Класифікація юридичних символів

Традиційною є класифікація юридичних символів залежно від форми зовнішнього вираження. У цій класифікації науковці виділяють різну кіль­кість видів. Тому наявні класифікації багато в чому мають описовий характер.

М. Вопленко виділив чотири основні групи: письмові, усні, образот­ворчі та символи-дії. В. Бабаєв, В. Баранов і В. Толстик називають пред­метні, символи-дії, слова і словесні формули, що мають умовне значення,

музичні. Найбільш розгорнуту класифікацію запропонував А. Нікітін, вона

охоплює шість видів юридичних символів:

1) предметні символи (прапор, формений одяг, державні нагороди, печатка);

2) символи-дії (ритуал віддання військової честі, церемонія підняття

прапора, церемонія вручення державних нагород, інавгурація);

3) образотворчі символи (герб, товарний знак, дорожні знаки);

4) звукові символи (гімн, звукові сигнали на водному і залізничному транспорті);

5) світлові символи (сигнали світлофора);

6) мовні чи словесні символи:

а) письмові (юридичний документ, підпис, текст присяги, назви дер­жав, державних органів, імена фізичних та юридичних осіб, їх абревіатурне

написання);

б) усні (оголошення судового рішення, військові команди, приведення

до присяги, усне вираження згоди подружжя вступити в шлюб)¹¹⁶.

На жаль, і ця класифікація, попри свій докладний характер, недоско­нала. Деякі символи можуть одночасно бути віднесені до декількох груп.

Так, друк може розглядатися і як предметний, і як образотворчий символ. Дорожній знак, навпаки, являє собою не тільки якесь зображення, а й пред­мет з чітко визначеними (просторовими, формальними, зовнішніми)

характеристиками. Юридичний документ загалом може бути віднесений

до письмових і до предметних символів, а обряд присяги поєднує риси

усних символів і символів-дій.

Найважче провести межу між предметними, образотворчими та пись­мовими символами, а також між усними та конклюдентними (симво-

лами-діями).

у класифікацію поділ символів на статичні і динамічні. Аналогічний поділ здійснив А. Нікітін, проте, по-перше, автор дає його у вигляді окремої класифікації (за ступенем стійкості форми), а по-друге, використовує ¹¹⁶ Шутак И. Д. Теория и практика оговорок в праве: система понятий. Терминологический словарь / И. Д. Шутак. - СПб.: С. - Петерб. ун-т МВД России; Алетейя, 1999. - С. 24-25.

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

терміни «постійні» і «тимчасові», які не зовсім точно відображають зміст розглянутих понять.

153

I. За зовнішньою формою М. Давидова систему видів юридичних символів вибудовує так:

Статичні символи - це символи, зовнішня форма яких незмінна

впродовж певного періоду, незалежно від того, чи використовується сим­вол у цей момент. Використання таких символів часто передбачає певний ритуал, послідовність дій, проте самі вони при цьому не змінюються. Серед цих символів потрібно насамперед виділити:

а) предметні символи. Їх особливість полягає в тому, що вони завжди існують у вигляді певних матеріальних об'єктів. Зображення, яке може бути нанесено на ці об'єкти, само по собі, без відповідної форми зовнішньої об'єктивації, не матиме юридичного значення. До таких символів можна віднести грошові банкноти, прапори, штандарти, формений одяг, державні нагороди, дорожні знаки, товарні, акцизні, поштові марки, друк (пристрій для нанесення відповідного зображення на документи);

б) образотворчі символи. Для цих символів першоважливе значення має зображення, що зберігає юридичну силу, незалежно від матеріаль­ного носія, на якому розміщено. Такими є герб, товарний знак, печатка (зображення печатки на документі), штамп, знак охорони авторського права. Багато із цих символів містять слова або словесні формули, несуть ту чи іншу інформацію в мовному вираженні. Такі слова найчастіше в особливий спосіб графічно оформлені і мають значення саме в цьому графічному оформленні (друк, штамп);

в) письмові словесні символи.

