<<
>>

Негласне виявлення та фіксування слідів тяжкого злочину

Оперативні підрозділи згідно п. 7 ст. 8 Закону України «Про оперативно- розшукову діяльність» мають право негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення оперативного працівника в приміщення, транспортні засоби, на земельні ділянки.

Негласне виявлення та фіксування слідів тяжкого злочину полягає в здійсненні оперативним працівником комплексу негласних оперативно- розшукових заходів для безпосереднього пізнання і сприймання властивостей, стану, характерних ознак і зв'язків об'єктів матеріального світу з метою встановлення місця події, вивчення його обстановки, виявлення слідів тяжкого злочину, предметів, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні, особи, що вчинила злочин, а також іншої інформації, яка вказувала б на злочин, його наслідки, причини та умови, що сприяли його вчиненню. Такими негласними оперативними заходами може бути особистий пошук, розвідувальне опитування, контрольована поставка товару, тайне проникнення в квартиру, приміщення, транспортні засоби, проникнення в злочинне угруповання, негласне дослідження предметів і документів, ряд інших заходів.

Необхідність негласного виявлення та фіксування слідів тяжкого злочину викликається організованим характером злочинних формувань, наявністю складної ієрархічної структури і корумпованих зв'язків, обізнаністю кримінального елементу щодо засобів і методів роботи правоохоронних органів, латентністю злочинності. Значна кількість тяжких злочинів вчиняється особами, які мають відповідну підготовку, досить добре технічно оснащені, споряджені засобами технічного зв'язку, володіють прийомами спостереження і контрспостереження. Злочинці ретельно готують тяжкі злочини, старанно приховують їх сліди, у багатьох випадках активно протидіють зусиллям правоохоронних органів у роботі щодо розкриття і розслідування злочинів.

Негласне виявлення та фіксування слідів тяжкого злочину, документів та інших предметів, що можуть бути доказами кримінальної діяльності оперативні підрозділи здійснюють з метою:

- виявлення, фіксації та вилучення слідів, предметів, речей, документів, які мають значення для розкриття та розслідування злочинів, встановлення обставин діяльності злочинних угрупувань;

- для розшуку та встановлення невідомих злочинців, які після вчинення тяжкого злочину зникли з місця, а також осіб, які причетні до діяльності злочинних угрупувань, хоч вони безпосередньо злочину і не скоювали;

- для отримання інформації про розвідувальну діяльність іноземних спецслужб з метою захисту інтересів суспільства і держави;

- для забезпечення конспіративності оперативно-розшукових заходів;

- для встановлення обставин скоєння злочину, використаних при цьому знарядь, засобів злочину і предметів злочинного посягання;

- для встановлення місця переховування предметів, речей, майна і інших цінностей, добутих злочинним шляхом та вжиття заходів щодо забезпечення відшкодування матеріальних і моральних збитків, заподіяних злочином;

- для отримання інформації про осіб, стосовно яких здійснюються оперативно-розшукові заходи органами внутрішніх справ, органами Служби безпеки України, іншими правоохоронними органами у зв'язку з виконанням покладених на них завдань.

Для негласного виявлення, вивчення і фіксації слідів та інших джерел оперативної інформації здійснюються окремі оперативно-розшукові заходи, дозволені законом, при цьому має бути врахована:

- доцільність і достатність того чи іншого оперативно-розшукового заходу;

- його відповідність поставленій меті, яку необхідно досягти;

- особливості здійснення оперативно-розшукових заходів (забезпечення конспіративності, безпеки працівників тощо);

- дотримання законності, правове забезпечення здійснюваного негласного оперативно-розшукового заходу (дозвіл керівництва, санкція суду);

-матеріально-технічне, інформаційне та морально-психологічне

забезпечення реалізації оперативно-розшукового заходу.

Працівники оперативних підрозділів, дотримуючись правил конспірації, можуть виконувати оперативно-розшукові заходи, пов'язані з негласним виявленням та фіксацією слідів злочину, комплексно, тобто використовувати одночасно різні засоби і методи отримання інформації.

Наприклад, оперативний огляд може здійснюватись шляхом таємного проникнення в квартиру, приміщення, транспортні засоби і інші публічно недоступні місця з використанням технічних засобів фіксації обстановки, встановленням відповідних сигнальних пристроїв, маркування та інше, з залученням спеціалістів з числа осіб, співпрацюючих з оперативним підрозділом на гласній і конфіденційній основі, доручати проведення даного оперативно-розшукового заходу спеціалізованим оперативним підрозділам.

В системі оперативно-розшукових заходів, направлених на негласне отримання інформації, шляхом роботи з предметами, документами, речовинами — носіями необхідної інформації, візуального спостереження за особами, які розпоряджаються такими носіями інформації, особливу роль грають контрольовані поставки.

Контрольовані поставки, використання яких вже розглядалося раніше, це оперативно-розшукові заходи по встановленню постійного негласного контролю за нелегальним переміщенням (пересилкою, поставкою, транспортуванням, передачею) предметів, речовин і продукції, вільна реалізація яких заборонена, або обіг яких обмежений, а також тих матеріалів (вантажів, товарів, продуктів, грошових коштів, цінних паперів) вільний обіг яких дозволений, але є інформація, що він здійснюється з порушенням встановлених правил і норм (ціна, якість, стандарт, упаковка і т.п.). Рішення про проведення контрольованої поставки приймається керівником оперативного підрозділу на підставі якого розробляється ним проведення такого оперативного заходу отримання інформації.

Результати проведення тактичної операції по проведенню контрольованої поставки оформляються рапортом і доповідаються керівнику оперативного підрозділу для прийняття управлінського рішення про подальші дії оперативного характеру.

До рапорту можуть бути додані копії документів, фотографії, відеозаписи, акти про маркування товару, про застосування хімічних поміток, про використання технічних засобів та інше.

Для негласного виявлення і фіксації слідів злочину оперативним працівником може застосовуватись оперативний експеримент. Оперативний експеримент — це такий оперативно-розшуковий захід, який направлений на створення і використання негласно контрольованих штучних умов і обставин, направлених на вчинення злочинних посягань на них з метою своєчасного виявлення, затримання на місці злочину, припинення діяльності осіб, які готують, вчиняють, або вчинили тяжкий злочин. Такими діями працівників може бути підготовка «грошової ляльки», негласна охорона об'єкта і т. і. Створення штучних об'єктів і умов для проведення оперативного експерименту, супроводжується безумовним правилом, у відповідності з яким, суб'єкт, стосовно якого ведеться перевірка, повинен мати реальну можливість альтернативного вибору своєї поведінки, оскільки від нього залежить вчинити злочин чи уникнути протиправного діяння. Організатори проведення оперативного експерименту не мають права застосовувати умовляння чи погрози з метою примусу особи, що перевіряється, здійснити запропоновану дії. В процесі оперативного експерименту можуть здійснюватись і інші оперативно- розшукові заходи, зокрема, візуальне спостереження, кіно- і відеозйомка, фотографування, аудіозапис, прослуховування, інші технічні засоби.

Організовуючи оперативний експеримент, необхідно спланувати його проведення, визначивши при цьому:

- зміст, час і місце проведення;

- мету і ціль яких необхідно досягти;

- дані про використані сили, технічні засоби і тактичні прийоми проведення;

- законні підстави для проведення оперативного експерименту;

- заходи безпеки учасників експерименту, конспірації і легалізації результатів.

Адміністрація комерційного банку в Києві звернулась в кримінальний розшук з заявою, що в робочий час із приміщення в якому здійснюються операції з грошовими сумами (огляд, перелік, облік) систематично пропадають гроші.

Адміністрація вважала, що крадіжки здійснює хтось із персоналу банку. За згодою адміністрації банку оперативними працівниками в касу була поміщена «грошова лялька» з невидимими фарбуючими речовинами. Одночасно було встановлено скрито телеоб'єктив, який дав можливість службі безпеки банку спостерігати за приміщенням. На наступний день, в обідню перерву, було встановлено, що до касового приміщення, відкривши кодовий замок, зайшов один із охоронців банку і ключем, який працівниця каси халатно залишила в схованці, відкрив сейф і взяв «грошову ляльку». Сліди, які залишились на пальцях злочинця, відеозапис і затримання на місці дозволили розвінчати злочинця, який у такий спосіб вчинив кілька крадіжок грошей на суму більше ста тисяч гривень.

В Харкові, в лісопарковій зоні було вчинено кілька нападів на одиноких жінок, які повертались через парк в пізній час додому. Аналіз обставин нападів давав можливість зробити висновок, що потерпілі попадали в поле зору злочинця ще на трамвайній зупинці, де вони виходили із міського транспорту. Оперативні працівники переодягли одного із своїх колег в жіночий одяг і він в нічний час повторював маршрут потерпілих від трамвайної зупинки через лісопарк. Після кількох таких прогулянок, він помітив, що за ним слідом іде невідомий. Наздогнавши «жінку» потерпілий зірвав з її голови хутряну шапку, але тут же був повалений на землю і затриманий разом з працівниками, які контролювали проведення оперативного експерименту.

За результатами проведення оперативного експерименту складається підсумковий рапорт або акт, в яких фіксуються обставини та умови його проведення, дії, які вчинила перевіряєма особа, їх наслідки, перелік документів, речей, вилучених із місця проведення експерименту. Документи оперативного експерименту можуть мати процесуальний характер, якщо вони пов'язані з затриманням особи, вилученням предметів, які можуть бути доказами у справі, ідентифікацією особи. За своєю формою і змісту такі документи мають відповідати вимогам закону, без вказівок на джерела інформації чи відомості, які носять державну, військову чи службову таємницю.

Питання визнання того чи іншого предмету, речовини, документа, інших об'єктів оперативно-розшукових заходів носієм оперативної інформації, вимагає інколи наукового їх дослідження. З метою негласного виявлення та фіксування ознак тяжкого злочину, що можуть бути доказами у кримінальному провадженні, оперативні працівники мають право негласно, таємно досліджувати з застосуванням криміналістичних та інших методів, заснованих на досягненнях науки, різні предмети, їх частини, копії, матеріали, вироби, продукти харчування, товари, сліди діяльності людини, фізіологічні виділення людини і тварини (слина, кров, сеча, пари повітря і т. ін.). Науковому дослідженню підлягають предмети і документи, отримані в процесі збирання зразків продуктів для порівняльного аналізу, контрольних закупок і контрольованих поставок, інших оперативно-розшукових заходів, проведених в інтересах виконання завдань оперативно-розшукової діяльності при наявності підстав і з дотриманням умов проведення таких заходів.

До карного розшуку УМВС в Одесі надійшла інформація, що в одному підвальному приміщенні господарської будівлі виготовляються наркотики шляхом перемелювання коноплі. Оперативні працівники доручили особі, яка дала інформацію і була залучена до негласного співробітництва з оперативним підрозділом закупити чи таємно взяти зразки рослин і готової продукції, що й було виконано. Дослідження, яке провели експерти криміналістичної лабораторії за дорученням карного розшуку, підтвердили, що пред'явлена речовина є наркотиком рослинного походження, а саме коноплі. В результаті було затримано трьох злочинців, які виготовляли і розповсюджували наркотики. Запаси наркотичної сировини були вилучені, а криміналістично- біологічна експертиза, призначена слідчим, дала висновок, що вилучена сировина і речовина, виготовлена з неї, наркотичні.

В іншому випадку оперативний працівник підрозділу по боротьбі з економічною злочинністю отримав інформацію, що в один із магазинів надійшла велика партія фальсифікованого коньяку. За дорученням оперативного працівника в порядку контрольованої закупівлі негласно було закуплено дві пляшки коньяку. Дослідження в товарознавчій лабораторії підтвердили, що коньяк в пред'явлених пляшках фальсифікований. Проведеними подальшими оперативно-розшуковими заходами і слідчими діями була припинена діяльність підпільного цеху по виготовленню спиртних напоїв.

Підготовка дослідження предметів і документів оформляється постановою керівника оперативного підрозділу, ним же визначається і установа експертно- криміналістичної служби чи інша установа, якій доручається провести дослідження. Результати дослідження предметів і документів оформляються довідкою особи, яка проводила дослідження або іншим документом, складеним за підсумками наукового дослідження конкретних об'єктів — носіїв оперативно-розшукової інформації.

Г отуючи та здійснюючи оперативно-розшукові заходи з метою негласного виявлення і фіксації слідів тяжкого злочину, оперативний працівник має завжди пам'ятати, що інформація по результатам таких заходів може стати доказами в кримінальному провадженні, і передбачати шляхи легалізації такої оперативної інформації.

Інформація зібрана оперативним співробітником шляхом негласного виявлення та фіксування слідів тяжкого або особливо тяжкого злочину, буде корисною лише після того, як піддасться необхідному аналізу і точному тлумаченню. Відомості, як правило, оцінюють за достовірністю, значущістю, узгодженістю, обсягом, можливістю використання.

Будь-яка інформація, що надходить оперативному працівнику зовні, характеризується певною мірою-достовірності, зокрема залежної від ступеня надійності джерела і того, звідки він її отримав. Щоб виявити такі показники, кожен реєстрований факт корисно, доповнювати спеціальною букво-цифровою позначкою, причому буквами позначають рівень надійності джерела, а цифрами

- звідки той узяв відомості.

Рівень надійності джерела заведено кодувати так:

А — абсолютно надійний і компетентний; Б — зазвичай надійний; У — не надто надійний; Г — ненадійний; Д — невизначений.

То, як це джерело одержувало дані, що надійшли, визначають таким чином::

1 — сам бачив;

2 — чув від того, кому можна вірити;

3 — чутки.

Ніколи не варто забувати, що джерело (А), яке не викликає сумнівів, інколи здатне передати відверту дезінформацію, а абсолютно ненадійний тип (Г) — повідомити цінні дані. Пам'ятаючи про це, двохзначковий індекс іноді доповнюють римською цифрою, яка вказує на передбачувану достовірність факту:

I— підтверджується іншими фактами;

II— ймовірно правдивий (3 до 1); [68] [69] [70] [71]

Найбільш поширеними прийомами тут є:

- пряме приховування фактів;

- тенденційний підбір даних;

- порушення логічних і тимчасових зв'язків між подіями;

- подання правди в такому контексті (додаванням помилкового факту або натяку...), щоб вона сприймалася як брехня;

- викладення найважливіших даних на яскравому тлі відомостей, що відвертають увагу;

- змішування різнорідних думок і фактів;

- повідомлення інформації такими словами, які можна тлумачити по- різному;

- незгадування ключових деталей факту. Спотворення, що виникають у процесі ретрансляції початкових даних, найчастіше відбуваються через: _ передавання тільки частини повідомлення; _ переказу почутого своїми словами («зіпсований телефон»);

- пропуску фактури через призму суб'єктивно-особових стосунків.

Для успішності боротьби з вірогідною дезінформацією слід:

- розрізняти факти і думки;

- розуміти, чи здатен інформатор за своїм становищем мати доступ до фактів, що повідомляються;

- враховувати суб'єктивні (зарозумілість, фантазій-ність...) характеристики інформатора його можливе ставлення до повідомлення, яке він видає;

- застосовувати дублюючі канали інформації;

- виключати всі зайві проміжні ланки;

- пам'ятати, що особливо легко сприймається та дезінформація, яку вичекаєте або бажаєте почути.

Користь від виявлених фактів різко зростає, якщо проясняти їх значення; істина зазвичай розкривається не в початкових даних, а в їх точному тлумаченні, бо конкретний факт можна встановити лише у поєднанні з іншими фактами.

Переробка інформації після попереднього збирання фактури і конкретної постановки проблеми передбачає:

а) систематизацію фактів, які сортують за ступенем їх належності до того або іншого питання;

б) виявлення, ґрунтуючись на інтуїції, ключових моментів;

в) висування припущень, що пояснюють основні факти;

г) отримання, за необхідності, додаткових даних;

д) оформлення висновків та їх перевірка на відповідність іншим фактам.

На окремі питання часто вдається отримати пряму і цілком певну

відповідь, а стосовно інших вимушено обмежуються самими припущеннями.

Оперативному працівнику необхідно інтуїтивно розуміти, які з моментів є найважливішими, а не концентрувати увагу відразу на багатьох, що може заблокувати всю аналітичну роботу.

Інколи корисно «прокрутити» отриману інформацію серед тих осіб, що мають до неї деякий стосунок, сподіваючись, що вони допоможуть виявити які- небудь. зв'язки з якоюсь побічною інформацією.

Висловивши певну гадку, її ретельно перевіряють на можливість стикування, з усіма даними, і коли тут виявиться значна неув'язка, а факти явно є правдивими, — потрібно змінити думку.

Помилкова інтерпретація фактури є ймовірною, якщо:

- представлено не всі матеріали;

- деякі з фактів, що є під рукою, сумнівні;

- вся увага зосереджується лише на тих повідомленнях, які підтверджують очікування і припущення оперативного працівника.

Щоб виявити можливі шляхи розвитку вихідної ситуації, треба дуже чітко уявляти:

- ключових персон вчиненого злочину, або такого який готується чи інших подій і явищ;

- те, до чого злочинець по суті прагне (як по максимуму, так і по мінімуму);

- чи є якась система в діях правопорушника;

- чого в них більше: логіки, емоцій, традицій або випадковостей;

- чи існує такий союзник, з яким злочинець порве відносини;

- явні межі допустимості в його діяннях;

- вразливі місця противника (злочинця, підозрюваного, члена розвідувально-підривної групи);

- те, як він оцінює ситуацію;

- ймовірні реакції на дії з кожного боку.

Як бачимо, негласне виявлення та фіксація слідів тяжкого злочину, предметів та речей, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні забезпечується не тільки різними оперативно-розшуковими заходами, а й кропіткою інформаційною роботою, яка є серцем оперативно-розшукової діяльності. Процесом інформаційної роботи є об'єднання низки елементів, кожен з яких виконує стосовно інших певну роль.

Методи інформаційної роботи, якщо розглядати останню просто як процес, мають широке застосування у сфері суспільних стосунків, не кажучи вже про оперативно-розшукову діяльність.

Складність, з якою часто стикаються співробітники оперативно- розшукової діяльності, вчені-соціологи і люди, пов'язані з якоюсь суспільною діяльністю, зазвичай полягає в тому, що при вирішенні багатьох завдань, що стоять перед ними, практично дуже важко або неможливо добути факти, необхідні для підтвердження зроблених висновків. Як приклад таких труднощів в оперативно-розшуковій роботі можна вказати на вирішення завдань, пов'язаних з висновками про майбутні можливості або ймовірну поведінку злочинця, в області службових стосунків — на проблему вибору з декількох чоловік одного для підвищення по службі; в сфері розкриття злочинів — як віддати перевагу якійсь одній версії.

У кожному випадку оперативний працівник, керівник і рядовий співробітник оперативно-розшукових підрозділів знайомиться з великим обсягом інформації. Окремі фактичні дані мають до справи безпосередній стосунок, інші — віддалений, треті — ніякого; деякі дані є правильними, інші — ні, а треті — лише частково правильні. У кожному разі необхідно відібрати факти, оцінити їх, дати їм певне тлумачення, побудувати на їх підставі гіпотезу або висунути пояснення, за допомогою яких можна буде скласти цілісне уявлення про все явище, що вивчається, а також про взаємозв'язок окремих його елементів. Далі слід зробити висновки і перевірити їх правильність. Результати досліджень і висновки мають бути викладені правильно, чітко і переконливо; при цьому необхідно виділити відповідні моменти і вказати тим, хто користуватиметься інформацією, на ступінь достовірності окремих фактів.

Описаний процес лежить в підґрунті методу вирішення багатьох завдань. Він різко відрізняється від простішого і зручнішого методу, що вживається при вирішенні природничо-наукових та інших проблем, коли для перевірки правильності зроблених висновків можна отримати достовірну кількість фактів шляхом копіткого збирання даних, постановки експериментів або за допомогою нескладних розрахунків.

Процеси інформаційної роботи оперативного працівник на кожній з указаних стадій (відбір, оцінка, тлумачення, узагальнення фактів, подання висновків і виклад) потребують не тільки знань; йому потрібні не тільки професійні знання, але також уміння тверезо дивитися на стан справ. З важливих питань йому часто бракує даних, на кожному кроці доводиться стикатися з явищами, швидше ймовірними, ніж певними.

Оперативні працівники зазвичай мають діло з розумно допустимими, ніж з доведеними рішеннями і висновками. Тим паче процес інформаційної роботи в оперативно-розшукової діяльності, що зачіпає на кожному кроці невизначені величини, ні в якому разі не можна порівняти з грою «відгадай-спіймай». Фахівці цієї справи мають у багато разів більше шансів на успіх, чим ентузіаст- любитель.

Щоб бути успішним оперативним працівником треба вміти якнайкраще використовувати факти, наявні, напохваті. Тільки талантом та кінцевим результатом працівники оперативних служб виправдовують своє існування. Це положення нагадує девіз гравців у карти — успіх найчастіше приносять не добрі карти, а вміння добре грати з поганою, картою на руках. Оперативно- інформаційна робота — це процес, протягом якого груда фактів дробиться і просівається, очищається і перетворюється на чисте золото — продукт закінченої і потрібної інформації.

8.3.8.

<< | >>
Источник: Бандурка О. М.. Теорія і практика оперативно-розшукової діяльності: монографія / О. М. Бандурка. - Харків : Золота миля,2012. - 620 с.. 2012

Скачать оригинал источника

Еще по теме Негласне виявлення та фіксування слідів тяжкого злочину:

  1. ДОДАТКИ
  2. 2.2. Поняття та термінологія оперативно-розшукової діяльності
  3. Права підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність.
  4. Негласне виявлення та фіксування слідів тяжкого злочину
  5. Використання конфіденційного співробітництва
  6. Створення і застосування оперативними підрозділами автоматизованих інформаційних систем
  7. Список рекомендованої літератури
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -