Регулятивні властивості і класифікація нормативно-юридичних актів

Нормативно-юридичні акти мають такі регулятивні влас­тивості:

1) ці акти є формально обов'язковим волевиявленням держави (її органів) чи інших - за її згодою - суб'єктів;

2) вони містять правила фізичної поведінки загального характеру;

3) вони приймаються тільки певними державними орга­нами (або у деяких, передбачених законом, випадках іншими суб'єктами);

4) вони мають точно визначені зовнішні ознаки (реквізити);

5) вони оприлюднюються (публікуються) у спеціальних - офіційних - виданнях;

6) вони поширюють свою чинність (формальну обов'яз­ковість) на певний час, певний простір та певне коло суб'єктів.

Правила, за якими визначаються межі чинності норматив­но-юридичних актів, встановлюються законодавством кожної держави та ратифікованими нею міжнародними договорами.

Нормативно-юридичні акти з огляду на їхню формальну обов'язковість є досить неоднозначними. Це пояснюється насамперед тим, що вони приймаються державними органами різних ланок і рівнів, а також деякими іншими суб'єктами, а тому мають і неоднакову так звану юридичну силу.

Юридична сила нормативного акта - це його специфіч­на властивість, яка відображає його співвідношення, суб­ординацію з іншими нормативно-юридичними актами. Ця

властивість визначається ступенем формальної обов'язковості вміщеної у ньому юридичної норми та залежить від місця органу, що його видав, у системі державного апарату.

Нормативно-юридичні акти за їхньою юридичною силою розподіляються, насамперед, на дві основні групи:

- закони;

- підзаконні акти.

Закон - це нормативно-юридичний акт, який безпосе­редньо виражає волю народу або вищого представницького органу державної влади, регулює найважливіші суспільні відносини і має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-юридичних актів.

Підзаконний нормативно-юридичний акт - це норма­тивний акт компетентного органу, що видається на під­ставі закону, відповідно до закону і для його виконання.

Зазначений поділ нормативно-юридичних актів має фунда­ментальне, принципове значення: він слугує специфічним юри­дичним інструментом, за посередництва якого у державі, в усьому суспільстві забезпечується домінування волі більшості народу. Цей поділ, отже, є засобом запровадження, втілення демократії.

4.