2. Динамічні символи - це символи, які отримують свою зовнішню об'єктивацію суто в процесі використання. Вони, як правило, мають ри­туально-процедурний характер, тому що сама послідовність певних дій (проголошення словесних формул, подача певних сигналів) розглядається з погляду свого символічного значення. До цієї групи відносяться:

Лекція 9. ЮРИДИЧНІ СИМВОЛИ

154

а) символи-дії. Цей різновид символів охоплює, насамперед, різнома­нітні церемонії та ритуали (вручення нагород, підняття прапора, реєстрація шлюбу тощо). Окрім складних комплексних церемоній, до символів-дій можна віднести і більш прості за складом і порядком здійснення: жести регулювальника, ритуал віддання військової честі, вставання під час ви­конання державного гімну. У більшості випадків символічні дії супрово­джують використання матеріальних чи інших символів (прапор, нагорода, свідоцтво про шлюб, жезл регулювальника, форменний одяг тощо), однак, разом з відповідними матеріальними об'єктами, символічне значення має і сама послідовність дій щодо їх використання;

б) звукові символи. Їх особливість полягає у відтворенні за допомогою музичних інструментів (мелодія гімну) або спеціальних пристроїв (мілі­цейський свисток, пожежна сирена) певних звуків, що мають символічне значення;

в) світлові символи.

г) усні мовні символи характеризуються наявністю словесної форми, проте, на відміну від письмових символів, набувають юридичного значення в процесі та в результаті публічного відтворення. Їх ритуально- процедурний характер не допускає варіативності форми (оголошення судового рішення, військові команди, приведення до присяги) та припускає озвучування строго певних слів і текстів. Мовна форма, природно, дає деяку свободу у виборі формулювань. Так, усне вираження згоди подружжя вступити в шлюб може бути виражене словами «так», «згідний», або навіть, як у ві­домій комедії, «а навіщо я, по-вашому, сюди прийшов?»¹¹⁷.

II. За функціональною роллю юридичні символи поділяють на дві великі групи:

1. регулятивні;

2. декларативні.

Перші виражають у символічній формі певні владні веління, виступа­ють в ролі юридичних фактів, що спричиняють конкретні правові наслід­ки. Таку роль відіграють, наприклад, дорожні знаки, сигнали світлофора, військові команди.

Подібна форма вираження правових велінь використовується в си­туаціях, коли відповідну вимогу потрібно донести до суб'єкта:

1. швидко,

2. через велику відстань,

¹¹⁷ Давыдова М. Л. Юридическая техника: проблемы теории и методологии: [моногр.] /

М. Л. Давыдова. - Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2009. - С. 302-306.

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

3. через мовний бар'єр,

155

4. коли символічна форма потрібна для додаткового підтверджен­ня або закріплення вираженого у традиційний спосіб веління.

Прикладом останнього є усна згода подружжя вступити в шлюб, приведення до присяги військовослужбовців тощо.

Значення другого виду юридичних символів пов'язано не стільки

з конкретними правовими наслідками, що виникають у зв'язку з їх вико­ристанням, скільки з тими цінностями, які вони виражають. За змістом

і функціональним призначенням ці символи можна розглядати як особли­вий різновид нормативно-правових декларацій, виражених у специфічній

невербальній формі.

Можна припустити, що один і той самий символ у певних ситуаціях

може розглядатися як регулятивний або як декларативний. Наприклад, державна нагорода сама собою символізує визнання з боку держави заслуг

нагородженого, тобто є декларативним символом. Водночас отримання

державної нагороди передбачає і конкретні правові наслідки (пільги),

тобто має регулятивне значення.

Ймовірно, умовну межу між декларативними та регулятивними юри­дичними символами можна провести за структурою їх приписів.

На закінчення розгляньмо питання про взаємозв'язок правової сим­воліки з проблемами юридичної техніки. Об'єктом техніко-юридичного вдосконалення, ймовірно, тією чи іншою мірою мають виступати всі зга­дувані вище групи символів. Наприклад, неправові символи стикаються з юридичною технікою в таких аспектах:

1) техніка закріплення законодавчої заборони на використання певної символіки (наприклад, поміщати в текст нормативно-правового акта зображення чи опис заборонних символів або обмежитися загальним їх зазначенням);

2) техніка застосування таких норм права, зокрема кваліфікації відповідних діянь (наприклад, в умовах відсутності в законі точного опису символу).

Юридичні символи в широкому сенсі викликають інтерес з погля­ду правотворчої техніки, бо саме вони є тим матеріалом, який згодом підлягає нормативному закріпленню. Крім того, символи, що існують

в суспільній свідомості, широко використовуються в процесі тлума­чення, реалізації права, під час здійснення різних видів юридичної

діяльності. Ефективність такої діяльності безпосередньо залежить від

того, наскільки зрозумілі, позитивно сприйняті людьми її цілі та засоби.

