Форма державно-територіального устрою

л Форма державно-територіального устрою - це елемент фор­® ми держави, що характеризує адміністративно-територіальну організацію державної влади.

Державно-територіальний устрій у багатьох випадках визнача­ється сформованими традиціями та історичними особливостями ви­никнення й розвитку держави.

* Унітарна держава - це цілісна держава, територія якої поді­ляється на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають ознак власного суверенітету.

Основні риси унітарної держави:

• відсутні на території держави відокремлені територіальні утворен­ня із суверенними правами;

• єдині вищі органи державної влади (парламент, президент, уряд), яким підпорядковуються місцеві органи;

• єдині для всієї держави конституція і законодавство;

• єдині правоохоронна, судова, фінансова, податкова системи та збройні сили;

• єдине громадянство;

• у міжнародних відносинах виступає як єдиний суверенний суб'єкт.

Більшість унітарних держав складається з невід'ємних адмініст­ративно-територіальних одиниць (районів, областей, воєводств то­що), які не мають суверенності. Проте до деяких унітарних держав (Іспанія, Італія, Україна, Франція та ін.) входять територіальні утво­рення з особливим статусом автономії^[6] Вони мають значні повно­важення щодо вирішення економічних, адміністративних, соціально- культурних питань місцевого значення. При цьому автономії не є су­веренними суб’єктами, діють винятково в межах встановлених для них конституцією та іншими законами держави, не можуть самостій­но визначати власну організаційну основу і принципи взаємовідносин з центральною владою в державі. За наявністю автономій унітарні держави поділяють на прості та складні.

Унітарні держави можуть бути також національними (Гаїті, Польща, Японія) і багатонаціональними (Афганістан, Нідерланди, Пакистан).

За обсягом підпорядкованості місцевих органів центральним ор­ганам державної влади серед унітарних держав розрізняють:

- централізовані - в яких регіональні органи державної влади безпосередньо підпорядковані центру, їхні керівники призначаються центральною владою і їм підпорядковуються органи місцевого само­врядування (Казахстан, Нідерланди, Узбекистан, Фінляндія);

- децентралізовані - держави, регіональні органи влади яких мають значну самостійність у вирішенні місцевих питань (Велика Британія, Іспанія, Італія, Японія).

Федерація (від лат. fedus - союз) - це складна союзна держава, суб’єкти якої (землі, провінції, штати, республіки, кантони) наділені частковим суверенітетом та мають деяку юридично визначену полі­тичну самостійність.

Основні риси федерації:

• суб’єкти федерації є територіально цілісними, вони наділені полі­тичною самостійністю згідно з їхнім статусом, який не може бути змінений без їхньої згоди;

• дворівнева система органів державної влади - федеральні органи та органи суб’єктів федерації;

• дворівневе законодавство - федеральне законодавство і законодав­ство суб’єктів федерації, яке не може суперечити федеральному;

• двопалатний парламент, одна з палат якого представляє інтереси суб’єктів федерації;

• спільні збройні сили та можливість дворівневої системи судових та правоохоронних органів;

• наявність у суб'єктів федерації власних атрибутів (столиця, прапор, гімн, герб тощо);

• суб'єкти федерації не є суб'єктами міжнародного права (крім дого­вірних міжнародних відносин у разі делегування їм федеральних повноважень).

Основа федерального устрою ґрунтується на принципі федераліз­му, головна ідея якого полягає в розмежуванні сфер компетенції фе­деральної (центральної) влади та влади суб'єктів федерації шляхом надання останнім встановленого обсягу політичної самостійності і своєрідного поєднання принципу централізації й чітко визначеної га­рантованої частини суверенітету суб'єктів федерації.

Види федерацій:

1.

• територіальні - основою територіального поділу є ландшафт міс­цевості, щільність населення тощо (Аргентина, Мексика);

• національні - основою поділу території виступає національний склад населення (Бельгія, Нігерія);

• змішані (національно-територіальні) - мають ознаки двох попе­редніх видів (Ефіопія, Канада).

2. За джерелом утворення:

• договірні - виникають на основі угоди між суб'єктами про ство­рення федеративної держави (Танзанія);

• конституційні - закріплені в конституціях, прийнятих або за­тверджених суб'єктами федерації (Індія);

• конституційно-договірні - виникають на основі договору, який підтверджується прийняттям конституції про рівний обсяг пов­новажень суб'єктів федерації (Об'єднанні Арабські Емірати).

3. За обсягом прав у статусі суб'єктів федерації:

• централізовані - основна частина державної влади належить фе­деральному центру, який встановлює та контролює повноважен­ня суб'єктів федерації щодо самостійного вирішення регіональ­них та місцевих питань (Бразилія, Пакистан);

• децентралізовані - повноваження федерального центру обмеже­ні, а суб'єкти федерації наділені значним обсягом встановлених повноважень у врегулюванні власних внутрішніх питань (Авст­ралія, Німеччина).

4. За порядком утворення:

• союзні - засновані на союзі суб'єктів федерації, які до об'єднання у федерацію були суверенними (ОАЕ, США);

• автономні - ґрунтуються на автономії суб'єктів федерації (Бель­гія, Індія).

5. За внутрішньою структурою:

• симетричні (прості) - усі суб'єкти федерації мають однаковий правовий статус, є однотипними та рівноправними незалежно від їхнього розміру, чисельності населення тощо (Швейцарія);

• асиметричні (складні) - федерацію складають різнотипні суб'єкти, поряд з якими існують інші утворення загальнофедера- льного підпорядкування: округи, території, володіння, «асоційо­вані» держави (США).

При розгляді державно-територіального устрою поряд із унітар­ною і федеративною його формами слід звернути увагу на конфеде­рацію та імперію.

• Конфедерація - це союз суверенних держав, створений для до­сягнення певних спільних цілей.

Суб'єкти конфедерації зберігають свої суверенні права як у внут­рішніх, так і в зовнішніх справах, формують на договірних засадах лише окремі загальні органи, які виконують координуючі функції у напрямах спільної діяльності.

В історичному ракурсі конфедерація є нестійким союзом, який або розпадається після досягнення спільних цілей, або перетворюєть­ся на федерацію. У минулому конфедераціями були США, Нідерлан­ди, Швейцарія, Сенегал та Гамбія (Сенегамбія), інші. Проявами су­часного конфедералізму можна вважати ЄС, НАТО, СНД та інші міждержавні утворення.

Імперії сьогодні не існують у своєму первинному вигляді, проте вони мали місце в історії як форми державного устрою великих ко­лоніальних держав, які складалися з метрополії (головної держави) та підпорядкованих центральній владі держав і народів (колоній), що насильницьким шляхом включені до єдиної системи політичних, еко­номічних, соціальних та культурних зв'язків.

Історичними прикладами імперій є Римська, Англійська, Осман­ська, Німецька, Російська імперії. У XX ст. відносини між метрополі­єю та колоніями модернізуються, прикладом чого є перетворення Ан­глійської колоніальної імперії на Співдружність націй, очолювану Великою Британією, до складу якої входить понад 40 держав - колиш­ніх британських колоній.

3.4