<<
>>

Психологічна поведінка оперативного працівника при веденні переговорів зі злочинцями

Оперативним працівникам, виконуючи оперативно-тактичні завдання, приходиться вступати в контакти, вести переговори в різних ситуаціях, зокрема, при профілактиці групових порушень громадського порядку, супроводженні масових заходів, з злочинцями, які блоковані на місці злочину, чинять озброєний опір, захопили заручників, погрожують терористичним актом тощо.

З метою запобігання тяжких наслідків, уникнення загрозливого розвитку ситуації, переростання її в озброєний конфлікт, зменшення напруги, рекомендується завжди, коли є можливість, вести переговори зі злочинцями. Як правило, такі переговори ведуться спеціально підготовленою групою оперативних працівників, хоч безпосередньо дискусію може вести і один працівник. При цьому необхідно уяснити психологічний портрет (характеристику) членів злочинної групи чи натовпу. Організована злочинна група діє тривалий час, вона структурована, має свою ієрархію, а натовп існує короткочасно, він не являється групою, існує тимчасово і розпадається, але і там, і там є лідери. Лідер, як правило, наділений рядом якостей, таких як віра в ідею, можливо і не правову, сильна воля, особисту принадність, ораторські здібності. «Лідер натовпу» поняття умовне, оскільки в такій безсистемній організації, якою є натовп, важко визначити, веде лідер за собою натовп, чи натовп маніпулює лідером. Найчастіше оперативним працівникам приходиться вести переговори з небезпечними злочинцями, які блоковані на місці злочину, чи після його звершення. Як приклад, можна навести таку ситуацію, яка в багатьох випадках є типовою. В Харкові в травні 2009 року, при озброєні злочинці здали зброю після переговорів, в результаті яких вдалося їх переконати, що озброєний опір лише ускладнить їх відповідальність, а добровільна здача зброї буде врахована судом як пом'якшуюча обставина. Інший випадок мав місце в Дніпропетровську, коли в місті було вчинено розбійний напад з метою рекету на квартиру бізнесмена.
Напад закінчився вбивством господаря квартири. Злочинці зникли, але по «гарячим слідам» було встановлено їх місце перебування — в дачному будинку в приміській зоні. При оточенні оперативною групою будинку злочинці відкрили вогонь із пістолета та обрізу мисливської рушниці. Оперативні працівники встановили, що мають справу з організованою злочинною групою, яка діє тривалий час, до складу якої входило чотири особи, раніше судимих за тяжкі злочини. Група глибоко законспірована, з високим рівнем ієрархічної підпорядкованості та розгалуженої структури на вершині якої знаходиться головний лідер. Іншими словами група, при якій «нижчий» виконує вимоги «вищого» в ієрархії. У такому випадку змінюється відношення до злочину: з окремого акта поведінки, воно стає «ремеслом», злочинність стає способом життя. Як рекет є одним з найбільш агресивних видів організованої злочинності, то ставка при формуванні таких об'єднань буде робитися на спроможність до залякування, а особлива, особистісна обумовлена жорстокість — є свого роду цінністю (фізичне насильство, катування тощо), хоча зовнішньо рекет може виглядати цілком мирно, часто як діловий візит пристойно одягнених і чемних молодих людей.

З вищевикладеного можна припустити, що оперативні працівники мають справу з особами, які часто стикаються з , правоохоронцями і добре знають, що можна очікувати від оперативних працівників, а також знають, що необхідно зробити, щоб вийти з тієї або іншої небажаної ситуації. При цьому як це було у згаданій ситуації, було встановлено, що в даній групі організатор різко виділяється за своїми особистими та діловими якостями та злочинному досвіду серед інших. Він керував групою, але до кінця не розкривав намірів і цілей її діяльності. Члени злочинної групи за своїми особистими якостями, як правило, нерідко відрізняються низьким рівнем інтелектуального розвитку, високим ступенем підпорядкованості, раціональним почуттям страху. Члени такої групи переважно, не знаючи всіх обставин справи, є найбільш слабкою ланкою, що створює сприятливі умови для того, щоб у ході переговорів перевербувати їх на сторону правоохоронних органів чи переконати в необхідності зміни власної поведінки.

В даному випадку вдалось переконати двох учасників нападу в добровільній здачі, що суттєво послабило позицію лідера групи, який при намаганні вирватись з оточення був поранений.

Кожна ситуація вимагає своєї технології переговорів доцільної саме для такої конкретної обстановки. Але, як правило, є загальні умови, яких оперативним працівникам дотримуватись, зокрема:

- необхідно визначити тип злочинців, мету їхнього посягання;

- вивчити оперативну ситуацію (що трапилось, які наслідки, що вже вжито для реагування);

- вибрати тактику ведення переговорів;

- вияснити наявність сил і засобів контролю;

- забезпечити зв'язок і організувати командний пункт для керівництва операцією;

- передбачити резервні заходи на випадок зриву переговорів.

Розрізняють наступні типи злочинців: а) злочинці, які діють за

кримінальними мотивами. Вони, як правило, погоджуються на переговори і не причиняють зла заручникам. Вони можуть реально мислити, вміють правильно оцінити ситуацію, висувають вимоги, як правило, корисливого характеру.

Серед кримінальних злочинців виділяються:

а) злочинці, які захопили заручників і не мають зарані розробленого плану і охоче йдуть на переговори, змінюючи свої вимоги; злочинці, захопивши заручників, діють по заздалегідь розробленому плану, наприклад, у виправно- трудовій установі. Вони мають конкретні цілі — звільнення або зміна умов ув'язнення; вимагаючи, діють обдумано, поетапно, методично, примушуючи, наприклад, сім'ю потерпілого чи адміністрації виконати їхні умови.

б) злочинці, які діють за психологічними мотивами, їх дії непередбачені, вони можуть в любий час завдатись до насилля, серед них виділяються особи, які діють із помсти, психічно хворі, самогубці. Злочинці, які діють із помсти, здатні приносити в жертву оточуючих, якщо цього вимагає досягнення їх особистих цілей.

Психічно хворі діють несвідомо. Працівникам в такому випадку важливо вияснити сталося захоплення заручників під впливом тимчасового розладу психіки чи має місце тривале серйозне захворювання.

Самогубці — одна із найбільш складних ситуацій з захопленням заручників, оскільки злочинець одночасно є і жертвою. Інколи людина не здатна покінчити з собою самостійно, іде на інцидент, щоб викликати на себе застосування зброї. Для ліквідації таких конфліктів бажано залучати рятувальні команди із медиків, психологів, представників колективу, де працює самогубець, чи близьких до нього людей, які мають діяти під проводом оперативного працівника.

в) терористи діють на переконанні, що закони не мають реальної сили, що їх вимоги будуть прийняті до виконання, вони, як правило, теоретично підготовлені, дисципліновані і організовані.

г) злочинці, які діють, як вони вважають з політичних мотивів, але насправді з корисливими намірами.

Вони можуть діяти із почуття соціального протесту, намагаючись досягти, як правило, мирним шляхом певних соціальних покращень. Протест може набути форми захоплення якого-небудь приміщення особисто, або за допомогою своїх сторонників, родичів і друзів, вимог зміни прийнятого владними органами рішення і т.п. Серед таких можуть бути політичні фанатики, екстремісти, які примітивним шляхом намагаються розв'язати складні політичні проблеми, вони можуть за підтримки прихильників захопити своїх політичних противників, представників влади, приміщення.

Уяснивши з ким мають справу, розпочавши переговори, оперативним працівникам необхідно дотримуватись наступних основних правил:

- не пропонувати обмін оперативного працівника на заручників;

- виключити передачу злочинцям зброї, наркотиків;

- не вести переговори зі злочинцями на близькій відстані від них;

- не доручати їх ведення стороннім особам;

- контролювати ситуацію і не допускати її розвитку в небажаному для оперативної групи напрямку.

Для переговорів краще всього виділяти групу працівників із трьох чоловік. На початку переговорів необхідно уникати демонстрації сили. Працівників у формі, міліцейські машини, зброю і т.п. із поля зору злочинців краще видалити. Переговори можуть вестись по телефону, через мегафон, через портативний радіопередавач або в письмовому виді, або безпосередньо, наприклад, через двері, через стіну, з-за рогу будинку, дотримуючись правил безпеки, щоб злочинець не вразив вогнем із своєї зброї.

Самий кращий спосіб, що гарантує безпеку і встановлення найбільш тісного контакту зі злочинцями — це телефонний зв'язок. Під час переговорів працівникам необхідно бути готовими до любих неочікуваних дій злочинців. Оперативним працівникам, які під час оперативно-розшукової акції можуть бути залучені до ведення переговорів, бажано було б врахувати наступні рекомендації:

- намагайтеся уникати слів типу «капітуляція» або «заручники», які збільшують хвилювання і напругу. Також не використовуйте фраз типу «здавайтесь, ви оточені», тому що вони заздалегідь приречені на невдачу;

-уникайте передачі злочинцю негативних відповідей. Будуйте фразу приблизно так: «Я буду намагатися переконати свого начальника, погодитись з цим, але це буде не просто». Потім скажіть: «Микола, пробач, але я просто не зміг його «уламати», «ми пропонуємо тобі інше»;

- не штовхайте злочинця до розпачливих кроків. Поки він сподівається на позитивний результат переговорів, він буде їх продовжувати. Не запитуйте загарбника, у чому посягають його вимоги в прямій формі. Замість цього скажіть йому, що ви маєте намір допомогти усім чим можете. Якщо він висуває вимоги, послабте їх шляхом повторення вимоги, але в пом'якшеному виді. Наприклад, якщо він говорить: «Мені потрібно 10 тис. доларів і машину через ЗО хвилин», ви можете повторити йому: «Добре, виходить, потрібні гроші і транспорт як найшвидше»;

-уникайте крайніх термінів. Не запитуйте: «Скільки часу в нас є на виконання ваших вимог?». Скажіть йому, що ви почнете «працювати по цьому питанню негайно». Ви можете згадати попередню вимогу для відволікання уваги. Якщо він вимагає надати машину до 2-ої години, у 1.56 зверніть його увагу на попередню вимогу з приводу їжі, скажіть, що їжа готова і ви маєте знати, як її подавати;

- не робіть ніяких пропозицій. Якщо ваш начальник сказав вам, що не має можливості доставити 100000 доларів через ЗО хв., не варто пропонувати йому альтернативний варіант. Скажіть йому, що не змогли переконати керівництво

дістати грошей, хоча і зробили все що могли.

Хай він сам вирішує, що робити далі;

- необхідно бути обережним, дозволяючи друзям або сім'ї розмовляти із загарбником. Якщо злочинець просить поговорити з певною особою, то не виключається можливість демонстрації їй своїх «вчинків». Він також може здійснити акт самогубства перед колишньою дружиною, або близькою людиною, або убити заручників;

- не ведіть переговори на самоті. Завжди майте поруч хоча б партнера. Поради і зворотний зв'язок від інших необхідні для реальної оцінки того, що відбувається.

В романі Юрія Чапали «Твір на невільну тему» («Сочинение на несвободную тему» рос. мовою) описаний реальний випадок, коли озброєний злочинець захопив в заручники дванадцятирічну дівчинку, став вимагати гроші і транспорт для подальшої втечі. Керівник операції по затриманню злочинця, автор даної монографії, тоді начальник Управління внутрішніх справ Харківського облвиконкому Олександр Бандурка, запропонував себе в заручники замість переляканої і хворої дитини. Злочинець погодився вважаючи, що генерал міліції, як заручник, для переговорів значить більше ніж дитина. Дитина була звільнена, а генерал залишився наодинці із злочинцем. І хоч в процесі переговорів не вдалося переконати злочинця відмовитись від своїх намірів, але був використаний час для вибору моменту нападу на злочинця і його затримання. Пропозиція замінити собою заручницю в цій ситуації, хоч і не була логічною, але була виправданою, оскільки мова велась про дитину, яка перебувала в руках злочинця лише ускладнювала ситуацію. В тім, кожний раз переговори із озброєними злочинцями вимагають індивідуальних рішень і нестандартних підходів, успіх яких залежить від психологічної, фізичної та правової підготовленості оперативних працівників.

Будуючи Українську демократичну правову державу, особливе значення необхідно приділяти захисту прав і свобод людини, що є головним у діяльності Української держави. Саме цій меті присвячено діяльність оперативно- розшукових підрозділів.

Пошуки та визначення провідних напрямків удосконалення оперативно- розшукової діяльності, обґрунтування її соціальної природи, державноправового характеру і сутності є невід'ємною складовою частиною теорії та практики оперативно-розшукової діяльності. Чітке аргументоване визначення того, що є змістом оперативно-розшукової діяльності та призначенням окремих оперативних заходів, принципів діяльності оперативних підрозділів, їх прав і повноважень слугує зміцненню правопорядку в державі.

Оперативно-розшукова діяльність сьогодні сприймається як державно- правова форма боротьби із злочинністю, змістом якої є реалізація системи розшукових, розвідувальних і контррозвідувальних заходів з метою запобігання злочинів, їх припинення й розкриття та розшуку злочинців. Оперативні підрозділи, здійснюючи оперативно-розшукову діяльність, покликані поряд із судом та прокуратурою охороняти та зміцнювати правопорядок, тобто захищати певну систему суспільних відносин, урегульованих і закріплених нормами національного законодавства.

Монографія, яка пропонується читачеві, є фактично першою спробою дати коментар застосування нового законодавства у сфері кримінально- процесуального права у поєднанні з оперативно-розшуковою діяльністю.

Сутність оперативно-розшукової діяльності знаходить своє відображення у багатьох визначеннях, що містяться в юридичній та спеціальній літературі. Автор намагався не тільки узагальнити такі визначення, а й дати своє бачення тієї чи іншої термінології, розкрити зміст окремих правових норм. Монографію побудовано у відповідності до структури Закону «Про оперативно-розшукову діяльність», з урахуванням останніх змін до цього закону. Вона розрахована, перш за все, на оперативних працівників, на професіоналів, діяльність яких пов'язана з оперативно-розшуковими заходами.

За останні роки цікавість до історії оперативних підрозділів України, становлення й розвитку оперативно-розшукової діяльності постійно зростає. Яскраве свідоцтво тому — кількість опублікованих у нашій країні книг і статей, випущених фільмів присвячених цій темі.

Оперативні підрозділи та їх діяльність на протязі всієї історії Української держави відігравали значну роль, активно впливаючи на внутрішню і зовнішню політику, розпочинаючи з періоду створення першої централізованої держави — Київської Русі і закінчуючи сучасним етапом розвитку Української держави. У зв'язку з цим не випадково історико-правовий огляд виникнення та розвитку оперативно-розшукової діяльності на території України має досить великий обсяг. Вивчаючи досвід оперативних підрозділів минулих часів, які діяли на території українських земель, ми маємо враховувати його в організації оперативно-розшукової діяльності нинішніх правоохоронних органів України.

<< | >>
Источник: Бандурка О. М.. Теорія і практика оперативно-розшукової діяльності: монографія / О. М. Бандурка. - Харків : Золота миля,2012. - 620 с.. 2012

Скачать оригинал источника

Еще по теме Психологічна поведінка оперативного працівника при веденні переговорів зі злочинцями:

  1. Психологічне забезпечення оперативно-розшукової діяльності в особливих умовах
  2. Психологічна поведінка оперативного працівника при веденні переговорів зі злочинцями
  3. Список рекомендованої літератури
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -