§ 5. Юридичний склад злочину і кваліфікація злочинів
Поняття кваліфікації злочинів. Одним із найбільш важливих питань, що постає в межах механізму кримінальноправового регулювання, є питання про те, який саме конкретний злочин (злочини) вчинила особа. Це питання вирішується у процесі кваліфікації злочинів. При цьому, як уже зазначалось, юридичний склад злочину виступає як правова основа кваліфікації злочинів. У загальній формі кваліфікація злочинів може бути визначена як оцінка певної поведінки людини як конкретного злочину (злочинів). Більш докладна юридична характеристика кваліфікації злочинів зводиться до наступних положень: 1. Кваліфікація злочинів — різновид юридичної кваліфікації. Із позицій загальної теорії права, основний зміст юридичної кваліфікації — це вибір тієї правової норми, яка передбачає відповідний конкретний випадок. 2. Кваліфікація злочинів є юридичною кваліфікацією у процесі застосування кримінальноправових норм. Вона здійснюється відповідним державним (правозастосовчим) органом, що певним чином реагує на встановлені факти порушення зазначених норм. 3. Основний зміст кваліфікації злочинів полягає у встановленні відповідності певної поведінки особи у поєднанні з іншими фактичними обставинами (юридичними фактами) юридичному складу злочину певного виду чи окремого різновиду такого злочину. Тим самим робиться висновок, що дана поведінка є конкретним злочином. 4. Висновок про відповідність певної поведінки особи у поєднанні з іншими фактичними обставинами юридичному складу злочину як результат кваліфікації має свої "зов 117 нішні" форми закріплення у відповідних процесуальних документах правозастосовчих органів. Зважаючи на зазначені положення, можна лати більш розгорнуте визначення кваліфікації злочинів. Кваліфікація злочинів — це різновид юридичної кваліфікації у процесі застосування кримінальноправових норм, що полягає у встановленні відповідності певної поведінки особи у поєднанні з іншими фактичними обставинами юридичному складу злочину з обов'язковим закріпленням цієї відповідності у процесуальному документі правозастосовчого органу. Загальний механізм кваліфікації злочинів. Кваліфікація злочинів як пізнавальнооціночна діяльність, що здійснюється у певному "юридичному режимі", містить, принаймні, три аспекти: а) логічний; б) психологічний; в) правовий. Теорія кримінального права досліджує переважно правовий аспект'. У межах такого дослідження однією з важливих проблем є розкриття загального механізму ^кваліфікації злочинів. Певне уявлення про основні складові частини і "роботу" цього механізму дає схема 3. На схемі діяльність правозастосовчого органу по встановленню фактичних обставин виведена за межі загального механізму кваліфікації злочинів. Вона здійснюється з дотриманням вимог КПК та з використанням досягнень криміналістики і власного кримінальноправового змісту не має. Але її результатом є введення в "орбіту" кваліфікації злочинів фактичних обставин (юридичних фактів), які правозастосовчий орган вважає доведеними і які, на його думку, мають значення для кваліфікації. У правому верхньому куті схеми відтворено процес з'ясування специфічної конструкції та конкретного змісту юридичного складу злочину (докладно він був описаний у § 3 цієї глави). Співставлення фактичних обставин з юридичним складом злочину (процес кваліфікації) відбувається в межах правосвідомості правозастосовчого органу. У процесі такого співставлення дотримуються певних загальних правил кваліфікації, використовують певні прийоми, враховують особливості окремих кримінальноправових ситуацій ' Деякі логічні та психологічні особливості кваліфікації злочинів як пізнавальнооціночної діяльності дослідив В.М. Кудрявцев. Див.: Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации преступлений. — М., 1972. 118 (конкуренцію кримінальноправових норм, множинність злочинів тощо)'. Щодо закріплення результатів кваліфікації злочинів у процесуальних документах правозастосовчих органів, то вони потребують докладнішого розгляду. Основні форми закріплення кваліфікації злочинів у процесуальних документах. На схемі 3 таких форм три: а) виклад фактичного складу злочину; б) формула кваліфікації; в) юридичне формулювання звинувачення. До них додається ще один елемент процесуальних документів, що має відношення до кваліфікації злочинів — Її обгрунтування. Виклад фактичного складу злочину — обов'язковий атрибут будьякого процесуального документа. Особливе значення він має в таких процесуальних документах, як постанова про притягнення як обвинуваченого, обвинувальний висновок, вирок. Такий виклад обов'язково має містити конкретне описання поведінки особи та інших юридичних фактів, які в системному поєднанні утворюють фактичний склад злочину. При цьому конкретне описання не повинно зводитися до натуралістичного відтворення окремих деталей, особливо, в справах про статеві злочини2. Водночас воно не повинно містити абстрактних юридичних формулювань, безпосередньо вжитих у кримінальному законі, бо в такому разі це буде не виклад фактичного складу злочину, а юридичне формулювання звинувачення. Формула кваліфікації — друга обов'язкова форма закріплення кваліфікації злочинів у процесуальному документі. По суті, вона є відповіддю на запитання, поставлене перед судом у п. 2 ст. 324 КПК: чи має (це) діяння склад злочину, і якою саме статтею кримінального закону він передбачений? Щоб формула кваліфікації була "правильною відповіддю" на це запитання — з урахуванням зроблених раніше теоретичних висновків — вона має включати: 1. Обов'язкове посилання на статтю (частину, пункт статті) Особливої частини кримінального закону, що містить основну ("специфічну") частину того юридичного складу злочину, який відповідає встановленим фактичним ' Поглиблене вивчення зазначених правил, прийомів та особливостей здійснюється в межах спецкурсу "Теоретичні основи кваліфікації злочинів". 2 Див.: абз. 2 п. З постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 p. № 4 "Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини" // Бюлетень... — С. 98. 120 обставинам. Наприклад: визнати Н. винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. З ст. 140 КК; дії К. необхідно кваліфікувати за пунктами "а", "г" ст. 93 КК. 2. Обов'язкове посилання на конкретні частини відповідних статей Загальної частини КК та на статтю (частину, пункт статті) Особливої частини кримінального закону — якщо в межах кваліфікації злочинів встановлена відповідність фактичних обставин "особливим" юридичним складам злочинів, тобто юридичним складам попередньої злочинної діяльності та окремих видів співучасті у злочині. Наприклад: визнати Т. винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 17 та ч. З ст. 140 КК; дії Л. необхідно кваліфікувати за ч. 5 ст. 19, ч. 2 ст. 17 та ч. 4 ст. 81 КК. 3. Обов'язкове окреме посилання на статті (частини, пункти статей) Особливої частини КК — якщо в межах кваліфікації злочинів встановлена відповідність фактичних обставин кільком різним юридичним складам злочинів і при цьому, принаймні, два з них мають інкримінуватись особі (це має місце при такій формі множинності злочинів, як їх сукупність). Наприклад: визнати С. винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. З ст. 142 та п. "а" ст. 93 КК; дії В. необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 117 та ч. З ст. 117 КК. 4. Поєднання другого і третього випадків. Наприклад: визнати Р. винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. З ст. 142 та ч. 2 ст. 17, п. "а" ст. 93 КК; дії А. необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 5 ст. 19 та ч. З ст. 140 і ч. З ст. 140 КК. Таким чином, формула кваліфікації завжди передбачає посилання на статтю (частину, пункт статті) Особливої частини кримінального закону. В окремих випадках це посилання доповнюється посиланням на статті Загальної частини КК — таке поєднання статей Загальної і Особливої частин кримінального закону у формулі кваліфікації відображає факт вчинення особою готування до злочину, замаху на злочин та (або) факт вчинення злочину в якості підмовника, організатора чи пособника. Нарешті, у випадку сукупності злочинів формула кваліфікації передбачає окреме посилання на статті (частини, пункти статей) Особливої частини кримінального закону — таке посилання відображає факт вчинення особою кількох злочинів, що мають різні юридичні склади. Юридичне формулювання звинувачення є, по суті, юридичною "розшифровкою" формули кваліфікації. Якщо 121 формула кваліфікації містить лише посилання на статтю (частину, пункт статті) Особливої частини кримінального закону, така "розшифровка" зводиться до відтворення тих положень, які відображають "специфічну" частину відповідного юридичного складу злочину. У випадках наявності у формулі кваліфікації статей Загальної частини КК — певні положення цих статей узгоджуються з відповідними положеннями статей Особливої частини кримінального закону таким чином, щоб відобразити в юридичному формулюванні звинувачення специфіку "особливого" юридичного складу злочину в цілому. Нарешті, якщо у формулі кваліфікації зафіксовано сукупність злочинів, кожний з юридичних складів цих злочинів "розшифровується" окремо. При цьому до юридичного формулювання звинувачення мають включатися не всі із зазначених положень кримінального закону, а лише ті, які безпосередньо кореспондують із встановленими юридичними фактами. Для прикладу зробимо юридичну "розшифровку" тих формул кваліфікації злочинів, які по кожному із згаданих вище випадків наведені першими: 1) ч. З ст. 140 КК — крадіжка, вчинена з проникненням у житло; 2) ч. 2 ст. 17 та ч. 3 ст. 140 КК — замах на крадіжку, вчинену з проникненням у житло; 3) ч. 3 ст. 142 та п. "а" ст. 93 КК — розбій, поєднаний з спричиненням тяжких тілесних ушкоджень та умисне вбивство, вчинене з корисливих мотивів; 4) ч. З ст. 142 та ч. 2 ст. 17, п. "а" ст. 93 КК — розбій, поєднаний з спричиненням тяжких тілесних ушкоджень, вчинений з проникненням у житло за попереднім зговором групою осіб та замах на умисне вбивство, вчинене з корисливих мотивів. Останній приклад свідчить, що може бути певна розбіжність між формулою кваліфікації злочину та юридичним формулюванням звинувачення. Воно має включати не лише ті обтяжуючі обставини, які зумовлюють кваліфікацію злочину (в наведеному прикладі вони передбачені ч. З ст. 142 КК), а й усі інші обтяжуючі обставини, передбачені в даній статті (в наведеному прикладі це розбій, вчинений за попереднім зговором групою осіб). Отже, юридичне формулювання звинувачення — це відтворення тієї частини юридичного складу злочину, яка в цілому розкриває його специфіку. По суті, ця форма закріплює у процесуальному документі висновок відповідного правозастосовчого органу про те, який саме конкретний злочин (злочини) вчинила особа.
Еще по теме § 5. Юридичний склад злочину і кваліфікація злочинів: