявляє себе наочно, все одно чинить на них превентивну дію, що полягає в можливостях охорони суспільних відносин шляхом використання державного примусу.

Функції права можна класифікувати також залежно від сфери суспільних відносин, на які спрямоване правове регулювання. Заданим критерієм виділяють економічну, політичну, соціально- культурну, екологічну функції права.

Відома схожість у назвах окремих функцій права з функціями держави не позбавляє відмінності цих явищ по суті: у першому випадку йдеться про напрями правового регулювання; у друго­му - про напрями діяльності держави.

У правничій літературі пропонують також виділяти: похідні від основних функцій галузей права, наприклад, функ­

ція закріплення прав і свобод людини і громадянина (консти­туційне право), функція визначення діянь, що визнаються зло­

чинами, і встановлення покарань за їх здійснення (кримінальне право);

похідні від основних і галузевих функцій правових інститутів, наприклад, функція набуття права власності (цивільне право), функція інституту усиновлення (удочеріння) дітей (сімейне пра­во), функція інституту адміністративного стягнення (адміністра­тивне право);

похідні від основних, галузевих функцій і функцій правових інститутів або окремих правових норм, наприклад, установча (конституційне право), заохочувально-орієнтаційна функція (трудове право), компенсаційна (цивільне, трудове, екологічне право), заборонна (особлива частина кримінального права).

Усі перераховані функції у своїй єдності та взаємодії виража­ють багатоскладовий процес правового регулювання і правового впливу.