26.1. Поняття, види, механізм утворення і використання слідів сильнодіючих і отруйних речовин, що застосовуються як засоби скоєння злочину

Фізична або хімічна взаємодія отруйних речовин викликає утворення на тілі і внутрішніх органах людини складних слідівзмін, для дослідження яких на місце події належить запрошувати фахівця. Такі сліди на предметах органічного і неорганічного походження мають розглядатися в криміналістичному вченні про сліди — слідознавстві, а на тілі людини — в курсі судової медицини. Проте, нерідко й слідчому з метою прийняття оперативних рішень на місці події деякі з таких відомостей конче потрібні.

Дія кислот лишає на тіш людини почервоніння — хімічний опік. Наявність на тілі трупа обширних плям світлокоричневого кольору свідчить про отруєння оксидом вуглецю, а синьофіолетове забарвлення плям вказує на використання синільної кислоти. У разі наявності на трупі жовтих плям потрібно шукати фосфорні з'єднання, які застосовувалися як засоби скоєння злочину.

При зовнішньому огляді трупа треба звертати увагу на порожнину рота. Опік губів, шкіри обличчя є результатом застосування кислот, лугу. Губи зі слідами брудножовтого опіку свідчать про отруєння лугом, а непомірне розширені зіниці — про застосування атропіну, настій беладонни, блекоти. Навпаки, вузькі зіниці є ознакою отруєння морфієм, опієм. Ці та інші сліди несуть інформаційне навантаження кольором, який з часом змінюється, що дає змогу судити про час настання смерті. Тому для визначення кольору належить звертатися до альбому кольорів, який є в слідчому чемодані, здійснювати фотозйомку на кольо

395

Розділ 5.

рових матеріалах. Найбільш ефективні — оборотні матеріали для виготовлення кольорових діапозитивів, які можна демонструвати в суді, на попередньому слідстві.

Сліди отруйних речовин належить шукати на одягу, предметах туалету потерпілого, волоссі бороди, на руках, підлозі, килимі, постільній білизні, в залишках їжі, на посуді, інструментах (шприц, спринцівка). Усі склянки, пробірки, де є сліди невідомих рідин або інших речовин, піддягають вилученню, герметичній упаковці. Оглядаються і вилучаються коробочки, рецепти, папір та інші пакувальні матеріали отруйних речовин. Особливо належить звертати увагу на наявність одорологічної інформації. Запахи отруйних речовин можуть бути досить сильними і специфічними. Застосування ціанистого калію утворює різкий запах гіркого мигдалю, при отруєнні лізолом відчувається неприємний запах фенолу. Специфічними є запахи оцтової кислоти, формаліну, алкоголю, ацетону та інших речовин.

На місці події рекомендується відбирати зразки запаху отруйних речовин. Останні є присутніми і в інших слідах, наприклад у блювальній масі, сечі, калі, слині, які належить вилучити і герметично упакувати. Наступні дослідження таких слідів дають змогу встановити вид і групову належність отруйної речовини.

Фізичні явища (електричний струм, висока або низька температура, високочастотні коливання тіл, радіація) відносяться до джерел підвищеної безпеки. У деяких випадках вони можуть використовуватися як засоби вчинення злочинів, наприклад навмисне підведення струму високої напруги до металевої загороди, воріт, верстату, дотик до яких може спричинити розлад здоров'я, смерть. Приховане випромінювання високочастотним коливанням (ультрафіолетовими променями, ультразвуком тощо) викликає шкідливі наслідки для людини, тварини. Неправильне зберігання або транспортування радіоактивних речовин може призвести до тяжких захворювань, навіть з людськими жертвами.

При дії електричного струму на тілі людини утворюються опіки різних ступенів, а в місці контакту — електромітки. Епектромітка має чорне, сіре або зеленувате забарвлення, що є слідом металізації, хімічний склад якої свідчить про вид металу провідника, що контактує з тілом людини.

Застосування радіоактивних речовин викликає появу в матеріальних об'єктах радіоактивних ізотопів, які, в свою чергу, стають джерелами радіації. Сліди радіоактивних речовин виявляють спеціальними приладами — радіометрами, дозиметрами, які застосовують, як правило, фахівці.