<<
>>

4.3.1. Поняття «форма державно-територіального устрою», його історичні типи

Держава е певним чином організованою не тільки структурно-інституціонально, але й територіально. Суть такої організації полягає у тому, що люди поєднуються за місцем проживання, а не за ознакою роду.

На цю територію й на населення, котре проживає в межах цієї території, поширюється державна влада. Управління територією здійснюється завдяки поділові її на відповідні територіальні одиниці й створенню в них публічних органів управління. Узагальнюючим для такої організації у вітчизняній літературі тривалий час використовують термін «форма державного устрою». Однак через багатозначність слова «устрій» цей термін зазнає критики, оскільки «державний устрій» іноді розуміється в дуже широкому значенні – як державний лад або ж як форма держави у цілому.

У деяких нових виданнях, переважно конституційно-правового змісту [141], поняття «державний устрій» замінено на такі поняття, як «форма територіально-політичного, політико-територіального чи державно-територіального устрою» держави, які вважаються синонімами. Найбільш вдалим, що відображає зміст зазначеного явища, вважаємо понятійне словосполучення «форма державно-територіального устрою»[142].

Форма державно-територіального устрою – це спосіб існування та вираження тієї сторони змісту держави, котра зовнішньо відображається в історично обумовленій системі державної влади, зміст якої визначається правовим статусом та принципами організації і взаємодії центральних органів держави та владними органами її складових територіальних частин.

З огляду на те, що форма державно-територіального устрою як елемент форми держави пов’язана із самою державою тими же закономірними зв’язками як форма політичного режиму та форма державного правління, то можна зробити висновок, що держава відповідного історичного типу також повинна мати і «форму державно-територіального устрою» відповідного історичного типу. Питання про типологізацію форми державно-територіального устрою в юридичній літературі не розроблено. Серед класифікаційних схем, що традиційно пропонуються, домінує та, згідно з якою усі форми державно-територіального устрою поділяються на прості та складні; прості представлені унітарними державами, а складні – федеративними та конфедеративними, до котрих іноді додають імперії. Оскільки ці форми державно-територіального устрою зустрічаються як в становому-кастовому, так і в громадянському суспільстві, складається враження про відсутність в них історично зумовленого змісту. Дійсно, визначити історичні типи форм державно-територіального устрою складніше, ніж форми державного правління або форми політичного режиму. Проте це можливо, якщо спиратись на визначене раніше методологічне положення про наявність таких історичних типів держави як нереспубліканський, республіканський та перехідний і адекватних їм історичних типів форм держави: монократичної, полікратичної, сегментарної.

Виходячи з того, що зміст кожного з елементів форми держави визначається насамперед ступенем використання принципу поділу влади при побудові відповідної системи влади, для форми державно-територіального устрою двома «чистими» її історичними типами можна назвати:

1) «централізована» форма державно-територіального устрою, де центральна влада пронизує усю виконавську вертикаль, інтереси центру домінують над місцевими, а останні не мають будь-якої політичної самостійності;

2) «децентралізована» форма державно-територіального устрою, де територіальна структура держави будується з урахуванням балансу інтересів центру та місцевих територіальних спільнот різних рівнів.

Іншими словами, «станово-кастовий» (нереспубліканський) історичний тип держави та монократичний історичний тип її форми об’єктивно зумовлюють «централізовану» форму державно-територіального устрою, а громадянський (республіканський) історичний тип держави з полікратичним історичним типом її форми – «децентралізовану» форму державно-територіального устрою.

Між зазначеними вище «чистими» історичними типами форми державно-територіального устрою існують «перехідні» її форми, зміст котрих зумовлений властивостями перехідних держав та їх сегментарних форм.

<< | >>
Источник: Бостан С.К. та ін.. Теорія держави і права (Актуальні проблеми). Навчальний посібник. Київ-2013. 2013

Еще по теме 4.3.1. Поняття «форма державно-територіального устрою», його історичні типи:

  1. Глава XI Територіальний устрій України
  2. 1. Поняття територіального устрою України
  3. 4. Поняття, система та принципи адміністративно-територіального устрою України
  4. 4.2.1. Форма державного правління: поняття та історичні типи
  5. 4.3. Форма державно-територіального устрою
  6. 4.3.1. Поняття «форма державно-територіального устрою», його історичні типи
  7. 4.3.2. Централізовані форми державно-територіального устрою
  8. 4.3.3. Перехідні форми державно-територіального устрою
  9. 4.3.4. Децентралізовані форми політико-територіального устрою
  10. 8.1. Поняття форми держави
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -