<<
>>

Проникнення в злочинну групу

Одним із способів отримання оперативно-розшукової інформації, який використовують оперативні підрозділи, є проникнення в злочинну групу. Закон дозволяє здійснювати проникнення в злочинну групу негласного працівника оперативного підрозділу, або особи яка співробітничає з ним, із збереженням в таємниці достовірних даних щодо їх особистості.

Таке проникнення в злочинне середовище оперативного негласного працівника чи особи, яка залучена до опе- ративно-розшукової діяльності (конфідента) здійснюється під легендою, в тому числі з імітацією протиправної діяльності та інших демонстративних дій, необхідних для встановлення довіри. Закон, передбачає, що зазначені особи не несуть відповідальності, якщо вони діяли в стані необхідної оборони або крайньої необхідності. Проникнення в злочинну групу працівника оперативного підрозділу, чи особи, яка співробітничає з ним, на практиці та в науковій літературі називається оперативним проникненням.

Оперативне проникнення являється комплексним оперативно-розшуковим заходом, який використовується тоді, коли застосування інших форм і методів оперативно-розшукової діяльності не дає можливості виконати завдання, покладені на оперативний підрозділ. Оперативне проникнення — це складна операція по впровадженню оперативного працівника чи конфідента в злочинне угруповання, яке має стійкий характер, глибоку законспірованість, жорстку внутрішню дисципліну, діяльність якого спрямована на вчинення зарані підготовлених тяжких злочинів. Об'єктом оперативного проникнення можуть бути незаконні озброєні формування, формування, що планують здійснення насильницького захоплення влади, терористичні акції, бандитизм інші небезпечні посягання на правопорядок в державі.

В процесі оперативного проникнення штатний негласний працівник, як правило, може вступати під легендою прикриття в трудові, цивільно-правові і інші відносини.

При цьому збитки чи шкода, нанесені діями штатного негласного працівника при виконанні ним завдання відшкодовуються за рахунок державного бюджету, а такий працівник не несе відповідальності за причинену шкоду чи збитки, якщо його дії були необхідні для виконання завдання. Повноваження оперативного працівника чи конфідента мають бути достатніми для виконання завдання, тобто адекватними тій ситуації в якій вони будуть діяти.

На зорі своєї оперативної молодості автор монографії, тоді ще лейтенант міліції, в ролі землеміра був направлений в складі оперативної групи, глибоко законспірованої, для виконання оперативного завдання у Львівську область. Г о- туючи його до проникнення в певне протиправне середовище, старші керівники управління карного розшуку МВС України продумали весь комплекс оперативної комбінації. На роль землеміра був підібраний оперативний працівник походженням із села, тобто знаючий сільське життя, з українською мовою, українською фізіономією та звичками. Для освоєння професії землеміра оперативний працівник два місяці навчався на курсах підготовки землемірів під легендованим прізвищем «Кузьменко» і відповідною біографією. Земля є найбільшою цінністю для селянина-господара, а в гірському районі на Заході України, де сільськогосподарських угідь обмаль, особливо. Вимірюючи земельні ділянки, «землемір» мав можливість побувати у всіх садибах, придивлятись до дворів, будівель, хащів на садибі, вибирати зручні місця для засідок і спостереження. За «землеміром» постійно ходили місцеві «вуйки» — дядьки і цікавилися як буде поділятися земля. «Землемір» пояснював, що земля буде

поділятися на кожного члена сім'ї персонально. Необхідно з'явитись до уповноваженого земельного райуправління, який знаходився в сільській раді і зареєструватись особисто. В ролі уповноваженого райземуправління виступав відповідно підготовлений оперативний працівник. Селяни та інші місцеві жителі, для яких земля була святинею, йшли до «уповноваженого» цілими сім'ями оформляти наділи землі.

І от прийшли всі, а Миколи, чи Петра немає, вони не з'являються. Виникає питання, де ж вони, чому землю не отримують. Відповіді різні: то син чи чоловік поїхав на Донбас шахту будувати, то переїхав в іншу місцевість жити і ще якісь пояснення. Були пропозиції якось домовитись про реєстрацію заочно, була і правда в таких поясненнях і неправда. Землемір і уповноважений мали певні дозволи в окремих випадках іти на домовленості, звичайно, що про це ніхто із односельчан знати не буде, що давало можливість про більш довірчі відносини. Отримана інформація оперативним підрозділом використовувалася для того, щоб перевірити реальне місцезнаходження відсутніх жителів чи на будівництві шахти, чи на проживанні в іншому місці, а якщо їх перебування залишалось невідомим, то продовжувались вже інші оперативні заходи по виясненню де вони перебувають і чим таким займаються, що навіть за отриманням землі не з'явилися. В даній операції було продумано все для успішного виконання завдання: від прибуття в село до виїзду, розробка легенди, підготовка оперативних працівників, схема зв'язку з оперативним підрозділом, лінія поведінки оперативних працівників, виведення їх з оперативної гри, яка продовжувалася майже дев'ять місяців і заходи реалізації отриманої інформації. Виконана оперативними працівниками робота з землевпорядкування не була марною, селяни у відповідності з легендою отримали документи на земельні ділянки. Безумовно, що оперативна комбінація не була спрямована на всіх жителів села, об'єктом оперативного пошуку були лише окремі жителі району.1

Виявити таємну замасковану протиправну діяльність злочинного угруповання і забезпечити кримінальне переслідування винуватих без участі негласного працівника чи конфідента часом неможливо або вкрай ускладнено. Без участі в протиправних діях, впроваджений в злочинну групу оперативний працівник чи конфідент не буде користуватись довірою членів групи, буде змушений уникати спільних дій з злочинною групою, що не дасть можливості виконати завдання, або поставить його на грань провалу.

У зв'язку з цим важливо визначити оптимальні межі «злочинної» поведінки працівника, впровадженого в злочинну групу, тобто його повноваження на спілкування з членами групи, на індивідуальну роботу з окремими членами групи, та на ступінь ризику, який він може допустити. Якщо «безкарність» працівника чи конфідента буде встановлена достатньо широко, то він зможе більше ефективно здобути фактичні дані, предмети і документи, іншу оперативну інформацію, необхідну для розкриття і розслідування тяжких злочинів, вчинених групою. Тобто виникає проблема відповідності завдання і прийомів, які, впроваджений

в групу працівник зможе (чи не зможе) використати для його виконання, не причинивши, зокрема, шкоди правам і свободам сторонніх громадян, з якими він спілкується.

Підставами для оперативного проникнення, зокрема є:

-оперативна інформація про систематичні правопорушення на підприємствах, в організаціях і установах, які дають привід вважати, що на цих об'єктах діють злочинні групи;

-матеріали оперативно-розшукових справ на осіб, підозрюваних у вчиненні кваліфікованих, спланованих тяжких злочинів;

-матеріали кримінального провадження, які засвідчують організовану протидію слідчому підрозділу в установленні об'єктивної істини;

-інформація про вчинення посадовими особами організованих злочинних

дій;

-оперативно-розшукова інформація про глибоко законспіровану підготовку тяжких злочинів, яку необхідно перевірити для попередження таких злочинів;

-інформація про розвідувально-підривну діяльність спецслужб іноземних держав та організацій.

Для оперативного проникнення в злочинну групу, як виняток, можуть використовуватись і особи, залучені до співробітництва з оперативними підрозділами за угодою.

Оперативні підрозділи, які безпосередньо здійснюють оперативне проникнення, зобов'язані такий оперативно-розшуковий захід детально спланувати, Пропозиція щодо проведення операції по оперативному проникненню викладається в постанові, яка ухвалюється керівником оперативного підрозділу, котрий приймає рішення щодо проведення оперативного заходу.

В плані проведення оперативного проникнення має бути викладено:

- ситуація по оперативно-розшуковій справі чи по кримінальному провадженню;

- обґрунтування необхідності оперативного проникнення та можливості його здійснення;

- завдання, які необхідно вирішити шляхом проникнення в злочинну групу;

- оперативний працівник чи особа, залучена до співробітництва з оперативним підрозділом, які мають виконати проникнення в групу;

-легенда на впровадження працівника чи конфідента в злочинну групу;

- заходи безпеки особи, яка впроваджується в групу;

- форми зв'язку з нею, планові та екстрені;

- легендування виведення працівника (конфідента) із розробки злочинної групи і подальша його конспірація;

- інші необхідні відомості.

Негласне проникнення в злочинне середовище включає комплекс заходів, що націлені на подолання зовнішньої перешкоди (в даному випадку замкненості, контррозвідувальної діяльності та інших, проводжуваних з боку злочинної групи заходів) з тим, щоб опинитися всередині злочинного формування для вирішення завдань, що стоять перед оперативним підрозділом.

Виходячи з вищевказаного, проникнення може розглядатися умовно, як фізичне, де суб'єктом може виступати «негласний співробітник» (штатний негласний співробітник), так і технічне, де проникнення в злочинні задуми здійснюються шляхом використання технічних засобів, що знаходяться на озброєнні оперативного підрозділу.

Крім цього законодавцем визначені об'єкти, в котрі може здійснюватись негласне проникнення. Такими об'єктами визнані злочинні групи (ст. 8, ч. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»).

Але в якості об'єкта негласного проникнення, в першу чергу, необхідно розглядати саме злочинне середовище, тому що поняття його як категорії значно ширше і поглинає останню. Крім того, якщо про виникнення злочинної групи можна говорити, коли факт злочинного діяння вже скоєний, то поняття «злочинне середовище» окрім цього включає осіб ще тільки схильних до скоєння злочину, що дуже важливо, бо в цьому випадку мова може йти про попередження злочинів на стадії їх підготовки і формування умислу.

Як показує практика, найбільшу складність в діяльності оперативних підрозділів, що використовують негласне проникнення в злочинне середовище, викликають питання подолання зовнішніх, контррозвідувальних заходів злочинних формувань.

Необхідними умовами, негласного проникнення в злочинне середовище є:

- виконання завдань оперативним підрозділом безпосередньо в середовищі осіб, схильних до скоєння злочинів;

- конспіративність;

- розвідувально-пошуковий характер;

- наявність спеціального суб'єкта, негласного співробітника;

- наявність легенди;

- здійснення комплексу заходів, що забезпечують його успішне застосування;

- комплексність і дійсність використання саме запланованих сил і засобів;

- здійснення спеціальними підрозділами. Особливими умовами застосування негласного проникнення у кримінальне середовище є:

- проведення тільки за наявності необхідних сил та засобів для успішного його завершення;

- підготовленість спеціального суб'єкта, що його застосовує;

- добровільність участі осіб, що здійснюють проникнення;

- своєчасність.

Принципи негласного проникнення у кримінальне середовище загалом відповідають основним принципам ОРД, в той же час, вони мають свої особливості. До них відносяться:

- законність;

- виключність (використовується у крайніх випадках);

- мінімальне втручання в права та свободи громадян, що охороняються законом;

- науковість;

- особливий порядок використання;

- наявність особливих підстав для його застосування;

- добровільність суб'єкта проникнення.

Негласне проникнення у кримінальне середовище, безумовно, має розвідувально-розшуковий характер і визначається саме як напрямок діяльності оперативних підрозділів на підставі того, що містить в собі всі елементи, притаманні оперативно-розшуковій діяльності як такій. Як сказано вище, вона є сукупністю гласних та негласних заходів, ступенем втручання в права та свободи громадян. Для професійного здійснення даного виду діяльності організовано спеціальну підготовку негласних співробітників оперативних підрозділів. Таким чином, підводячи підсумок характеристиці негласного проникнення у злочинне середовище, можна зробити наступні висновки.

Негласне проникнення у злочинне середовище являє собою систему гласних і негласних, організаційних, інформаційно-аналітичних, оперативно- технічних та інших заходів по втіленню негласного співробітника у злочинне середовище, а також використання технічних засобів отримання інформації, коли суб'єкт знаходиться безпосередньо в злочинному середовищі, для вирішення завдань, оперативно-розшукової діяльності та забезпечення кримінального судочинства.

В залежності від умов, що складаються, негласне проникнення в злочинне середовище умовно можна поділити на наступні види.

За характером проникнення:

-фізичне, тобто проникнення, здійснюване різними категоріями негласних співробітників;

- комплексне, тобто поєднання діяльності фізичної особи з використанням (з тією ж метою) оперативно-технічних засобів.

За цілями:

- тактичне — для вирішення конкретних оперативно-тактичних задач;

-стратегічне — для отримання, накопичення, систематизації та аналізу

різноманітних відомостей про фізичних та юридичних осіб, в діяльності яких може бути причетність до злочину.

За призначенням:

- операція місцевого значення;

- операція міжрегіонального значення;

- операція міжнародного значення. За часом дії:

- короткострокове (до 6-ти місяців);

- довгострокове (понад 6 місяців). За ступенем санкціонування:

- просте, тобто таке, що не потребує санкції суду;

- складне, тобто таке, що вимагає санкціонування судом. За суб'єктом застосування:

- здійснюване суб'єктом (особою, що залучається до негласного співробітництва);

-здійснюване спеціальним суб'єктом (штатним негласним співробітником).

Приведені вище розмежування негласного проникнення у злочинне (кримінальне) середовище необхідні для втілення чіткої правової регламентації даного виду діяльності, визначення організаційних та тактичних елементів його застосування.

Згідно з п.8 ст. 8 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність», оперативним підрозділам надається право здійснювати негласне проникнення у злочинну групу негласного працівника або тієї особи, що працює з ним, із зберіганням у таємниці достовірних даних про них. В п.12 тієї ж статті до категорії «негласний працівник» додано елемент «штатний», тобто визначено додаткову категорію «негласний штатний працівник». При цьому законодавець не роз'яснює, чи є категорія «особа, що співпрацює з оперативним підрозділом» штатним негласним працівником. Таке уточнення було зроблено в п. 1 статті 13 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»1 від ЗО червня 1993 року, коли законодавцем була встановлена аналогічна норма, яка надає спеціальним підрозділам, якщо інших заходів для розкриття організованої злочинності недостатньо, право використовувати штатних і нештатних співробітників, які вводяться під легендою прикриття в організовані злочинні угруповання.

Таким чином, законодавець закріплює в двох законодавчих актах один з видів діяльності оперативних підрозділів, а саме негласне проникнення у злочинні групи, а також категорії суб'єктів, які можуть здійснювати таке проникнення. Як видно, категорія «особа, що співпрацює з оперативним підрозділом» в даному законі відсутня. Замість неї введено категорію «нештатний негласний співробітник». Використовувані законодавцем категорії «працівник» і «співпрацівник» в різноманітному сполученні є тотожними поняттями.

Необхідно відзначити, що в законодавчих актах не викладено тлумачення категорії «штатний негласний співробітник».

Можна сформулювати спеціальні права працівників, які здійснюють негласне проникнення в злочинне середовище, а також забороняючі положення, які витікають (знаходять відображення) з нормативних актів. Такими правами є можливість:

-інсценувати злочин, якщо це необхідно для підтвердження легенди або завоювання довіри в злочинному середовищі;

- використовувати спеціальну техніку для забезпечення особистої безпеки в злочинному середовищі;

- використовувати документи прикриття, що забезпечують легенду;

- виступати в суді в якості свідка відкрито або під легендою;

- використовувати на свій розсуд засоби та методи, які знаходяться на озброєнні, якщо законом не встановлено іншого порядку їх застосування.

Відомості про негласних працівників та конфідентів, впроваджених в злочинні групи представляють собою державну таємницю і можуть бути

оголошені лише за письмовою згодою цих працівників. Інформація отримана шляхом оперативного проникнення в злочинну групу носить таємний характер, до неї можуть мати доступ тільки ті посадові особи оперативного підрозділу, які за своїми обов'язками проінформовані про проведення проникнення в злочинну групу.

8.3.9.

<< | >>
Источник: Бандурка О. М.. Теорія і практика оперативно-розшукової діяльності: монографія / О. М. Бандурка. - Харків : Золота миля,2012. - 620 с.. 2012

Скачать оригинал источника

Еще по теме Проникнення в злочинну групу:

  1. 4. КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОЧИНІВ ПРИ КОНКУРЕНЦІЇ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ НОРМ
  2. Діяння, пов’язані з ризиком. Виконання спеціального завдання щодо попередження чи розкриття злочинної діяльності.
  3. Проведення окремих слідчих (розшукових) дій
  4. Криміналістична характеристика комп’ютерних злочинів
  5. Лекція 10 Інформаційно-довідкове забезпечення розкриття та розслідування злочинів
  6. § 6. Джерела інформації та методи, що використовуються при формуванні основних елементів криміналістичних характеристик окремих видів злочинів
  7. § 1. Криміналістична класифікація злочинів, учинених проти життя, здоров'я, волі, честі і гідності особи
  8. § 1. Поняття і загальна характеристика злочинів, які вчинені з використанням досягнень сучасних інформаційних технологій
  9. § 2. Криміналістична класифікація злочинів у галузі інформаційних технологій
  10. § 4. Криміналістична характеристика злочинів, вчинених у галузі інформаційних технологій. Криміналістична характеристика особи комп'ютерного злочинця
- Авторское право - Аграрное право - Адвокатура - Административное право - Административный процесс - Арбитражный процесс - Банковское право - Вещное право - Государство и право - Гражданский процесс - Гражданское право - Дипломатическое право - Договорное право - Жилищное право - Зарубежное право - Земельное право - Избирательное право - Инвестиционное право - Информационное право - Исполнительное производство - История - Конкурсное право - Конституционное право - Корпоративное право - Криминалистика - Криминология - Медицинское право - Международное право. Европейское право - Морское право - Муниципальное право - Налоговое право - Наследственное право - Нотариат - Обязательственное право - Оперативно-розыскная деятельность - Политология - Права человека - Право зарубежных стран - Право собственности - Право социального обеспечения - Правоведение - Правоохранительная деятельность - Предотвращение COVID-19 - Семейное право - Судебная психиатрия - Судопроизводство - Таможенное право - Теория и история права и государства - Трудовое право - Уголовно-исполнительное право - Уголовное право - Уголовный процесс - Философия - Финансовое право - Хозяйственное право - Хозяйственный процесс - Экологическое право - Ювенальное право - Юридическая техника - Юридические лица -