Домогтися цього, ігноруючи невербальні засоби спілкування, зокрема

Лекція 9. ЮРИДИЧНІ СИМВОЛИ

156 різноманітні символи, досить складно. Ділова форма одягу, дотримання

правил ділового етикету символізують надійність партнерів, серйозність їхніх намірів.

Текст кодексу, що лежить на столі, підкреслює вірогідність та авто­ритетність слів юриста. Уміння використовувати подібні, здавалося б, другорядні, незначні механізми впливу підвищує ефективність роботи юриста, а отже, є додатковим свідченням його професіоналізму.

Основна увага в теорії юридичної техніки, безумовно, приділяється нормативно-правовим символам: особливостям їх законодавчого оформлен­ня, процедури використання, порядку і способів правової охорони. Вимоги, що стосуються цих питань, утворюють, як нам видається, певну систему, що охоплює декілька взаємозалежних складників. Соціальна компонента складається з двох аспектів. З одного боку, юридичний символ має бути загальноприйнятим, відомим усім представникам тієї соціальної групи, на яку він орієнтований. З іншого - юридичний символ завжди має бути індивідуальний, тобто широко відомий. Саме ці обставини забезпечують пізнаваність символу, що є головною умовою виконання ним своїх функцій.

Логічна компонента не менш значуща. Для символу завжди мають бути характерні ясність, точність, зв'язність і послідовність тих елементів, з яких він складається. З погляду походження та соціальної природи, зміст багатьох символів ірраціональний, тому говорити про логічні підстави будь-якого символу не доречно. Юридичний символ, на відміну від інших, як правило, є результатом свідомого конструювання. При цьому в ролі матеріалу виступають один або декілька загальносоціальних символів або їхніх елементів. Поєднання і послідовність цих компонентів юридичного символу завжди мають бути логічно обґрунтованими.

Художня (або естетична) компонента охоплює собою набір таких вимог, як простота, природність, лаконічність, пов'язаність елементів правового символу. Критерії естетичної оцінки будь-якого явища завжди досить суб'єктивні. Стосовно юридичних символів, відмовитися від по­дібної оцінки неможливо. Певною мірою самі правові символи є такою собі «прикрасою» чинного права, яка робить його яскравішим. Від того, наскільки реалізований художній потенціал юридичного символу, залежить і його інструментальна цінність.

Культурологічна компонента передбачає відповідність символу на­ціональним, історичним, культурним ментальним моделям тієї або іншої соціальної групи. При цьому потрібно враховувати, що одні й ті самі символи часто використовуються різними групами та сприймаються ними як «свої», крім того, схожі знаки для різних культур можуть бути носіями абсолютно несхожого змісту. У результаті використання симво-

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

лу, нейтрального, з погляду однієї соціальної групи, можуть неадекватно сприйняти представники іншої соціальної групи або розглядати як образу.

157

Враховуючи те, що символ ніколи не належить якомусь одному син­хронному зрізу культури - він завжди пронизує цей зріз по вертикалі, при- ходячи з минулого і йдучи в майбутнє. Пам'ять символу завжди древніша, ніж пам'ять його несимволічного текстового оточення. Потрібне досконале знання тих культурних пластів, які прямо або побічно стосуються кон­кретного символу. Тільки обережне, продумане використання символів у праві дозволяє не провокувати конфліктів, а забезпечити ефективність реалізації позитивних функцій правового символу.

Неважко помітити, що естетична компонента виступає смисловим продовженням логічного процесу створення юридичного символу - те, що найбільше залежить від правотворчого суб'єкта та визначає його «авторську» майстерність. Своєю чергою, соціальна й пов'язана з нею культурологічна компоненти підкреслюють факт належності символу суспільній свідомості, його «природне» походження. Суб'єкт правотвор- чості не створює юридичного символу «з нічого», а конструює його з дуже своєрідної і тонкої «матерії» соціальних символів і образів, що вкорінені у свідомості людей.

У всіх випадках використання символів як засобів юридичної техніки вимагає від юриста не тільки правових знань. Будучи невіддільною частиною загальної культури, символи, як правило, тісно пов'язані з національним, релігійним, моральним та іншими зрізами суспільної правосвідомості.

Розуміння загальнокультурного сенсу вкладається в певний умовний знак у певному історичному та соціальному контексті, виступає необхідною умовою правильного (з погляду досягнення поставлених цілей) викори­стання його в правотворчій і правореалізаційній діяльності.