§ 5. Завдання і порядок розгляду адміністративної справи по суті

За змістом ст. 192 КАСУ завданням розгляду адміністративної справи по суті є: а) розгляд та вирішення публічно-правового спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів; б) роз­поділ судових витрат.

Нормою ст. 193 КАСУ законодавець регламентував, що суд має розпочати розгляд адміністративної справи по суті не пізніше ніж че­рез шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у разі про­довження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Крім того, розглянути адмініст­ративну справу по суті суд зобов’язаний протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті окрім випадків, установлених пунктами 1-6 ч. 1 та пп. 1-3 ч. 2 ст. 236 КАСУ.

Процесуальною формою проведення судового розгляду є судове засідання. Забезпечуючи право усіх осіб, які беруть участь в адмініс­тративній справі, бути присутніми під час розгляду своєї справи, за­конодавець поклав обов’язок на адміністративний суд повідомляти всіх цих осіб про місце, дату і час судового засідання.

З іншого боку, законодавець не забороняє будь-якому учаснику адміністративної справи заявляти клопотання про розгляд адмініст­ративної справи за його відсутності. Якщо такі клопотання подадуть усі учасники адміністративної справи, то її судовий розгляд по суті здійснюватиметься в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Однією з основних вимог до проведення судового засідання є те, що воно має відбуватися у спеціально обладнаному приміщенні - залі судових засідань, яка перебуває у приміщення адміністративного суду. При цьому окремі процесуальні дії (у разі потреби) можуть вчинятися за межами приміщення адміністративного суду.

Між іншим, за наявності в адміністративному суді відповідної технічної можливості учасник адміністративної справи (якщо його явка в судове засідання буде визнана судом необов’язковою) також може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції як поза межами приміщення суду, так і у приміщенні суду, визначе­ного цим судом, про що свідчать норми частин 1, 5 ст.

За загальним правилом учасники адміністративної справи бе­руть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза ме­жами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного підпису згідно з вимогами Положення про Єдину су­дову інформаційно-телекомунікаційну систему та/ або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (моду­лів). Також варто наголосити, що в цьому разі використовувані адмі­ністративним судом та учасниками судового процесу технічні засоби і технології мають забезпечувати як інформаційну безпеку, так і на­лежну якість зображення та звуку (можливість чути та бачити пере­біг судового засідання, ставити запитання та отримувати відповіді, здійснювати інші процесуальні права й обов’язки).

Для того щоб забезпечити своєчасний і неупереджений розгляд адміністративної справи, законодавцем передбачено правило, за яким одноособовий розгляд адміністративної справи у судовому за­сіданні проводить головуючий. Окрім того, законодавець, наділяючи головуючого відповідним процесуальним статусом, надає йому більш широкий обсяг прав та обов’язків, установлений КАСУ, під час розгляду саме цієї адміністративної справи. Зокрема, головуючий: а) керує перебігом судового засідання; б) забезпечує додержання по­слідовності та порядку вчинення процесуальних дій, а також здійс­нення учасниками судового процесу їхніх процесуальних прав і вико­нання ними обов’язків; в) спрямовує судовий розгляд на забезпе­чення повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин в ад­міністративній справі, усуваючи із судового розгляду все, що не має значення для її вирішення; г) уживає необхідних заходів щодо забез­печення в судовому засіданні належного порядку; ґ) розглядає ска­рги на дії чи бездіяльність судового розпорядника стосовно вико­нання покладених на нього обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 КАСУ у призначений для розгляду ад­міністративної справи день і час головуючий займає своє місце у залі судового засідання, відкриває його та оголошує номер адміністрати­вної справи, яка розглядатиметься. Після того як буде відкрито су­дове засідання секретар судового засідання повинен доповісти голо­вуючому: а) хто з викликаних у справі осіб з'явився в судове засі­дання; б) хто з учасників цієї справи бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; в) чи вручено судові повістки тим осо­бам, які не з'явилися.

Після оголошення головуючим судового засідання відкритим безпосередньо розпочинається розгляд адміністративної справи по суті. Також підкреслимо, що під час судового розгляду адміністрати­вної справи головуючий має роз'яснити всім учасникам, які з'яви­лися у судове засідання, їх процесуальні права та обов'язки у певній, визначеній законом послідовності. Під такою процесуальною дією, як роз’яснення процесуальних прав та обов’язків, слід розуміти дове­дення до відома особи суті наданих їй законом на час провадження в адміністративній справі прав та обов'язків.

Так, першому процесуальні права та обов'язки, встановлені ст. 71 КАСУ, роз'яснюються перекладачеві, якщо його участь є необ­хідною у судовому розгляді цієї справи для того, щоб він міг розпо­чати виконання своєї процесуальної функції. Крім того, перекладач попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо не­правильний переклад і за відмову без поважних причин від вико­нання покладених на нього обов'язків. Після цього головуючий зо­бов'язаний привести перекладача до присяги, яка проголошується останнім усно. Підписаний перекладачем текст присяги та розписка приєднуються до адміністративної справи.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 201 КАСУ свідки видаляються із зали судового засідання у відведені для цього приміщення без можливо­сті ознайомлення з перебігом судового засідання. Таке положення покликане забезпечити об'єктивність та неупередженість під час да­вання ними показань, а також запобігти узгодженості дій свідків для досягнення своїх інтересів, що заважатиме встановленню всіх обста­вин у справі.

На початку судового розгляду адміністративної справи голову­ючий також зобов'язаний: а) установити особи тих, хто прибув у су­дове засідання; б) перевірити повноваження посадових і службових осіб, їхніх представників; в) оголосити склад суду, а також імена експерта, перекладача, спеціаліста і секретаря судового засідання; г) роз’яснити учасникам адміністративної справи, які прибули в су­дове засідання, їхнє право заявляти відводи; ґ) з’ясувати, чи мають учасники адміністративної справи заяви чи клопотання, пов’язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підгото­вчому провадженні або в інший строк, визначений адміністратив­ним судом.

Варто також звернути увагу на те, що нормою ст. 203 КАСУ пе­редбачено правило, за яким головуючий зобов’язаний з’ясувати обі­знаність учасників адміністративної справи з їхніми правами та обов’язками та у разі необхідності їх роз’яснити.

У визначених законом випадках адміністративний суд також має право припинити судовий розгляд справи по суті для здійснення певних процесуальних дій або усунення обставин, які заважають проведенню судового засідання, інакше кажучи, відкласти розгляд адміністративної справи і постановити про це відповідну ухвалу.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 205 КАСУ адміністративний суд відк­ладає розгляд справи в судовому засіданні з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засі­дання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого по­відомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідо­мив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виник­нення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судо­вому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відпо­відно до КАСУ судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її ві­дсутності, дала особисті пояснення.

Якщо учасник адміністративної справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, адміністра­тивний суд має право розглядати справу за відсутності таких учас­ників справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з’явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в су­дове засідання учасника справи, якщо з’явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов’язковою. При цьому у разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання адміністративний суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Разом із тим положенням ст. 206 КАСУ прямо передбачено, що якщо в судове засідання не з’явилися свідок, експерт, спеціаліст або перекладач, суд повинен заслухати думку учасників адміністратив­ної справи про можливість продовження її судового розгляду справи за відсутності вказаних осіб. За результатами розгляду цього пи­тання постановляється одна з двох таких ухвал: а) про продовження судового розгляду; б) про відкладення розгляду справи на певний строк. Водночас адміністративний суд вирішує питання про відповіда­льність свідка, експерта, спеціаліста або перекладача, який не з’явився.

Якщо до адміністративного процесу були залучені експерт та/або спеціаліст, підготовча частина судового засідання закінчу­ється роз’ясненням їм прав та обов’язків, установлених нормами КАСУ, приведенням експерта до присяги і попередженням його під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправди­вий висновок та за відмову без поважних причин від виконання пок­ладених на нього обов’язків.

На відміну від експерта, спеціаліст про кримінальну відповідаль­ність не попереджається і до присяги не приводиться. Такий висновок можна зробити, виходячи зі змісту ст.

Другий етап розгляду адміністративної справи по суті розпочи­нається із заслуховування адміністративним судом вступного слова учасників адміністративного процесу, під час якого вони стисло ви­кладають зміст та підстави своїх вимог і заперечень щодо предмета позову й додатково надають необхідні пояснення щодо них. При цьому ч. 5 ст. 209 КАСУ не заборонено учасникам адміністративної справи з дозволу головуючого ставити питання один одному по суті справи в чітко визначеному законом порядку.

Заслухавши вступне слово учасників адміністративної справи, суд переходить до з’ясування обставин, на які учасники адміністративної справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, і дослі­дження доказів, якими вони обґрунтовуються.

Адміністративно-процесуальним законодавством головуючому надано право самостійно вирішувати порядок з’ясування обставин адміністративної справи та порядок дослідження доказів з урахуван­ням змісту спірних правовідносин, а також обставин адміністратив­ної справи та зібраних у ній доказів, про що свідчить зміст ч. 2 ст. 210 КАСУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 211 КАСУ для встановлення фактів, які ста­новлять предмет доказування, під час судового розгляду адміністра­тивної справи досліджуються наявні у справі докази, зокрема пись­мові та електронні докази, висновки експертів, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи, показання свідків і речові докази.

Як показує зміст ч. 2 ст. 211 КАСУ, докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені адміні­стративним судом у підґрунтя ухваленого судового рішення.

Кожен свідок повинен допитуватися окремо від інших свідків. Це потрібно для отримання достовірної інформації під час давання ними показань. На початку судового розгляду адміністративної справи свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати у залі судового засідання під час судового розгляду. Ці особи заходять до зали судового засідання для давання своїх показань лише за запро­шенням судового розпорядника.

Для об’єктивного оцінювання показань свідка перед тим як роз­починати допит головуючий повинен встановити його: 1) особу і вік; 2) рід занять; 3) місце проживання; 4) стосунок до адміністративної справи; 5) стосунки зі сторонами та іншими учасниками адміністра­тивної справи.

Головуючий також повинен роз’яснити свідкові його права та обов’язки, встановлені нормами ст. 65 КАСУ, і з’ясувати, чи не відмо­вляється він з підстав, установлених законом, від давання показань, і під розписку попередити його про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань.

Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий у судовому засіданні приводить його до присяги, а підписаний свід­ком текст присяги та розписка приєднуються до адміністративної справи.

За загальним правилом допит свідка починається з пропозиції головуючого в судовому засіданні розповісти все, що йому відомо у цій справі, після чого першою йому ставить питання особа, за клопо­танням якої було викликано свідка, а вже потім - інші учасники ад­міністративної справи. Характерно, що головуючий під час допиту свідка має право (за заявою учасників справи) знімати питання, поста­влені свідку, якщо вони за змістом ображають честь чи гідність особи, є навідними або не стосуються предмета публічно-правового спору.

Варто звернути увагу на те, що законодавець дозволяє свідку, який надає показання, користуватися записами лише в тих випадках, якщо їх пов'язано з будь-якими обчисленнями та іншими даними, які важко зберегти в пам'яті. Ці записи подаються головуючому та учас­никам справи і можуть бути приєднані до адміністративної справи за ухвалою суду. Таке правило закріплено у ст. 213 КАСУ.

За правовою нормою, передбаченою у ч. 1 ст. 214 КАСУ, допит малолітніх свідків обов'язково, а неповнолітніх - за розсудом адміні­стративного суду проводиться у присутності педагога або батьків, усиновлювачів, опікунів чи піклувальників, якщо вони не зацікав­лені у результатах розгляду цієї справи.

Окремо зауважимо, що перед допитом свідка, який не досяг шістнадцятирічного віку, головуючий роз'яснює його обов'язок про необхідність давати правдиві показання, оскільки це має важливе значення для встановлення всіх обставин в адміністративній справі. До того ж педагогам, батькам, усиновлювачам, опікунам і піклуваль­никам законом не забороняється з дозволу суду ставити свідкові за­питання, а також висловлювати свою думку стосовно особи свідка чи змісту його показань.

Звісно, головуючий повинен створити необхідні умови для отримання правдивих показань від малолітнього або неповноліт­нього свідка. Проте слід ураховувати, що присутність деяких осіб, які беруть участь у справі, може вплинути на об'єктивність і правдивість показань такого свідка. Тому законодавець надає суду у виняткових випадках на час допиту осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, видалити із зали судового засідання ту чи іншу особу, яка бере участь у справі, про що постановляється ухвала суду (ч. 4 ст. 214 КАСУ).

У судовому засіданні також оголошуються письмові докази, зок­рема протоколи їх огляду, складені за судовим дорученням або в по­рядку забезпечення доказів, а за клопотанням того чи іншого учасника адміністративної справи пред'являються йому для ознайомлення.

Відповідно до норми ст. 218 КАСУ зміст особистих паперів, листів, записів телефонних розмов, телеграм та інших видів кореспонденції фізичних осіб може бути досліджений у відкритому судовому засі­данні або оголошений лише за клопотанням учасника адміністратив­ної справи і за згодою осіб, визначених Цивільним кодексом України.

Крім того, речові та електронні докази обов'язково пред'явля­ються адміністративному суду та оглядаються ним, а в необхідних

Розділ III. Адміністративне судочинство випадках також надаються для ознайомлення експертам, спеціаліс­там і свідкам. За результатами таких дій складаються протоколи огляду речових та електронних доказів. При цьому учасники адміні­стративної справи можуть дати свої пояснення з приводу цих прото­колів.

Частиною 1 ст. 220 КАСУ закріплено спеціальну процедуру відт­ворення звукозапису і демонстрації відеозапису. Проведення відпо­відних процесуальних дій має відбуватися в залі судового засідання або в іншому спеціально обладнаному для цього приміщенні з відо­браженням у протоколі судового засідання основних технічних хара­ктеристик обладнання та носіїв інформації і зазначенням часу відт­ворення (демонстрації).

За клопотанням учасника адміністративної справи висновок ек­сперта може оголошуватися в судовому засіданні (ч. 1 ст. 221 КАСУ). При цьому законом прямо дозволено учасникам справи, а також го­ловуючому ставити експертові уточнюючі питання щодо наданого ним висновку. У цьому разі першими експертові ставлять питання особа, яка його викликала, та її представник, а потім уже інші учас­ники адміністративної справи. Якщо експертизу було призначено за клопотанням обох сторін, то першими ставлять питання експертові позивач і його представник.

Уразі, якщо експерт надав письмові пояснення свого висновку і доповнення до нього, він повинен їх підписати. Такі матеріали приє­днуються до справи і підлягають оцінюванню разом із висновком ек­сперта.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 КАСУ на другій частині судового засі­дання - розгляді справи по суті - суд має право скористатися послу­гами спеціаліста у вигляді отримання від нього консультацій та роз’яснень. Хоча, як уже зазначалося, така діяльність спеціаліста не приводить до створення нового засобу доказування, вона може сут­тєво впливати на результати оцінювання наявних в адміністратив­ній справі доказів.

Під час дослідження доказів у судовому засіданні спеціаліст може надавати технічну допомогу або усні консультації. Якщо в осіб, які беруть участь у справі, виникли питання щодо суті наданої техні­чної допомоги або усних консультацій до спеціаліста, вони мають право йому їх поставити.

У частині 2 ст. 222 КАСУ законодавець установив послідовність по­становки питань спеціалістові залежно від того, за чиєю ініціативою було його залучено до адміністративного процесу. Так, першою ста­вить питання особа, за клопотанням якої було залучено спеціаліста, та

її представник, а вже потім інші учасники адміністративної справи. Якщо спеціаліста було залучено за клопотанням обох сторін, то пер­шими ставлять питання спеціалісту позивач і його представник. Пі­сля того як учасники адміністративної справи закінчили опитування спеціаліста, головуючий у судовому засіданні має право також поста­вити йому запитання.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАСУ, з’ясувавши всі обставини адміні­стративної справи і перевіривши їх доказами, головуючий у судо­вому засіданні знову повинен надати слово сторонам та іншим учас­никам адміністративної справи для того, щоб вони мали змогу дати додаткові пояснення, що можуть доповнити матеріали цієї справи.

Вислухавши додаткові пояснення учасників справи, головую­чий може поставити з їх приводу запитання іншим учасникам адмі­ністративної справи, а також свідкам, експертам і спеціалістам.

Після того як особи, які беруть участь у справі, дали додаткові пояс­нення, а суд вирішив усі заявлені ними при цьому клопотання, він, вихо­дячи із положення ч. 3 ст. 224 КАСУ, постановляє ухвалу про закінчення з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Потім суд пере­ходить до третьої частини судового засідання - судових дебатів.

Учасники адміністративної справи у судових дебатах виступа­ють з промовами (заключним словом), тобто з усними звертаннями до адміністративного суду та учасників адміністративного процесу, в яких містяться їх оцінювання і міркування щодо перебігу та вирі­шення цієї адміністративної справи у суді.

Єдиною вимогою, яку законодавець висуває у ч. 1 ст. 225 КАСУ до таких промов, є те, що в них можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Порядок виступів у судових дебатах із промовами чітко встано­влено в частинах 2-6 ст. 225 КАСУ. Водночас тривалість судових де­батів визначається головуючим з урахуванням думки учасників ад­міністративної справи, виходячи з розумного часу для пояснення ними їх позиції у справі.

Разом із тим якщо під час судових дебатів додатково виникне потреба у з’ясуванні нових обставин, що мають значення для вирі­шення цієї справи, або у дослідженні нових доказів, суд, спираючись на положення ст. 226 КАСУ, може постановити ухвалу про повер­нення до з’ясування обставин у справі. Після закінчення з’ясування таких обставин та перевірки їх доказами суд переходить до судових дебатів, які відбуваються в загальному порядку.

Для ухвалення рішення після судових дебатів суд переходить до нарадчої кімнати, тобто до приміщення, спеціально призначеного для ухвалення судових рішень, оголосивши орієнтовний час його проголошення (ч. 1 ст. 227 КАСУ).

Положення про ухвалення рішення в нарадчій кімнаті є важли­вим і має на меті ухвалення єдиного правильного рішення судом, який розглядав цей публічно-правовий спір, без допомоги і впливу інших осіб. Лише в такій спеціально обладнаній кімнаті суд, ізольо­ваний від впливу зовнішніх факторів, може самостійно ґрунтовно проаналізувати всі обставини і факти, які були досліджені під час су­дового розгляду, і дійти єдиного правильного вирішення цієї справи.

Під час перебування у нарадчій кімнаті суд може дійти висновку, що слід додатково з'ясувати будь-яку обставину шляхом вчинення певної процесуальної дії. У такому разі відповідно до ч. 2 ст. 227 КАСУ суд постановляє ухвалу про поновлення судового розгляду. У цьому разі розгляд справи проводитиметься в межах, необхідних для з'ясу­вання обставин, що потребують додаткової перевірки.

Після закінчення поновленого розгляду адміністративної справи залежно від його результатів може бути два варіанти здійснення по­дальших дій адміністративним судом: а) він може відкрити судові де­бати з приводу додатково досліджених обставин, а після їх закінчення вийти до нарадчої кімнати для ухвалення рішення; б) якщо ж вчи­нення необхідних процесуальних дій у цьому судовому засіданні ви­явиться неможливим, то суд має право оголосити перерву в цій справі.

У судовій практиці під час розгляду публічно-правового спору іноді виникають певні події або життєві обставини, які суттєво впли­вають на вирішення саме цієї адміністративної справи по суті. У та­кому разі законодавець вимагає перенесення судового розгляду справи на інший, більш пізній термін, постановляючи ухвалу адміні­стративного суду про зупинення провадження у справі.

Зупинення провадження у справі здійснюється виключно на під­ставах, визначених КАСУ. Залежно від таких підстав розрізняють:

1) обов'язкове зупинення провадження у справі (здійснюється судом у разі імперативної вказівки закону за наявності однієї з обставин, передбачених у ч. 1 ст. 236 КАСУ); 2) факультативне зупинення про­вадження у справі (передбачає можливість суду на власний розсуд вирішувати питання, зупиняти розгляд адміністративної справи чи ні, за наявності обставин, визначених у ч. 2 ст. 236 КАСУ).

Так, у ч. 1 ст. 236 КАСУ встановлено вичерпний перелік підстав, за яких у суду виникає обов’язок зупинити провадження у справі. Це відбувається у разі:

1) смерті або оголошення в установленому законом порядку по­мерлою фізичної особи, ліквідації суб'єкта владних повноважень чи іншого органу, а також злиття, приєднання, поділу або перетворення юридичної особи, які були стороною у справі, якщо спірні правовід­носини допускають правонаступництво, до встановлення правона­ступника;

2) необхідності призначення або заміни законного представника сторони чи третьої особи до вступу у справу законного представника;

3) об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного прова­дження, адміністративного, цивільного, господарського чи криміна­льного судочинства, до набрання законної чинності судовим рішен­ням в іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможли­вість розгляду справи у разі, якщо зібрані докази дають змогу встано­вити й оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду;

4) звернення обох сторін з клопотанням про надання їм часу для примирення до закінчення строку, про який сторони заявили у кло­потанні;

5) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самос­тійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, які переведено на воєнний стан або залучено до проведення антитеро- ристичної операції, до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону вій­ськових формувань, переведених на воєнний стан або залучених до проведення антитерористичної операції;

6) ухвалення рішення про врегулювання спору за участю судді до припинення врегулювання спору за участю судді.

Підставами факультативного зупинення провадження у справі є такі:

1) захворювання учасника справи, підтвердженого медичною довідкою, що перешкоджає прибуттю до суду, якщо його особиста участь буде визнана судом обов’язковою, у цьому разі зупинення триває до одужання;

2) перебування учасника справи у довгостроковому відряджен­ні, якщо його особиста участь буде визнана судом обов’язковою, зу­пинення триває до повернення з відрядження;

3) перебування учасника справи на альтернативній (невійсько­вій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій служ­бі - зупинення триває до припинення перебування на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій війсь­ковій службі;

4) призначення судом експертизи - зупинення триває до одер­жання її результатів;

5) перегляду судового рішення у таких правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об’єднаною палатою, Вели­кою Палатою Верховного Суду - зупинення триває до набрання за­конної чинності судовим рішенням касаційної інстанції;

6) направлення судового доручення щодо збирання доказів - зу­пинення триває до надходження ухвали суду, який виконував дору­чення, про виконання доручення або неможливість виконання дору­чення;

7) звернення із судовим дорученням про надання правової до­помоги, вручення виклику до суду чи інших документів до інозем­ного суду або іншого компетентного органу іноземної держави - зу­пинення триває до надходження відповіді від іноземного суду або ін­шого компетентного органу іноземної держави на судове доручення про надання правової допомоги, вручення виклику до суду чи інших документів;

9) розгляду типової справи й оприлюднення повідомлення Вер­ховного Суду про відкриття провадження у зразковій справі - зупи­нення триває до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зра­зковій справі;

10) постановлення ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом - зупинення триває до закінчення виконавчого провадження з вилучення доказів для дослідження судом.

У частині 3 ст. 236 КАСУ встановлено виняток із загального пра­вила про факультативне зупинення провадження у справі. Так, суд не має права зупиняти провадження у справі у випадках відсутності в судовому засіданні сторони, яка веде справу через свого представ­ника, за таких обставин:

1) захворювання учасника справи, підтверджене медичною довід­кою, що перешкоджає прибуттю до суду, якщо його особиста участь буде визнана судом обов’язковою, тоді зупинення триває до одужання;

2) перебування учасника справи у довгостроковому відряджен­ні, якщо його особиста участь буде визнана судом обов’язковою, - зу­пинення триває до повернення з відрядження;

3) перебування учасника справи на альтернативній (невійсько­вій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій служ­бі - зупинення триває до припинення перебування на альтернатив­ній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі;

4) за клопотанням учасника справи, поданим після закінчення підготовчого провадження, якщо зазначені у клопотанні підстави для зупинення провадження виникли до закінчення підготовчого провадження і такий учасник справи знав або повинен був про них знати.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 КАСУ після усунення обставин, що зу­мовили зупинення провадження у справі, адміністративний суд не пізніше десяти днів його поновлює: 1) за клопотанням учасників справи; б) за ініціативою суду. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду адміністративної справи без ухвалення рішення суду, наслідком якої є неможливість повторного звернення до суду з тим самим позовом.

За наявності підстав, визначених у ч. 1 ст. 238 КАСУ, суд не має права розглядати справу по суті, а зобов’язаний закрити у ній прова­дження, зокрема в разі:

1) якщо справу не слід розглядати за правилами адміністратив­ного судочинства;

2) якщо позивач відмовився від позову, і відмову прийнято судом;

3) якщо сторони досягли примирення;

4) якщо є такі, що набрали законної чинності, постанова чи ух­вала суду про закриття провадження у справі між тими самими сто­ронами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винят­ком суб’єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб’єктів влад­них повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний норма­тивно-правовий акт або відповідні його положення визнано проти­правними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної чинності;

7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб’єкта влад­них повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб’єкта владних по­вноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної чинності;

8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб’єкта вла­дних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб’єктом владних повноважень, і при цьому відсутні підстави вва­жати, що повністю відновити законні права та інтереси позивача не­можливо без визнання рішень, дій або бездіяльності суб’єкта влад­них повноважень протиправними після такого виправлення.

Щодо закриття провадження у справі адміністративний суд по­становляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторо­нами судових витрат і повернення судового збору з бюджету. При цьому ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Правовим наслідком закриття провадження у справі є неможли­вість повторного звернення до суду з приводу спору між тими са­мими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Виня­тком із зазначеного правила є закриття провадження у справі у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову. У такому разі від­повідач у цій справі не позбавляється права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч. 3 ст. 239 КАСУ).

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду адміністративної справи без ухвалення рішення суду, наслідком якого є можливість повторного звернення до суду з тотожним позо­вом у разі усунення умов, що були підставою для припинення адмі­ністративного судочинства.

Слід підкреслити, що заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті.

Законодавець нормою ч. 1 ст. 240 КАСУ зобов'язує адміністрати­вний суд залишити позов без розгляду і постановити про це ухвалу, якщо:

1) позов подано особою, яка не має адміністративної процесуа­льної дієздатності;

2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;

3) у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

4) позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неяв­ки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його ві­дсутності;

5) надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду;

6) особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, установлених за­коном, звернувся орган або інша особа, заперечує проти позову, і від неї надійшла відповідна заява;

7) провадження в адміністративній справі було відкрито за по­зовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 КАСУ, і позивач не усунув цих недоліків у строк, установлений судом;

8) з підстав, визначених частинами 3, 4 ст. 123 КАСУ;

9) позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору;

10) після відкриття провадження судом встановлено, що позива­чем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових під­став і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про від­криття провадження у справі, що розглядається, не постановлено ух­валу про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, по­вернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.

У частині 4 ст. 240 КАСУ встановлено процесуальний наслідок залишення позову без розгляду: можливість повторного звернення до суду тією самою особою з тотожним позовом у разі усунення підс­тав, що були підставою для залишення її позову з яких її позов без розгляду.