Класифікація юридичних аксіом

Значний науковий інтерес становить проблема класифікації юридич­

них аксіом, яку здійснюють на основі різних підстав. Розгляньмо класифі­кацію юридичних аксіом за М. Давидовою¹⁰⁶.

I. За масштабом функціонування юридичні аксіоми поділяють на:

- загальноправові;

- міжгалузеві;

- галузеві.

Класифікація юридичних аксіом у цьому випадку тісно пов'язана

з класифікацією принципів права. Враховуючи, що далеко не всі аксіоми

можна розглядати як правові принципи, досліджувані правові явища

за масштабом їх функціонування доцільно поділяти так:

а) аксіоми, які є принципами права:

- загальноправові аксіоми-принципи («те, що не заборонено - доз­волено», «свобода однієї людини обмежується свободою інших осіб», «де

¹⁰⁶ Давыдова М. Л. Юридическая техника: проблемы теории и методологии: [моногр.] / М. Л. Давыдова. - Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2009. - С. 232-236.

ЛЕКЦІЯ 8. ЮРИДИЧНІ АКСІОМИ ТА ПРЕЮДИЦІЇ

138 є право, там є і його захист»);

- міжгалузеві аксіоми-принципи («суд та суддів треба поважати»);

- галузеві аксіоми- принципи («немає судді без позивача», «немає злочину без вказівки на те в законі», «відсутність вказівок в законі не може

бути підставою для відмови у правосудді»);

б) аксіоми, що не є принципами права:

- поодинокі, «одиничні» аксіоми («загальновідомі факти доказуванню не підлягають»). Ці аксіоми також можуть закріплюватися нормами декіль­кох галузей, але, в силу свого елементарного характеру, статусу принципів

права в жодній із цих галузей не набувають.

II. За галузевою приналежністю аксіоми поділяють на:

- матеріально-правові («не можна бути винним без вини», «всі рівні перед законом і судом»);

- процесуально-правові («кожен позов обмежений межами певного часу», «рішення суду не має торкатися тих, хто не брав участі у справі»).

Приклади процесуальних аксіом в юридичній літературі трапляють­ся набагато частіше.

скільки з особливостями самого процесуального права. Саме у сфері процесуального права приватні інтереси індивіда підлягають розгляду та захисту з боку публічної влади. Тому тут особливо важливі елементарні

моральні нормативи, що забезпечують винесення об'єктивного, справед­ливого рішення, узгодження інтересів всіх сторін.

Крім того, процесуальна форма, на відміну від матеріально-правових

галузей, значно менше піддається впливу історичних, соціальних, політичних змін. Тому кількість процесуальних норм, перевірених багатовіковою юридич­ною практикою, перевищує кількість аналогічних «вічних» матеріальних норм.

III. За сферою існування (і за змістом) правові аксіоми поділяють на:

- нормативні, тобто такі, що являють собою правові веління, закрі­плені в текстах нормативно-правових актів;

- наукові.

Як приклад наукових аксіом в радянській юридичній літературі про­понувалися різні судження. Так, Г. Манов сформулював аксіому: «У процесі правотворчості право реалізується в нормативних актах, правовідносинах

і правосвідомості. Право реалізується тільки в зазначених трьох формах, четвертої не дано».

С. Алексєєв стверджував, що науковими аксіомами є такі вислови,

як «право - зведена в закон воля панівного класу...», «право - ніщо без

апарату, здатного примушувати до дотримання юридичних норм». Сьо­годні ж, мабуть, ніхто не заперечуватиме, що такі судження відображають

не основи самого права, а стан юридичної науки в певний період.

Шутак І. ЮРИДИЧНА ТЕХНІКА: курс лекцій для бакалаврів

Докладно досліджує аксіоми правової науки О. Масленніков, проте аналізовані з його боку властивості таких аксіом радше свідчать не про наявність у них юридичної специфіки, а про їх подібність з аксіомами ін­ших наук. В ролі юридичних аксіом варто розглядати не наукові постулати, а суто правові веління, перевірені багатовіковою юридичною практикою.

139

IV. За формою закріплення, юридичні аксіоми поділяють на:

- закріплені безпосередньо (у вигляді самостійного нормативно- пра­вового припису);

- виведені зі змісту норм права;

- не закріплені в законодавстві¹⁰⁷.

Окрім тексту нормативно-правового акта, аксіоми можуть існувати в різних формах, наприклад, в узагальненнях практики, у відомих прислів'ях. У розвиненій правовій системі, якою є правова система сучасної України, основоположних, загальновизнаних правових істин, які ще не закріплені на нормативному рівні, є дуже мало. Тому виділяти у цій класифікації ак­сіоми, які ще не закріплені в нормативно-правових актах та існують тільки в правосвідомості юристів, у юридичній практиці або наукових дослідженнях, можна лише із застереженням, що приклади таких аксіом тепер виявити надзвичайно складно. Що стосується перших двох видів, то перевагу в пра- вотворчій практиці, безумовно, потрібно віддавати безпосередньому закрі­пленню юридичної аксіоми в окремому нормативно-правовому приписі.

Із цього приводу доречно розглянути юридичні аксіоми в контексті проблем юридичної техніки. Говорити про аксіоми як про засоби або при­йоми юридичної техніки правомірно лише за вузького, юридичного підходу до них. Справді, моральні аксіоми можуть бути виражені в абсолютно різ­них за формою правових веліннях. Юридичні ж аксіоми є специфічними принципами, законодавче закріплення, інтерпретація та реалізація яких вимагають певних професійних навичок.

За формою юридичні аксіоми - це чіткі, змістовні, стислі судження, які не допускають декількох тлумачень. Майстерність законодавця полягає в тому, щоб виявити і виділити в структурі правової матерії найбільш стій­кі та непорушні істини, які мають високий моральний заряд, виражають цінність права. Органічно вплітаючись у тканину права, розвиваючись у змісті норм права, аксіоми не повинні зливатися з ними, губитися в масі інших нормативних приписів.

Далеко не всі аксіоми за масштабом своєї дії заслуговують закріплення у вигляді принципів тієї чи іншої галузі права, але кожна аксіома має бути так чи інакше виділена, відособлена в тексті нормативно-правового акта. ¹⁰⁷ Давыдова М. Л. Юридическая техника: проблемы теории и методологии: [моногр.] /

М. Л. Давыдова. - Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2009. - С. 234.

ЛЕКЦІЯ 8. ЮРИДИЧНІ АКСІОМИ ТА ПРЕЮДИЦІЇ

140

В інтерпретаційній та правореалізаційній техніці значення юридичних аксіом також велике. Надзвичайно важливим є вміння інтерпретатора,

правозастосовувача виявити такі правові положення, які не потребують тлумачення, не можуть бути поставлені під сумнів та покласти в основу своєї діяльності основоположні, незмінні істини.

2.