<<
>>

Поведінка оперативних працівників в повсякденній службовій діяльності

Важливим напрямком в оперативно-розшуковій психології є вивчення психологічних закономірностей спілкування, яке притаманне всій оперативній роботі. Під час її виконання збирається значна частина оперативно значимої інформації, здійснюється підбір осіб та їх залучення до таємного співробітництва, спонукання людини до явки з повинною, відокремлення злочинних груп і т.ін.

У ряді досліджень було виявлено, що у оперативних працівників під час виконання службових обов'язків спостерігаються кілька характерних та неусвідомлюваних (автоматичних) дій, які мають місце у контактах з громадянами, а саме:

- руки поза спиною;

- руки попереду, великі пальці закладені за ремінь;

- ліва лежить на рукоятці кийка, права розгойдує наручники;

- обидві руки у кишенях штанів;

- поплескування кийком по долонях другої руки;

- обертання наручників на пальцях рук;

- часте розстібування клапанів кобури, спецзасобів на поясному ремені.

Означені дії викликають у громадян досить широкий спектр емоцій, або

такі пози сприймаються поблажливо позитивно у процесі комунікативної взаємодії, або викликають виражено агресивні емоції і провокують відкриті конфлікти, зокрема, з працівниками міліції. Ці факти певною мірою пояснюють ту ступінь конфліктності у стосунках із населенням, котру самі оперативні працівники вважають надмірною і яку виділяють як окремий стрес-фактор службової діяльності. Підвищення рівня конфліктності обумовлює й та обставина, що практично вся оперативно-службова діяльність знаходиться у сфері застосування обмежуючих заборонних норм права та пов'язана із злочинними діями або порушенням норм і правил поведінки, через що процес спілкування оперативних працівників з населенням часто має елементи екстремальності. Але навіть при негативному ставленні громадян до оперативного працівника, останній повинен будувати спілкування таким чином, щоб нормалізувати стосунки з людьми, встановити необхідний рівень порозуміння та виконати свій службовий обов'язок.

Для успішного ділового спілкування оперативних працівників з різними категоріями громадян можна рекомендувати такі узагальнені правила поведінки:

-працівник завжди повинен піклуватися про свій імідж, робити все для того, щоб громадяни відчували його юридичну компетентність, психологічний такт, доброзичливість, чуйність, а коли необхідно — суворість та мужність;

- при зверненні громадян до оперативного працівника останній повинен зосередити увагу на суті прохання та оцінити у разі необхідності психічний стан громадянина.

Не слід зайвий раз перебивати та заперечувати. Якщо працівник не в змозі виконати те, про що його просить громадянин, то він повинен висловити бажання надати допомогу якщо й не конкретними діями, то хоча б порадою;

- якщо оперативний працівник сам звертається до когось із громадян, то не слід підзивати до себе словами або жестами. Краще працівнику самому наблизитися до особи, назвати своє прізвище, посаду, а якщо треба, пред'явити службове посвідчення;

- при висловлюванні якоїсь пропозиції слід супроводжувати її словами: «Прошу Вас», «Будьте ласкаві», «Якщо можна».

Бажана поведінка працівника у ситуації конфлікту під час порушення громадського порядку полягає у наступному:

- якщо громадянин проводить себе брутально стосовно правоохоронця, то не слід підвищувати голос у відповідь на лайку, для нейтралізації власного роздратування перш за все слід подолати бажання розмахувати руками та голосно розмовляти;

- оперативний працівник повинен триматися прямо, не опускаючи голови донизу; під час спілкування намагатися дивитися опоненту просто в очі;

- говорити необхідно спокійно, тактовно і водночас владним, впевненим тоном, що не припускає заперечень: уникати багатослівності, викладати свої думки стисло і ясно;

- ініціатору конфлікту слід роз'яснити, хто є винним у конфлікті, потім показати, до яких наслідків приведе подальший його розвиток, оперативний працівник повинен наголосити на безглуздості обраної громадянином тактики і зажадати припинення антигромадської поведінки;

-якщо порушник просить пред'явити службове посвідчення, то необхідно відразу задовольнити це прохання.

Відмову може бути розцінено не тільки як прояв пихатості, але й як ознаку боягузливості працівника, невпевненості у власних діях;

-вагання при застосуванні заходів адміністративного впливу стосовно порушника, а також подальше його послаблення або посилення неприпустимі;

-якщо оперативний працівник помилився, то він повинен вміти тактовно змінити свою позицію і виправити помилку, не вдаючись до подальших хибних дій.

Оперативному працівнику, який здійснює прийом громадян, можна рекомендувати, після привітання громадянина запросити його сісти, після чого дати зрозуміти, що Ви готові уважно його вислухати. Оптимальним є розташування, коли громадянин сидить боком до Вас: це символізує невимушеність та ситуацію співробітництва.

Якщо спілкування є тривалим і потребує розв'язання складного питання, пам'ятайте, що для досягнення повної взаємодії слід поступово пройти такі стадії спілкування:

- накопичення згоди;

- пошук спільних інтересів;

- прийняття єдиних принципів спілкування;

- виявлення якостей, небажаних для спілкування;

- індивідуальний вплив та адаптація до партнера;

- вироблення спільних правил та взаємодія.

З метою встановлення атмосфери довіри поінформуйте громадянина про всі етапи ваших дій, спрямованих на його справу. Складіть загальну картину ваших спільних дій.

При розмові завжди враховуйте освітній та інтелектуальний рівень, вік, професію громадянина, пояснюйте йому суть проблеми на тому рівні, який є найбільш доступним для конкретної особи, не зловживайте важкозрозумілими професійними термінами.

Не забувайте про інтонацію під час спілкування, адже умовній практиці людини може бути використано більше 20 відтінків голосу, зокрема:

наказ інструкція вказівка звертання
команда заборона дозвіл докір
розпоряджен- заклик пропозиція попере-
повеління запрошення застере-
вимога умовляння рекомендація порада
загроза прохання натяк

Специфічним є процес встановлення психологічного контакту суб'єктів оперативно-розшукової діяльності з іншими її учасниками (об'єктами), вмілого використання прийомів і правил мовного і немовного характеру, наприклад, спілкування оперативного працівника з особами злочинного середовища.

Проведення розвідувальних опитувань, залучення окремих представників злочинного середовища до таємного співробітництва супроводжується сильним психологічним протистоянням. Прийняття рішень у такій ситуації є гострою боротьбою мотивів, це складний, з психологічної точки зору, процес. Виникає складне завдання — переорієнтувати свідомість людини, змінити його мотиваційну сферу та життєві орієнтації, послабити психологічні зв'язки із злочинним оточенням, залучити його на свою сторону.

Для цього потрібні специфічні, засновані на глибокому знанні психологічних закономірностей спілкування в оперативно-розшуковій діяльності тактичні прийоми встановлення контактів, позитивного психологічного впливу оперативного працівника на правопорушника.

Психологічний контакт — це процес встановлення та підтримки взаємної зацікавленості, симпатії, своєрідної тяги один до одного. Якщо люди прониклися інтересом чи довірою один до одного, можна говорити, що між ними встановився психологічний контакт. Перше враження складається на основі сприйняття:

- зовнішнього вигляду людини;

- його експресивних реакцій (міміка, жести, пози, хода);

- голосу, мови;

- уважного відношення до співрозмовника;

- загальної культури контактора.

Психологічні особливості людини та культура її поведінки, безумовно, накладають свій відбиток на цей процес. Не завжди вдається залучити співрозмовника до взаєморозуміння. В такій ситуації складне завдання психологічного характеру — отримати необхідну інформацію в умовах активної протидії ще більш ускладнюється.

Працівнику оперативного підрозділу необхідно розуміти психологію злочинця. В його протиправних діях існує мотивація, мета, усвідомленість (збіг обставин чи хвороба). Злочин може бути скоєний у стані афекту, гострої матеріальної потреби, моральної залежності, випадково або після ретельної підготовки. Зовсім в інших умовах знаходиться оперативний працівник, який повинен діяти, реагувати на злочин відразу. Необхідно враховувати, що на формування психології особи злочинця впливають такі фактори:

- соціальні (зовнішні);

- побутові;

- генетичні;

- колективні.

Боротьба із злочинністю та іншими правопорушеннями неповнолітніх та молоді має свою специфіку, яка зумовлена, в першу чергу, особливостями їх психології як соціально-вікових груп.

Такі особливості необхідно враховувати аналізувати працівникам оперативно-розшукових підрозділів під час вибору методів контакту і впливу загально-виховної та профілактичної роботи, а тим більше, у випадках притягнення до кримінальної відповідальності і здійснення процесу виправлення та перевиховання.

Віковими особливостями неповнолітніх є відсутність життєвого досвіду, юнацький максималізм, потяг до групового спілкування як форми самоствердження, податливість під вплив авторитетних старших за віком та дорослих, нахил до наслідування, несформована психіка, емоційність та нестабільність настрою, рухова активність, незавершеність формування навиків самооцінки. Слід враховувати, що розвиток особистості неповнолітніх відбувається за кількома періодами, протягом яких може проявитися і генетична схильність. На поведінку неповнолітніх впливають різні фактори — бездоглядність, незайнятість корисними справами, брак уваги дорослих, їх психіку формує негативний вплив засобів масової інформації, відсутність національної виховної ідеї.

Працівнику оперативного підрозділу необхідно знати і розуміти психологію злочинних груп, яка формується за різними мотиваціями:

- загальність поглядів і інтересів;

- навмисна діяльність по створенню злочинної групи для виконання загальної справи;

- етнічна спорідненість;

-економічна основа (конкуренція, вилучення, подавлений). У зв'язку з цим у членів злочинних груп формується різна психологія. Це може бути усвідомлена чи неусвідомлена, випадкова або вимушена участь в злочинній групі чи злочинній організації.

Оперативний працівник повинен також досконало розуміти психологію потерпілого, яка залежить від характеру злочину, жертвою якого він став. Психологія потерпілого залежить від:

- особистості потерпілого;

- загального рівня його освіти;

- громадської оцінки вчиненого злочину;

- культури особи;

- матеріальної і моральної шкоди;

- фізичного збитку та інших обставин.

Під час спілкування з потерпілим працівник оперативного підрозділу повинен виражати впевненість у справедливості розслідування, виступати гарантом дотримання прав потерпілого, поводити себе чуйно, делікатно, щоб завоювати його довіру.

Для виконання завдань, що виникають в процесі оперативно-розшукової діяльності, оперативним підрозділам надаються певні права, а саме: опитувати громадян за їх згодою, мати гласних і негласних штатних співробітників, встановлювати тимчасове або постійне конфіденційне співробітництво з громадянами на засадах добровільності, здійснювати проникнення в злочинну групу негласного працівника оперативного підрозділу або особи, яка співробітничає з ним. В цих умовах ефективність діяльності оперативного працівника багато в чому залежить від уміння професійно спілкуватися з різними категоріями громадян, встановлювати та підтримувати з ними довірливі відносини.

Професійне спілкування — це усталений стан взаємовідносин та взаємодії, що супроводжує оперативний контакт. Він потребує розуміння і практичного застосування соціально-психологічних механізмів. Оскільки оперативно- розшукова діяльність являє собою сукупність актів співробітництва та протиборства актуальною є проблема вдосконалення майстерності спілкування. Формування першого враження, встановлення психологічного контакту та його розвиток до довірливих відносин, легендоване (рольове) спілкування — основні етапи складної діяльності, мета якої — отримання оперативно-значущої інформації, необхідної для розкриття злочину. Від якості засвоєння та глибини осмислення оперативними працівниками відповідних знань, ступеню оволодіння ними, вміння та навичок психологічної діагностики і психологічного впливу врешті-решт залежить успіх боротьби зі злочинністю.

Проблема удосконалення методичної бази оперативних підрозділів, націленої на розкриття та розслідування злочинів, може бути вирішена за рахунок використання знань таких близьких наук як психологія та психофізіологія. Вивчення оперативними працівниками психології допиту, психологічних проблем виконання покарань, оперативно-розшукової та соціальної психології допоможуть у розкритті злочинів методами і прийомами оперативно-розшукової діяльності. Все більше значення у цій роботі набувають нетрадиційні психофізіологічні методи роботи (гіпноз, гіпнотичне програмування, побудова «психологічних моделей» і т.ін.).

Невід'ємною характеристикою діяльності оперативного працівника є рольова поведінка — «маска», що «одягається» для спілкування з різними категоріями громадян для розкриття і розслідування злочинів. Це передбачає маскування своїх дійсних цілей і намірів щодо конкретної події (особи, групи осіб); засекречення своєї приналежності до оперативної служби або правоохоронного органу в цілому.

Обидва варіанти поведінки потребують наявності достатньо складних особистісних навичок та вмінь, які набуваються тільки при поєднанні теоретичних психологічних знань та практичного досвіду. Таким чином, оперативно-розшукова діяльність характеризується значною своєрідністю, для неї притаманні специфічні психологічні закономірності та засновані на них психологічні заходи і методи роботи. Знання їх — необхідна умова успішного застосування оперативно-розшукових сил, засобів і методів у боротьбі із злочинністю.

Важливим напрямком психологічного забезпечення оперативно- розшукової діяльності є психолого-педагогічне супроводження навчально- виховного процесу у спеціальних закладах освіти. Під час підготовки молодих фахівців в навчальних закладах спеціальної освіти вивчаються спеціальні навчальні курси юридичної психології, психології слідчої діяльності, психології оперативно-розшукової діяльності. В процесі професійного психологічного відбору кандидатів на службу до оперативних підрозділів необхідно враховувати за якою спеціальністю вони будуть навчатися, куди підуть працювати. Необхідно застосовувати ефективні диференційні тести, за допомогою яких досконало вивчалися би якості особистості абітурієнта. До майбутнього працівника ДАІ повинні висуватися одні вимоги, до слідчого — другі, до оперативного працівника — зовсім інші. За наявності низького рівня інтелектуальних здібностей, відсутності швидкої реакції та аналітичного складу розуму, така особа не зможе успішно виконувати свої службові обов'язки і зробить багато невиправних помилок, які можуть коштувати її здоров'я, а то і життя.

Важливу роль при вирішенні питань професійного психологічного відбору на службу в органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність психологічної підготовки працівників до оперативно-розшукової діяльності та їх психологічного супроводження виконують співробітники служби психологічного забезпечення оперативно-службової діяльності органів та підрозділів ОВС України, положення про яку затверджено наказом МВС України № 423 від 28.06.1997 р.

Успішне вирішення завдань, що постають перед оперативними підрозділами при розкритті злочинів можливе не тільки при достатніх знаннях, наявності професійних вмінь і навичок у особового складу, але й за умови наукової обґрунтованості та забезпеченості цієї діяльності, що досягається використанням спеціальних психологічних знань. Вони можуть застосовуватися у таких формах:

-психологічна консультація. У Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність» ця форма використання спеціальних знань не обумовлена, але аналіз практики свідчить про важливість її застосування. Консультація психолога може знадобиться при підготовці до розвідувального опитування при реалізації оперативної комбінації, впровадження у злочинне середовище, особистого пошуку та ін.;

- залучення штатного фахівця — психолога до участі у плануванні та проведенні оперативно-розшукових заходів;

-безпосередня участь в оперативних заходах працівника, який має професіональну психологічну підготовку.

Психологічне забезпечення є новою формою підтримки оперативно- розшукової діяльності і тому потребує подальшої ґрунтовної розробки наукових основ професійної психології, нормативних документів, державних стандартів, методичних і навчальних посібників, технічних завдань на апаратуру, оптимальної організаційної структури служби психологічного забезпечення та системи підготовки кадрів як практичних психологів так і психологічної підготовки оперативних працівників.

Психологічне забезпечення має не тільки суто правове значення при розкритті злочинів а й соціально-економічний характер за походженням, сутністю і показниками оцінки ефективності. Заходи психологічного забезпечення сприяють цілеспрямованому розвитку оперативних працівників, зростанню їх професіоналізму, працездатності, збереженню здоров'я і життя при виконанні ними оперативно-службових завдань.

15.3.

<< | >>
Источник: Бандурка О. М.. Теорія і практика оперативно-розшукової діяльності: монографія / О. М. Бандурка. - Харків : Золота миля,2012. - 620 с.. 2012

Скачать оригинал источника

Еще по теме Поведінка оперативних працівників в повсякденній службовій діяльності:

  1. Розділ 18. Відродження державного управління в УРСР (1943-1945 рр.)
  2. «ДРУГА» УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (період Директорії)
  3. Інформаційні системи підрозділів Департаменту інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України
  4. Об’єктивні ознаки примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань
  5. Правові засади попередження та протидії адміністративним правопорушенням в Україні та їх місце в системі адміністративного примусу
  6. 3.2. Удосконалення правового регулювання попередження та протидії адміністративним правопорушенням
  7. Спостереження за особою, річчю або місцем та аудіо-, відеоконтроль місця
  8. Створення і застосування оперативними підрозділами автоматизованих інформаційних систем
  9. Поведінка оперативних працівників в повсякденній службовій діяльності
  10. Список рекомендованої літератури
  11. Роль та місце Генерального прокурора України в системі органів прокуратури України
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -